справа № 759/5265/24
провадження № 22-ц/824/12434/2025
04 листопада 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:
судді - доповідача Кирилюк Г. М.
суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І.
при секретарі Черняк Д. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, заінтересована особа: Святошинська районна в місті Києві державна адміністрація про визнання спадщини відумерлою, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року в складі судді Єросової І. Ю.,
встановив:
14.03.2024 керівник Святошинської окружної прокуратури міста Києва Тимошенко Максим, в інтересах держави в особі Київської міської ради, звернувся до суду з заявою, в якій просив:
визнати спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 загальною площею 26,46 кв.м., житловою -12,9 кв.м., яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відумерлою та передати її територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141;
визнати спадщину у вигляді квартири АДРЕСА_1 загальною площею 26,46 кв.м., житловою -12,9 кв.м., яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відумерлою та передати її територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради, код ЄДРПОУ 22883141.
В обґрунтування заяви вказував, що відповідно до інформації Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-16235 (И-2023) від 13.12.2023, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності, виданого Святошинською районною у місті Києві радою 10.03.2006.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
ОСОБА_3 , будучи донькою померлої ОСОБА_2 , прийняла спадщину, що залишилась після її смерті шляхом подання відповідної заяви до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори.
Інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , відсутні.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Після смерті ОСОБА_3 до Першої київської державної нотаріальної контри із заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка стверджувала, що проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до дня її смерті, а отже є спадкоємицею четвертої черги в силу положень ст. 1264 ЦК України.
Згідно матеріалів справи №365/2021 у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину відмовлено, оскільки вона не є спадкоємицею ні за законом, ні за заповітом. Згідно інформації відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації №1082/26 від 12.04.2021 факт сумісного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не підтверджено.
В подальшому ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: проживання з померлою ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до дня її смерті ( справа №759/29515/21).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року у вказаній справі заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду за її ж заявою.
Таким чином, факт сумісного проживання ОСОБА_1 із померлою ОСОБА_3 у передбаченому законом порядку не встановлено, правові підстави для визначення її спадкоємцем четвертої черги наразі відсутні.
Інші особи із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріальних органів не звертались, свідоцтво про право на спадщину не видавалось.
Таким чином, спадкоємці за законом та за заповітом у померлих відсутні, спадщину у встановлений законом строк ніким не прийнято.
Посилаючись на викладене, просив позов задовольнити.
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року заяву задоволено.
Визнано спадщину на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 26,46 кв.м., житловою 12,9 кв.м., яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , відумерлою та передано її територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.
Визнано спадщину на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 загальною площею 26,46 кв.м., житловою 12,9 кв.м., яка відкрилась після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , відумерлою та передано її територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради.
29.05.2025 ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року скасувати.
Посилається на те, що вона не була судом залучена до участі у розгляді даної справи в суді першої інстанції, однак оскаржуваним рішенням суду порушуються її права та інтереси.
За її заявою, в квітні 2021 року, Першою київською державною нотаріальною конторою була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 .
30.04.2021 вона звернулась до Святошинського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (справа №759/8968/21), яка була направлена по підсудності до Шевченківського районного суду м. Києва та 17 листопада 2021 року за її заявою була повернута.
31.12.2021 вона повторно подала до Святошинського районного суду м. Києва заяву про встановлення факту, що має юридичне значення (справа №759/29515/21), яка була направлена по підсудності до Шевченківського районного суду м. Києва та 15 листопада 2022 року за її заявою була залишена без розгляду.
18.03.2024 вона знову звернулась вже до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, вказавши заінтересованою особою Територіальну громаду м. Києва в особі Київської міської ради (справа №761/10058/24).
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2024 року її заяву було залишено без розгляду з підстав наявності спору про право. Роз'яснено, що вона має право подати позов на загальних підставах.
19.03.2025 нею було подана до Шевченківського районного суду м. Києва заяву про забезпечення позову, яка була передана за підсудністю до Святошинського районного суду м. Києва (справа №761/11055/25) та 23 червня 2025 року повернута.
Зазначала, що починаючи з лютого 2025 року її по телефону атакують різні особи з вимогою відчинити двері спірної квартири для їх вселення. 10.05.2025 вона побачила прикріплену на вхідні двері об'яву від адміністрації ЖЕД-2, що 12.05.2025 буде проводитись аварійне відкриття дверей та заміна замків.
Звертає увагу, що судом першої інстанції визнано відумерлою спадщину після смерті матері спадкодавиці ОСОБА_2 , не зважаючи на те, що ОСОБА_3 спадщину після своєї матері прийняла, лише її не оформила.
Крім цього, заява подана до суду з пропуском строку позовної давності.
28.07.2025 керівник Святошинська окружної прокуратури міста Києва М. Тимошенко подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 362 ЦПК України.
Вважає, що оскаржуваним судовим рішенням право ОСОБА_1 не порушено, оскільки остання як на момент розгляду справи, так і на момент апеляційного оскарження не визнана у встановленому законом порядку спадкоємцем померлої ОСОБА_3 , а отже суд не вирішував питання про права ОСОБА_1 на спадкове майно.
ОСОБА_1 , вважаючи себе спадкоємицею четвертої черги, досі із відповідним позовом до суду не звернулась.
ОСОБА_1 не надано жодного доказу того, що вона має право на спадкування після смерті ОСОБА_3 у четверту чергу відповідно до ст. 1264 ЦК України.
Вважає, що в даному випадку ефективним способом судового захисту прав ОСОБА_1 є саме звернення до суду із відповідним позовом, а не оскарження судового рішення в даній справі, яким її права не вирішувались.
Інші учасники справи правом подачі відзиву на апеляційну скаргу не скористались.
В судовому засіданні суду представник Київської міської прокуратури - Вівдиченко О. І. просила в задоволенні апеляційної скарги відмовити.
31.10.2025 ОСОБА_4 надіслала до суду заяву, в якій просила розглядати справу за її відсутності.
03.04.2025 представник Київської міської ради - Городок Ю .В. надіслала клопотання, в якому просила відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року залишити без змін, розгляд справи провести у відсутності представника Київської міської ради.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до інформації Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-16235 (И-2023) від 13.12.2023, право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ( в рівних долях) на підставі свідоцтва про право власності, виданого Святошинською районною у місті Києві радо 10.03.2006.
ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
27 вересня 2007 року ОСОБА_3 звернулась до Дванадцятої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_2 .
Інші особи з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 не звертались.
ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 .
15 березня 2021 року до Першої київської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 звернулась ОСОБА_1 . Зазначила, що вона проживала з ОСОБА_3 однією сім'єю не менш як п'ять років до дня її смерті (а.с. 28).
На підставі заяви ОСОБА_1 . Першою київською державною нотаріальною контрою 15.03.2021 було заведено спадкову справу №365/2021 до майна померлої ОСОБА_3 .
Спадкова справа містить заяву ОСОБА_1 до Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2022 про залишення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, без розгляду, а також копію ухвали цього суду від 15.11.2022 про залишення заяви без розгляду.
Згідно листа Святошинської районної і місті Києві державної адміністрації №107-1592 від 29.02.2024, відповідно до відомостей відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації станом на 28.02.2024 за адресою: АДРЕСА_2 жодної особи не зареєстровано. Відповідно до відомостей картотеки реєстраційного обліку фізичних осіб (Форма А та Б) за адресою: АДРЕСА_2 , у період з 05.04.1988 до 21.04.2021 було зареєстровано місце проживання померлої ОСОБА_3 , 1945 року народження. У період з 05.10.199 до 09.01.2007 було зареєстровано місце проживання померлої ОСОБА_2 , 1920 року народження.
Отже, після смерті ОСОБА_3 залишилась спадщина у вигляді квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно інформації зі Спадкового реєстру від 15.03.2021 року, номер інформаційної довідки №63916697, заповіт відсутній.
Задовольняючи заяву прокурора та визнаючи спадщину відумерлою, суд першої інстанції виходив із того, що після смерті ОСОБА_2 належне їй нерухоме майно - 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 успадкувала її дочка ОСОБА_2 . Після смерті ОСОБА_2 до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини звернулась ОСОБА_1 , яка не значилась зареєстрованою за адресою проживання разом з ОСОБА_3 . Згідно матеріалів спадкової справи №365/2021 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року (справа №759/29515/21) заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. У зв'язку з відсутністю спадкоємців спадкове майно може бути визнане відумерлою спадщиною відповідно до положень статті 1277 ЦК України та глави 9 ЦПК України.
Колегія не погоджується із висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання спадщини відумерлою.
Згідно із статтею 335 ЦПК України у заяві про визнання спадщини відумерлою мають бути зазначені відомості про час і місце відкриття спадщини, про майно, що становить спадщину, а також докази, які свідчать про належність цього майна спадкодавцю, про відсутність спадкоємців за заповітом і за законом, або про усунення їх від права на спадкування, або про неприйняття ними спадщини, або про відмову від її прийняття.
Відповідно до статті 337 ЦПК України справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковою участю заявника та з обов'язковим повідомленням усіх заінтересованих осіб. Справа про визнання спадщини відумерлою розглядається судом з обов'язковим залученням до участі у справі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини та (або) за місцезнаходженням нерухомого майна, що входить до складу спадщини.
Згідно із статтею 338 ЦПК України суд, встановивши, що спадкоємці за заповітом і за законом відсутні або спадкоємці усунені від права на спадкування, або спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовилися від її прийняття, ухвалює рішення про визнання спадщини відумерлою та про передачу її територіальній громаді відповідно до закону.
Згідно частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частиною шостою статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
Визначальною обставиною під час розгляду заяви про визнання спадщини відумерлою у порядку окремого провадження є те, що розгляд такої заяви не пов'язаний з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і яка потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Отже, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права (висновки викладені у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 198/99/15-ц, провадження № 61-7049св22).
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_3 заведена Першою київською державною нотаріальною конторою 15 березня 2021 року за заявою ОСОБА_1 .
Листом завідувача Першої київської державної нотаріальної конторою від 15.03.2021 повідомлено ОСОБА_1 про те, що після померлої ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_3 вона не є спадкоємцем ні за законом, ні за заповітом. Для визнання її спадкоємцем четвертої черги згідно зі ст. 1264 ЦК України їй необхідно звернутися до суду та надати нотаріусу відповідне рішення.
З матеріалів справи слідує, що в провадженні Шевченківського районного суду м. Києва з березня 2024 року перебувала цивільна справа №761/10058/24 за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Територіальна громада м. Києва в особі Київської міської ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме встановлення факту спільного постійного проживання однією сім'єю ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , протягом не менше, ніж п'ять років до часу відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2024 року у справі №761/10058/24 заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду через наявність спору про право, яке не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Вказана ухвала суду не оскаржувалась.
За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Частиною третьою статті 1268 ЦК України визначено, що спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до частини першої статті 1277 ЦК України відумерлою спадщиною може бути визнано майно померлої особи у таких випадках: у спадкодавця відсутні спадкоємці як за заповітом, так і за законом; ніхто із спадкоємців не має права на спадкування чи усунені від права на спадкування з підстав, передбачених статтею 1224 ЦК України; спадкоємці не прийняли спадщину чи відмовились від її прийняття і ніхто з них не зазначив, що відмовляється від спадщини на користь іншого спадкоємця, як це передбачено статтею 1274 ЦК України.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України), право на спадщину є майновим правом спадкоємця, юридичний факт виникнення якого пов'язаний з часом її прийняття. Якщо особа звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вважаючи себе спадкоємцем, то майно, що входить до спадкової маси, не може бути визнане відумерлою спадщиною (висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду викладений у постанові від 07 квітня 2021 року у справі № 182/6808/18, провадження № 61-16119св20).
ОСОБА_1 , вважаючи себе спадкоємцем після смерті ОСОБА_3 , звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини.
За такою заявою була заведена спадкова справа. Відмова у видачі свідоцтва на спадщину не свідчить автоматично про відсутність у ОСОБА_3 права на спадкове майно, й за наявності підстав для видачі, така дія не обмежена строком (стаття 67 Закону України «Про нотаріат»).
Отже, у даній справі наявні перешкоди у визнанні спадщини відумерлою, оскільки ОСОБА_1 вважає себе спадкоємцем, подала у встановленому законом порядку заяву про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертої черги, що вказує на існування спору щодо права на спадкове майно й виключає можливість розгляд справи у порядку окремого провадження (подібного висновку в дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 21 червня 2021 року у справі № 643/4413/16-ц).
Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з частиною третьою статті 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).
За встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Святошинського районного суду м. Києва від 02 липня 2024 року та залишення заяви керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про визнання спадщини відумерлою без розгляду.
Залишення без розгляду заяви, поданої в порядку окремого провадження, не перешкоджає зверненню до суду із відповідним позовом для вирішення спору.
Керуючись ч.6 ст. 294, ст. 367, 374, 377, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 02 липня 2024 року скасувати.
Заяву керівника Святошинської окружної прокуратури міста Києва про визнання спадщини відумерлою залишити без розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 13.11.2025.
Суддя-доповідач Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. І. Ящук