29 жовтня 2025 року м. Київ
Справа № 357/18417/24
Апеляційне провадження №22-ц/824/12058/2025
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В.
суддів: Желепи О.В., Поліщук Н.В.
за участю секретаря Федорчук Я.С.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Ярмоли О.Я. 22 квітня 2025 року в м. Біла Церква, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Немішаївської селищної ради в особі виконавчого комітету Немішаївської селищної ради про визначення способу участі у вихованні дитини,
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив визначити йому, як батьку, способи участі у спілкуванні та вихованні з малолітньою донькою ОСОБА_3 , а саме: у телефонному режимі, в будь-який день тижня, в проміжок часу з 17:00 до 21:00; 1-3 вихідні дні місяця, канікулярні дні за попередньою домовленістю з матір'ю дитини та згодою дитини проводити без присутності матері дитини, із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, інтересів та потреб дитини; задля безпеки дитини, побачення із батьком проводити за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , у шлюбі у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 грудня 2021 року у справі № 357/6165/21 шлюб між сторонами розірвано.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року у справі № 357/15111/21 визначено місце проживання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 разом з батьком ОСОБА_1 , а місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 визначено разом з матір'ю ОСОБА_2 .
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області №820 від 23 липня 2024 року визначено спосіб участі у вихованні малолітньої дитини і встановлено порядок побачення ОСОБА_1 , з його малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 наступним чином: спілкування у телефонному режимі, у будь який день тижня, з 17:00 до 21:00; 1-3 вихідні дні місяця, канікулярні дні за попередньою домовленістю з матір'ю дитини та згодою дитини - зустрічі проводити без присутності матері дитини, із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, інтересів та потреб дитини. Задля безпеки дитини, побачення із батьком проводити за адресою: АДРЕСА_2 .
У вересні та жовтні 2024 року позивач звертався до відділення поліції №2 Бучанського РУП ГУНП в Київській області із повідомленням про те, що його колишня дружина ОСОБА_2 не виконує рішення виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області №820 від 23 липня 2024 року, а саме не надає заявнику можливості спілкуватись із їхньою донькою. В ході спілкування з працівниками поліції ОСОБА_2 повідомила, що колишній чоловік перешкоджає спілкуванню з їх спільними синами. В подальшому ОСОБА_2 відмовилась спілкуватись з працівниками поліції. Отже, сторони в позасудовому порядку не можуть вирішити питання щодо визначення способу і порядку спілкування батька з малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому позивач вимушений звернувся до суду з вказаним позовом.
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2025 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Немішаївської селищної ради в особі виконавчого комітету Немішаївської селищної ради про визначення способу участі у вихованні дитини - задоволено частково.
Визначено способи участі батька ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:
- спілкування у телефонному режимі, в будь-який день тижня, в проміжок часу з 17:00 до 21:00, враховуючи інтереси та потреби дитини;
- перші й треті вихідні дні місяця зустрічі батька з донькою, без присутності матері дитини, але за попередньою домовленістю з нею. За бажанням ОСОБА_2 , перші дві зустрічі батька з дитиною провести в присутності ОСОБА_2 ;
- половину канікул дитини ОСОБА_3 , в зимовий та літній періоди, проводити разом ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , за попередньою домовленістю про час і місце відпочинку з матір'ю дитини.
Рішення суду мотивовано тим, що позивач не самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, цікавиться життям доньки, її здоров'ям, розвитком, бажає приймати участь у її вихованні, матеріальному забезпеченні дитини, розвитку, належному відпочинку. А тому, суд вважав за можливе визначити для позивача ОСОБА_1 порядок участі у вихованні та спілкуванні з малолітньою донькою ОСОБА_6 . Суд вважав за можливе визначити спільне проведення часу, відпочинку позивача з донькою, на канікулах в зимовий та літній період, протягом половини відведеного терміну таких канікул, однак, в силу віддаленості місця проживання батька від дитини, враховуючи існуючий графік навчань дитини, погодження часу таких побачень має бути попередньо обговорено з матір'ю дитини. Також, враховуючи тривалу відсутність спілкування батька з дитиною, суд вважає, що перші декілька зустрічей батька з донькою можливо провести в присутності матері дитини.
Не погодився із вказаним рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог позивач ОСОБА_1 , ним подано апеляційну скаргу, в якій зазначається, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Позивач вважає, що рішення суду у частині визначення зустрічей та проведення канікул за домовленістю з матір'ю дитини є неможливим до виконання, оскільки домовленостей вони досягти не можуть, саме тому виникла необхідність врегулювання даного спору в судовому порядку.
Позивач вказує на те, що ОСОБА_3 є громадянкою Болгарії, що підтверджується копією паспорту (в Додатках). Для проведення канікул доньці краще було б з батьком проводити відпочинок на березі моря в Республіці Болгарія в м. Бургас, де він має власне житло.
За таких обставин, просить скасувати рішення суду першої інстанції у частині: перші й треті вихідні дні місяця зустрічі батька з донькою, без присутності матері дитини, але за попередньою домовленістю з нею. За бажанням ОСОБА_2 , перші дві зустрічі батька з дитиною провести в присутності ОСОБА_2 та половину канікул дитини ОСОБА_3 в зимовий та літній періоди, проводити разом ОСОБА_1 з донькою ОСОБА_3 , за попередньою домовленістю про час і місце відпочинку з матір'ю дитини, і ухвалити в цій частині нове рішення, яким визначити 1-3 вихідні дні місяця, канікулярні дні попередньою зустрічі домовленістю з матір'ю дитини та згодою дитини проводити без присутності матері дитини, із обов'язковим урахуванням стану здоров'я дитини. Задля безпеки дитини побачення із батьком проводити за адресою: АДРЕСА_2 .
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Западнюк Н.І. підтримала апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, просила про її задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись у встановленому процесуальним законом порядку, причини неявки суду не повідомили. Тому, в порядку ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважала за можливе розглянути справу за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Перш за все, колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в порядку ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи, що рішення суду оскаржується позивачем, апеляційний суд здійснює його перегляд в частині позовних вимог, що залишені без задоволення судом першої інстанції. В іншій частині рішення суду першої інстанції не становить предмет апеляційного перегляду, так як іншими учасниками справи не оскаржується і вони не будуть позбавлені такого права
Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 згідно з паспортом є громадянином України та за даними Реєстру територіальних громад зареєстрований у АДРЕСА_3 . (а.с.23,24)
ОСОБА_2 за даними Єдиного державного демографічного реєстру також має паспорт громадянина України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 . (а.с.33)
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками трьох дітей:
- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно від 22 січня 2022 року (а.с.20);
- ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданого повторно від 22 січня 2022 року (а.с.21);
- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 , виданого повторно від 22.01.2022 (а.с.22).
За даними Єдиного державного реєстру судових рішень у справі № 357/15111/21 рішенням Білоцерківського районного суду м. Києва від 04 серпня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_1 .
Позов ОСОБА_7 задоволено частково.
Визначено місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю - ОСОБА_7 .
Постановою Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_7 задоволено частково.
Скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року в частині визначення місця проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком - ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, встановивши обставини справи, надавши належну оцінку зібраним у справі доказам, дійшов законного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення, як первісного, так і зустрічного позовів, визначивши місце проживання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком, а місце проживання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір'ю. Суд першої інстанції врахував, що батько створив умови для проживання та належного виховання синів, їх навчання, а мати, у свою чергу, тимчасово влаштувала життя разом із дочкою в Німеччині, де вона має місце проживання, соціальний захист, створені умови для навчання та розвитку малолітньої ОСОБА_6 , тому зміна існуючого порядку не відповідатиме якнайкращим інтересам дітей.
Водночас суд першої інстанції не врахував, що рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 жовтня 2016 року у справі № 357/10318/16-ц, яке набрало законної сили, вже визначено місце проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з його батьком ОСОБА_1 . Розглянувши позовні вимоги, які ОСОБА_1 не заявляв, суд першої інстанції, у порушення частини другої статті 264 ЦПК України вийшов за межі позовних вимог, що є підставою для скасування рішення суду, оскільки таке порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Постановою Верховного Суду від 20 березня 2024 року рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04 серпня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 січня 2023 року в частині вирішення вимог про визначення місця проживання ОСОБА_3 залишено без змін.
Верховним Судом встановлено, що на час ухвалення оскаржуваних рішень судами попередніх інстанцій не встановлено обставин, які б давали підстави для висновку, що визначення місця проживання дитини з батьком, що фактично призводить до зміни місця її проживання, буде мати позитивний вплив на ОСОБА_3 . Дитина тривалий час проживає з матір'ю, яка створила усі необхідні умови для її проживання, виховання, навчання і соціального розвитку в безпечному, надійному і стабільному середовищі.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області № 820 від 23 липня 2024 року «Про визначення способу участі у вихованні дитини» визначено участь у вихованні малолітньої дитини і встановлено порядок побачення гр. ОСОБА_1 , з його малолітньою донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , наступним чином: спілкування у телефонному режимі, у будь який день тижня, з 17:00 до 21:00; 1-3 вихідні дні місяця, канікулярні дні за попередньою домовленістю з матір'ю дитини та згодою дитини - зустрічі проводити без присутності матері дитини, із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, інтересів та потреб дитини. Задля безпеки дитини, побачення із батьком проводити за адресою: АДРЕСА_5 (а.с. 19)
З доповідної записки ст. інспектора СЮП ВП Бучанського РУП ГУНП в Київській області Дениченко Юлії «Про результати розгляду за повідомленням гр. ОСОБА_1 » вбачається, що старшим інспектором СЮП ВП Бучанського РУП капітаном поліції Денисенко Ю.В. було здійснено телефонний дзвінок ОСОБА_8 через додаток «Вайбер» для перевірки чи дійсний номер. ОСОБА_8 відповіла на дзвінок та в телефонній розмові пояснила, що не перешкоджає спілкуванню батька з дитиною, але місце свого перебування не повідомила. Також ОСОБА_8 повідомила, що колишній чоловік перешкоджає їй в спілкуванню з синами. В подальшому ОСОБА_8 відмовилась спілкуватись з працівниками поліції.
В присутності працівників поліції заявник ОСОБА_1 здійснював неодноразово телефоні дзвінки на номер колишньої дружини ОСОБА_8 та його номер було заблоковано. (а.с.15-18)
Матеріали справи містять роздруківку з месенджеру, наданого стороною позивача, з якої вбачається відсутність відповіді на аудіо дзвінки та повідомлення абонента ОСОБА_9 (а.с.61-64).
Статтею 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Частиною першою статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.
Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.
Згідно із статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема, він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.
Батько та мати мають рівні права та обов'язки і при вирішенні питання про періодичність побачень, можливість спільного відпочинку, відвідування місця проживання того з батьків, з ким дитина не проживає, слід виходити виключно з інтересів дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським Судом з прав людини (далі - ЄСПЛ), практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року, § 78).
Верховний Суд у постанові від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23 вказав на те, що положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини.
Батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
У цій же постанові Верховний Суд вказав на те, що позовні вимоги щодо проведення святкових днів, спільного відпочинку на період канікул доньки і перебування позивача у відпустці, а також перенесення зустрічей у разі хвороби дитини стосуються договірного врегулювання виконання батьківських обов'язків та потребують досягнення згоди між сторонами, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При зверненні до суду з позовом позивач вказував, що за рішенням суду місце проживання ОСОБА_6 було визначено разом з матір'ю, проте остання чинить йому перешкоди у спілкуванні з дитиною навіть після визначення порядку зустрічей органом опіки та піклування.
Позивач зазначав, що на час розгляду справи відповідач разом з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживають у Німеччині, проте конкретної адреси фактичного місця проживання суду надано не було. Обставини проживання матері з дитиною у Німеччині також встановлені судами у справі №357/15111/21.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції суд частково погодився з висновком, що викладений в рішенні виконавчого комітету Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області № 820 від 23 липня 2024 року «Про визначення способу участі у вихованні дитини».
Суд першої інстанції вважав за можливе визначити спільне проведення часу, відпочинку позивача з донькою, на канікулах в зимовий та літній період, протягом половини відведеного терміну таких канікул, однак, в силу віддаленості місця проживання батька від дитини, враховуючи існуючий графік навчань дитини, погодження часу таких побачень має бути попередньо обговорено з матір'ю дитини. А також, враховуючи тривалу відсутність спілкування батька з дитиною, суд вважав, що перші декілька зустрічей батька з донькою можливо провести в присутності матері дитини.
Вимоги позивача про визначення його зустрічей з дитиною в Республіці Болгарія суд першої інстанції відхилив, розцінивши їх як такі, що порушують права матері дитини та підміняють собою вирішення питання щодо виїзду дитини з батьком за кордон без дозволу матері. Також, суд вважав, що є непропорційним та несправедливим закріплення за позивачем права проводити з донькою всі канікули протягом року, оскільки в такому разі, матір дитини позбавляється права проводити відпочинок з донькою.
Апеляційний суд, проаналізувавши встановлені обставини справи, враховуючи характер стосунків, які склались між батьками дитини, вік дитини, а також принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, бажання батька брати участь у вихованні доньки, вважає визначений судом порядок зустрічей батька з дитиною таким, що відповідає інтересам дитини.
З наведених обставини справи вбачається, що батько і дитина проживають в різних країнах, а тому позовні вимоги щодо проведення вихідних днів та спільного відпочинку на період канікул, а також визначення конкретного місця проведення зустрічей батька з дитиною стосуються договірного врегулювання виконання батьківських обов'язків та потребують досягнення згоди між сторонами. Доводи апеляційної скарги позивача щодо неможливості досягнення згоди з відповідачем не можуть бути прийняті до уваги суду, оскільки сторони у справі є батьками дитини і повинні реалізовувати свої права не порушуючи прав іншого, що передбачає досягнення згоди задля спільної мети найкращого забезпечення виховання дитини. До того ж способи участі у вихованні дитини не можуть змінювати визначене судом місце проживання дитини, навіть на певний проміжок часу, що передбачає собою вимога позивача про проведення канікул дитини за його місцем тимчасового проживання. Посилання позивача на те, що визначене ним місце у Республіці Болгарія відповідає безпеці дитини не можна визнати обґрунтованим з огляду на те, що сторони і дитина проживають у різних країнах, і батьками може бути узгоджене будь-яке безпечне для дитини місце спілкування батьком.
Враховуючи вищевикладене апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції надана вірна оцінка доказам, що були предметом дослідження в судовому засіданні суду першої інстанції, ним повно і об'єктивно з'ясовані дійсні обставини справи, перевірені доводи і заперечення сторін зібраними у справі доказами, яким надана належна правова оцінка. Оскаржуване рішення постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, а тому на підставі ст. 375 ЦПК України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: О. В. Желепа
Н.В. Поліщук
Повний текст постанови складений 14 листопада 2025 року.