Справа № 11-сс/824/1656/2025 Головуючий у 1-й інстанції: ОСОБА_1
Унікальний № 761/11203/23 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст. 193 ч. 6 КПК
27 серпня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року, -
Цією ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_10 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, відносно:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Петропавлівська Борщагівка Києво-Святошинського району Київської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.365, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.3 ст.365-2 КК України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник подала апеляційну скаргу з доповненнями, в яких просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги вказує на те, що оскаржувана ухвала не ґрунтується на вимогах КПК України та підлягає скасуванню, через істотне порушення вимог кримінально процесуального закону, а також у зв?язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Вказує на те, що слідчий суддя дійшов помилкових висновків, що адвокат ОСОБА_8 переховується від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, водночас аналіз відомостей з Державної прикордонної служби однозначно вказує на те, що ОСОБА_8 виїхав за межі території у країни ще на початку 2018 року, тобто задовго до початку кримінального провадження (дата реєстрації в ЄРДР 04.08.2022 року), та з того часу до України не повертався.
Зауважує, що підозра є необґрунтованою, окрім того адвокат не може бути суб'єктом злочину передбаченого ст. 365-2 КК України.
Звертає увагу сторона захисту, що в матеріалах справи відсутні докази відправлення повідомлення про підозру на адресу ЖЕД «Печерська Брама», а є лише копія опису вкладення в цінний лист відправленого на адресу та на ім?я ОСОБА_8 , хоча правоохоронним органам було достеменно відомо, що ОСОБА_8 перебуває за межами України і направляти особисто ОСОБА_8 листа не було ніякої потреби, тому цей лист і повернувся в прокуратуру, як неотриманий одержувачем.
Як вказує захисник, в матеріалах справи відсутня копія доручення в порядку ч. 2 ст. 481 КПК України від 21.07.2022 року, і ця обставина також свідчить про те, що вказана підозра ОСОБА_8 належним чином не вручалась.
Таким чином, є підстави вважати, що суддею були порушені норми вимог ст. 76 КПК України «недопустимість повторної участі судді в кримінальному провадженні.
Окрім того, слідчий суддя приймаючи рішення про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою керувався лише наявністю однієї постанови слідчого про оголошення ОСОБА_8 у міжнародний розшук, що є недостатнім для встановлення факту оголошення підозрюваного у міжнародний розшук.
Що стосується строку на апеляційне оскарження, то захисник вказує на те, що ОСОБА_8 не приймав участі у розгляді клопотання та не знав про існування такої ухвали.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи захисника ОСОБА_7 , яка підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_6 , який просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, дослідивши матеріали, які надійшли із суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно статей 7, 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VIII від 02 червня 2016 року кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.
Доступність правосуддя для кожної особи забезпечується відповідно до Конституції України та в порядку, встановленому законами України.
Учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до вимог пункту 3 частини другої статті 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 частини третьої статті 395 КПК України якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
За змістом частини першої статті 117 КПК України пропущений із поважних причин строк повинен бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи ухвалою слідчого судді, суду.
Відповідно до вимог частини другої статті 113 КПК України, будь-яка процесуальна дія під час кримінального провадження має бути виконана без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цього Кодексу.
Строк апеляційного оскарження може бути поновлений, якщо причини його пропуску є поважними.
До поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження належать об'єктивні обставини, що перешкодили поданню апеляційної скарги у визначені законом строки.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що в судовому засіданні ані підозрюваний ОСОБА_8 , ані його захисник ОСОБА_7 присутні не були, копію оскаржуваної ухвали не отримували.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи представника про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, відтак пропущений апелянтом процесуальний строк підлягає поновленню.
Як убачається із матеріалів судового провадження, у провадженні слідчого відділу Шевченківського управління поліції ГУНП у м.Києві перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022100100001990 від 04.08.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 365, ч.3 ст. 28 ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 28 ч. 3 ст. 365-2 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_8 спільно із ОСОБА_11 маючи лідерські якості та організаційні здібності, проживаючи в м. Києві, у липні 2015 року, більш точної дати, часу та місяця досудовим розслідуванням не встановлено, будучи адвокатами, маючи професійні знання щодо ведення справ із спадкування, організували стійке злочинне об'єднання - організовану групу з метою вчинення кримінальних правопорушень, направлених на заволодіння шляхом обману чужим майном (шахрайство), підроблення та використання підроблених документів, легалізацію (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом.
До складу організованої групи, очолюваної ОСОБА_11 та ОСОБА_8 , увійшли як виконавці ОСОБА_12 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_13 , а також ОСОБА_14 , які попередньо умисно та добровільно зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення кримінальних правопорушень, об'єднаних єдиним планом із розподілом функцій учасників групи, спрямованих на досягнення цього плану, відомого всім учасникам групи, а саме кримінальних правопорушень пов'язаних із умисним заволодінням шляхом обману чужим майном, складанням, видачею, підробленням та використанням підроблених документів, легалізацією (відмиванням) майна, одержаного злочинним шляхом.
Ролі між усіма учасниками групи, які приймали участь у вчиненні конкретного кримінального правопорушення, направленого на заволодіння шляхом обману майном осіб, які померли, розподіляли організатори - ОСОБА_11 і ОСОБА_8 .
03.05.2023 слідча СВ Шевченківського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_9 , за погодженням із прокурором Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_10 , звернулась до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про обрання щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Це клопотання мотивоване тим, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.365, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.3 ст.365-2 КК України, переховуватися і фактично переховується від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному проваджені, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється..
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року клопотання слідчого було задоволено та обрано щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З аналізу положень Законів України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України», «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус», Порядку провадження за заявами про оформлення документів для виїзду громадян України за кордон на постійне місце проживання, Податкового кодексу України, Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, у випадку зміни проживання у зв'язку з виїздом за кордон особа має виконати певні обов'язки та здійснити певні дії, необхідні для зміни свого місця проживання, а саме: зняття з реєстрації місця проживання; внесення відомостей до паспорта громадянина України для виїзду за кордон в частині, що стосується оформлення виїзду на постійне проживання за кордон; подання довідки про реєстрацію місця проживання.
Без проходження вказаних процедур не може відбуватися автоматична зміна статусу відповідної особи і вона продовжує вважатися такою, що має постійне місце проживання в Україні, оскільки зміна місця проживання не відбувається автоматично, з огляду на строк фактичного проживання особи за встановленою адресою. Визначення місця проживання особи для направлення повістки/повідомлення жодним чином не обумовлюється терміном її можливої відсутності за визначеною згідно законодавства адресою місця проживання (у тому числі від терміну відсутності відповідної особи на території України протягом окремого періоду).
Процедура зміни місця проживання потребує від особи здійснення активних дій, а у разі зайняття пасивної позиції, особа свідомо наражає себе на можливі негативні наслідки, які можуть настати з причин не проведення відповідних процедур, пов'язаних зі зміною місця проживання.
Таким чином, дії органу досудового розслідування щодо вручення повідомлення про підозру, узгоджуються із вимогами чинного КПК України щодо повідомлення про підозру особи, місцезнаходження якої станом на день вчинення певних процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень не встановлено.
Положеннями ч. 6 ст. 193 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених ст. 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук. У такому разі після затримання особи і не пізніш як через сорок вісім годин з часу її доставки до місця кримінального провадження слідчий суддя, суд за участю підозрюваного, обвинуваченого розглядає питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м'який запобіжний захід, про що постановляє ухвалу.
Отже, законодавцем передбачено можливість обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за наявності декількох обставин, які одна від одної не залежать.
У зв'язку із перебуванням підозрюваного за межами України та переховування від органів досудового розслідування, останнього оголошено у розшук, а в подальшому - у міжнародний розшук, що підтверджується постановою слідчого від 17.03.2023 року, яка в свою чергу оскарженню та скасуванню не підлягає.
Отже, КПК України передбачено спеціальну процедуру вирішення питання, коли особа, щодо якої ставиться питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оголошена у міжнародний розшук.
Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або особа перебуває за межами України та не з'являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, то слідчий, прокурор оголошує його розшук. Зі змісту даної норми закону випливає, що такий розшук може бути державним, міждержавним, міжнародним. Особа оголошується в міжнародний розшук після або одночасно з оголошенням в державний розшук. За наявності підтвердження відомостей про виїзд розшукуваної особи з України міжнародний розшук оголошується негайно. Міжнародний розшук не замінює собою міждержавний розшук в межах певного кола держав і може здійснюватися паралельно з ним.
Чинний КПК України не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного, міждержавного, міжнародного) має бути винесена органом досудового розслідування відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено шляхом винесення постанови про оголошення ОСОБА_8 в державний і міжнародний розшуки.
Винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення розшуку оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів в межах державного розшуку, або для звернення за міжнародною правовою допомогою - при міждержавному або міжнародному розшуку. Тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.
Фактично дата винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до РА Укрбюро Інтерполу та внесення відомостей про це до Єдиного реєстру досудових розслідувань і є початком перебування особи в міжнародному розшуку в розумінні вимог ст. 281 КПК України, а будь-яких інших документів, зокрема, довідки Інтерполу, витягу з бази Інтерполу тощо, зазначена норма закону не вимагає.
Так, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є одним із обов'язкових документів, на підставі якого уповноважений орган запитує публікацію Генеральним секретаріатом Інтерполу Червоного оповіщення щодо осіб, які розшукуються з метою їх затримання, арешту, обмеження свободи пересування та подальшої видачі (екстрадиції) в Україну (Інструкція про порядок використання правоохоронними органами України інформаційної системи Міжнародної організації кримінальної поліції - Інтерпол, затверджена спільним наказом МВС України, ОГП, НАБ України, СБ України, ДБР, Мінфіну України, Мін'юсту України від 17 серпня 2020 року № 613/380/93/228/414/510/2801/5).
Після затримання особи за межами України, слідчий, прокурор, який здійснює нагляд за додержанням законів під час проведення досудового розслідування, або суд, який розглядає справу чи яким ухвалено вирок, готує клопотання про видачу особи в Україну, до якого серед інших документів обов'язково додається засвідчена копія ухвали слідчого судді або суду про тримання особи під вартою, якщо видача запитується для притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 575 КПК).
Тобто, ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є документом, на підставі якого здійснюється затримання особи за межами України, ухвалюється рішення про застосування екстрадиційного арешту для забезпечення видачі особи з метою притягнення до кримінальної відповідальності та здійснюється доставка особи на територію України до місця кримінального провадження.
Таким чином, прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний оголошений у міжнародний розшук, а тому у сторони обвинувачення наявне право на звернення із клопотанням про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на підставі ч. 6 ст. 193 КПК України, що спростовує доводи сторони захисту щодо відсутності оголошення міжнародного розшуку підозрюваного, як ключового елемента для обрання підозрюваному запобіжного заходу.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_8 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, на даному етапі досудового розслідування свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.365, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.3 ст.365-2 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07- Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, належності та допустимості зібраних у справі доказів, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Отже, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, у висновках, які зробив орган досудового розслідування стосовно обґрунтованості повідомленої ОСОБА_8 підозри, чогось очевидно недопустимого чи такого, що не підтверджується доказами, не встановив. Не виявлено таких обставин і колегією суддів.
Перевіряючи доводи клопотання старшого слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_8 у разі визнання його винним у вчинених, а також з огляду на характер і ступінь суспільної небезпечності самих злочинів, у вчиненні якого він підозрюється. Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження докази та обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися і фактично переховується від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному проваджені, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, тобто заявлені у клопотанні слідчого та встановлені слідчим суддею ризики є реальними. Тому слідчий суддя обґрунтовано вказав на необхідність обрання підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому встановивши, що органами досудового розслідування, крім наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК України, доведено, що ОСОБА_8 також оголошений у міжнародний розшук .
В сукупності із вищевикладеним для вирішення справи у відповідності до вимог закону слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного ОСОБА_8 та інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Виходячи з того, що ОСОБА_8 належним чином був повідомлений про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.3 ст.358, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.28 ч.2 ст.365, ч.3 ст.28 ч.4 ст.358, ч.3 ст.209, ч.3 ст.28 ч.3 ст.365-2 КК України, і переховується від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим його було оголошено у міжнародний розшук, який було здійснено відповідно до вимог закону, колегія суддів вважає, що слідчий суддя з дотриманням вимог ч. 6 ст. 193 КПК України обрав щодо підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Тільки такий запобіжний захід, за переконанням колегії суддів, є необхідним у цьому випадку для виконання завдань кримінального провадження, у зв'язку з чим доводи захисника про незаконність оскаржуваної ухвали слідчого судді слід визнати непереконливими.
Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, у зв'язку з чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 193, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року, якою задоволено клопотання слідчого СВ Шевченківського УП ГУНП у м.Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Шевченківської окружної прокуратури м.Києва ОСОБА_10 , про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та обрано запобіжний у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, відносно ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _______________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4