Справа № 191/3205/25
Провадження № 2/191/1431/25
Іменем України
12 листопада 2025 року м. Синельникове
Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого- судді Костеленко Я.Ю., за участю секретаря - Омельченко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок,-
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 19.04.2015 вона та ОСОБА_2 уклали договір купівлі-продажу жилого будинку з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , проте відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору як під час укладання договору, так і після цього. 19.04.2015 відповідач передав, а вона прийняла ключі від спірної нежитлової будівлі, вона передала, а відповідач прийняв грошові кошти в розмірі 200000,00 грн. за продаж спірної нежитлової будівлі однак, до цього часу договір купівлі-продажу нотаріально не посвідчили, у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення спірного договору. Факт передачі грошових коштів за спірний будинок підтверджується розпискою. Просить визнати договір купівлі - продажу нерухомого майна , а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 між сторонами дійсним, а також визнати за нею право власності на нерухоме майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,7 кв.м., житловою площею 41,0 кв.м..
Представник позивача Наконечна Т.М. до початку судового засідання надала заяву про розгляд справи без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, проти ухвалення заочного рішення не заперечувала.
Відповідач у судове засідання не з'явилася за невідомих суду причин, хоча була належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання за зареєстрованим місцем проживання. Про причини своєї неявки суд не повідомила, відзиву не надала.
У зв'язку з тим, що представник позивача не заперечувала проти розгляду справи по суті за відсутності відповідача, суд за її згоди ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, надавши їм належну оцінку, встановив наступне.
Відповідно до Договору, посвідченого 14.11.1990 державним нотаріусом Першої синельниківської державної нотаріальної контори Лівінським О.С., ОСОБА_3 подарував ОСОБА_4 жилий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на даний житловий будинок зареєстроване за ОСОБА_4 в Синельниківському БТІ 12.04.1991 в реєстрову книгу №47 за №6290.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбі № НОМЕР_1 21.09.1991 було укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .
Згідно з технічним паспортом на садибний (індивідуальний) житловий будинок від 07.06.2014, житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_2 , має загальну площу 61,7 кв.м., житлову - 41,0 кв.м.
Згідно з розпискою від 19.04.2015 ОСОБА_2 отримала безпосередньо від ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 200000 грн. за проданий нею житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на праві приватної власності на підставі договору дарування від 14.11.1990, посвідченого державним нотаріусом Першої синельниківської державної нотаріальної контори Лівінським О.С., зареєстрованого у реєстрі за №2030.Також ОСОБА_2 передано ОСОБА_1 документи, які підтверджують право власності на вказаний житловий будинок. Оплата проведена в повному обсязі. ОСОБА_2 претензій до ОСОБА_1 не має та в подальшому зобов'язалась оформити договір купівлі-продажу в нотаріальному порядку.
Відповідно до звіту про оцінку майна від 16.07.2025 ринкова вартість житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 61,7 кв.м., житловою - 41,0 кв.м., становить 197069,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
За загальними вимогами, додержання яких є необхідним для чинності правочину передбаченими п.4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч.2 ст.220 ЦК України, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Статтею 657 ЦК України встановлено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.
Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9 роз'яснив, що вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма ч. 2 ст. 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до ст. 210, 640 ЦК України пов'язується з їх державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.
З 01.01.2013 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якого частину третю статті 640 ЦК України викладено в новій редакції, згідно з якою договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним із дня такого посвідчення, а з частини другої статті 657 ЦК України виключено слова «та державної реєстрації».
Таким чином, положення статті 220 ЦК України можливі до застосування за умови укладення таких правочинів після набрання чинності вищезазначеного Закону.
Отже, після вказаної дати, договір купівлі-продажу нерухомості в силу ст.657 ЦК України підлягав лише нотаріальному посвідченню, тому може бути визнаний судом дійсним на підставі ч.2 ст.220 ЦК України.
Однією з умов застосування ч. 2 ст. 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядкує встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин.
Верховний Суд України в своїй Постанові від 04.10.2017 зазначив, що однією з умов застосування частини другої статті 220 ЦК України та визнання правочину дійсним в судовому порядку є встановлення судом факту безповоротного ухилення однієї із сторін від нотаріального посвідчення правочину та втрата стороною можливості з будь-яких причин нотаріально посвідчити правочин. При розгляді справи про визнання правочину дійсним суд повинен з'ясувати, чому правочин не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість.
Суд, дослідивши надані письмові докази в сукупності, дійшов висновку, що між сторонами виникли договірні відносини з приводу купівлі-продажу житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, від нотаріального посвідчення якого одна із сторін ухиляється, а тому позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст. 12, 76-81, 258, 259, 263-265, 280-282, 354, 355, 280-282 ЦПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , укладений 19.04.2015 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Визнати за ОСОБА_1 , яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Дніпропетровськ, РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою : АДРЕСА_1 , загальною площею 61,7 кв.м., житловою площею 41,0 кв.м.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд- якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Я. Ю. Костеленко