майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,
e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ 03499916
03 листопада 2025 р. м. Житомир Справа № 906/1289/24
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Вельмакіної Т.М.
секретар судового засідання: Стретович Н.К.
за участю представників сторін:
від позивача: Хіміч С.М. - довіреність від 10.02.2025, Голубець О.Р. - довіреність від 10.02.2025;
від відповідача: не прибув;
від третьої особи: не прибув,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Військової частини НОМЕР_1
до Приватного акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Акціонерного товариства "Житомиробленерго"
про визнання договорів недійсними та повернення коштів,
Військова частина НОМЕР_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна", у якому просить:
- визнати недійсним договір №49/22 від 24.03.2022;
- визнати недійсним договір №170-22 від 25.07.2022;
- стягнути з Приватного акціонерного товариства "Житомирський завод хімічного волокна" 220619,18 грн, сплачених Військовою частиною НОМЕР_1 Приватному акціонерному товариству "Житомирський завод хімічного волокна" за договорами №49/22 від 24.03.2022, №170-22 від 25.07.2022.
Ухвалою від 23.12.2024 суд залишив позовну заяву без руху та надав час для усунення недоліків позовної заяви.
06.01.2025 до суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 20.01.2025 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 18.02.2025 о 10:00.
03.02.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася адресована відповідачу копія ухвали суду від 20.01.2025.
18.02.2025 на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні позивача.
Ухвалою від 18.02.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 26.03.2205 о 14:30 та залучив до участі у справі Акціонерне товариство "Житомиробленерго" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.
03.03.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "за закінченням терміну зберігання", повернулася копія ухвали суду від 18.02.2025, адресована відповідачу.
06.03.2025 через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Житомиробленерго" надійшло пояснення третьої особи щодо позову.
У зв'язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, справа №906/1289/24, призначена на 26.03.2025 о 14:30, в судове засідання не вносилась.
Ухвалою від 02.04.2025 суд призначив підготовче судове засідання на 29.04.2025 о 10:00.
09.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява від 08.04.2025, згідно якої останній просить суд поновити відповідачу пропущений строк на подання відзиву на позовну заяву.
11.04.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали суду від 02.04.2025, адресована відповідачу.
Ухвалою від 29.04.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі, застосувавши ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та відклав підготовче засідання на 26.05.2025 о 10:00.
29.04.2025 через систему "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
08.05.2025 до суду, разом із довідкою про причини повернення, де вказано: "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулася копія ухвали суду від 29.04.2025, адресована відповідачу.
Протокольною ухвалою від 26.05.2025 суд продовжив строк підготовчого провадження у справі на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та відклав підготовче засідання на 18.06.2025 о 12:00.
16.06.2025 через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
Протокольною ухвалою від 18.06.2025 суд на підставі Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відклав підготовче засідання на 03.07.2025 об 11:30.
Ухвалою від 03.07.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 24.07.2025.
Протокольною ухвалою від 24.07.2025 суд з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод відклав судове засідання на 27.08.2025.
24.07.2025 представник позивача подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
У зв'язку з перебуванням судді Вельмакіної Т.М. на лікарняному, судове засідання, призначене на 27.08.2025, не відбулося, тому суд ухвалою від 04.09.2025 призначив судове засідання для розгляду справи по суті на 06.10.2025.
Протокольною ухвалою від 06.10.2025 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 14.10.2025.
13.10.2025 через систему "Електронний суд" від представника третьої особи надійшли додаткові пояснення по справі.
Протокольною ухвалою від 14.10.2025 суд з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголосив перерву в судовому засіданні до 03.11.2025.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач та третя особа повноважних представників у судове засідання не направили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (т.2, а.с.24-25), водночас їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 19.05.2023 по 10.08.2023 Північним офісом Держаудитслужби в Житомирській області було проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, за результатами якої встановлено, що в порушення вимог ст.7 Бюджетного кодексу України внаслідок укладення на той час договорів з ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" договорів на відшкодування витрат за послугу з передачі електричної енергії Військовою частиною НОМЕР_1 за рахунок коштів державного бюджету у 2022 році сплачено останньому 220619,28 грн, при тому, що вказані послуги Військовій частині фактично на платній основі надавались АТ "Житомиробленерго", чим нанесено матеріальної шкоди на вказану суму.
Позивач стверджує, що ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" не вжив заходів щодо затвердження кошторису на покриття витрат на утримання технологічних електричних мереж та всупереч інтересам держави та за рахунок держави в особі Військової частини НОМЕР_1 отримав за договорами №49-22 від 24.03.2022 та №170-22 від 25.07.2022 кошти в сумі 220619,18 грн за послуги, які фактично не надавалися, тому позивач вважає, що вказані договори підлягають визнанню недійсними, оскільки суперечать інтересам держави і суспільства, а кошти отримані відповідачем на виконання вказаних договорів підлягають стягненню на користь держави в особі Військової частини НОМЕР_1 .
У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.184-185) відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вказує на те, що предметом договорів №49-22 від 24.03.2022 та №170-22 від 25.07.2022 є відшкодування втрат відповідачу як власнику електричних мереж за послугу з передачі електричної енергії та втрати електричної енергії в лініях 10/04 кВт. Усього відповідачем понесено втрат по передачі електричної енергії позивачу за вказаними договорами на загальну суму 220619,18 грн. Укладені між відповідачем та АТ "Житомиробленерго" договори про спільне використання технічних електричних мереж не передбачають компенсації за втрати по передачі електричної енергії, що зумовило необхідність укладення оспорюваних договорів з позивачем.
У відповіді на відзив (т.1, а.с.197-200) позивачем наведено доводи, аналогічні тим, що були викладені у позовній заяві.
Згідно з поясненнями третьої особи (т.1, а.с.158-159, т.2, а.с.10-11) Правилами роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що у разі використання оператором системи технологічних електричних мереж власника мереж, який не виконує функцій оператора системи згідно з умовами ліцензії або законодавством, для забезпечення транспортування електричної енергії електричними мережами, що не належать оператору системи, відносини між власником цих мереж та оператором системи, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору. При цьому третя особа зазначає, що між АТ "Житомиробленерго" та ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" укладено лише договір №б/н від 17.07.2023 про спільне використання технологічних електричних мереж, а до 17.07.2023 договір про спільне використання технологічних електричних мереж з ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" не укладався. Також наголошує, що у 2021 та 2022 роках позивач проводив розрахунки з АТ "Житомиробленерго" лише у відповідності до постанов НКРЕКП.
Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.06.2019 між АТ "Житомиробленерго" Житомирський РЕМ (оператор системи) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач) був укладений договір №102-М споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії (т.1, а.с.61-71), згідно з п.2.1, 2.3 якого оператор системи надає споживачу послуги з розподілу (передачі) електричної енергії, а споживач оплачує за розподіл (передачу) електричної енергії та інші послуги оператора системи згідно з додатком 4 "Порядок розрахунків". Пунктом 3.1 договору визначено, що облік (у тому числі приладовий) електричної енергії, що передається оператором системи розподілу та споживається споживачем на межі балансової належності об'єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу комерційного обліку електричної енергії та з урахуванням вимог цього договору.
Зокрема у додатку №2 до цього договору міститься Паспорт точок розподілу електричної енергії Військової частини НОМЕР_1 (т.1, а.с.64), додатку №6.1 - Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін за адресою: вул. Промислова, 5, м. Житомир, згідно з яким споживачем електроенергії є Військова частина НОМЕР_1 , оператором системи - АТ "Житомиробленерго" РЕМ, о с н о в н и м и с п о ж и в а ч а м и: ФОП Шолох В.В. та ВАТ "Житомиробленерго".
11.02.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 (замовник, позивач) та Акціонерним товариством "Житомиробленерго" (учасник, третя особа) був укладений договір про закупівлю послуги з розподілу електричної енергії за державні кошти (т.1, а.с.45-48), відповідно до п.1.1 якого учасник зобов'язується у 2022 році надати послугу з розподілу електричної енергії замовнику, зазначену у протоколі переговорів, а замовник - прийняти і оплатити таку послугу - з розподілу електричної енергії.
Відповідно до ч.1-3 ст.49 Закону України "Про ринок електричної енергії", для цілей цієї статті о с н о в н и м с п о ж и в а ч е м вважається споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи розподілу, електричні мережі якого використовуються для розподілу електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи розподілу.
Відносини між основним споживачем та користувачами, що живляться від його мереж, та оператором системи розподілу та/або оператором системи передачі регулюються кодексом систем розподілу, кодексом системи передачі, правилами роздрібного ринку та договорами, укладеними на їх основі.
Основний споживач зобов'язаний укласти з оператором системи розподілу, на території здійснення ліцензованої діяльності з розподілу якого розташовані його мережі, договір про спільне використання електричних мереж за типовою формою, затвердженою Регулятором.
Вартість послуг за цим договором визначається за затвердженою Регулятором методикою.
Вартість оплачених оператором системи розподілу послуг за договором про спільне використання електричних мереж включається до тарифу на розподіл відповідного оператора системи розподілу.
Відповідно до ч.1,2 ст. 45 цього Закону, розподіл електричної енергії здійснюється оператором системи розподілу. Діяльність з розподілу електричної енергії підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.
Відповідно до п.11 ч.3 ст. 46 ЗУ "Про ринок електричної енергії", оператор системи розподілу з о б о в ' я з а н и й укладати договори, які є обов'язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів.
Правила роздрібного ринку електричної енергії, затверджені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №312, регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником (електропостачальниками) та споживачем (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами.
Учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Ці Правила є обов'язковими для виконання усіма учасниками роздрібного ринку (п.1.1.1 Правил).
Відповідно до п.1.1.2 Правил:
- власник електричних мереж - юридична або фізична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для розподілу електричної енергії, або юридична особа, якій на праві власності або користування належать електроустановки, призначені для передачі електричної енергії;
- договір про спільне використання технологічних електричних мереж - домовленість двох сторін, що встановлює зміст та регулює правовідносини між оператором системи та основним споживачем, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи, під час транспортування електричної енергії технологічними електричними мережами основного споживача (у тому числі електричними мережами виробників, резервне живлення яких забезпечується від мереж оператора системи, та споживачів (основних споживачів), електроустановки яких приєднані до електричних мереж таких виробників, та їх субспоживачів), що укладається за типовою формою, затвердженою Регулятором, та згідно з яким передбачається оплата вартості послуг з використання технологічних електричних мереж основного споживача, визначеної за затвердженою Регулятором методикою;
- межа балансової належності - точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або користування;
- межа експлуатаційної відповідальності - точка розділу електричної мережі за ознакою договірних зобов'язань з експлуатації тих чи інших її ділянок або елементів, яка встановлюється за згодою сторін. За відсутності такої згоди межа експлуатаційної відповідальності збігається з межею балансової належності;
- точка комерційного обліку - точка на комерційній межі розподілу електричної мережі або умовна точка, в якій відбувається зміна власника електричної енергії і до якої відносяться дані комерційного обліку електричної енергії, що використовуються для розрахунків на ринку електричної енергії. Наскільки це можливо, точка комерційного обліку повинна збігатися з точкою вимірювання;
- точка розподілу/передачі електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається розподіл/передача електричної енергії між електроустановками суміжних учасників ринку;
- оператор системи - оператор системи передачі, оператор системи розподілу або оператор малої системи розподілу;
- основний споживач - споживач та/або власник електричних мереж, який не є оператором системи, електричні мережі якого використовуються оператором системи для транспортування електричної енергії іншим споживачам та/або для транспортування електричної енергії в мережі оператора системи;
- плата за спільне використання технологічних електричних мереж - еквівалент вартісної участі організації, що використовує технологічні електричні мережі відповідного власника електричних мереж, в утриманні цих технологічних електричних мереж, що розраховується відповідно до методики, затвердженої Регулятором, і включається до відповідного тарифу;
- споживач електричної енергії - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання;
- точка розподілу/передачі електричної енергії - межа балансової належності, на якій відбувається розподіл/передача електричної енергії між електроустановками суміжних учасників ринку.
Згідно з абз.2-4 п.1.2.3 Правил, оператор системи в межах території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує розподіл електричної енергії власними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не виконують функції оператора системи (у тому числі електричними мережами виробників, резервне живлення яких забезпечується від мереж оператора системи, та споживачів (основних споживачів), електроустановки яких приєднані до електричних мереж таких виробників, та їх субспоживачів), ш л я х о м у к л а д е н н я з цими власниками договорів про спільне використання технологічних електричних мереж на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил).
У разі використання оператором системи технологічних електричних мереж власника мереж, який не виконує функцій оператора системи згідно з умовами ліцензії або законодавством, для забезпечення транспортування електричної енергії електричними мережами, що не належать оператору системи відносини між власником цих мереж та оператором системи, у тому числі їх взаємна відповідальність, регулюються договором про спільне використання технологічних електричних мереж, що укладається між ними на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил).
Власник технологічних електричних мереж (основний споживач) не має права відмовити оператору системи, на території ліцензованої діяльності якого приєднані мережі власника, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж у передбачених цими Правилами випадках.
Споживач, який відповідно до методики, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики в електроенергетичному комплексі, зобов'язаний здійснювати розрахунки за перетікання реактивної електричної енергії, не має права відмовити оператору системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого приєднані електроустановки споживача, в укладенні (переукладенні) договору про надання послуг із забезпечення перетікань реактивної електричної енергії (додаток 2 до цих Правил).
Пунктом 2.5.1 Правил передбачено, що для забезпечення розподілу електричної енергії споживачам, а також для транспортування електричної енергії в мережі ОСР електричними мережами, що не належать цьому ОСР, укладається договір на основі Типового договору про спільне використання технологічних електричних мереж (додаток 1 до цих Правил) між ОСР та основним споживачем.
Основний споживач не має права відмовити оператору системи, на території здійснення ліцензованої діяльності якого розташовані його мережі, в укладенні (переукладенні) договору про спільне використання технологічних електричних мереж абз.1 п.2.5.2 Правил).
Пунктами 2.5.3-2.5.6 Правил визначено, що оператори системи, які використовують технологічні електричні мережі основних споживачів для розподілу (передачі) електричної енергії іншим споживачам, а також для транспортування електричної енергії у свої мережі, сплачують основним споживачам плату за спільне використання технологічних електричних мереж, яка визначається відповідно до методики, затвердженої Регулятором.
Відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж основного споживача оплачується відповідно до договору про спільне використання технологічних електричних мереж і обґрунтовується фактичними витратами основного споживача на утримання цих електричних мереж.
Порядок та розмір плати за спільне використання технологічних електричних мереж, умови спільного використання технологічних електричних мереж основного споживача з оператором системи зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж.
Обґрунтовані витрати на утримання технологічних електричних мереж відшкодовуються основному споживачу відповідно до його кошторису витрат на здійснення цієї діяльності.
Кошторис витрат на утримання технологічних електричних мереж складається на підставі бухгалтерських документів про фактичні витрати на здійснення цієї діяльності впродовж базового періоду. До надання основним споживачем погодженого в установленому порядку кошторису витрат на утримання технологічних електричних мереж, які використовуються для розподілу (передачі) та/або транспортування електричної енергії, ці технологічні витрати покладаються на основного споживача.
Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Північного Офісу Держаудитслужби у Житомирській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 за період з 01.01.2022 по 31.12.2022, за результатами якої складено акт №08-30/7 від 17.08.2023 (т.1, а.с.10-24).
Так, ревізією встановлено, що при наявності укладеного з АТ "Житомиробленерго" договору №35-22 про закупівлю послуги з розподілу електричної енергії за державні кошти, згідно якого постачання електричної енергії до точки обліку електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 фактично здійснювалось АТ "Житомиробленерго", Військовою частиною НОМЕР_1 з ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" додаткового укладено договори №49-22 та 170-22 на відшкодування втрат власнику електричних мереж ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" за послугу з передачі електричної енергії до вул. Промислова, 5 у м. Житомирі, до того ж, втрат електроенергії в лініях 10/04 кВт. Як наслідок, згідно укладених договорів №49/22 та №170-22 у період з березня по грудень 2022 року, на підставі актів здачі-приймання робіт (наданих послуг), за рахунок коштів загального фонду сплачено ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" як відшкодування послуг з передачі електричної енергії мережами заводу та відшкодування втрат по електричній енергії в лініях 10/04 кВт ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" 220619,28 грн, чим не дотримано принципи ефективності та результативності бюджетної системи України, визначені ст. 7 Бюджетного кодексу України та чим нанесено Військовій частині НОМЕР_1 матеріальної шкоди (збитків) на вказану суму.
Управлінням Північного Офісу Держаудитслужби у Житомирській області, враховуючи виявлені під час ревізії порушення, складено вимогу про усунення порушень законодавства №260602-14/2787-2023 від 20.09.2023 року, у якій, серед іншого, зобов'язано військову частину забезпечити відшкодування на користь Військової частини НОМЕР_1 шкоди (збитків) у загальній сумі 273049,48 грн, заподіяних внаслідок оплати ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" послуг, які фактично ним безпосередньо військовій частині НОМЕР_1 не надавались (т.1, а.с.13-15).
Матеріалами справи підтверджується те, що Військова частина НОМЕР_1 звернулася до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати окремі положення індивідуального правового акту вимоги Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області "Щодо усунення порушень законодавства" від 20.09.2023 №260602-14/2787-2023 в частині зобов'язання в/ч НОМЕР_1 забезпечити відшкодування на користь в/ч НОМЕР_1 шкоди (збитків) в загальній сумі 273 049,48 грн, заподіяної внаслідок оплати ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" послуг, які фактично ним не надавались.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 року у задоволенні позову відмовлено (т.1, а.с.25-36).
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 року апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 року - без змін (т.1, а.с.49-60).
Також з матеріалів справи вбачається, що військова частина НОМЕР_1 зверталася до відповідача з претензією №10/8938-24-вих від 21.09.2024, у якій пропонувала відповідачу повернути 220619,18 грн безпідставно сплачених коштів за договорами 49-22 від 24.03.2022 та №170-22 від 25.07.2022 (т.1, а.с.88-94), яка була залишена відповідачем без відповіді та без задоволення.
Зважаючи на обгрунтування позовних вимог, суд встановив, що при наданні Військовій частині НОМЕР_1 (замовник, позивач) послуг за договорами від 14.06.2019 №102-М та від 11.02.2022, Акціонерне товариство "Житомиробленерго" (учасник, третя особа) у 2022 році використовувало системи технологічних електричних мереж власника мереж (відповідача), який не виконує функцій оператора системи згідно з умовами ліцензії або законодавством, які не належать оператору системи. При цьому договору про спільне використання технологічних електричних мереж між АТ "Житомиробленерго" та ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" укладено не було. Такий договір був укладений лише 17.07.2023 (а.с. 158-166, т.1).
При цьому матеріалами справи підтверджено, що між ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" (власник електричної мережі, відповідач) та Військовою частиною НОМЕР_1 (споживач, позивач) були укладені договори №49/22 від 24.03.2022 та №170-22 від 25.07.2022 про відшкодування втрат власнику електричних мереж ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" за послугу з передачі електричної енергії та втрат електроенергії в лініях 10/04 кВт споживачу за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 5 (т.1, а.с.37-44), згідно з якими:
- у порядку та на умовах, визначених цими договорами, власник електричної мережі зобов'язується забезпечити передачу електричної енергії споживачу за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 5, а споживач зобов'язується відшкодувати втрати власнику електричних мереж в лініях 10/04 кВт і оплачувати за кожну 1000 кВт електроенергії у розмірі 482,76 грн, у т.ч. ПДВ 80,46 грн спожитої споживачем за розрахунковий період активної електроенергії. Розрахунковим періодом є з першого по останній день календарного місяця (п.1);
- оплата відшкодування втрат власнику електричних мереж за послугу з передачі електричної енергії та втрати електроенергії в лініях 10/04 кВт здійснюється згідно цього договору споживачем шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок власника електричної мережі на підставі акту здачі-приймання (надання послуг), що оформлений на підставі звіту споживача про зняття показників електричних лічильників за розрахунковий період, визначений п.1 договору, протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання споживачем акту здачі-приймання робіт (надання послуг) (п.1.2).
Згідно з п.3.1 договорів власник електричної мережі, зокрема зобов'язується: забезпечувати утримання власної електричної мережі в належному стані для задоволення потреб якісної передачі активної електричної енергії споживачу; здійснювати передачу активної електричної енергії споживачу з дотриманням показників якості передачі електричної енергії визначеними державними стандартами.
Відповідно до пп.4.1.1 п.4.1 договору споживач має право вимагати від власника електричної мережі належного надання послуг з передачі активної електричної енергії та забезпечення електропостачання відповідно до умов даного договору, водночас за умовами пп.4.2.2 п.4.2 договору споживач зобов'язаний у порядку та на умовах договору відшкодовувати власнику електричної мережі відповідні грошові кошти на підставі акту здачі-приймання робіт (надання послуг) з передачі електричної енергії.
Так, за умовами п.2 договору №49/22 від 24.03.2022 відшкодування на 2022 рік втрат власнику електричних мереж за послугу з передачі електричної енергії та втрат електроенергії в лініях 10/04 кВт становить 289999,00 кВт/год. і складає суму договору на 2022 рік: 140000,00 грн, в т.ч. ПДВ 23333,33 грн; за умовами п.2 договору №170-22 від 25.07.2022 - відшкодування на 2022 рік втрат власнику електричних мереж за послугу з передачі електричної енергії та втрат електроенергії в лініях 10/04 кВт становить 227856,50 кВт/год. і складає суму договору на 2022 рік: 110000,00 грн, в т.ч. ПДВ 18333,33 грн.
На виконання умов вказаних договорів між позивачем та відповідачем підписані та скріплені печатками сторін акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з передачі електричної енергії мережами заводу та втрат по електричній енергії в лініях 10/04 (т.1, а.с.72-77, 84-87) на загальну суму 220619,28 грн, з яких за договором №49/22 від 24.03.2022 на суму139999,90 грн, за договором №170-22 від 25.07.2022 - на суму 80619,28 грн, які були оплачені позивачем у повному обсязі, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями (т.1, а.с.78-83, 97-100).
При цьому представник позивача у судовому засіданні пояснив, що договором №49/22 від 24.03.2022 було врегульовано відносини сторін та проводилися розрахунки по 24.07.2022, а з 25.07.2022 вказані відносини було врегульовано договором №170-22 від 25.07.2022, у зв'язку із необхідністю отримання фінансування.
Також представник позивача наголосив, що вартість послуг за договорами було визначено в однаковому розмірі - за кожну 1000 кВт електроенергії - 482,76 грн, у т.ч. ПДВ 80,46 грн, зазначене також вбачається з п.1 договорів.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
За ч. 1 - 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Частиною 3 статті 228 ЦК України визначено, що разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Верховний Суд у постанові від 20.10.2021 у справі №910/4089/20 вказав, що необхідною умовою для визнання господарського договору недійсним як такого, що суперечить інтересам держави і суспільства (за частиною 3 ст. 228 ЦК України), є наявність наміру хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення господарського договору, якою із сторін і в якій мірі виконано зобов'язання, а також наявність наміру у кожної із сторін. Наявність такого наміру у сторін (сторони) означає, що вони (вона), виходячи з обставин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність договору, що укладається, і суперечність його мети інтересам держави і суспільства та прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Таким чином, ознаками недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства, є спрямованість цього правочину на порушення правового господарського порядку та наявність умислу (наміру) його сторін, які усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладеного договору. Метою такого правочину є його кінцевий результат, якого бажають досягти сторони. Мета завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. Подібні висновки Верховного Суду наведені у постановах від 16.06.2020 у справі № 910/6271/17, від 20.10.2021 у справі № 910/4089/20.
Проаналізувавши викладене вище, суд встановив, що ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" є основним споживачем електроенергії, мережі якого розташовані на території ліцензованої діяльності оператора системи - АТ "Житомиробленерго" за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 5, а також те, що транспортування електричної енергії Військовій частині НОМЕР_1 здійснювалося технологічними електричними мережами основного споживача - ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна".
Водночас суд встановив, що між АТ "Житомиробленерго" та ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" до 17.07.2023 договір про спільне використання технологічних електричних мереж, як це передбачено Правилами роздрібного ринку електричної енергії, не укладався, тому відповідно ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" не отримував плату за спільне використання технологічних електричних мереж від АТ "Житомиробленерго", яке використовувало технологічні електричні мережі ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" для розподілу (передачі) електричної енергії Військовій частині НОМЕР_1 .
При цьому суд враховує, що третьою особою підтверджено, що у 2021 та 2022 роках позивач проводив розрахунки з АТ "Житомиробленерго" лише у відповідності до постанов НКРЕКП, тобто без врахування відшкодування витрат з утримання технологічних електричних мереж основних споживачів.
Натомість, наявними у матеріалах справи додатком № 6.1 (Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін за адресою: вул. Промислова, 5, м. Житомир) додатком №7 (Однолінійна схема електропостачання за адресою: АДРЕСА_1 ) до договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії від 14.06.2019 №102-М, укладеного між Військовою частиною НОМЕР_1 та АТ "Житомиробленерго" (т.1, а.с.67) підтверджується те, що АТ "Житомиробленерго" технічно не може надати Військовій частині НОМЕР_1 послуги з розподілу (передачі) електричної енергії без залучення технологічних електричних мереж основного споживача - ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" за адресою: вул. Промислова, 5, м. Житомир.
При цьому матеріали справи не містять доказів звернення АТ "Житомиробленерго" в порядку, тоді як відповідно до п.11 ч.3 ст. 46 ЗУ "Про ринок електричної енергії", саме оператор системи розподілу з о б о в ' я з а н и й укладати договори, які є обов'язковими для здійснення діяльності на ринку електричної енергії, та виконувати умови таких договорів.
Згідно з абз.2-4 п.1.2.3 Правил, оператор системи в межах території здійснення ліцензованої діяльності забезпечує розподіл електричної енергії власними мережами та технологічними електричними мережами інших власників, які не виконують функції оператора системи (у тому числі електричними мережами виробників, резервне живлення яких забезпечується від мереж оператора системи, та споживачів (основних споживачів), електроустановки яких приєднані до електричних мереж таких виробників, та їх субспоживачів), ш л я х о м у к л а д е н н я з цими власниками договорів про спільне використання технологічних електричних мереж на основі типового договору (додаток 1 до цих Правил).
За вказаного, суд враховує, що наведене вище зумовило необхідність укладення між Військовою частиною НОМЕР_1 як споживачем електроенергії та ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" як основним споживачем, власником електричних мереж договорів №49/22 від 24.03.2022 та №170-22 від 25.07.2022 про відшкодування втрат власнику електричних мереж ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" за послугу з передачі електричної енергії та втрат електроенергії в лініях 10/04 кВт споживачу за адресою: м. Житомир, вул. Промислова, 5, на виконання яких між сторонами були підписані акти здачі-приймання робіт (надання послуг) з передачі електричної енергії мережами заводу та втрат по електричній енергії в лініях 10/04, які були оплачені позивачем у повному обсязі.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень щодо того, що послуги за договорами №49/22 від 24.03.2022 та №170-22 від 25.07.2022 про відшкодування втрат власнику електричних мереж ВАТ "Житомирський завод хімічного волокна" за послугу з передачі електричної енергії та втрат електроенергії в лініях 10/04 кВт відповідачем не надавалися.
При цьому суд враховує те, що безпосередньо у судовому засіданні представник позивача підтвердив надання відповідачем вказаних вище послуг позивачу, а також те, що між сторонами підписувалися без зауважень акти здачі-приймання робіт (надання послуг), а військовою частиною сплачувалися на користь відповідача грошові кошти за надані послуги.
Оскільки стверджуючи про недійсність договорів №49/22 від 24.03.2022 та №170-22 від 25.07.2022, як таких, що суперечать інтересам держави і суспільства, а також заявляючи вимогу про стягнення коштів, позивач посилається на акт ревізії Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області №08-30/7 від 17.08.2023 окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 , яким встановлено нанесення матеріальних збитків військовій частині внаслідок оплати на користь ПАТ "Житомирський завод хімічного волокна" послуг, які останнім фактично не надавались, суд враховує таке.
Акт є документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Виявлені контролюючим органом порушення не впливають на умови укладеного сторонами договору і не можуть їх змінювати, оскільки за своїми правовими наслідками акт ревізії у даному випадку фіксує порушення фінансової дисципліни учасника правовідносин, фінансово-господарська діяльність якого перевірялась. Акт ревізії не може змінювати, припиняти договірні правовідносини сторін, зобов'язання, визначені договором та підтверджені відповідними актами виконання робіт. Вказаний висновок викладений Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 18.10.2018 у справі №917/1064/17.
Згідно висновком, викладеним у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2020 у справі №910/17984/16 акт ревізії не є беззаперечною підставою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків, оскільки виявлені таким органом порушення не можуть впливати на умови укладених сторонами договорів і не можуть їх змінювати. Акт ревізії є документом, складеним з приводу наявності або відсутності відповідних порушень, та містить лише думку органу, який його склав. Викладені в ньому висновки не мають заздалегідь обумовленої сили, тобто акт ревізії не є підставою для стягнення з відповідача коштів, одержаних відповідно до умов договору. Акт ревізії не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, робота (діяльність) яких перевірялася. Акт ревізії є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Таким чином, за умови існування між сторонами договірних правовідносин, виявлені контролюючим органом порушення, в даному випадку - ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача, не впливають на умови укладеного сторонами договору і не можуть його змінювати.
Отже, сам лише акт Управління Північного Офісу Держаудитслужби у Житомирській області №08-30/7 від 17.08.2023 ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Військової частини НОМЕР_1 , не є підставою для визнання договору недійсним та стягнення з відповідача визначеної у вказаних документах суми та не звільняє позивача від процесуального обов'язку доводити свої вимоги іншими належними та допустимими доказами.
Суд встановив, що на виконання умов договорів №49/22 від 24.03.2022 та №170-22 від 25.07.2022, сторонами вчинялися конклюдентні дії, спрямовані на настання відповідних наслідків, передбачених даним договором: відповідачем надавалися визначені договорами послуги; між сторонами підписувалися акти здачі-приймання робіт, а позивачем сплачувалися кошти на оплату отриманих послуг.
При цьому особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
На переконання суду, позивач не довів у чому полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного договору, наявність протиправних наслідків цього договору та умислу його сторін, а також не обґрунтував спрямованість та відповідність оспорюваного договору ознакам, які б свідчили про посягання на суспільні, економічні та соціальні основи держави і суспільства. Саме лише посилання позивача на те, що розрахунок по даному договору проведено за державні кошти не є підставою для визнання його недійсним в порядку приписів ст. 203, 215, 228 ЦК України.
Як було зазначено вище, військова частина НОМЕР_1 зверталась до адміністративного суду з позовом, у якому просила визнати протиправними та скасувати окремі положення індивідуального правового акту вимоги Північного офісу Держаудитслужби в Житомирській області "Щодо усунення порушень законодавства" від 20.09.2023 №260602-14/2787-2023. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 у задоволенні позову відмовлено. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2024 апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 16.04.2024 - без змін.
Водночас суд не бере до уваги оціночні твердження, наведені у вказаних судових рішеннях щодо спірних обставин у даній справі, оскільки відповідно до ч.7 ст.75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов'язковою для господарського суду.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вище викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів №49/22 від 24.03.2022 та №170-22 від 25.07.2022 та стягнення з відповідача на користь держави в особі позивача грошових коштів у розмірі 220619,18 грн у зв'язку з їх необґрунтованістю.
З огляду на відмову у задоволенні позову, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 13.11.25
Суддя Вельмакіна Т.М.
1 - у справу;
- позивачу, відповідачу та третій особі - через систему "Електронний суд";