вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" листопада 2025 р. Справа № 911/688/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Демидової А.М.
суддів: Владимиренко С.В.
Ходаківської І.П.
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 (повне рішення суду складено 07.07.2025) (суддя Саванчук С.О.)
у справі № 911/688/24 Господарського суду Київської області
за позовом Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"
до фізичної особи-підприємця Остащук Ірини Іванівни
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У березні 2024 року Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" (позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до фізичної особи-підприємця Остащук Ірини Іванівни (відповідачка) про стягнення 164 058,00 грн, з яких: 31 250,00 грн простроченої заборгованості, 118 750,00 грн строкової заборгованості, 14 058,00 грн простроченої заборгованості за комісією.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачкою грошових зобов'язань за кредитним договором № 7377308622 "Кредит "всеБізнес" від 08.08.2023 (далі - Договір).
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення
Рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/688/24 позов задоволено частково та стягнуто з фізичної особи-підприємця Остащук Ірини Іванівни на користь Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" 150 000,00 грн суми кредиту за кредитним договором "Кредит "всеБізнес" № 7377308622 від 08.08.2023 та 2 422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Рішення суду мотивовано тим, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки прострочених та строкових платежів за Договором у розмірі 150 000,00 грн є обґрунтованими, належним чином підтвердженими, а тому підлягають задоволенню. У частині стягнення з відповідачки комісії за користування кредитом у розмірі 14 085,00 грн, суд дійшов висновку, що банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із рішенням Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/688/24, Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати в частині відмови у стягненні з відповідачки комісії за користування кредитом у розмірі 14 085,00 грн як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 204 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ч. 14 ст. 47, ч. 3 ст. 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність", ст. 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), та ухвалити у відповідній частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
При цьому скаржник зазначає, що визначені Договором комісії є платою за користування кредитом, встановлення та нарахування якої не заборонено вимогами Закону України "Про банки і банківську діяльність" та главою 71 ЦК України.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.08.2025 (колегія суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого, суддів Владимиренко С.В., Ходаківської І.П.) задоволено клопотання Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/688/24; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/688/24; зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/688/24 до закінчення його перегляду в апеляційному порядку; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, пояснень, клопотань, заперечень - до 05.09.2025.
Зважаючи на воєнний стан в Україні, тривалі повітряні тривоги, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій та забезпечення можливості реалізації учасниками справи своїх процесуальних прав.
Позиції учасників справи
Відповідачка своїм правом, наданим статтею 263 ГПК України, не скористалась, відзив на апеляційну скаргу не надала.
Відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Як встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов кредитного договору № 7377308622 "Кредит "всеБізнес" від 08.08.2023, укладеного між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (банк) та фізичною особою-підприємцем Остащук Іриною Іванівною (позичальник) (Договір), позичальнику надається кредит, який позичальник зобов'язується використати за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит в повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені Договором та Типовими умовами, зокрема (але не виключно), відповідно до такого:
Пункт 1.1.1. Договору: сума кредиту: 150 000,00 грн.
Пункт 1.1.3. Договору: строк кредитування - до 08.08.2025.
Пункт 1.1.4.1. Договору: комісійна винагорода за надання кредиту: Тариф комісійної винагороди 1 %; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту; комісійна винагорода сплачується одноразово за рахунок кредитних коштів відповідно до пункту 6.3.1 Типових умов.
Пункт 1.1.4.2. Договору: комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди 1,9 % за один місяць користування кредитом; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до пункту 6.2 Типових умов та сплачується щомісячно згідно з графіком платежів, наведеним у пункті 1.4 Договору.
Пункт 1.1.7. Договору: цільове використання кредиту: на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності позичальника, на здійснення яких позичальник має право відповідно до законодавства України і кредитування яких не заборонено законодавством України та Договором, а також на сплату комісійної винагороди, передбаченої пунктом 1.1.4.1 Договору (у разі наявності такої комісійної винагороди) в сумі, що визначається згідно з пунктом 1.1.4.1 Договору.
Пункт 1.1.8. Договору: Типові умови: Типові умови кредитування в рамках кредитного договору "Кредит "всеБізнес", укладеного в Системі Інтернет-Банкінг ПУМБ DIGITALBUSINESS Акціонерного Товариства "Перший Український Міжнародний Банк", що розміщується на інтернет-сайті банку (за електронною адресою: https://www.pumb.ua/) та є невід'ємною частиною Договору.
Згідно з пунктом 1.4 Договору позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити плату за кредит в розмірах та строки, зазначені в графіку платежів.
Пункт 1.5 Договору передбачено, що повернення кредиту, сплата за кредит та інших боргових зобов'язань здійснюється позичальником шляхом безготівкових перерахувань грошових коштів на користь банку на рахунок для погашення боргових зобов'язань.
Пункт 2.1 Договору встановлено, що підписанням Договору позичальник звертається до банку за наданням кредиту в сумі, зазначеній в пункті 1.1.1 Договору, та підтверджує, що кредитні кошти будуть використані за цільовим призначенням відповідно до Договору. Умови цього пункту Договору є заявою (клопотанням) позичальника про надання кредиту.
Відповідно до пункту 2.2 Договору банк надає кредит протягом трьох банківських днів з дня укладення договору. Кредит надається разово однією сумою в розмірі, зазначеному в пункті 1.1.1 Договору. Банк приймає рішення про надання кредиту на власний розсуд та відповідно до своїх внутрішніх положень, тобто зобов'язання банку щодо надання кредиту за Договором є відкличними. Ненадання кредиту в зазначений строк вважається відмовою банку в наданні кредиту та Договір вважається таким, що припинив свою дію.
Права та обов'язки сторін за Договором регламентуються цим Договором та Типовими умовами (пункт 3.1 Договору).
Згідно з пунктом 5.1 Договору з моменту укладення Договору Типові умови стають його невід'ємною частиною. Банк має право в будь-який час вносити зміни до Типових умов, повідомляючи про це позичальника, як передбачено Типовими умовами. Підписанням Договору позичальник підтверджує своє ознайомлення та повну, безумовну і остаточну згоду з Договором та Типовими умовами, умови Договору та Типових умов позичальнику відомі та зрозумілі. Укладаючи Договір, позичальник приймає на себе всі обов'язки та набуває всіх прав, передбачених Типовими умовами стосовно банку.
Пунктом 5.2 Договору погоджено, що у всіх випадках, не передбачених Договором, сторони керуються положенням Типових умов та законодавства. В разі наявності будь-яких протиріч та/або невідповідностей між Типовими умовами та положенням Договору, такі положення Договору мають пріоритет.
У пункті 5.3 Договору сторони домовились, що Договір укладається сторонами в формі електронного документа за допомогою системи "Інтернет-Банкінг". Договір є оригіналом електронного документа після його підписання сторонами шляхом накладення КЕП Уповноваженого представника банку та КЕП/УЕП позичальника (тип підпису на розсуд позичальника).
Договір набуває чинності з моменту його підписання банком та позичальником шляхом накладення КЕП/УЕП позичальника (тип підпису на розсуд позичальника) та КЕП уповноваженого представника банку (з моменту накладення останнього електронного підпису) та діє до моменту виконання сторонами взятих на себе зобов'язань згідно з Договором в повному обсязі (пункт 5.4 Договору).
Договір підписаний сторонами 08.08.2023 шляхом накладення кваліфікованого електронного підпису уповноваженого представника банку - начальника управління Харковець В.В. та кваліфікованого електронного підпису позичальника (фізичної особи-підприємця Остащук І.І., що підтверджується протоколом створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису від 15.01.2024).
На виконання умов Договору Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" 08.08.2023 за рахунок кредитних коштів здійснено на користь банку переказ суми комісійної винагороди з надання кредиту у розмірі 1 500,00 грн (визначеному відповідно до пункту 1.1.4.1 Договору), а також зараховано на поточний рахунок позичальника, зазначений у пункті 1.1.5 Договору, суму кредиту (148 500,00 грн), що залишилась після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку.
Вказане підтверджується платіжними інструкціями № TR.70283230.108639.29514 від 08.08.2023, № TR.70283230.108640.29514 від 08.08.2023, а також випискою з особового рахунку фізичної особи-підприємця Остащук Ірини Іванівни з 08.08.2023 по 15.01.2024.
Звертаючись із позовом у даній справі, Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" послалось на те, що фізичною особою-підприємцем Остащук Іриною Іванівною свої зобов'язання зі своєчасного повернення кредиту та відповідних плат не виконано, станом на 15.01.2024 її заборгованість становила 164 058,00 грн, а саме: 31 250,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту, 14 058,00 грн - прострочена заборгованість за комісією, 118 750,00 грн - строкова заборгованість за сумою кредиту.
Листом від 09.11.2023 позивачем направлено відповідачці вимогу про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів за Договором у сумі 161 208,00 грн, яка повернута відправнику без вручення 07.12.2023, що підтверджується трекінгом із сайту Укрпошти за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення № 0503659787085.
30.01.2024 Акціонерне товариство "Перший Український Міжнародний Банк" в порядку наказного провадження звернулось до Господарського суду Київської області із заявою про видачу судового наказу, який 05.02.2024 був виданий (провадження № 911/274/24).
Проте, за заявою боржника в порядку, передбаченому частиною третьою статті 158 ГПК України, Господарський суд Київської області постановив ухвалу від 26.02.2024 про скасування вказаного судового наказу.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при ухваленні постанови
Згідно зі ст. 509 ЦК України та ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), який був чинний до 28.08.2025, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Згідно із частиною першою статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За положеннями ст. 639, 640 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Згідно зі ст. 1054, 1055 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
У ст. 1046 ЦК України визначено, що договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За положеннями ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Частинами першою та другою статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Частиною першою статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 5 Закону України "Про електронну комерцію" визначені основні принципи у сфері електронної комерції, серед яких: свобода провадження підприємницької діяльності з використанням інформаційно-комунікаційних систем; свобода вибору контрагента, електронних засобів, видів та форм діяльності; свобода конкуренції та забезпечення її сумлінності; свобода вчинення електронних правочинів; рівність і охорона прав учасників відносин у сфері електронної комерції; дотримання вимог законодавства, правил професійної етики, повага до прав, свобод, законних інтересів учасників відносин у сфері електронної комерції; однаковість юридичної сили електронних правочинів та правочинів, укладених в іншій формі, передбаченій законодавством; забезпечення доступу до інформації всіх учасників відносин у сфері електронної комерції; доступність комерційних електронних повідомлень та можливість обмеження їх надходження; дотримання законодавства про державну мову.
Правочин не може бути визнано недійсним у зв'язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено законом.
За положеннями ст. 8 Закону України "Про електронну комерцію" покупець (замовник, споживач) товарів, робіт, послуг у сфері електронної комерції, який приймає (акцептує) пропозицію іншої сторони щодо укладення електронного договору, зобов'язаний повідомити про себе інформацію, необхідну для його укладення.
У разі оплати вартості товару, роботи, послуги із застосуванням платіжних інструментів така особа має право повідомити відомості, що дають змогу забезпечити проведення оплати відповідним надавачем платіжних послуг або оператором платіжних систем, який несе відповідальність за їх збереження та використання в порядку, передбаченому законодавством.
Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.
Згідно зі ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них.
Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:
надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.
Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов'язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення.
Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.
У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.
Місцем укладення електронного договору є місцезнаходження юридичної особи або місце фактичного проживання фізичної особи, яка є продавцем (виконавцем, постачальником) товарів, робіт, послуг.
Покупець (замовник, споживач) повинен отримати підтвердження вчинення електронного правочину у формі електронного документа, квитанції, товарного чи касового чека, квитка, талона або іншого документа у момент вчинення правочину або у момент виконання продавцем обов'язку передати покупцеві товар.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
У статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" в редакції, яка діяла на момент укладення Договору, встановлено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з визначеннями, наданими в статті 3 Закону України "Про електронну комерцію": електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
У статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ визначено як документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Як обґрунтовано встановлено судом першої інстанції, відповідачка відповідно до положень статті 8 Закону України "Про електронну комерцію" повідомила про себе інформацію, необхідну для укладення електронного договору та ідентифікації в інформаційній системі суб'єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) спеціального набору електронних даних.
Матеріалами справи підтверджено, що між Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" (банк) та фізичною особою-підприємцем Остащук Іриною Іванівною (позичальник) за допомогою системи "Інтернет-Банкінг" укладено в електронному вигляді кредитний договір № 7377308622 "Кредит "всеБізнес" від 08.08.2023, шляхом підписанням кваліфікованим електронним підписом.
На виконання умов Договору Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" за рахунок кредитних коштів здійснено на користь банку переказ суми комісійної винагороди з надання кредиту у розмірі 1 500,00 грн (визначеному відповідно до пункту 1.1.4.1 Договору), а також зараховано на поточний рахунок позичальника, зазначений у пункті 1.1.5 Договору, суму кредиту (148 500,00 грн), що залишилась після переказу суми комісійної винагороди за надання кредиту на користь банку, що підтверджується платіжними інструкціями та банківською випискою по особовому рахунку відповідачки.
Як встановлено судом, відповідачка прострочила платежі, визначені погодженим графіком, що підтверджується наявною в матеріалах справи випискою по рахунку відповідачки, у зв'язку із чим Акціонерним товариством "Перший Український Міжнародний Банк" 17.11.2024 на адресу фізичної особи-підприємця Остащук Ірини Іванівни направлено вимогу від 09.11.2023 про дострокове повернення частини позики, що залишилася, та сплату процентів за Договором, яка згідно з даними роздруківки із сайту Укрпошти за штрихкодовим ідентифікатором поштового відправлення № 0503659787085 повернуто 07.12.2023 відправнику без вручення.
Згідно з пунктом 4.2 Типових умов у випадку виникнення будь-якої несприятливої події, банк набуває право вимагати від позичальника достроково повернути виданий позичальникові кредит, а позичальник зобов'язаний, незважаючи на положення пункту 1.1.3, пункту 1.4 договору, пункту 5.1.1 Типових умов, виконати таку вимогу банку і повернути отриманий кредит в повному обсязі разом із платою за кредит і штрафними санкціями, що підлягають сплаті позичальником на користь банку згідно з договором, в строк не пізніше 7 (семи) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги банк має право здійснювати договірне списання грошових коштів з рахунків позичальника в порядку, встановленому договором та Типовими умовами, для погашення боргових зобов'язань позичальника.
Враховуючи те, що 07.12.2023 поштове відправлення було повернуто відправнику, судом першої інстанції визначено, що строк повернення відповідачкою позивачу суми кредиту: строкові та прострочені платежі - до 14.12.2023 (протягом семи банківських днів).
При цьому судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену в постановах від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б, від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, згідно із якою направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідачки прострочених та строкових платежів за кредитним договором № 7377308622 "Кредит "всеБІЗНЕС" від 08.08.2023 в розмірі 150 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається зі змісту апеляційної скарги, в частині задоволення позовних вимог про стягнення прострочених та строкових платежів за Договором рішення суду першої інстанції не оскаржується, відтак, відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення в апеляційному порядку не переглядається. При цьому, підстав для виходу за межі доводів та вимог апеляційної скарги судом апеляційної інстанції не встановлено.
В оскаржуваній частині рішення щодо стягнення з відповідачки комісії за користування кредитом, апеляційний господарський суд виходить із такого.
Згідно з пунктом 1.1.4.3 Договору процентна ставка за користування кредитом 0,00001 % річних, проценти нараховуються та сплачуються відповідно до пункту 6.2 Типових умов.
Пунктом 1.1.4.2 Договору встановлено, що комісійна винагорода за обслуговування кредиту: тариф комісійної винагороди 1,9 % за один місяць користування кредитом; комісійна винагорода розраховується шляхом множення тарифу комісійної винагороди на суму кредиту відповідно до пункту 6.2 Типових умов та сплачується щомісячно згідно з графіком платежів, наведеним у пункті 1.4 Договору.
Позивачем до стягнення з відповідачки заявлено суму заборгованості за комісією за користування кредитом у розмірі 14 085,00 грн.
Як правомірно враховано місцевим господарським судом, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 викладено правову позицію про те, що приписи частин другої та третьої статті 6 і статті 627 ЦК України визначають співвідношення між актами цивільного законодавства та договором, зокрема ситуації, коли сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, і коли вони не вправі цього робити. Свобода договору як одна із загальних засад цивільного законодавства (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) є межею законодавчого втручання у приватні відносини сторін. Однак сторони у договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства та врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, коли такий відступ неможливий у силу прямої вказівки акта законодавства, а також, якщо ці відносини врегульовані імперативними нормами.
Сторони не можуть у договорі визначати взаємні права й обов'язки у спосіб, який суперечить існуючому публічному порядку, порушує положення Конституції України, не відповідає передбаченим статтею 3 ЦК України загальним засадам цивільного законодавства, що обмежують свободу договору, зокрема справедливості, добросовісності, розумності (пункт 6 частини першої цієї статті). Домовленість сторін договору про врегулювання відносин усупереч існуючим у законодавстві обмеженням не спричиняє встановлення відповідного права та/або обов'язку, як і його зміни та припинення. Тому підписання договору не означає безспірності його умов, якщо вони суперечать законодавчим обмеженням (близькі за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19).
У частинах першій та другій статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Частиною першою статті 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно із частиною третьою статті 55 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (в редакції, чинній на момент укладення Договору) банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг.
Місцевим господарським судом у даному випадку правомірно взято до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17, відповідно до якого суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредит) позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Вказана позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі № 910/6178/20.
З огляду на викладене, судом першої інстанції обґрунтовано вказано, що банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку, а відтак, вмотивованою є відмова в позові в цій частині.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, § 54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що в даній справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Нормою ст. 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об'єктивно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваного у даній справі судового рішення відсутні.
За таких обставин, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги.
Судові витрати
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати за її розгляд відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/688/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 07.07.2025 у справі № 911/688/24.
5. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду.
6. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строк, передбачені ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.М. Демидова
Судді С.В. Владимиренко
І.П. Ходаківська