вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
м. Київ
"11" листопада 2025 р. Справа№ 925/731/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Владимиренко С.В.
суддів: Демидової А.М.
Ходаківської І.П.
за участю секретаря судового засідання Невмержицької О.В.
за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.11.2025
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач»
на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 (повна ухвала складена 25.08.2025)
у справі №925/731/18 (суддя Спаських Н.М.)
за заявою Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню у справі №925/731/18
за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів»
до Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти»
про стягнення 6 346 072,92 грн,
Господарський суд Черкаської області ухвалою від 25.08.2025 у справі №925/731/18 заяву від 05.08.2025 Публічного акціонерного товариства «Дашуківські бентоніти» про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню задовольнив частково. Визнав наказ Господарського суду Черкаської області від 12.02.2025 у справі № 925/731/18, виданий на виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 10.01.2025 таким, що не підлягає виконанню, в частині стягнення з ПАТ «Дашуківські бентоніти» на користь ПАТ «Завод обважнювачів» 3 391 501,87 грн основного боргу на підставі Договору № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015. В решті (щодо стягнення 50 872,53 грн на відшкодування сплаченого судового збору) за заявою суд відмовив.
Постановляючи вказану ухвалу суд першої інстанції дійшов висновку про те, що за Договором № К-ДБ-4-0925/1 про поставку глини від 25.09.2015 у відповідача перед позивачем був наявний борг на суму 3 391 501,87 грн замість 5 281 004,16 грн, і цей борг у складі суми 3 700 000,00 грн було припинено шляхом зарахуванням за Актом зарахування (заліку) зустрічних однорідних вимог від 27.09.2023. Таким чином, зобов'язання по сплаті основного боргу на суму 3 391 501,87 грн, на примусове стягнення яких видано наказ у справі від 12.02.2025 на виконання рішення суду від 10.01.2025, є припиненими. При цьому заявником не подано суду доказів припинення зобов'язання по сплаті судового збору у розмірі 50 872,53 грн за вказаним наказом, а тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні заяви відповідача в цій частині.
Не погодившись із прийнятою ухвалою суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» звернулося до апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження; скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18 та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні заяви.
В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що він є кредитором по відношенню до ПАТ «Завод обважнювачів» (позивач у даній справі) у справі №905/36/23. З Єдиного державного реєстру судових рішень апелянту стало відомо про рішення Господарського суду Черкаської області від 10.01.2025 у справі №925/731/18 у зв'язку із чим звернувся до Господарського суду Донецької області із заявою про звернення стягнення на грошові кошти, що належать особі, яка має заборгованість перед боржником в порядку статті 336 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) у справі №905/36/23. Наразі розгляд справи №905/36/23 триває, станом на дату ухвалення даної постанови справа №905/36/23 перебуває у провадженні Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
21.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» звернулося до Господарського суду Донецької області із позовом до ТОВ «Євроенерготрейд», ТОВ «Укрбетонпром», АТ «Дашуківські бентоніти», ПАТ «Завод обважнювачів» про визнання недійсними Договору №25/09 від 25.09.2023 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021, укладений між ТОВ «Євроенерготрейд» та ТОВ «Укрбетонпром»; Договору №27/09 від 27.09.2023 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань за Договором про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021, укладений між ТОВ «Укрбетонпром» та АТ «Дашуківські бентоніти»; та акта зарахування (заліку) однорідних вимог, підписаний АТ «Дашуківські бентоніти».
Господарський суд Донецької області ухвалою від 26.08.2025 відкрив провадження у справі №905/828/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» до ТОВ «Євроенерготрейд», ТОВ «Укрбетонпром», АТ «Дашуківські бентоніти», ПАТ «Завод обважнювачів» про визнання недійсними Договорів. Провадження у справі №905/828/25 наразі триває.
Як зазначає апелянт, в ухвалі Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18 відсутнє згадування Договору про постачання електричної енергії, як первинного документа, за яким було відступлено частину заборгованості ПАТ «Заводу обважнювачів» та не встановлено про наявність чи відсутність заборони зміни кредитора у зобов'язанні, оскільки передача права вимоги за договором про постачання електричної енергії прямо суперечить вимогам статті 75 Закону України «Про ринок електричної енергії».
Судом першої інстанції не було надано оцінки ненаданню актів приймання-передачі, які є первинним документами, що підтверджують заборгованість за Договором постачання електричної енергії.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.10.2025 задовольнив клопотання та поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18; відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18; розгляд апеляційної скарги призначив на 11.11.2025 на 13 год. 15 хв.; витребував матеріали справи №925/731/18 з Господарського суду Черкаської області.
Матеріали справи №925/731/18 надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 21.10.2025.
03.11.2025 відповідачем через підсистему «Електронний суд» подано до Північного апеляційного господарського суду клопотання про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18.
Клопотання відповідача мотивоване тим, що апелянт про оскаржувану ухвалу дізнався 12.09.2025, а не 23.09.2025 як він стверджує, оскільки АТ «Дашуківські бентоніти» 12.09.2025 подано відзив на позовну заяву у справі №905/828/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач», до якого було додано ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18. Відзив на позовну заяву у справі №905/828/25 АТ «Дашуківські бентоніти» направило до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач».
Як зазначила представник апелянта у судовому засіданні 11.11.2025 про ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18 їй стало відомо лише 23.09.2025, оскільки відзив на позовну заяву у справі №905/828/25 АТ «Дашуківські бентоніти» направило до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач», а не його представника.
За приписами частин 1, 2 статті 262 ГПК України про відкриття апеляційного провадження у справі суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу. До відкриття апеляційного провадження учасники справи мають право подати заперечення проти відкриття апеляційного провадження.
Північний апеляційний господарський суд ухвалою від 13.05.2025 у справі №925/731/18 задовольнив клопотання та поновив Товариству з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18, визнавши причини пропуску строку на апеляційне провадження поважними і відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18.
Ані позивач, ані відповідач у встановлений ГПК України строк заперечення проти відкриття апеляційного провадження не подали.
Водночас відповідач заявив клопотання про повернення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18 на підставі статті 260 ГПК України.
Згідно із статтею 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом апеляційної інстанції також, якщо:
1) апеляційна скарга подана особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана, або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено;
2) до постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження особа, яка подала скаргу, подала заяву про її відкликання;
3) скаргу подано в інший спосіб, ніж до суду апеляційної інстанції;
4) скаргу подано на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
З огляду на встановлені судом апеляційної інстанції обставини щодо поважності причин пропуску строку для подання апеляційної скарги, про що зазначено в ухвалі Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 у справі №925/731/18, підстави для повернення апеляційної скарги після відкриття апеляційного провадження у даній справі відсутні.
Так само відсутні підстави для закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18 відповідно до статті 267 ГПК України.
Згідно відзиву на апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18 відповідач заперечує проти її задоволення, посилаючись на наступне.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що відсутність порушених прав та обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» у даній справі. Питання відсутності будь-яких порушень прав скаржника вже вирішено Верховним Судом під час розгляду справ №905/512/22, №905/865/22, які є релевантними, а справа №905/36/23 має преюдиційний характер.
Також відповідач зазначає, що зобов'язання перед позивачем є припиненими на підставі Договорів про відступлення права вимоги №25-09 від 25.09.2023, №27-09 від 27.09.2023 та акта зарахування (заліку) зустрічних однорідних вимог від 27.09.2023. Договір, за яким утворилась заборгованість позивача у даній справі не містить заборон чи застережень щодо неможливості відступу права вимоги на користь інших осіб. Надсилання відповідачем позивачу акта зарахування зустрічних однорідних вимог та відсутність заперечень зі сторони останнього свідчить про зарахування таких вимог. Враховуючи відступлення права вимоги та зарахування зустрічних однорічних вимог, наразі у відповідача відсутня заборгованість перед позивачем, а тому суд першої інстанції постановив законну та обґрунтовану ухвалу від 25.08.2025 у даній справі.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» у судовому засіданні 11.11.2025 заявлено клопотання про зупинення апеляційного провадження у справі №925/371/18 до вирішення справи №905/828/25 Господарським судом Донецької області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» до ТОВ «Євроенерготрейд», ТОВ «Укрбетонпром», АТ «Дашуківські бентоніти», ПАТ «Завод обважнювачів» про визнання недійсними Договорів або відкласти розгляд справи №925/731/18 та призначити дату наступного судового засідання після 15.12.2025 - дата призначення до розгляду справи №905/828/25.
Колегія суддів, порадившись на місці відмовила у задоволенні клопотання Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» про зупинення апеляційного провадження або відкладення розгляду справи №925/731/18, оскільки відсутня об'єктивна неможливість розгляду справи №925/731/18 до вирішення справи №905/828/25.
Порядок та умови зупинення провадження у справі врегульовано нормами статей 227, 228 ГПК України, в яких наведено вичерпний перелік підстав, за яких суд, відповідно, зобов'язаний та має право зупинити провадження у справі.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.
Водночас згідно з положеннями пункту 5 частини 1 статті 227 ГПК України суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що господарський суд не має право самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи цьому господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.
Пов'язаною із цією справою є така інша справа, в якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання та оцінку доказів у цій справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини 4 та 6 статті 75 ГПК України).
Зупинення провадження має бути доцільним і мотивованим та не повинно призводити до безпідставного затягування строків розгляду справи.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» №475/97-ВР від 17.07.1997, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає об'єктивної неможливості розгляду справи №925/731/18 в частині апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 до вирішення Господарським судом Донецької області справи №905/828/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» до ТОВ «Євроенерготрейд», ТОВ «Укрбетонпром», АТ «Дашуківські бентоніти», ПАТ «Завод обважнювачів» про визнання недійсними Договорів.
Щодо ж до відкладення розгляду справи, то враховуючи явку у судове засідання уповноважених представників учасників справи та положення статей 202, 216 та 270 ГПК України, відкладення розгляду справи є прерогативою суду, а не обов'язком, а тому суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відкладення розгляду справи №925/731/18 з огляду на наведені апелянтом підстави.
Позивач своїх представників в судове засідання, призначене на 11.11.2025, не направив, про причини неявки суд апеляційної інстанції не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 13.10.2025 про відкриття апеляційного провадження у справі №925/371/18 до його електронного кабінету.
Згідно із частиною 12 статті 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
За таких обставин, справа розглядається судом апеляційної інстанції без участі у судовому засіданні позивача, повідомленого належним чином.
У судовому засіданні 11.11.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила суд апеляційної інстанції її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/371/18 та відмовити відповідачу у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Представник відповідача у судовому засіданні 11.11.2025 заперечила проти задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач», просила суд відмовити у її задоволенні, а ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/371/18 залишити без змін.
Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила наступне.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 04.11.2019, залишеним без змін Північним апеляційним господарським судом постановою від 19.02.2020 у справі №925/371/18, з урахуванням заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог, задовольнив позов та стягнув з відповідача на користь позивача 5 281 004,16 грн основного боргу за Договором №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 та 79 215,06 грн судового збору.
На виконання рішення від 04.11.2019 у справі №925/731/18 Господарський суд Черкаської області видав наказ від 10.03.2020.
Верховний Суд постановою від 09.04.2020 у справі №925/731/18 постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2020 та рішення Господарського суду Черкаської області від 04.11.2019 у справі №925/731/18 залишив без змін.
Наказ від 10.03.2020 у справі №925/731/18 не виконано, оскільки ухвалою Господарського суду Черкаської області від 10.04.2025 у справі №925/731/18 наказ визнано таким, що не підлягає виконанню, що підтверджується постановою приватного виконавця виконавчого округу Черкаської області Плесюком Олексієм Степановичем про закінчення виконавчого провадження №67676892 від 20.05.2022 (т. 13 а.с. 150).
Господарський суд Черкаської області рішенням від 10.01.2025 у справі №925/731/18 частково задовольнив заяву відповідача від 06.08.2020 про перегляд рішення Господарського суду Черкаської області від 04.11.2019 у справі 925/731/18 за нововиявленими обставинами; рішення Господарського суду Черкаської області від 04.11.2019 у справі 925/731/18 змінив; позов задовольнив частково; стягнув з відповідача на користь позивача 3 391 501,87 грн основного боргу за Договором №К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 та 50 872,53 грн судового збору; в решті позовних вимог у позові відмовив.
Господарський суд Черкаської області 12.02.2025 на виконання рішення від 10.01.2025 у справі №925/731/18 видав наказ.
06.08.2025 відповідач звернувся до Господарського суду Черкаської області із заявою про визнання наказу від 10.01.2025 у справі №925/731/18 таким, що не підлягає виконанню відповідно до статті 328 ГПК України.
Заява мотивована повним припиненням основного зобов'язання шляхом відступлення права вимоги за Договорами №25/09 від 25.09.2023 та №27/09 від 27.09.2023 про відступлення права вимоги та заліку зустрічних однорідних вимог.
Статтею 328 ГПК України визначено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.
Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Питання щодо припинення зобов'язання зі сплати боргу (шляхом сплати боргу чи зарахування зустрічних однорідних вимог) може бути вирішено під час примусового виконання рішення суду відповідно до положень статті 328 ГПК України, відповідно до якої суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 08.09.2021 у справі №761/33621/18 зарахування зустрічних вимог можливе на будь-якій стадії розвитку відносин сторін, у тому числі й на стадії виконання судового рішення.
З матеріалів справи №925/731/18 вбачається, що наказ від 12.02.2025 було отримано наручно представником позивача адвокатом Гавриловим Д.О. 14.02.2025, що ним засвідчено власноручним підписом на копії наказу, який знаходиться в справі (а.с. 78 т. 13). Строк пред'явлення наказу від 12.02.2025 до примусового виконання встановлено до 04.02.2028.
Доказів повернення наказу від 12.02.2025 з відміткою про його повне або часткове виконання матеріали справи №925/731/18 не містять.
Підстави для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: - матеріально-правові (зобов'язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов'язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов'язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання); - процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого документа, зокрема, видача виконавчого документа за рішенням, яке не набрало законної сили; якщо виконавчий документ виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого документа; помилкової видачі виконавчого документа, якщо вже після його видачі у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого документа двічі з одного й того ж питання; пред'явлення виконавчого документа до виконання вже після закінчення строку на його пред'явлення до виконання.
В межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов'язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків не здійснюється. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 11.07.2019 у справі № 910/8665/17.
Судом встановлено, що 25.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбетонпром» (Новий кредитор) укладено Договір №25/09 про відступлення права вимоги за Договором про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021 (т. 13 а.с. 158-159), за яким Первісний кредитор (відступає) Новому кредитору своє право вимоги, а Новий кредитор набуває право вимоги та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги ціну Договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Розмір заборгованості Боржника (ПАТ «Завод Обважнювачів») становить 3 700 000,00 грн, що є частиною від усієї суми заборгованості Боржника перед Первісним кредитором, яка становить 6 665 093,71 грн. Заборгованість Боржника перед Первісним кредитором підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 29.11.2022 у справі №905/599/22, яке набрало законної сили (пункти 2.2, 2.3 Договору №25/09 від 25.09.2023 про відступлення права вимоги за Договором про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021).
27.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрбетонпром» (Первісний кредитор) та відповідачем (Новий кредитор) укладено Договір №27/09 про відступлення права вимоги за Договором про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021 (т. 13 а.с. 176-177), за яким Первісний кредитор (відступає) Новому кредитору своє право вимоги, а Новий кредитор набуває право вимоги та сплачує Первісному кредитору за відступлення Права вимоги ціну Договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Розмір заборгованості Боржника (ПАТ «Завод Обважнювачів»), що відступається 3 700 000,00 грн. Заборгованість Боржника перед Первісним кредитором підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 29.11.2022 у справі №905/599/22, яке набрало законної сили та Договором №25/09 від 25.09.2023 про відступлення права вимоги за Договором про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021 (пункти 2.2, 2.3 Договору №75/09 від 27.09.2023 про відступлення права вимоги за Договором про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021).
Відповідач 28.09.2023 направив на адресу позивача акт зарахування (заліку) зустрічних однорідних вимог на суму 3 700 000,00 грн за Договором №К-ДБ-4-0925/1 про поставку глини від 25.09.2021, враховуючи відступлене відповідачу право вимоги до позивача на підставі Договорів №25/09 від 25.09.2023 та №27/09 від 27.09.2023 про відступлення права вимоги за Договором про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021.
Як встановлено судом першої інстанції і зазначене підтверджується матеріалами даної справи, доказів неотримання, незгоди, оспорення будь-яким способом, у тому числі звернення до суду із позовом про стягнення боргу, який зараховується заліком грошових вимог за Актом зарахування (заліку) зустрічних однорідних вимог від 27.09.2023, з боку позивача у справі суду не подано.
Стаття 204 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) закріплює презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Подібні висновки наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010.
Враховуючи те, що станом на дату розгляду даної справи судом першої та апеляційної інстанцій, відсутні докази визнання недійсними Договорів №25/09 від 25.09.2023 та №27/09 від 27.09.2023 про відступлення права вимоги за Договором про постачання електричної енергії №ЄЕТ-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021, такі правочини є правомірними.
У випадку визнання їх недійсними у судовому порядку, зазначене може бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами в порядку статті 320 ГПК України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є особливим способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо). Такий правовий висновок, зокрема, сформовано в пункті 65 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справи № 914/3217/16.
Судом першої інстанції також враховано правові висновки, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 22.01.2021 у справі № 910/11116/19, на які послався відповідач, про те, що заява відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, надіслана відповідачем позивачу, за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін у справі. Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному одна сторона є кредитором, а інша боржником, а в другому навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей).
При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Таким чином, наведені вимоги при зверненні відповідача до позивача за зарахуванням зустрічних вимог дотримані.
Зарахування зустрічних однорідних вимог між учасниками даної справи за вказаними Актом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 3 700 000,00 грн відбулося у повному обсязі 27.09.2023.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №К-ДБ-4-0925/1 про поставку глини від 25.09.2015 припинилися на суму 3 391 501,87 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за Актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.09.2023.
Господарський суд Черкаської області рішенням від 10.01.2025 у справі №925/731/18 за результатами перегляду рішення за обставинами, заяву відповідача від 06.08.2020 задовольнив та стягнув з відповідача на користь позивача 3 391 501,87 грн основного боргу на підставі Договору № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015 та 50 872,53 грн судового збору.
Враховуючи зарахування зустрічних однорідних вимог щодо заборгованості за Договором №К-ДБ-4-0925/1 про поставку глини від 25.09.2015 на суму 3 700 000,00 грн та визнану судом першої інстанції у даній справі суму боргу, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ПАТ «Дашуківські бентоніти» на користь Приватного акціонерного товариства «Завод обважнювачів» 3 391 501,87 грн основного боргу на підставі Договору № К-ДБ-4-0925/1 від 25.09.2015.
Згідно із частиною 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За змістом статті 236 ГПК України (частини 1-5) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення заяви відповідача про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Доводи апелянта про те, що він є кредитором по відношенню до ПАТ «Завод обважнювачів» (позивач у даній справі) у справі №905/36/23 та звернення до суду із заявою в порядку статті 336 ГПК України не спростовують правильних висновків суду першої інстанції у даній справі при постановленні оскаржуваної ухвали, прийнятої за результатами розгляду заяви в порядку статті 328 ГПК України.
За змістом статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою.
Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні (частини 1, 2 статті 517 ЦК України).
Верховний Суд у постанові від 11.09.2019 у справі №755/7423/17 зазначив, що відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому необхідно враховувати, що у зв'язку із заміною кредитора в зобов'язанні саме зобов'язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб'єктний склад у частині кредитора.
На виконання умов Договору про відступлення права вимоги №25/09 від 25.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроенерготрейд» за актом прийому-передачі документів від 25.09.2023 передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрбетонпром» копію рішення Господарського суду Донецької області від 29.11.2022 у справі №905/599/22 та Договір про постачання №ЄЕР-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021 та додатки до нього (т.13 а.с. 160).
На виконання умов Договору про відступлення права вимоги №27/09 від 27.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрбетонпром» передало відповідачу у даній справі за актом прийому-передачі документів від 27.09.2023 Договір №25/09 від 25.09.2023 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань, Договір про постачання №ЄЕР-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021 та додатки до нього, квитанцію про оплату на суму 925 000,00 грн по Договору №25/09 від 25.09.2023 про відступлення права вимоги грошових зобов'язань та рішення Господарського суду Донецької області від 29.11.2022 у справі №905/599/22 (т.13 а.с. 178).
Таким чином, відповідач у встановленому законодавством порядку отримав право вимоги до позивача на суму 3 700 000,00 грн.
Щодо заборони відступлення права вимоги за Договором постачання електричної енергії, то стаття 75 Закону України «Про ринок електричної енергії» регулює правовідносини між покупцями електричної енергії та її постачальниками щодо порядку розрахунків за електричну енергію. При цьому наведена норма, як і Договір про постачання №ЄЕР-ЗАВОБ-ЕЕ-11/10/21 від 11.10.2021 не містять заборон відступлення права вимоги за Договорами про постачання електричної енергії щодо наявної заборгованості. Тоді як за Договорами відступлення права вимоги фактично передано (відступлено) заборгованість, яка встановлена судовим рішенням у справі №905/599/22. Такі висновки також підтримано Верховним Судом у постановах від 22.08.2025 у справі № 905/512/22, від 22.09.2025 у справі №905/865/22.
Крім того, під час розгляду вказаних справ судами попередніх інстанції було встановлено, що внаслідок укладання Договорів відступлення права вимоги АТ «Дашуківські бентоніти» (відповідач у даній справі) набуло зустрічне право вимоги до ПрАТ «Завод обважнювачів» (позивач у даній справі) та здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог в порядку статті 601 ЦК України.
Доводи апелянта про ненадання оцінки наявності/відсутності актів приймання-передачі, які є первинним документами, що підтверджують заборгованість за Договором постачання електричної енергії, то зазначене не входить до предмету розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконання внаслідок припинення зобов'язання зі сплати боргу шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.
Доводи апелянта про те, що Акт зарахування зустрічних однорідних вимог від 27.09.2023 підписаний лише АТ «Дашуківські бентоніти» і у цьому акті відсутній підпис ПрАТ «Завод обважнювачів», а тому факт відступлення права вимоги не доведено належними та допустимими доказами, не заслуговують на увагу суду апеляційної інстанції, оскільки з наведеної вище постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 вбачається, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
У справі «Салов проти України» від 06.09.2005 ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно статті 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі «Hirvisaari v. Finland»). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі «Ruiz Torija v. Spain»).
У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.
ЄСПЛ неодноразово зазначав, що навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (рішення ЄСПЛ від 05.02.2009 у справі «Олюджіч проти Хорватії»). Принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення ЄСПЛ від 03.07.2014 у справі «Мала проти України», від 07 жовтня 2010 року у справі «Богатова проти України»).
Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом (рішення ЄСПЛ від 21.03.2000 у справі «Дюлоранс проти Франції», від 07 березня 2006 року у справі «Донадзе проти Грузії»).
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ від 19.04.1994 у справі «Ван де Гурк проти Нідерландів»).
Якщо подані стороною доводи є вирішальними для результату провадження, такі доводи вимагають прямої конкретної відповіді за результатом розгляду (рішення ЄСПЛ від 09.12.1994 у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», від 23.06.1993 у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії»).
Водночас ЄСПЛ у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.
У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
У пункті 53 рішення ЄСПЛ у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.
Апеляційним господарським судом при винесені даної постанови було надано обґрунтовані та вичерпні відповіді та висновки доводам сторін із посиланням на норми процесуального права, які підлягають застосуванню під час розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.
Відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно із частиною 1 статті 271 ГПК апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що ухвала Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18 прийнята з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» задоволенню не підлягає.
Судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладається на апелянта (Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач»).
Керуючись статтями 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач» на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 25.08.2025 у справі №925/731/18 залишити без змін.
3. Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю «Крамзалізничпостач».
4. Матеріали справи №925/731/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені у статтях 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 14.11.2025.
Головуючий суддя С.В. Владимиренко
Судді А.М. Демидова
І.П. Ходаківська