12 листопада 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 686/19635/25
Провадження № 11-сс/820/580/25
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Хмельницького апеляційного суду
в складі: головуючої - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря - ОСОБА_4 ,
з участю: прокурора - ОСОБА_5 ,
підозрюваної - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника підозрюваної ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2025 року,
Цією ухвалою клопотання слідчого задоволено. Застосовано щодо
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Хмельницького, громадянки України, без освіти, не працюючої, не одруженої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 31 грудня 2025 року включно, з визначенням застави в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 181 680 грн.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою із ОСОБА_8 , розуміючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на території України Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» та неодноразово продовжувався, діючи з єдиним умислом, вчинили таємне викрадення чужого майна, чим спричинили майнову шкоду потерпілим: ОСОБА_9 - на загальну суму 51 958 грн. 05 коп.; ОСОБА_10 - 70 325 грн.; ОСОБА_11 - 75 000 грн.; ОСОБА_12 - 44 707 грн.
Таким чином, ОСОБА_6 підозрюється у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
07 листопада 2025 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просила оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою обрати підозрюваній запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Вважає, що ОСОБА_6 не причетна до інкримінованого правопорушення, підозра є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу.
Також, зазначає, що впізнання особи за фотографіями проведено неправильно, оскільки таку слідчу дію слід було проводити безпосередньо з підозрюваною.
Поза увагою слідчого судді залишилось те, що ОСОБА_6 мати трьох дітей, молодшому лише 11 місяців, на даний час перебуває в стані вагітності.
ОСОБА_6 не переховується від слідства, тому ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутній.
Усі вищевказані обставини, на переконання захисника, дають можливість застосувати до ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення підозрюваної ОСОБА_6 та її захисника, адвоката ОСОБА_7 , на підтримку поданої апеляційної скарги, з посиланням на зазначені у ній доводи, думку прокурора про законність і обґрунтованість ухвали слідчого судді, перевіривши матеріали кримінального провадження і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Виходячи з вимог ст. 370 КПК України ухвала слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу має бути законною, обґрунтованою та вмотивованою.
Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя при розгляді клопотання слідчого в повній мірі дотримався цих вимог закону.
Так, згідно з ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України (ст. 183 КПК України).
У справі «Летельє проти Франції» вказано, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, подане до суду першої інстанції клопотання про обрання підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідає вимогам ст. 184 КПК України, погоджене з прокурором. В обґрунтування клопотання слідчий послався на наявність обґрунтованої підозри, тяжкість кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_6 , яке є тяжким, та наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Наведені в клопотанні слідчого підстави для обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою належним чином перевірялись слідчим суддею. При цьому, була опитана підозрювана, вислухана думка її захисника, прокурора, відібрані пояснення у слідчого, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу.
Слідчий суддя правильно врахував обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до восьми років; особу підозрюваної, яка є раніше не судимою, має постійне місце проживання, не працює, не одружена.
Крім того, правильно взято до уваги й те, що ОСОБА_6 також є обвинуваченою у вчиненні інших кримінальних правопорушень, зокрема, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 186, ч. 1 ст. 357, ч. 2 ст. 361 КК України.
Тому, слідчий суддя прийшов до правильного висновку про те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, зокрема: переховування від органів досудового розслідування та суду; незаконний вплив на свідків, потерпілих та інших підозрюваних; вчинення іншого кримінального правопорушення.
Врахувавши наведені ризики, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в їх сукупності слідчий суддя прийшов до обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, про необхідність обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Як у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду кримінального провадження прокурор та слідчий довели, що застосування до ОСОБА_13 більш м'яких запобіжних заходів, не пов'язаних з триманням під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про те, що лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної та буде достатнім стримуючим засобом для запобігання ризикам, наявність яких доведена слідчим та прокурором.
Доводи апелянтки про те, що ОСОБА_6 не причетна до інкримінованого правопорушення, підозра є необґрунтованою, а тому відсутні підстави для застосування до неї найсуворішого запобіжного заходу, на увагу суду не заслуговують, враховуючи наступне.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Нечипорук та Йонкало проти України», «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства» наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Із матеріалів провадження вбачається, що на підтвердження причетності ОСОБА_6 до інкримінованого правопорушення надано наступні докази, зокрема: протоколи прийняття заяв про кримінальне правопорушення та іншу подію від ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 18.06.2025 року, 24.06.2025 року, 02.07.2025 року, 26.07.2025 року відповідно; протоколи допиту потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 19.06.2025 року, 25.06.2025 року, 03.07.2025 року та 26.07.2025 року відповідно; протоколаи допиту свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 від 19.08.2025 року; протоколи пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю потерпілих ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 від 19.06.2025 року, 03.07.2025 року, 07.07.2025 року та 26.07.2025 року відповідно; протоколи огляду документа від 17.09.2025 року, а саме документальної інформації про рух коштів по рахунку потерпілого ОСОБА_9 ; протоколи огляду документів, а саме: інформації АТ «Приватбанк» від 17.09.2025 року та 09.10.2025 року; інформації АТ «Ощадбанк» від 18.09.2025 року; протоколи огляду відеозаписів з камер відеоспостереження «Безпечне місто» від 18.07.2025 року, 19.07.2025 року 21.07.2025 року, 22.07.2025 року, 23.07.2025 року та 15.09.2025 року; протоколи огляду відеозапису з камер відеоспостереження АТ «Укрпошта» від 12.07.2025 року та 16.09.2025 року; протокол огляду відеозаписів з камер відеоспостереження КРК «Скіфія» від 11.07.2025 року; Протоколами огляду відеозаписів з камер відеоспостереження АЗС «UPG» від 12.07.2025 року та 16.09.2025 року; протокол огляду відеозаписів з камер відеоспостереження магазину «Родинна ковбаска» від 11.07.2025 року; протоколом огляду відеозаписів з камер відеоспостереження магазину «М'ясний майстер»; від 11.07.2025 року; протоколом огляду речей від 25.06.2025 року; протоколом огляду місця події від 25.07.2025 року, а також іншими зібраними матеріалами провадження.
Отже, слідча суддя прийшла до правильного висновку, що долучені до матеріалів клопотання докази об'єктивно доводять можливу причетність підозрюваної ОСОБА_6 до інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та є достатніми для застосування щодо неї обмежувальних заходів.
Що ж стосується тверджень захисника про непричетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, то на даному етапі провадження слідчий суддя не вирішує питання про наявність чи відсутність в діях підозрюваної усіх ознак складу кримінального правопорушення, з огляду на те, що обставини вчинення підозрюваною конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність її вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні, зібраними під час досудового розслідування.
А тому, питання щодо доведеності вини підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, підлягають з'ясуванню в процесі судового розгляду.
Разом з тим, матеріали, додані слідчим до клопотання, свідчать про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що впізнання особи проведено з порушенням вимог кримінального процесуального законодавства, оскільки впізнання підозрюваної проводилось за фотознімками, а не безпосередньо, є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 194 КПК України, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя перевіряє лише: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Оцінка допустимості, належності та достовірності доказів, у тому числі правильності проведення впізнання, не входить до повноважень слідчого судді на цій стадії кримінального провадження. Такі питання вирішуються судом під час розгляду справи по суті відповідно до вимог статей 94, 95 КПК України, після безпосереднього дослідження доказів.
З огляду на це, зауваження сторони захисту щодо процесуального порядку проведення впізнання є предметом перевірки під час судового розгляду справи, а не при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу.
Разом з тим, згідно ч. 6 ст. 228 КПК України за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред'явленні особи для впізнання.
Отже, вимогами чинного законодавства передбачено проведення впізнання особи за фотознімками. А тому, жодних порушень під час проведення даної слідчої дії стороною обвинувачення не допущено.
Твердження про те, що на утриманні ОСОБА_6 троє дітей, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки документів, які б підтверджували вказане, зокрема: копії свідоцтва, витяги з актового запису, сторона захисту не надала.
Що стосується перебування підозрюваної у стані вагітності, то така обставина не є беззаперечною підставою, відповідно до вимог КПК України, для зміни обраного їй запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Крім того, у разі необхідності, їй може бути надана медична допомога під час перебування в умовах слідчого ізолятора.
Що ж стосується доводів захисника про відсутність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки підозрювана не має наміру переховуватись від слідства, то такі є безпідставними, враховуючи наступне.
Так, наявність вищезазначеного ризику, ґрунтується на реальних фактичних даних, наведених слідчим у поданому клопотанні та доведених прокурором як в судовому засіданні суду першої інстанції, так і в апеляційному суді.
ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком до 8 років. Тому, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке їй загрожує у випадку визнання її винуватою, остання з метою уникнення кримінальної відповідальності може переховуватись від органу досудового розслідування чи суду.
Таким чином, стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Доводи про те, що інші більш м'які запобіжні заходи, зокрема цілодобовий домашній арешт, зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної є безпідставними, з огляду на наступне.
Так, колегією суддів під час апеляційного перегляду ухвали слідчого судді було досліджено матеріали кримінального провадження та не встановлено підстав для зміни обраного підозрюваній ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Слідчий суддя прийшов до правильного висновку, що лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити її належну процесуальну поведінку.
Застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, щодо підозрюваної, на думку колегії суддів, унеможливить запобігання існуючим ризикам, оскільки ОСОБА_6 не перебуватиме під наглядом правоохоронних органів та зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду, впливати на потерпілого, свідків, чи інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні, а також продовжити кримінально протиправну поведінку.
Таким чином, потреба в обмеженні права на особисту свободу підозрюваної шляхом обрання останній найсуворішого запобіжного заходу є виправданою. Окрім того, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у справі існують ознаки суспільного інтересу, який, зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Колегія суддів вважає, що слідча суддя врахувала усі обставини провадження, об'єктивно оцінила особу ОСОБА_6 та обґрунтовано прийняла рішення про необхідність ізоляції її від суспільства.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що підстав для скасування ухвали слідчого судді не знаходить.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Ухвалу слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 7 листопада 2025 року, якою застосовано щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 31 грудня 2025 року включно з визначенням застави в розмірі 181 680 грн., залишити без змін, а апеляційну скаргу її захисника, адвоката ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуюча: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_2
ОСОБА_3