Справа № 461/6110/22 Головуючий у 1 інстанції: В.В. Стрельбицький
Провадження № 22-ц/811/1976/24 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
14 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: М.М. Шандри, Н.О. Шеремети
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року у справі за позовом ЛКП «Старий Львів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та зустрічним позовом ОСОБА_3 до ЛКП «Старий Львів», з участю третьої особи: ОСОБА_4 , про визнання договору недійсним, -
01.11.2022 року ЛКП «Старий Львів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , у якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість по оплаті житлово - комунальних послуг у розмірі 45 337, 14 грн та понесені витрати на оплату судового збору.
В обґрунтування своїх вимог покликалося на те, що відповідачам, як співвласникам нежитлових приміщень загальною площею 374,8 кв.м у будинку АДРЕСА_1 , силами ЛКП «Старий Львів» відповідно до договору № 266 від 22 листопада 2021 року, надаються послуги з утримання будинку. Відповідачі плату за отримані житлово-комунальні послуги не здійснюють, тому за період з листопада 2019 року по листопад 2022 року у них утворилася заборгованість за надані послуги у розмірі 45 337, 14 грн, яку позивач просить стягнути в свою користь.
18.05.2023 року ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом до ЛКП «Старий Львів», у якому просив визнати недійсним з моменту його укладення договір № 266 від 22 листопада 2021 року про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 , укладений між ОСОБА_4 та ЛКП «Старий Львів».
В обґрунтування своїх вимог покликався на те, що ОСОБА_4 у період укладення цього договору перебувала за межами України, а відтак, жодним чином не могла засвідчити вказаний договір власним підписом. Зі слів ОСОБА_4 йому відомо, що вона не брала участі, як ініціатор проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку, на яких було обрано уповноважену особу для підписання договору, а також надавача послуг з утримання будинку та прибудинкової території. Вважає, що такий договір є недійсним з моменту його укладення.
Оскаржуваним рішенням у задоволенні первісного позову Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості відмовлено.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Львівського комунального підприємства «Старий Львів», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 про визнання договору недійсним відмовлено.
21.03.2024 рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ЛКП «Старий Львів» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості вже було переглянуто в апеляційному порядку за апеляційною скаргою ЛКП «Старий Львів», за результатами розгляду якої постановою Львівського апеляційного суду від 30.05.2024 року рішення Галицького районного суду міста Львова від 12 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позову Львівського комунального підприємства «Старий Львів» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості скасовано.
Позов Львівського комунального підприємства «Старий Львів» задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в користь Львівського комунального підприємства «Старий Львів» 45 337,14 грн заборгованості за утримання багатоквартирного будинку та по 3101,25 грн судового збору з кожного.
В решті рішення залишено без змін.
26.06.2024, після перегляду оскаржуваного рішення в апеляційному порядку за апеляційною скаргою Львівського комунального підприємства «Старий Львів», рішення суду в повному обсязі (в частині первісного та зустрічного позову) оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Вважає, що при вирішенні спору судом допущено неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, рішення прийнято з порушення норм процесуального права, неправильним застосуванням норм матеріального права, тому підлягає скасуванню.
Зазначила, що оскільки суд першої інстанції повідомляв ОСОБА_1 про розгляд справи не за місцем її реєстрації і проживання, то вона вважається такою, що не була належним чином повідомлена про судовий розгляд справи, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Звертає увагу суду на те, що позовну заяву, відзив на зустрічну позовну заяву та інші процесуальні документи в інтересах позивача ЛКП «Старий Львів» підписано його представником, який не є адвокатом чи законним представником, оскільки матеріали справи даних про таке не містять. Представник діяв за довіреністю, тобто не мав права підписувати будь-які документи та брати участь в судових засіданнях. З перелічених у вказаних довіреностях повноважень не вбачається, що останні видані на представництво інтересів ЛКП «Старий Львів» у судах, з них неможливо встановити дійсне волевиявлення довірителя щодо представництва в судах, копії довіреностей не засвідчені у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 58 і ч.6 ст. 62 ЦПК України. Таким чином, первісний позов подано та підписано особою, яка не мала повноважень на підписання та звернення з позовною заявою до суду від імені та в інтересах позивача. Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України заява повертається у випадку, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Відтак, суд першої інстанції зобов'язаний був повернути первісний позов Львівського комунального підприємства «Старий Львів» позивачу.
Всупереч імперативно визначеним положенням ст.,ст.10,11 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", збори співвласників будинку по питаннях визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком 22.11.2021 не скликалися і не проводилися, умови підписання договору з управителем про надання послуг з управління багатоквартирним будинком на зборах співвласників 22.11.2021 не розглядалися і не затверджувалися. Замість визначення переліку та розміру витрат на управління багатоквартирним будинком, Договором визначено кошторис та вимоги до якості послуги з управління будинком, який розроблений з відступленням від умов Типового договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, затвердженим Постановою КМУ від 05.09.2018 N 712. Про укладення договору N 266 від 22.11.2021 р. та про його зміст відповідач не повідомлявся, текст цього договору та додатку N 1 Кошторис та Вимоги до якості послуги з управління будинком до нього співвласникам будинку для ознайомлення та узгодження не надавалися, і в будинку не оприлюднювалися. В порушення норм ст. 11 ч. 5 абз. 2 Закону України від 14.05.2015 N 417-VIII "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", завірений підписом управителя примірник договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (змін до нього) управителем відповідачам не надавався та рекомендованим листом не надсилався.
Відтак, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що позивачем за зустрічним позовом не було доведено в установленому законом порядку, що оспорюваний правочин порушує його права та законні інтереси. Оскільки належними доказами доведено, що придбані відповідачами складські приміщення загальною площею 374,8 кв.м належать до будівлі складу «Б-3», а не до житлового будинку «А-3», а отже не є його частиною, договір з ЛКП «Старий Львів» не повинен поширюватися на ці нежитлові складські приміщення. Оскільки на підставі оспорюваного правочину позивач Львівське комунальне підприємство «Старий Львів» безпідставно нараховувало та продовжує нараховувати плату за житлово-комунальні послуги з утримання будинку, то такий договір порушує права відповідачів та породжує їх безпідставний обов'язок зі сплати житлово- комунальних послуг, які позивачем не надаються.
Просить рішення суду скасувати, та ухвалити нове, яким первісний позов Львівського комунального підприємства «Старий Львів» залишити без розгляду, зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити. Визнати недійсним Договір №266 від 22.11.2021 р. з додатками, укладений ОСОБА_4 з Львівським комунальним підприємством «Старий Львів» про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 з моменту його вчинення. Стягнути з Львівського комунального підприємства «Старий Львів» на користь ОСОБА_1 1610,40 грн судового збору та понесені витрати на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції у розмірі 10000,00 грн.
У засіданні суду апеляційної інстанції апелянт ОСОБА_1 та її представник Качмар А.І. скаргу підтримали з підстав, наведених у ній, просили скаргу задоволити.
Представник ЛКП «Старий Львів» - Любашевський В.П. проти скарги заперечив.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст.215 ЦПК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до положень ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень п.4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до положень ч.3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими; справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі; судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні;судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно чч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
Повноваження представника в суді підтверджуються відповідно до статті 62 Цивільного процесуального кодексу України, зокрема: довіреністю (фізичної або юридичної особи). Повноваження адвоката можуть підтверджуватися також ордером відповідно до закону, або договором про надання правничої допомоги.
Відповідно до положень ч.4,ч.5 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
Як вбачається зі змісту доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , така не погоджується з оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ЛКП «Старий Львів» про визнання недійсним договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком за адресою АДРЕСА_1 від 22.11.2021 року № 266, укладеного між ОСОБА_4 та ЛКП «Старий Львів», та вважає помилковим висновок районного суду, що зазначений договір «не впливає на права та інтереси позивача ОСОБА_3 , оскільки такий не є стороною договору та заявив, що приміщення, які належать йому на праві власності не знаходяться в житловому будинку за адресою АДРЕСА_1 ». Крім того, вважає, що позов Львівського комунального підприємства «Старий Львів» підлягає залишенню без розгляду, оскільки такий підписано та подано неповноважною особою.
Однак, як убачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 після задоволення апеляційної скарги ЛКП «Старий Львів» та скасування оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог ЛКП «Старий Львів» про стягнення з ОСОБА_3 і ОСОБА_1 плати за надані послуги з обслуговування будинку, та постановлення апеляційним судом в цій частині нового судового рішення про задоволення позову, в апеляційному порядку рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову не оскаржував, що свідчить, що він погодився з таким висновком апеляційного суду.
Апелянт ОСОБА_1 , яка є відповідачем за первісним позовом ЛКП «Старий Львів» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку, та не є учасником справи за зустрічним позовом ОСОБА_3 , не зверталася з самостійним позовом до ЛКП «Старий Львів» про визнання цього договору недійсним, як і сторона договору ОСОБА_5 .
Разом з тим, ОСОБА_1 оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 , покликаючись на те, що такий стосується його прав та інтересів, так як належні Государєву приміщення не відносяться до будинку А-1, та за таким договором відповідачам нараховується плата за надання послуг з утримання будинку. Договір не відповідає вимогам закону, оскільки підписаний неповноважною особою ОСОБА_6 , яка на момент укладення договору перебувала за межами України, про що вона підтвердила в засіданні суду першої інстанції.
Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 30 травня 2024 року, яка набрала законної сили встановлено, що «…відповідачі є власниками нежитлових приміщень площею 378,8 кв.м, які розміщені в будинку і тому разом з усіма іншими власниками житлових (нежитлових) приміщень цього будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна будинку і повинні нести витрати по його утриманню, що узгоджується з вимогами ч.2 ст.382 ЦК України та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку. До нежитлового приміщення 378,8 кв.м, співвласниками якого є відповідачі, під'єднані загально будинкові мережі (водопостачання, водовідведення, електропостачання та газопостачання)».
Зазначені вище обставини є преюдиційними у даному спорі.
Як вбачається з долученої до матеріалів позовної заяви довіреності на представництво інтересів позивача, чинної на день подачі позову, директор ЛКП «Старий Львів» Білоус Олег Ігорович уповноважив ОСОБА_7 бути представником ЛКП у всіх установах, підприємствах, організаціях будь-якої підпорядкованості та форми власності, перед усіма фізичними та юридичними особами з усіма правами (повноваженнями), наданими директору ЛКП «Старий Львів» статутом Львівського комунального підприємства «Старий Львів» та чинним законодавством (а.с.4).
В подальшому, 05.01.2023 року директор ЛКП «Старий Львів» Білоус Олег Ігорович надав ОСОБА_7 доручення, яким уповноважив останнього представляти інтереси ЛКП «Старий Львів» в судах України (в т.ч. в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надані стороні по справі, в т.ч. з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи а.с.11,12).
Відтак, у даній справі наявні дві довіреності на ОСОБА_7 , видані керівником ЛКП «Старий Львів» на представництво інтересів ЛКП «Старий Львів».
Отже, враховуючи, що дана справа є малозначною, повноваження Любашевського В.П. як представника ЛКП «Старий Львів» в судовому процесі, на думку колегії суддів, були належним чином підтверджені.
Відповідно до положень ч.11 ст.128 ЦПК України відповідач зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Як убачається з матеріалів справи, отримавши інформацію з Відділу АДР Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про відсутність зареєстрованого місяця проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 (том 1, а.с.37), суд розмістив оголошення про виклик ОСОБА_1 на веб - сайті судової влади (а.с.46 том 1, а.с.162 том 2).
Відтак, суд повідомив ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи з дотриманням вимог ЦПК України.
Інші доводи скарги правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Галицького районного суду м. Львова від 12 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді М.М. Шандра
Н.О. Шеремета