Справа № 449/286/24 Головуючий у 1 інстанції: Савчак А.В
Провадження № 22-ц/811/873/25 Доповідач в 2-й інстанції: Крайник Н. П.
14 листопада 2025 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі:
головуючої: Н.П. Крайник
суддів: Я.А. Левика, М.М. Шандри
при секретарі: Л.М. Чиж
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 14 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області, Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
Позивач звернулася до суду з даним позовом та просила встановити факт її постійного проживання разом з матір'ю ОСОБА_3 до дня її смерті в АДРЕСА_1 . А також визнати за нею право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , зокрема на те, на яке матір не встигла оформити правов власності після смерті своїх родичів.
Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 . Спадкоємцями її майна були її сестри ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963р. вважаються такими, що прийняли спадщину після смерті сестри ОСОБА_5 , оскільки до дня її смерті проживали разом з нею, вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_7 , яка ще при житті склала заповіт і все свої майно заповіла ОСОБА_6 . ОСОБА_6 відповідно до ст.549 ЦК УРСР 1963р. вважається такою, що прийняли спадщину після смерті сестри ОСОБА_7 , оскільки постійно до дня її смерті проживала разом з нею, вели спільне господарство. ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_6 , яка ще при житті склала заповіт і все свої майно заповіла ОСОБА_4 . ОСОБА_4 відповідно до ст.1268 УК України вважається такою, що прийняли спадщину після смерті ОСОБА_6 , оскільки постійно до дня її смерті проживала разом з нею, вели спільне господарство. Після смерті ОСОБА_6 за заявою ОСОБА_4 було заведено спадкову справу, однак свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_4 не отримала. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 померла. Після смерті ОСОБА_4 за заявою ОСОБА_1 заведено спадкову справу. Позивачка ОСОБА_8 фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_4 , оскільки постійно до дня її смерті проживала разом з нею в АДРЕСА_1 , та вела з матір'ю спільне господарство. В позасудовому порядку (у нотаріуса) Стеців М.Ф. не може отримати свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , оскільки спадкодавець належним чином не оформила свої спадкові права, а також через те, що позивачка не була зареєстрована разом з ОСОБА_4 за однією адресою.
Оскаржуваним рішення позов задоволено частково.
Встановлено факт постійного проживання ОСОБА_1 разом з матір'ю ОСОБА_4 до дня її смерті, ІНФОРМАЦІЯ_4 , в АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 : житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,3563га в с.Кореличі Перемишлянського району Львівської області для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, кадастровий номер 4623383600:05:000:0322; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,0741га на території Осталовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, кадастровий номер 4623385600:01:000:0113; земельну ділянку площею 0,9466га на території Осталовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, кадастровий номер 4623385600:07:000:0205.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 .
Зазначає, що зі змісту оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про визнання права власності в порядку спадкування на земельні ділянки, розташовані на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської областівбачається, що підставою для відмови слугувало, те, що «…у матеріалах справи містяться копії державних актів на земельні ділянки в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, однак вони не завірені належним чином, а оригінали таких, зі слів представника позивачки втрачені. Походження таких копій державних актів є незрозумілим, - тому суд не може вважати їх допустимими доказами і брати до уваги. Через відсутність будь-яких інших доказів належності ОСОБА_4 цих земельних ділянок, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає до задоволення». З таким висновком суду апелянт не погоджується та вважає за необхідне зазначити, що в цій частині рішення суду ухвалене з недотриманням положень статті 263 ЦПК України. Суд не роз'яснив позивачу наслідків неподання нею доказів на підтвердження факту видачі державних актів на земельні ділянки, що розташовані на території Солонківської сільської ради, фактично самоусунувшись від справедливого та неупередженого вирішення судом цивільної справи, не забезпечивши ефективного захисту прав особи, незважаючи не те, що жоден з учасників справи не заперечував щодо задоволення позову, як і не оспорював факт видачі у встановленому законом порядку державних актів на відповідні земельні ділянки. Таким чином, суд першої інстанції не сприяв належній реалізації ОСОБА_1 як учасником справи, її прав, зокрема щодо подання доказів на підтвердження факту видачі державних актів на земельні ділянки, не роз'яснив позивачці наслідків неподання відповідних доказів та не з'ясував чи може позивачка надати такі докази. Належність спадкодавцю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 , спадкового майна - земельних ділянок на території Солонківської сільської ради Львівського району Львівської області підтверджується копією розпорядження голови Пустомитівської РДА № 38 від 31.01.2006 року, на підставі якого було видано державний акт серія ЯГ № 043103 від 22.03.2006 року та копією рішення 15 сесії 5 скликання Солонківської сільської ради N9 541 від 05.09.2008 року на підставі якого було видано державні акти на право приватної власності на земельну ділянку серія ЯИ № 905040 та серія ЯИ № 905041. Також, як убачається з відповіді Головного управління Держгеокадастру у Львівській області № 29-13-0.2-1119/2-25 від 05.03.2025 року за даними Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 4623686600:01:001:0354, 4623686600:01:001:0353, 4623686600:08:000:0034, 4623686600:06:000:0213 перебувають у власності ОСОБА_4 . Не менш важливим є і те, що до участі у справі в якості співвідповідача було залучено орган місцевого самоврядування, на території якого знаходяться земельні ділянки - Солонківську сільську раду Львівського району Львівської області, представник якої жодних заперечень щодо належності спадкодавцю спадкового майна не висловлював.
Просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
У засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 скаргу підтримала з підстав, наведених у ній, просила скаргу задоволити.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, тому суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних мотивів.
Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).
Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч. 1 ст. 1297 ЦК України).
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину, вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).
Матеріалами справи встановлено, що позивачка є єдиним спадкоємцем майна своєї матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки на день смерті матері проживала разом з нею в АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Солонківської сільської ради від 10.08.2023 року.
З наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що після смерті ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (які були рідними сестрами та приймали спадщину по мірі смерті кожної з них) спадщину прийняла ОСОБА_4 (мати позивачки), яка після смерті останньої з сестер звернулась до нотаріуса для оформлення спадщини, однак оформити спадщину не встигла.
Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Після смерті ОСОБА_4 за заявою позивачки була заведена спадкова справа.
Інших спадкоємців відповідно до матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_4 немає.
Факт проживання ОСОБА_4 з позивачкою суд вважав доведеним.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 та визнаючи за нею право власності в порядку спадкування на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_2 ; земельну ділянку площею 0,3563га в с.Кореличі Перемишлянського району Львівської області для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, кадастровий номер 4623383600:05:000:0322; житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 ; земельну ділянку площею 0,0741га на території Осталовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, кадастровий номер 4623385600:01:000:0113; земельну ділянку площею 0,9466га на території Осталовицької сільської ради Перемишлянського району Львівської області для ведення сільськогосподарського товарного виробництва, кадастровий номер 4623385600:07:000:0205, районний суд виходив з того, що на зазначене майно наявні правовстановлюючі документи.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання за позивачкою права власності на земельну ділянку площею 0,2393 га, розташовану на території с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, надану на підставі рішення 15 сесії 5 скликання № 541 від 05.09.2008 року, кадастровий номер 4623686600:01:001:0354, на земельну ділянку площею 0,2570 га розташовану на території с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, надану на підставі рішення 15 сесії 5 скликання № 541 від 05.09.2008 року, кадастровий номер 4623686600:01:001:0353;на земельну ділянку площею 0,0735 га, розташовану на території Солонківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, надану на підставі розпорядження голови Пустомитівської РДА від 31.01.2006 року № 38, яка складається з земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 0,6929 га, кадастровий номер 4623686600:08:000:0034 та земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,0606 га кадастровий номер 46236866:06:000:213, районний суд виходив з того, що у матеріалах справи містяться копії державних актів на зазначені земельні ділянки в с. Солонка Пустомитівського району Львівської області, однак вони не завірені належним чином, а оригінали таких, зі слів представника позивачки, втрачені. Через відсутність будь-яких інших доказів належності ОСОБА_4 цих земельних ділянок, суд вважав, що позов в цій частині не підлягає до задоволення.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується, оскільки як вбачається з наданих позивакою копій Державних Актів на право власності на земельні ділянки, виданих на ім'я ОСОБА_4 , такі видані у 2006, 2009 та 2012 роках. Відтак, за відсутності інших доказів на підтвердження перебування зазначених земельних ділянок у власності ОСОБА_4 станом на день її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_5 , районний суд не мав підстав для визнання права власності позивачки на ці земельні ділянки в порядку спадкування.
З долученої до апеляційної скарги інформації Головного управління Держгеокадастру у Львівській області (лист від 05.03.2025 року, 29-13-0.2-1119/2-25), наданої на адвокатський запит адвокату Наталії Сидорак, за даними Державного земельного кадастру земельні ділянки з кадастровими номерами 4623686600:01:001:0354; 4623686600:01:001:0353; 4623686600:08:000:0034; 46236866:06:000:213 перебувають у власності ОСОБА_4 .
Однак, зазначена інформація не була надана суду першої інстанції, та отримана адвокатом після ухвалення оскаржуваного рішення.
У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2020 року у справі № 752/1839/19 (провадження № 61-976св20) та від 11 листопада 2020 року у справі № 760/16979/15-ц (провадження № 61-4848св19) вказано, що: «відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. За змістом статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах тих обставин та подій, які мали місце під час розгляду справи судом першої інстанції».
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (див. пункт 21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
З наведених мотивів, підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 367, ст. 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст. 381, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Перемишлянського районного суду Львівської області від 14 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 14 листопада 2025 року.
Головуючий: Н.П. Крайник
Судді: Я.А. Левик
М.М. Шандра