Справа № 466/4003/25 Головуючий у 1 інстанції: Невойт П.С.
Провадження № 22-ц/811/2134/25 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М.
14 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого судді: Шандри М.М.
суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А.
секретаря: Чижа Л.М.
за участю: представника Шевченківського ВДВС -
Оприск О.С., представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 травня 2025 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,
29.04.2025 ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою в якій просила:
- визнати незаконною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арештів, накладених на грошові кошти і майно належне їй в межах виконавчих проваджень №43766811, 45077164, 20331880.
- зобов'язати Шевченківський ВДВС вчинити дії щодо зняття (скасування) арештів з майна ОСОБА_1 , в тому числі, що були накладені у виконавчих провадженнях ВП № 43766811, ВП № 45077164, ВП № 20331880, а саме
арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження № 20145624, дата державної реєстрації обтяження:17.08.2010 16:30:24) накладений постановою про арешт майна боржника серія та номер: б/н, виданий 17.08.2010, видавник Шевченківський ВДВС ЛМУЮ, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34941184 від 26.04.2017р. ОСОБА_3 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, інформація про обтяження, з якого здійснено перенесення реєстраційний номер: 10151280 від 17.08.2010;
арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження № 10151280 номер запису про обтяження 20145551, зареєстровано: 17.08.2010 16:30:24 за № 10151280 реєстратором Львівська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, 149-Ю, підстава обтяження: постанова державного виконавця б/н, виданий 17.08.2010, видавник Шевченківський ВДВС ЛМУЮ, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.
В обгрунтування скарги ОСОБА_1 , покликалася на те, що 11.12.2009 Шевченківським районним судом м. Львова у справі №2-2415/2009 ухвалено заочне рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором №170/07-Ф від 12.06.2007 в розмірі 24 477,01 грн та суму заборгованості за простроченими процентами за користування кредитом в розмірі 496,77 грн. 19.04.2009 Шевченківським районним судом м.Львова було видано виконавчі листи №2-2415/2009, які перебували на примусовому виконанні у Шевченківському ВДВС, на підставі яких відкрито виконавчі провадження № 43766811, 45077164, 20331880. В межах вказаних виконавчих проваджень державними виконавцями Шевченківського ВДВС накладено арешти на нерухоме майно та заборону на його відчуження, що належало зявниці. З відповіді начальника Шевченківського ВДВС №101700 від 15.07.2024 на адвокатський запит стало відомо про завершення виконавчих проваджень 30.12.2015 та про знищення матеріалів виконавчого провадження в зв'язку із закінчення трирічного терміну його зберігання. З метою скасування арештів, накладених у межах завершених виконавчих проваджень скаржниця звернулася до Шевченківського ВДВС з вимогою про зняття накладених арештів на майно та кошти шляхом винесення відповідних постанов. 21.04.2025 вона отримала відповідь № 31113 від 09.04.2025 про відмову у знятті накладених арештів. Вважає відмову в скасуванні накладених арештів неправомірною, тому просила задовольнити її скаргу.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 13.05.2025 визнано незаконною бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції щодо не зняття арештів, накладених на грошові кошти і майно ОСОБА_1 в межах виконавчих проваджень № 43766811, 45077164, 20331880.
Зобов'язано Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вчинити дії щодо зняття (скасування) арештів з майна ОСОБА_1 , в тому числі, що були накладені у виконавчих провадженнях ВП № 43766811, ВП № 45077164, ВП №20331880:
- арешт нерухомого майна (номер запису про обтяження № 20145624, дата державної реєстрації обтяження:17.08.2010 16:30:24) накладений постановою про арешт майна боржника серія та номер: б/н, виданий 17.08.2010, видавник Шевченківський ВДВС ЛМУЮ, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34941184 від 26.04.2017, Хміляр Х.А., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, інформація про обтяження, з якого здійснено перенесення реєстраційний номер: 10151280 від 17.08.2010;
- арешт нерухомого майна реєстраційний номер обтяження № 10151280 номер запису про обтяження 20145551, зареєстровано: 17.08.2010 16:30:24 за № 10151280 реєстратором Львівська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 79035, Львівська обл., м. Львів, вул. Зелена, 149-Ю, підстава обтяження: постанова державного виконавця б/н, виданий 17.08.2010, видавник Шевченківський ВДВС ЛМУЮ, об'єкт обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно.
Ухвалу суду оскаржив Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.
Вважає ухвалу суду незаконною, необгрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норми процесуального права, а висновки суду такими, що не відповідають дійсним обставинам справи.
Звертає увагу на те, що боржником добровільно рішення суду не виконується. Це в свою чергу підтверджує, що боржник ухиляється від виконання рішення суду. Таким чином, рішення суду боржником не виконано та посилання скаржника на неправомірність арешту майна боржника та його зняття є безпідставним. Зазначає, що постанова державного виконавця про арешт коштів боржника винесена державним виконавцем із чітким дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження». Дії виконавця були спрямовані на примусове виконання виконавчого документа, та здійсненні ним на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених Закону України «Про виконавче провадження».
Просить ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні скарги відмовити.
У судовому засіданні апеляційної інстанції представник Шевченківського ВДВС - Оприск О.С. підтримала апеляційну скаргу з підстав, зазначених у ній, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України).
Згідно із 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду таким вимогам не відповідає з огляду на таке.
Судом встановлено, що заочним рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 11.12.2009 у справі № 2-2415/2009 стягнуто із ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «НАДРА» заборгованість за кредитним договором № 170/07-Ф від 12.06.2007 в розмірі 24 477,01 грн та 496,77 грн витрат по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
19.04.2009 Шевченківським районним судом м.Львова на виконання заочного рішення було видано виконавчі листи № 2-2415/2009.
З відповіді Шевченківського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції № 31113 від 09.04.2025 вбачається, що на примусовому виконанні у Шевченківському ВДВС Львівського міського управління юстиції перебували виконавчі провадження № 43766811, 45077164, 20331880, які були завершено підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».
Зокрема, на виконанні перебували наступні виконавчі провадження:
- ВП № 20331880 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2415 виданого 11.12.2009 Шевченківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» 24 477,01 грн заборгованості за кредитним договором, 496,77грн судових витрат. На підставі вказаного виконавчого документу внесено відомості про обтяження майна № 20145624.
- ВП № 45077164 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2415 виданого 11.12.2009 Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» 24 477,01 грн заборгованості за кредитним договором, 496,77 грн судових витрат. На підставі вказаного виконавчого документу внесено відомості про обтяження майна №20145453 та 8976500.
- ВП № 43766811 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2415/2009 виданого 19.04.2010 Шевченківським районним судом м.Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» 24 477,01 грн заборгованості за кредитним договором, 496,77 грн судових витрат.
На теперішній час матеріали виконавчого провадження знищено.
З Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта номер інформаційної довідки: 423967873 від 24.04.2025 вбачається, що наявна наступна актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень:
-номер запису про обтяження: 20145453, дата, час державної реєстрації: 06.03.2015, державний реєстратор: Хміляр Х.А., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Львівська обл., документи, подані для державної реєстрації: постанова, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: ВП № 45077164, виданий 20.10.2014, видавник: Козловська Оксана Ігорівна, державний виконавець Шевченківського відділу ДВС Львівського МУЮ. Підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34941184 від 26.04.2017 10:16:09, Хміляр Х.А., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Львівська обл. Вид обтяження: арешт нерухомого майна;
-номер запису про обтяження № 20145491, дата державної реєстрації обтяження: 16.07.2013 17:05:56, вид обтяження: Арешт нерухомого майна, опис предмета обтяження: все нерухоме майно, інформація про обтяження, з якого здійснено перенесення: номер запису про обтяження: 1675865, тип документа: постанова, постанова про арешт майна боржника, серія та номер: ВП 37054140, дата документа: 11.04.2013, видавник: Шевченківський відділ державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції;
-номер запису про обтяження: 20145624, дата, час державної реєстрації: 17.08.2010 16:30:24, державний реєстратор: Хміляр Х.А., Управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Львівська обл., документи, подані для державної реєстрації: постанова державного виконавця, серія та номер: б/н, виданий 17.08.2010,видавник: Шевченківський ВДВС ЛМУЮ, підстава внесення запису: Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 34941184 від 26.04.2017 10:16:09, Хміляр Х.А., управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради, Львівська обл., вид обтяження: арешт нерухомого майна;
-номер запису про обтяження: 20145551, дата державної реєстрації обтяження: 17.12.2009 15:30:13, вид обтяження: Арешт нерухомого майна, реєстраційний номер: 9358427, предмет обтяження: невизначене майно, все нерухоме майно, підстава виконавчий лист, серія та номер: 2-1216, дата документа: 18.08.2009, видавник: Личаківським районним судом м.Львова, додаткові відомості: державний виконавець Шевченківського ВДВС ЛМУЮ Адамко Т.В.
З відповіді № 60-9526/24 від 18.09.2024 наданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на адвокатський запит вбачається, що за даними ЄОІС у ПАТ «КБ «НАДРА» право вимоги за кредитним договором № 170/07-Ф від 12.06.2007, укладеним із ОСОБА_1 , було відступлене на користь ТОВ «ФК «ДНІПРОФІНАНСГРУП» шляхом продажу у складі лоту № GL48N718070 на відкритих торгах (аукціоні), результати якого оформлено протоколом електронного аукціону від 22.05.2020 № UA-EA-2020-05-12-000017-b.
Відповідно до відповіді Шевченківського ВДВС у місті Львові Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції № 101700 від 15.07.2024 відсутні передбачені ч.4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстави для зняття арешту за майна боржника ОСОБА_1 .
Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчих листів від 19.04.2009 № 2-2415/2009, пред'явлення їх до виконання та накладення арешту на майно боржника були врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV), який втратив чинність 05.10.2016.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), який набрав чинності з 05.10.2016.
Отже, арешт є початковою стадією виконавчого провадження щодо звернення стягнення на майно боржника.
Згідно з частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Схожі за змістом норми містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.
Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.
Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону.
У Законі № 1404-VIII відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.
Частина перша статті 47 Закону № 606-XIV визначала, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувану, зокрема, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (п.2).
Правові підстави для повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, у статті 48 Закону № 606-XIV визначались так: виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, повертається до суду, який його видав, у разі відновлення судом строку для подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, та прийняття апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню) (частина перша цієї статті); виконавчий документ, прийнятий державним виконавцем до виконання, за яким стягувачем є держава, у випадках, передбачених частиною першою статті 47 цього Закону, повертається до органу, який пред'явив виконавчий документ до виконання (частина друга цієї статті).
У Законі № 1404-VIII, на відміну від Закону № 606-XIV, повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, не визначається як окрема підстава завершення виконавчого провадження, а є правовою підставою для закінчення виконавчого провадження (пункт 10 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII).
Виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 3-1) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред?явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України «Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію» заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа. У випадках, передбачених пунктами 1-6, 8, 9, 11-13 частини першої цієї статті, виконавчий документ надсилається до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав (частини перша і друга статті 49 Закону № 606-XIV).
Підстави для закінчення виконавчого провадження на момент розгляду цієї справи у суді визначені у частині першій статті 39 Закону № 1404-VIII.
Отже, як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчих документів з різних підстав в законі визначено як стадію завершення виконавчого провадження, за яким ніякі інші дії державного (приватного) виконавця не проводяться (див. подібні висновки у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27.03.2020 у справі № 817/928/17, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10.01.2024 у справі № 569/6234/22).
Відступаючи від висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зроблених у постанові від 26.05.2020 у справі № 815/7269/15, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 у справі № 2/1522/11652/11 (провадження № 14-137цс24) зробила такі висновки:
«[…] як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
Закінчення виконавчого провадження є стадією виконавчого провадження і передбачає завершення вчинення виконавчих дій щодо примусового виконання рішення в межах відповідного виконавчого провадження. Зміст правових підстав для закінчення виконавчого провадження, визначених частиною першою статті 49 Закону № 606-XIV (частиною першою статті 39 Закону № 1404-VIII), свідчить про об'єктивну неможливість виконати відповідне рішення у примусовому порядку. На відміну від обставин, що зумовлюють повернення виконавчого документа стягувачу, обставини, які є підставою для закінчення виконавчого провадження, не перестануть існувати в майбутньому.
З наведеного слідує і формування наслідків закінченого виконавчого провадження, зокрема, виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочато знову, крім випадків передбачених законом (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII).
Водночас частиною п'ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п'ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.
Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
-у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
-у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано, протягом встановлених законом строків.
Водночас Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05.10.2016, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).
Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII)».
Установлено, що доказів виконання заочного рішення Шевченківського районного суду м.Львова від 11.12.2009 у справі № 2-2415/2009 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «НАДРА» заборгованості за кредитним договором № 170/07-Ф від 12.06.2007 в розмірі 24 477,01 грн та 496,77 грн витрат по оплаті судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, заявниця не надала, а повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника.
Випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувану, судом не встановлено.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що стягувач звертався із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання і йому в цьому було відмовлено.
З огляду на вказане, помилковим є висновок районного суду про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .
Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене, ухвалу суду слід скасувати та ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні скарги.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 13 травня 2025 рокускасувати та ухвалити нову постанову.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня її ухвалення.
Повний текст постанови складено: 14.11.2025
Головуючий
Судді