Справа № 740/5309/25
Провадження № 2-а/740/68/25
14 листопада 2025 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Карпуся І.М.,
із секретарем судового засідання Кубрак Н.М.
за участю:
представника позивача - адвоката Дяченко К.О. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у судовому засіданні у приміщенні суду в м. Ніжині за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
Позивач ОСОБА_1 12.09.2025 через представника - адвоката Дяченко К.О. звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення № 622 від 19.06.2025 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В обґрунтування позову посилається на те, що 13.06.2025 співробітником ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол № 622 про адміністративне правопорушення, у зв'язку з непроходженням у встановлені законодавством терміни до 05.06.2025 повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби та повідомлено дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення - 19.06.2025 об 11.00 год. Оскільки позивач перебував на лікарняному, 19.06.2025 особисто не зміг з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 на розгляд справи.
20.06.2025 між ОСОБА_1 та адвокатом Дяченко К.О. було укладено договір про надання правової допомоги. Того ж дня представником позивача було направлено до ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про перебування позивача на лікарняному з наданням підтверджуючих документів, з проханням визнати причини неявки за повісткою поважними та перенесення дати прибуття за повісткою на іншу дату.
09.07.2025 шляхом отримання простого листа представник позивача отримала відповідь від 07.07.2025 на заяву, з якої вбачається, що причини неявки ОСОБА_1 визнано неповажними і для позитивного вирішення питання зняття з розшуку позивачу необхідно з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Крім того, 01.08.2025 представником позивача було отримано відповідь на адвокатський запит, з якої вбачається, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за протоколом про адміністративне правопорушення № 662 не складалась, натомість складено постанову про скасування протоколу про адміністративне правопорушення. Проте 21.08.2025 позивачу в Дію прийшла постанова від 21.08.2025 про відкриття виконавчого провадження по постанові №662 від 19.06.2025, а з 20.06.2025 позивача було оголошено в розшук.
Таким чином, представниками відповідача було введено в оману сторону позивача та надано недостовірну інформацію на адвокатські запити, що вплинуло на своєчасне реагування на рішення ТЦК та СП.
Сторона позивача вважає постанову №622 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності протиправною і такою, що підлягає скасуванню виходячи з наступного.
Матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що військовозобов'язаний або резервіст, будучи належним чином повідомленим про необхідність явки до ТЦК та СП або іншого визначеного законодавством органу влади, не прибув до відповідного органу влади у встановлені дату та час і у встановлений законом строк не повідомив відповідний орган влади про причини своєї неявки або вказані причини не підпадають під перелік законодавчо визначених поважних причин неявки за повісткою.
При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, обов'язок доведення вчинення особою правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення покладається на суб'єкта владних повноважень.
Ухвалою судді 22.09.2025 поновлено позивачу строк на звернення до суду з позовом та відкрито провадження у справі і призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судовому засіданні представник позивача - адвокат Дяченко К.О. підтримала позовні вимоги, з підстав зазначених у позові, та просив їх задовольнити.
Представник відповідача до суду не з'явився
Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд дійшов наступного висновку.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини 1 статті 1 вищевказаного Закону, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», (зі змінами) введено правовий режим воєнного стану на території України, який триває і на даний час.
Відповідно до Указу Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX, оголошено загальну мобілізацію.
Статтею 210-1 КУпАП передбачено відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Так, за приписами частини 1 статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У відповідності до частини 3 статті 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 9 КУпАП встановлено, що правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу вимог статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За приписами статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ураховуючи викладене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів.
За змістом ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 (Бобровиця).
13.06.2025 працівником ІНФОРМАЦІЯ_2 було складено протокол № 622 про адміністративне правопорушення, згідно з яким 13.06.2025 о 22.38 год. було виявлено, що в умовах особливого періоду та під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 1 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 № 4235-ІХ, будучи раніше визнаним обмежено придатним до військової служби, не пройшов до 05.06.2025 повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим вчинив правопорушення, передбачене ч. 3 ст.210-1 КУпАП (а.с.15).
Підписи ОСОБА_1 у протоколі свідчать про те, що його було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення 19.06.2025 об 11.00 год. у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 та вручено другий примірник протоколу.
Постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 19.06.2025 №662 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. (а.с. 9).
Згідно з постановою, військовозобов'язаний ОСОБА_1 в умовах особливого періоду та під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, будучи раніше визнаним обмежено придатним до військової служби, не пройшов до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби, чим порушив вимогу 1 Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» від 12.02.2025 №4235-ІХ.
Відповідно до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» № 3621-IX від 21.03.2024 громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов'язані до 5 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби. Такі громадяни зобов'язані самостійно звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані та резервісти Служби безпеки України - до Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України, військовозобов'язані та резервісти розвідувальних органів України - до відповідного підрозділу розвідувальних органів України) або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Аналіз п. 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3621-IX дозволяє дійти висновків про те, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнані обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим Законом, тобто до 04.05.2024, зобов'язані були до 05.06.2025 пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби та законодавцем визначено два альтернативних шляхи виконання громадянином зазначеного обов'язку:
1)самостійне звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду;
2)самостійне звернення через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду.
Таким чином, законодавством встановлено прямий і персональний обов'язок таких громадян самостійно забезпечити проходження медичного огляду військово-лікарською комісією (далі ВЛК) у встановлений чинним законодавством строк - до 05.06.2025.
Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів, ОСОБА_1 визнаний непридатним до військової служби в мирний час і обмежено придатним у воєнний час, що підтверджено рішенням ВЛК від 20.05.2005.
У період з 21.03.2024 по 05.06.2025 позивач не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Суд зазначає, що стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП було накладено на позивача за порушення вимог п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 21.03.2024 №3621-IX, а саме за те, що він протягом встановленого законом терміну з 04.05.2024 по 05.06.2025 самостійно не звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного та резервіста з метою отримання направлення на ВЛК для проходження медичного огляду та не пройшов повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
Позивач стверджує, що ні протокол про адміністративне правопорушення, ні оскаржувана постанова не містять посилання на докази, якими підтверджується наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Суд вважає такі твердження необґрунтованими, оскільки позивачем не доведено, що у визначений законом період - до 05.06.2025 (включно) він виконав покладений на нього обов'язок щодо проходження повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Крім того, з доданих відповідачем до відзиву матеріалів, зокрема військово-облікового документу з мобільного застосунку Резерв+, вбачається, що позивачем станом і на 07.09.2025 повторний медичний огляд не пройдено (а.с.14)
Щодо посилання на процедурні порушення при розгляді справи про адміністративне правопорушення без участі позивача, неврахування поважності причин його неявки через лікування, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За правилами ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов'язковою при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені частиною першою статті 44, статтями 51, 146, 160, 172-4 - 172-9, 173, частиною третьою статті 178, статтями 185, 185-1, статтями 185-7, 187 КУпАП.
Згідно з ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Позивач був 13.06.2025 при складанні протоколу про адміністративне правопорушення належно повідомлений про розгляд його справи за цим протоколом об 11 годині 19.06.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Тому, оскільки позивач був своєчасно сповіщений про місце і час розгляду справи і від нього станом на час, визначений для розгляду справи, не надійшло клопотання про відкладення її розгляду, та його участь згідно ст. 268 КУпАП не була обов'язковою, ІНФОРМАЦІЯ_4 не допущено порушення вищенаведених процесуальних норм щодо провадження у справах про адміністративні правопорушення.
Відсутні дані про неправильність встановлення фактичних обставин справи при її розгляді ІНФОРМАЦІЯ_4 , зокрема, щодо того, що позивач у визначений законом період - до 05.06.2025 (включно) не пройшов повторного медичного огляду з метою визначення придатності до військової служби.
Аргументи ж щодо невручення позивачу копії оскаржуваної постанови, безпідставного її надіслання до органів державної виконавчої служби для стягнення штрафу у подвійному розмірі, що призвело до стгянення з позивача і виконавчого збору та неможливості сплати позивачем штрафу у меншому розмірі, спрямовані на доведення неправомірності дій відповідача при зверненні оскаржуваної постанови до примусового виконання, що не є предмет позову, і не вказують про незаконність самої постанови.
Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих рішень, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення суб'єкта владних повноважень, в тому числі рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, повинно бути мотивованим.
Згідно ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
При вирішенні адміністративного позову щодо оскарження дії суб'єкта владних повноважень суд у відповідності до положень ч.3 ст.2 КАС України перевіряє чи прийнято воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення(вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілям, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що належних та допустимих доказів на підтвердження доводів позовної заяви, позивачем суду не надано, при розгляді справи про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, та в межах повноважень, у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, у зв'язку з чим у їх задоволенні слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст. 5, 6, 7, 9, 77, 241-247, 268, 271, 286 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Рішення суду згідно ч. 4 ст. 286 КАС України може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду у десятиденний строк з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.М. Карпусь