Справа № 450/4362/25 Провадження № 1-кп/450/577/25
судового засідання
16 жовтня 2025 року розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити клопотання прокурора Львівської спеціалізованої прокуратори у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_1 про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
в межах кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141430000685 від 21.08.2025 року про обвинувачення ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 345, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 162, ч.5 ст. 407 КК України, -
В провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області перебуває кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025141430000685 від 21.08.2025року.
В підготовчому судовому засіданні прокурором подано клопотання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 терміном на 60 днів, без визначення розміру застави. Клопотання мотивує тим, що на даній стадії розгляду кримінального провадження, ризики на підставі яких обвинуваченому ОСОБА_2 під час досудового розслідування було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою не відпали та залишилися актуальними, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Необхідність застосування стосовно ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлюється наявністю таких ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, запобігти яким неможливо іншим чином, без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Підставами для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою є наявність обґрунтованого обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень і наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що він може переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення. Окрім цього з 24.02.2022 року на території в Україні введений воєнний стан, який в подальшому Указами Президента України продовжено. При цьому частина областей України, продовжує перебувати під тимчасовою окупацією, а відтак підозрюваний з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення вказаного кримінального правопорушення, може направитись на територію тимчасово непідконтрольної території України, де його розшук за таким умов буде неможливим.
Зокрема, ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України обґрунтовується тим, що ОСОБА_2 може ухилятися від суду, оскільки серед кримінальних правопорушень, які інкримінуються йому зокрема ч.5 ст. 407, ч.1 ст. 345, ч.1 ст. 263, ч.1 ст. 162 КК України, правопорушення передбачені ч.1 ст.263 та ч.5 ст. 407 КК України відносяться, згідно вимог ст.12 КК України, до категорії тяжких злочинів та передбачають покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Будучи обізнаним про покарання, що загрожує йому обвинувачений ОСОБА_2 для уникнення відповідальності, може переховуватися від суду. Разом з цим, слід врахувати те, що обвинуваченому нічого не перешкоджає залишити Львівську область, з метою переховування від суду. Таким чином, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавлення волі вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного до втечі.
Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України виражається у тому, що враховуючи отримані органом досудового розслідування показання про обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, які надали свідки, потерпілі то овинувачений перебуваючи на волі матиме можливість спілкуватися із потерпілими та свідками і таким чином впливати на них, зокрема шляхом їх підкупу, примусу, погроз з метою схиляння їх до зміни наданих ними показань, або відмови їх надавати покази суду. Вказані дії може вчиняти як сам підозрюваний, а також будучи на волі він може залучати для цього і інших осіб. Зазначає, що свідки ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу судового рішення, з урахуванням принципу безпосередності дослідження показань, речей і документів.
Ризик передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що оскільки ОСОБА_2 тривалий час переховується з метою ухилення від проходження військової служби, а відтак знятий з усіх видів забезпечення, тобто не має постійного джерела доходу, враховуючи тяжкість вчиненого ним злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі строком від п'яти до десяти років, є підстави вважати, що підозрюваний переховуючись від суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності та покарання за вчинений ним злочин, не зможе офіційно працевлаштуватися, а тому може вчиняти злочини проти власності або продовжити вчиняти злочини пов'язані із ухиленням від проходження військової служби за мобілізацією під час дії воєнного стану. Водночас, вчиняючи вищевикладене кримінальне правопорушення, підозрюваний усвідомлював наслідки таких дій, а відтак, і притягнення до відповідальності, а тому не виключено що ОСОБА_2 може вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Враховуючи наведене, з метою забезпечення виконання ОСОБА_2 покладених на нього процесуальних обов'язків, та унеможливлення реалізації викладених вище ризиків просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб без визначенням застави, оскільки більш м'які запобіжні заходи, зважаючи на особу обвинуваченого, тяжкість вчинення кримінальних правопорушень а також суспільну небезпеку злочинів та обставини їх вчинення запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого не в силі.
Крім цього, згідно вимог ч.8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. На підставі наведеного просить клопотання задоволити
Прокурор в судовому засіданні, підтримала заявлене клопотання, просила таке задоволити з підстав викладених у клопотанні.
Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 в судовому засіданні щодо клопотання про продовження запобіжного заходу заперечили, зокрема захисник зазначив, що під час затримання обвинувачений отримав травму у вигляді розриву зв'язок правого ліктьового суглобу у зв'язку з чим потребує медичної допомоги. При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою просив визначити заставу у мінімальному розмірі.
Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 при вирішення клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу поклалися на розсуд суду.
Проаналізувавши обвинувальний акт, клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу, з'ясувавши думку учасників процесу, суд, приходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, виходячи з наступного :
Відповідно до положень ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Ухвалою слідчого судді Пустомитівського районного суду Львівської області № 450/3790/25 від 22.08.2025 року обвинуваченому ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном на 60 днів, до 19.10.2025 включно.
За положеннями ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити документи, інше.
Обов'язок доведення цих обставин лежить на прокуророві.
Наведені прокурором у клопотанні доводи, обвинувальний акт та інші матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України, а також про існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_2 обвинувачується зокрема у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 162, ч.1 ст. 263, ч. 1 ст. 345, ч. 5 ст. 407 КК України об?єктивна яких виразилась у порушенні недоторканності іншого володіння особи, у придбанні та зберіганні вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу, погрозі вбивством щодо працівника правоохоронного органу у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, самовільному залишенні військової частини військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.
Відповідно до вимог ст. 12 КК України кримінальні правопорушення передбачені ч.1 ст. 263, ч. 5 ст. 407 КК України є тяжкими злочинами, та за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі "Летельє проти Франції" (Letellie v France, рішення від 26 червня 1991 р.), "особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які роблять виправданим попереднє затримання, принаймні, протягом певного часу.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності підстав, зазначених статтею 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, які зазначені статтею 178 КПК України.
Частиною 1 статті 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі , якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Згідно п.1 ч. 4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.
Відповідно до ч.4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
З огляду на наведене, вирішуючи питання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, зокрема, що останній, перебуваючи на волі може переховуватись від суду; незаконно впливати на свідків і потерпілих; може вчинити інше кримінальне правопорушення, суд враховує, в тому числі, тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується, а також, враховуючи характер, ступінь суспільної небезпечності злочинів, які інкримінуються ОСОБА_2 , стадію кримінального провадження, інші обставини, суд вважає, що останньому, слід продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 14.12.2025 року включно без визначення розміру застави, оскільки така відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, судом може не визначатись.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183 184, 193, 194, 196, 197, 199, 331 КПК України, суд, -
клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_2 , - задоволити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, строком 60 (шістдесят) днів, тобто до 14.12.2025 року, включно.
Ухвала суду підлягає негайному виконанню.
Ухвала про продовження запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку її дії.
Копію ухвали вручити прокурору, захиснику, обвинуваченому та скерувати начальнику Державної установи "Львівська установа виконання покарань № 19" для відома та виконання.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.
СуддяОСОБА_6