Справа №461/8344/25
14 листопада 2025 року суддя Галицького районного суду міста Львова Волоско І.Р. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ » (ЄДРПОУ: 43115064) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просить стягнути суму заборгованості за кредитним договором № 2025792898 у розмірі 42 174 грн 41 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 22 879,13грн., а також вирішити питання розподілу судових витрат.
В обґрунтування заявлених вимог покликається на те, що 02.09.2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2025792898. Відповідно до умов кредитного договору, Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним кредитним договором.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України. Внаслідок чого, 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 24/03/23, згідно якого ПЕРВІСНИЙ КРЕДИТОР - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК» відступив на користь НОВОГО КРЕДИТОРА - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за Кредитним договором № 2025792898 від 02.09.2019 року, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами. Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить 22 879,13грн., із яких: аборгованість по тілу кредиту: 13 900,00грн.; Заборгованість по відсотках: 8 979,13грн. У зв'язку з наведеним, позивач просить стягнути з боржника заборгованість та судові витрати.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 14.10.2025 відкрито провадження у справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Сторони у справі про судовий розгляд даного позову були повідомлені належним чином.
Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого суддею відповідно до ч. 1 ст. 278 ЦПК України.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надійшло.
Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідного до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Під час розгляду справи, судом встановлено, що 02.09.2019 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «ОТП БАНК» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 2025792898.
Відповідно до умов кредитного договору, Банк надає Позичальнику споживчий Кредит, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом, інші Платежі, визначені даним кредитним договором.
Відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання, що є грубим порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин - ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України. Внаслідок чого, 24 березня 2023 року між АТ «ОТП БАНК» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір факторингу № 24/03/23, згідно якого ПЕРВІСНИЙ КРЕДИТОР - АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО «ОТП БАНК» відступив на користь НОВОГО КРЕДИТОРА - ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» права вимоги за Кредитним договором № 2025792898 від 02.09.2019 року, продукт (CARD), укладеним між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 , разом з усіма додатками до нього (у т.ч. графіками здійснення платежів) та додатковими договорами (угодами), договорами про внесення змін, змінами і доповненнями, що є невід'ємними частинами.
Згідно Договору факторингу сума боргу перед Новим кредитором (ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ») є обґрунтованою та документально підтвердженою, та становить 22 879,13грн., із яких:
Заборгованість по тілу кредиту: 13 900,00грн.
Заборгованість по відсотках: 8 979,13грн.
Заборгованість по комісії: 0грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Статтею 512 Цивільного кодексу України визначені підстави заміни кредитора у зобов'язанні. За однією із таких підстав кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.
Крім того, ст. 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним договором або законом. Процесуальне законодавство не містить жодних обмежень щодо можливості заміни кредитора у зобов'язанні, оскільки відповідно до вимог ст. ст. 512-514 ЦК України новий кредитор набуває права первісного кредитора у зобов'язанні, у тому числі і право вимоги за кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Особливості врегулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Частиною 1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме надавав Відповідачу кредитні кошти, що підтверджується наданими доказами, зокрема розрахунком заборгованості.
У порушення умов кредитних договорів Відповідач свої зобов'язання не виконав, що призвело до виникнення заборгованості.
На виконання вимог п. 6 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, ТОВ «БРАЙТ ІНВЕСТМЕНТ» направив вимогу про погашення кредитної заборгованості та дострокове повернення кредиту на підставі ст.ст. 530, 512, 516 ЦК України на адресу Відповідача.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно у відповідача наявна заборгованість по договору.
Відповідач в судове засідання не з'явився та не представив суду жодних доказів на спростування вимог позивача, а тому позов слід задовольнити.
Дані обставини справи стверджуються також іншими матеріалами справи, які не викликають сумніву у їх об'єктивності.
Позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правову допомогу.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст.133 ЦПК України).
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд виходить із диспозиції ч.1 ст. 137 ЦПК України, у відповідності до якої, витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
До матеріалів справи додано Договір 43115064 від 01.07.2025 про надання правової допомоги та опис виконаних робіт відповідно до вказаного договору, копію квитанції про оплату послуг адвоката.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правничої допомоги.
На підтвердження обсягу виконаних робіт Позивач надає звіт про виконану роботу відповідно до договору 43115064 від 01.07.2025.
В частині 4 ст. 137 ЦПК України зазначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом; вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у Постанові по справі №178/1522/18, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року (справа № 904/4507/18) вказує на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У відповідності до висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс 19) зроблено висновок, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п'ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).
Матеріали справи не містять клопотання відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат, з урахуванням наведених обставин, відсутні.
Суд вважає, що визначена адвокатом сума гонорару є обґрунтованою, такою, що відповідає складності справи та часу, який затрачено на фактичне надання правової допомоги, обсягом, наданих адвокатом послуг, у зв'язку з чим вказана сума підлягає відшкодуванню в повному обсязі.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).
Таким чином, оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє ствердження в судовому засіданні, а тому підлягають до задоволення.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ: 43115064) заборгованість за Кредитним договором № 2025792898 від 02.09.2019 року у розмірі 22 879,13грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ: 43115064) судові витрати пов'язані із сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (ЄДРПОУ: 43115064) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя І.Р.Волоско