465/6096/25
2/465/3514/25
Іменем України
(заочне)
13.11.2025 року м.Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О.І.,
з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові, в порядку загального позовного провадження цивільну справу:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (код ЄДРПОУ: 41084239, електронна пошта: office@bizpozyka.com, місцезнаходження: 01133, м. Київ, б.Лесі Українки, буд. 26, оф. 411),
відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
предмет позову: стягнення заборгованості за кредитним договором,
У липні 2025 року уповноважений представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до Франківського районного суду м. Львова з позовом, у якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Договором № 516976-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2024, що становить 169 500,00 грн та складається із:
- суми прострочених платежів за тілом кредиту - 50 000,00 грн;
- суми прострочених платежів за процентами - 84 500,00 грн;
- суми прострочених платежів за штрафами - 25 000,00 грн;
- суми прострочених платежів за комісією - 10 000,00 грн.
Позовна заява мотивована укладенням відповідачем із позивачем кредитного договору № 516976-КС-001 про надання кредиту від 22.11.2024 та отримання відповідних кредитних коштів, із встановленням строків їх повернення та сплати процентів за користування ними. ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов'язання за договором кредиту виконало, та надало позичальнику грошові кошти у розмірі 50 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника НОМЕР_2 , вказану ним при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті. Однак, відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість.
На підставі даних з Єдиного державного демографічного реєстру щодо зареєстрованого місця проживання відповідача ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 21.07.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 79-82).
Крім цього, указаною ухвалою витребувано у Акціонерного товариства «ПУМБ» дані у вигляді: відповідного рішення структурного підрозділу або посадової особи банку, чи у вигляді іншого письмового доказу, із відображеними даними, щодо підтвердження або спростування факту випуску банківської картки № НОМЕР_2 (та відкриття під неї відповідного банківського рахунку) на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ); виписок про рух коштів по рахунку, відкритому для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 за період 22.11.2024 - 09.05.2025.
Витребуванні матеріали у справі надійшли до суду 04.08.2025 та 05.08.2025 (вх.№24292/25, вх.№24437/25) (а.с.96-112).
11 серпня 2025 року до суду надійшла довідка (вх.№25002/25) про місце реєстрації відповідача, якою додатково підтверджено його дійсне зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 113).
Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав.
Відповідно до ч.8 ст.178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 01.10.2025 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (а.с. 121-122).
У судове засідання, призначене на 13.11.2025, сторони повторно не з'явились.
У прохальній частині позову, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, представник позивача просив про розгляд справи без його участі, не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с. 8).
Відповідач про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими на його зареєстроване місце проживання (штрихкодові ідентифікатори ПАТ «Укрпошта» 0610270156021, 0610276814071, R067016875888). Однак, такі повернулися на адресу суду без вручення у зв'язку із відсутністю адресата за указаною адресою (а.с. 118, 119, 124).
Між тим, неможливість вручення судової повістки у зв'язку відсутністю адресата за вказаною адресою, відповідно до постанови Верховного Суду у постанові від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Крім цього, відповідно до п. 31, 32 рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2021 у справі «Сидоренко Світлана Василівна проти України», заява № 73193/12 («Svitlana Vasylivna Sydorenko against Ukraine», https://hudoc.echr.coe.int/eng#{%22itemid%22:[%22001-208971%22]}), хоча загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему. Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за ненадсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй Вищим спеціалізованим судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.
Для належного повідомлення відповідача про час і місце судових засідань суд також вжив заходів для направлення йому SMS-повідомлення та повідомлення у додаток «Viber» на відомі суду засоби зв'язку, абонентський номер телефону НОМЕР_3 (а.с. 87, 117, 123а).
Відтак, судом створено всі можливості для належної реалізації відповідачем своїх процесуальних прав і обов'язків. Однак, він такими не скористався, відзиву на позовну заяву не подав та допустив повторну неявку, при цьому заяв та клопотань від відповідача на адресу суду не надходило.
Відповідно до положень ч.1, 2 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи. У разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів для розгляду справи по суті, а також те, що позивач щодо заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1, 2 ст. 280 та відповідно до ст. 281 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Суд, з'ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, установив такі фактичні обставини справи, та відповідні до них правовідносини.
Фактичні обставини справи, встановлені судом.
Судом встановлено, що 22.11.2024 між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено договір №516976-КС-001 про надання кредиту (споживчий кредит. Електронна форма) (надалі - Договір) (а.с. 14-23).
До укладання Договору підписано пропозицію укласти договір (оферта) в якій визначено предмет Договору, порядок надання кредиту, порядок розрахунку процентів, права та обов'язки сторін, порядок та строки повернення кредиту, відповідальність та ін. (а.с. 24-35).
22 листопада 2024 року відповідач прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення договору № 516976-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою (а.с. 36-46).
Також до матеріалів справи долучено Правила надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» затверджені наказом директора ТОВ «Бізпозика» від 16.08.2024 року № 24-ОД, які набрали чинності 19.08.2024 (надалі - Правила) (а.с. 50-61).
Відповідно до п. 5.4 Правил позичальнику нараховується і позичальник повинен сплатити кредитодавцю комісію за видачу кредиту у розмірі, який зазначено в Договорі та Комісію за видачу додаткових грошових коштів у Кредит, у розмірі, який зазначено в договорі (додатковій угоді) про внесення змін до Договору (а.с. 57 зворот).
Комісія за видачу Кредиту позичальнику є іншою складовою плати за користування позичальником наданою йому сумою грошових коштів, належних кредитодавцю. Комісія за видачу Кредиту нараховується, а Позичальник повинен сплатити Комісію за видачу Кредиту, яка нараховується одноразово при видачі Кредиту в дату видачі Кредиту ( включаючи, і у випадку видачі додаткових грошових коштів у Кредит) (п. 5.5 Правил) (а.с. 57 зворот).
Комісія за видачу Кредиту не є платою за додаткові послуги Кредитодавця або окремою платою за таку дію Кредитодавця як переказ (видача) коштів Позичальнику (п. 5.6 Правил) (а.с. 57 зворот).
Відповідно до п. 2.1 Договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правил про надання грошових коштів у кредит (а.с. 14 зворот).
Умовами укладеного Договору та Паспортом споживчого кредиту сторонами погоджено:
загальний розмір наданого кредиту - 50 000,00 грн (п. 2.6. Договору);
строк кредиту - 24 тижні (169 днів) з 22.11.2024 по 09.05.2025 (п. 2.3, п.п.2.12, 2.13. Договору);
дату повернення кредиту - 09.05.2025 (п. 2.7, 2.13 Договору);
стандартна фіксована процентна ставка - 1% в день (п. 2.4. Договору);
комісію за видачу кредиту - 10 000,00 грн., що нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту (п. 2.5. Договору);
орієнтовну загальну вартість кредиту - 122 862,02 грн (п. 2.8. Договору);
загальні витрати за кредитом - 72 862,02 грн (п. 2.9. Договору) (а.с. 14 зворот).
Відповідно до п. 2.11. Договору денна процентна ставка становить 0,86 процентів та розраховується у процентах за формулою:
ДПС: 0,86 процентів = (ЗВСК: 72 862,02 грн./ЗРК:50 000,00 грн.)/t:169 днів ? 100%, де,
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях (а.с. 14 зворот).
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що кредитодавець зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з дня укладення Договору надати позичальнику Кредит в сумі вказаній в п. 2.1. Договору, шляхом безготівкового переказу коштів (однією або декількома транзакціями) на реквізити електронного платіжного засобу, який зазначений у розділі 12 Договору (а.с. 16).
Позичальнику здійснюється нарахування процентів за зниженою процентною ставкою , вказаною у п. 10.2 Договору, починаючи з першого дня користування кредитом. Позичальник зберігає можливість сплати процентів за зниженою процентною ставкою протягом усього періоду дії договору за умови сплати позичальником своєчасно і у повному обсязі процентів, комісії та частини суми наданого кредиту, в порядку та в розмірах, зазначених в графіку платежів, що вказаний в п. 4.2.2. та Додатку №1 до Договору (п. 4.2. Договору).
У разі, якщо погашення кредиту здійснюється відповідно до погодженого Сторонами графіку платежів що наведений в п. 4.2.2. та Додатку № 1 до Договору, чи в разі дострокового повернення суми наданого Кредиту, то зобов'язання позичальника по сплаті процентів за користування Кредитом розраховуються відповідно до зниженої процентної ставки, що вказана в п. 2.4. Договору (п. 4.2.1. Договору).
Сторони на момент укладення Договору встановили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватись і застосовуватиметься знижена процентна ставка (п. 4.2.2. Договору).
Пунктом 5.1.2. Договору встановлено право позичальника протягом 14 календарних днів з дня укладення Договору відмовитися від Договору без пояснення причин, зокрема в разі отримання ним грошових коштів, про що зобов'язаний повідомити кредитодавця до закінчення вказаних 14 (чотирнадцяти) календарних днів шляхом направлення відповідного повідомлення у письмовій формі на адресу кредитодавця (а.с. 17).
Згідно п.7.2. Договору встановлено, що закінчення строку (терміну) дії договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення та/або невиконання умов договору, які мали місце під час дії Договору (а.с. 19 зворот).
У розділі 12 Договору «Реквізити та підписи сторін» зазначено такі персональні дані позичальника:
ОСОБА_1 , паспорт: НОМЕР_4 виданий 11.08.2021 органом 3210; РНОКПП НОМЕР_1 ;
номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_5 ;
засоби зв'язку: НОМЕР_6 , big_lichenko@ukr.net (а.с. 23 зворот).
Судом встановлено, що на вказаний відповідачем номер телефону надіслано унікальний одноразовий ідентифікатор для підпису Договору «UA-8645», якими відповідач 22.11.2024 о 13:40:10 здійснив підписання Договору, відповідно, що свідчить про повне ознайомлення відповідача з умовами обчислення загальної вартості кредиту, реальною річною процентною ставкою за споживчим кредитом та Графіком платежів за вказаним Договором та наслідками його порушення (а.с. 23 зворот, 46).
Укладення Договору підтверджується і візуальною формою послідовності дій клієнта, щодо укладення електронного договору про надання кредиту № 516976-КС-001 від 22.11.2024 та витягом з інформаційно-телекомунікаційної системи - http://my.tpozyka.com, де містяться також дані повного номера банківської картки для перерахунку коштів: НОМЕР_2 (а.с. 47-48).
Так, позивач видав відповідачу кредит у розмірі 50 000,00 грн на картковий рахунок НОМЕР_2 , вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується Анкетою клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи - https://my.tpozyka.com/) від 04.07.2025 року (а.с. 48).
На підтвердження перерахування грошових коштів у сумі кредиту за Договором до позовної заяви додано інформаційну довідку, видану ТОВ «ПрофітГід», з якої вбачається перерахування відповідачу 22.11.2024 о 13:40:54 суми у розмірі 50 000,00 грн, на номер банківської картки НОМЕР_5 з приміткою «Перерах. коштів ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 згідно з кредитним договором №516976-КС-001 від 22.11.2024 без ПДВ» (а.с. 49).
Випискою про рух коштів, наданою Акціонерним товариством «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» також підтверджено зарахування 22.11.2024 о 20:54:49 переказу 50 000,00 грн на рахунок відповідача, від «Tov Biznes Pozika» (а.с. 97, 107).
Відповідно до листа Акціонерного товариства «Універсал Банк» банківська карта НОМЕР_2 , для належного обслуговування якої відкрито відповідний рахунок, емітована на ім'я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 (а.с. 96, 106).
Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитом, заборгованість ОСОБА_1 за Договором, станом на 01.07.2025, за період кредитування 22.11.2024 - 09.05.2025 становить 169 500, 00 грн та складається із суми заборгованості за:
- тілом кредиту - 50 000,00 грн;
- процентами - 84 500,00 грн;
- комісією - 10 000,00 грн;
- штрафами - 25 500,00 грн (а.с. 11-12).
Вказане також стверджується довідкою про стан заборгованості ОСОБА_1 за Договором №516976-КС-001 від 22.11.2024 станом на 01.07.2025 (а.с. 13).
Із указано розрахунку також вбачається, що позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань відповідачу поза межами строку дії укладеного кредитного договору, тобто після 10.05.2025.
Станом на день розгляду справи зобов'язання за кредитним Договором відповідачем належним чином не виконано, доказів зворотного суду не надано.
Оцінка судом
Щодо укладення кредитного договору
Відповідно до приписів статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Передбачено статтею 628 ЦК України, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною другою статті 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, відтак акцептуючи пропозицію ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА», відповідач електронним підписом одноразовим ідентифікатором «UA-8645», у Договорі № 516976-КС-001 від 22.11.2024 визнав та погодився на запропоновані кредиторами умови користування та порядок надання ними грошових коштів (а.с. 23 зворот, 46).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі статтею 10 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття (стаття 11 Закону).
Згідно положень статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Частина п'ята статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Договір, укладений між сторонами в електронній формі, має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами, які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між відповідачем та позивачем не було б укладено.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 року у справі №757/40395/20-ц, від 12.01.2021 року у справі №524/5556/19, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 року у справі № 404/502/18.
На підставі вищенаведених правових норм, беручи до уваги те, що вказаний вище кредитний договір з додатками підписані відповідачем електронним підписом, наявність якого разом з підписом та електронним підписом позивача підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється їх воля, є доведеним факт укладення між сторонами кредитного договору, та про те, що позичальник всі умови договору з додатками цілком зрозумів та підтвердив те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.
Оскільки вказаний договір з додатками, які підписані сторонами, є чинними, у встановленому законом порядку недійсними не визнавались, суд дійшов висновку про те, що між позивачем та відповідачем як позичальником, виникли договірні відносини щодо користування кредитними коштами.
Щодо заявленої суми стягнень
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
На підставі статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти
Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України невиконання зобов'язання є порушенням зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17 зазначила, що нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів. Крім того, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» реальна річна процентна ставка обчислюється відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України (ч. 1 ст. 8).
Для цілей обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються:
доходи кредитодавця у вигляді процентів;
комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо;
інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов'язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо) (ч. 2 ст. 8).
До загальних витрат за споживчим кредитом не включаються:
1) платежі, що підлягають сплаті споживачем у разі невиконання його обов'язків, передбачених договором про споживчий кредит;
2) платежі з оплати товарів (робіт, послуг), які споживач зобов'язаний здійснити незалежно від того, чи правочин укладено з оплатою за рахунок власних коштів споживача чи за рахунок споживчого кредиту.
Обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в договорі. Якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки або інших платежів за послуги кредитодавця, включених до загальних витрат за споживчим кредитом при обчисленні реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення, реальна річна процентна ставка та денна процентна ставка обчислюються на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит (ч. 3 ст. 8).
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» денна процентна ставка розраховується у процентах за формулою:
ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t ? 100%, де
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях.
Відповідно до п. 2.11. Договору денна процентна ставка становить 0,86 процентів та розраховується у процентах за формулою:
ДПС: 0,86 процентів = (ЗВСК: 72 862,02 грн./ЗРК:50 000,00 грн.)/t:169 днів ? 100%, де,
ДПС - денна процентна ставка;
ЗВСК - загальні витрати за споживчим кредитом;
ЗРК - загальний розмір кредиту;
t - строк кредитування у днях (а.с. 14 зворот).
Частиною 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.
Позивач просить стягнути:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 50 000,00 грн;
- суми прострочених платежів по процентах - 84 500,00 грн;
- суми прострочених платежів по штрафам - 25 000,00 грн;
- суми прострочених платежів за комісією - 10 000,00 грн.
Перевіркою наданого розрахунку встановлено, що сума процентів 84 500,00 грн (50 000,00 х 1% х 169 днів) узгоджується із умовами кредитування та приписами ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, підстави для нарахування процентів за зниженою процентною ставкою відсутні, зважаючи на наявність заборгованості.
Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку чи іншої фінансової установи встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту і, відповідно, така умова про нарахування одноразової комісії за надання кредиту не є нікчемною. Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 20.09.2024 у справі № 331/2974/23 (провадження № 61-7620св24).
Відтак, вимоги щодо стягнення 10 000,00 грн також є правомірними.
Щодо вимог про стягнення штрафу у розмірі 25 000,00 грн, суд зазначає на таке.
Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
24 лютого 2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України № 64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час.
Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідача за ч. 2 ст. 625 ЦК України відсутні.
Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що проценти за порушення грошового зобов'язання, як захід відповідальності, за період включно із 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, не нараховуються за кредитними договорами (договорами позики) і підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, нарахований позивачем штраф за несвоєчасне виконання зобов'язань стягненню із відповідача не підлягає.
За таких обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (стаття 13 ЦПК України).
Згідно частиною третьою статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до змісту статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно із частиною другою статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 79, 80 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно частин першої другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, наявними в матеріалах справи письмовими доказами підтверджується факт укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів.
Станом на день розгляду справи зобов'язання за кредитним договором № 516976-КС-001 від 22.11.2024 належним чином відповідачем не виконано.
Позивач, вважаючи, що відповідач, як позичальник (споживач) зобов'язаний виконувати свій обов'язок щодо виконання грошових зобов'язань звернувся з даним позовом до суду.
Відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення договору. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору було б неможливе.
Судом встановлено, що без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на вебсайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, кредитний договір між сторонами не був би укладений, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачу.
Суд дійшов висновку, що між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов вказаного кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Після підписання Договору у сторін виникли взаємні права та обов'язки.
Відповідач, всупереч вимогам ст. 81 ЦПК України, не надав суду розрахунку на спростування розрахунку заборгованості, наданого позивачем. При цьому, відповідачем наведений розрахунок не заперечено, власного не проведено, доказів його неправильності не надано.
Також відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження погашення ним тіла кредиту та спростування доводів представника позивача про наявність заборгованості по тілу кредиту та відсотках саме у такому розмірі.
За змістом висновку Верховного Суду у постанові від 25 січня 2023 року у справі №209/3103/21 саме на сторону відповідача покладено процесуальний обов'язок спростування розміру заборгованості, заявленого стороною позивача.
Будь-яких даних, що відповідач у добровільному порядку в повному обсязі або хоча б частково погасив нараховану заборгованість за кредитним договорам матеріали справи не містять.
Станом на день розгляду справи борг за кредитним договором у повному обсязі відповідачем не повернуто, відзиву на позов на надано, розмір заборгованості не спростовано, альтернативного розрахунку суду не надіслано, тому суд вважає доведеним обов'язок відповідача і факт його невиконання по сплаті строкових платежів за Договором.
Судом встановлено, що позивачем нарахування процентів поза межами строку кредитування не здійснювалось, а розрахунок заборгованості в цілому відповідає строку кредитуванням та умовам погодженого сторонами Договору.
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд враховує, що ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
При зверненні до суду позивачем сплачено 2 422,40 грн судового збору (а.с. 10, 74).
Позовні вимоги задоволені частково в розмірі 144 500,00 грн, що становить 85,25 % (144 500,00 х 100 % :169 500,00), а тому судовий збір у пропорційному розмірі - 2 065,10 грн потрібно покласти на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 229, 258, 259, 263-266, 268, 273, 280-282, 289, 352, 354 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 144 500 (сто сорок чотири тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок заборгованості за кредитним договором № 516976-КС-001 від 22.11.2024.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» 2 065 (дві тисячі шістдесят п'ять) гривень 10 копійок судового збору.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватись з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної чинності, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст рішення у справі № 465/6096/25 складено 14.11.2025.
Суддя: Баран О.І.