Ширяївський районний суд Одеської області
11.11.2025 Справа №: 518/1289/25 Провадження № 2/518/469/2025
11.11.2025 року с-ще Ширяєве
Ширяївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Алексєєвої О.В.,
секретаря - Надир І.Л.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Ширяєве цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Споживчий центр» (код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133 А) до ОСОБА_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , про стягнення заборгованості,-
ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» звернулося до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №11.04.2023-100001222 в розмірі 14840,00 грн. та судового збору в розмірі 2 422,40 грн., посилаючись на наступні обставини.
Між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) 11.04.2023 укладено Кредитний договір (оферти) №11.04.2023-100001222.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі - 7 000 грн., що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 11.04.2023, строком на 42 дні.
Відповідно до умов кредитного договору №11.04.2023-100001222 від 11.04.2023 р (надалі - «Договір») Позичальнику надається Кредит на наступних умовах: 1. Дата надання/видачі кредиту - 11/04/2023; 2. Сума Кредиту: 7000 грн. 00 коп. 3. Строк, на який надається Кредит - 42 днів з дати його надання 4. Дата повернення (виплати) кредиту - 22.05.2023; 5. Первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі - «первинний період»); 6. Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». 7. Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ". 8. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. 9. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування Кредитом/ залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Згідно п. 3.1. Договору за цим Договором Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти.
Пунктом 3.2. встановлено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Відповідно до п. 4.1. Договору Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача. Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів Позичальнику за даним та наступними договорами: НОМЕР_2.
Згідно п. 4.3. Договору Днем надання Кредиту вважається: списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату). Неможливість завершення ініційованої Кредитодавцем платіжної операції з надання Кредиту не з вини Кредитодавця є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. Неможливість видачі Кредиту готівкою у зв'язку з нез'явленням Позичальника для її отримання у Дату надання/видачі кредиту, зазначену в Заявці, є скасувальною обставиною та призводить до припинення прав і обов'язків сторін за даним Договором, включаючи обов'язок Кредитодавця з надання Кредиту. У випадку настання вказаних скасувальних обставин даний Договір є розірваним та припиненим з Дати надання/видачі кредиту, зазначеної в Заявці У випадку перерахування коштів Позичальником на поточний рахунок Кредитодавця, Позичальник зобов'язаний забезпечити надходження коштів на останній день строку сплати платежу.
Відповідно до п. 6.1. Договору Позичальник зобов'язався використати Кредит на зазначені в Договорі цілі, що не суперечать чинному законодавству України, і забезпечити своєчасне повернення Кредиту та Процентів шляхом внесення в касу Кредитодавця готівкою або перерахування на рахунок Кредитодавця в такі терміни: а) повернення кредиту, сплата Процентів, Комісії(ій) (якщо Комісія (ії) встановлена(і) договором) - у терміни та строки, вказані у Заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти; б) неустойки, яка може бути нарахована Кредитодавцем за несвоєчасне виконання зобов'язань за цим Договором - негайно, з моменту пред'явлення Кредитодавцем вимоги (усної чи письмової) про нарахування таких санкцій.
Відповідно до Договору від 11.04.2023 та квитанції про перерахунок коштів Кредитодавцем надано Позичальнику кредит у розмірі 7 000 грн. на строк зазначений в умовах кредитного договору, ОСОБА_1 11.04.2023 отримав кредитні кошти у розмірі 7 000 грн. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконано в повному обсязі.
В свою чергу ОСОБА_1 свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на момент пред'явлення позову утворилась заборгованість у розмірі 14 840,00 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 7 000 грн. по процентам в розмірі 7 840,00 грн., чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
Позивачем зазначено в позові, оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.
Згідно п.10.1. Договору цей Договір набирає чинності з дати отримання Кредитодавцем у інформаційній системі Кредитодавця від Позичальника відповіді про прийняття пропозиції (акцепт), підписаної одноразовим ідентифікатором, отриманим Позичальником від Кредитодавця на номер телефону Позичальника, вказаний при реєстрації у інформаційній системі Кредитодавця.
ОСОБА_1 використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, 11.04.2023 року підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 7 000 грн., а отже акцептовано умови Договору. Кожна сторінка договору була підписана вищезазначеним ідентифікатором.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується квитанцією про перерахунок коштів від 11.04.2023 р., яка є первинним платіжним документом у розумінні Закону України «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Таким чином, Кредитодавцем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Еквайр зобов'язаний надати держателю платіжної картки (платнику) квитанцію платіжного терміналу (пункти 156, 160 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління НБУ від 29.07.2022 №164.
Пунктом 10 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 № 113 передбачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на банківський рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача (далі - кредитна операція), з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення, повинні містити номер особистого електронного платіжного засобу споживача - сторони договору, з використанням реквізитів якого кредитодавець здійснює кредитну операцію, у форматі ХХХХ XX** **** ХХХХ (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Відповідач в добровільному порядку заборгованість не погашає, тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Ухвалою суду від 07.08.2025 року позов залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків.
13.08.2025 року представником позивача усунуто недоліки, вказані в ухвалі суду від 07.08.2025 року.
Ухвалою суду від 14.08.2025 року відкрито провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Представнику позивача копію ухвали про відкриття провадження від 14.08.2025 року в електронному вигляді доставлено до електронного кабінету, у позові просила розглянути справу за її відсутності, проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач про відкриття провадження у справі повідомлявся шляхом направлення за місцем реєстрації ухвали рекомендованим листом з повідомленням про вручення, до суду повернулося рекомендоване повідомлення з відміткою про те, що адресат відсутній за вказаною адресою.
29.08.2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що не погоджується із заявленими позовними вимогами та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
1. Відсутність належних доказів. Позивачем не надано належних доказів виникнення грошових зобов'язань між ним та ТОВ «Споживчий центр». Відповідач зазначає, що він не отримував від позивача належних копій договору з його підписом та документів, що підтверджують фактичне отримання коштів. Відповідно до ст. 12 та ст. 81 ЦПК України обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка на них посилається.
2. Необґрунтований розмір боргу. Позивач не надав розрахунку боргу з деталізацією, не обґрунтував нарахування відсотків і штрафних санкцій. Зазначив, що згідно зі ст. 1056-1 ЦК України умови договору про розмір процентів і штрафів повинні бути чіткими, зрозумілими та справедливими.
3. Строк позовної давності. Зазначив, що якщо вимоги ґрунтуються на договорі, укладеному понад три роки тому, то відповідно до ст. 257 ЦК України строк позовної давності сплив. Відповідно до ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові.
4. Порушення прав споживача. Зазначив, що спірні відносини мають споживчий характер, тому застосовуються норми Закону України «Про захист прав споживачів». Стаття 18 цього Закону передбачає, що умови договорів, які ставлять споживача у невигідне становище (надмірні штрафи, непрозорі відсотки), визнаються несправедливими та не підлягають застосуванню.
Відповідач просить суд: Відмовити у задоволенні позову ТОВ «Споживчий центр» у повному обсязі. У випадку задоволення позову - зменшити розмір штрафних санкцій як таких, що є неспівмірними та порушують права споживача.
05.09.2025 року представник позивача Ларіонов К.О. надав відповідь на відзив, відповідно до якого просив позовні вимоги задовольнити та розгляд справи здійснювати без участі представника.
Представник позивача зазначив, що відповідач не надав жодного належного доказу, який би стосувався предмету доказування та підтвердження неукладення та не виконання умов кредитного договору.
Відтак, між сторонами було укладено Кредитний договір №11.04.2023-100001222 від 11.04.2023 р. у електронній формі, що відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової.
Стороною позивача (Кредитодавця) документи, що складають Кредитний договір підписувались електронним підписом.
Стороною відповідача документи, що складають Кредитний договір підписувались за допомогою одноразового ідентифікатора, який було надіслано у смс-повідомленні на номер, вказаний останнім, як фінансовий, саме його було використано відповідачем для підписання Кредитного договору - 11.04.2023 р.
Відповідач не заперечує, що вказаний засіб зв'язку, а саме номер телефону належить йому, або що на час укладення спірних договорів він втратив вказаний засіб зв'язку, що може бути підтверджено відповідними засобами доказування.
Сторонами було досягнуто згоди щодо усіх істотних умов правочину (кредитного договору). Та підписано відповідачем одноразовим ідентифікатором, що підтверджується належними доказами. Вказані обставини відповідач не спростував належними та допустимими доказами.
Також, підписуючи Оферту відповідач підтвердив той факт, що розуміє умови на яких укладається договір.
У відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), відповідачем вкотре було підтверджено розуміння та чіткість умов укладання даного договору.
Тобто, відповідач підтвердив факт ознайомлення зі змістом кредитного договору та погодився на відповідні умови кредитування. Також, відповідачем не було надано відомостей щодо оскарження умов кредитного договору у судовому порядку.
Також, для підтвердження укладення електронного кредитного договору від 11.04.2023 року №11.04.2023-100001222 з ТОВ «Споживчий центр» представником позивача додано до Відповіді на відзив «Довідку «СТАРТ-МОБАЙЛ», яка підтверджує факт надсилання одноразових ідентифікаторів на номер телефону, що передбачений у заявці договору.
Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Квитанцією №2276647412 від 11.04.2023 року, яка є первинним платіжним документом у розумінні ЗУ «Про платіжні послуги», а відтак - належним та допустимим доказом видачі коштів відповідачу.
Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу - Liqpay, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів, чим позивач виконав свої зобов'язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Відповідачем при оформленні заявки було зазначено повний номер картки (електронного платіжного засобу відповідача), але відповідно до п. 10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий фінансовий кредит)» від 03.11.2021 року № 113, позивач не може зазначати та зберігати у договорах, інших документах повний номер особистого електронного платіжного засобу відповідача.
До суду надано електронні докази в паперовій формі (роздруківка тексту заявки кредитного договору №11.04.2023-100001222, відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцент) кредитного договору № 11.04.2023-100001222), підписані одноразовим ідентифікатором "А629", які містить номер особистого електронного платіжного засобу відповідача, а саме: НОМЕР_2. Таким чином, електронний платіжний засіб відповідача зазначав самостійно в системі, інша інформація щодо рахунку відповідача у позивача відсутня, оскільки зазначена інформація є банківською таємницею якою володіє виключно Банк-емітент картки.
У зв'язку з наведеним, квитанція від 11.04.2023 року про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи, є належним доказом, оскільки містить інформацію щодо предмета доказування, як доказ перерахування грошових коштів за кредитним договором.
Представник позивач наголошує, що зазначаючи у відзиві про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надав до суду виписки по рахункам відповідача в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_2, який відповідач зазначив в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача.
Відтак, відповідач, заперечуючи факт отримання грошових коштів, не надав виписку з банку про наявні чи відсутні банківські рахунки, інформацію про рух коштів за спірний період по цим рахункам.
Зважаючи на норми ст. 46 ЗУ «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачу, відомості про нього, як про належного отримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Таким чином, зазначає представник позивача, ТОВ «Споживчий центр» виконало свої зобов'язання за кредитним договором № 11.04.2023-100001222 від 11.04.2023 в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Також вважає безпідставними доводи відзиву про ненадання позивачем виписки по рахунку, як первинного бухгалтерського документу.
Відповідно до ст.ст. 60, 62 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» виписка по рахунку клієнта, належить до інформації, що є банківською таємницею, порядок розкриття якої визначений Законом.
Оскільки, ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.
Також представник вказав, що відповідач заперечує вірність розрахунку спірної заборгованості, проте не зробив власного, а відтак вести мову предметно про конкретні суми не доводиться.
Позивач додає Картку субконто з детальним розрахунком заборгованості, яка є належним та допустимим доказом.
Крім того, будь-яких претензій щодо невиконання позивачем свого обов'язку по наданню коштів протягом дії договору відповідач не заявляв.
Своїм підписом на договорі відповідач також підтвердив, що ознайомлений з усіма умовами, в тому числі, й порядком та строками повернення кредиту та сплати процентів, комісії та неустойки у разі їх наявності, розуміє та зобов'язується їх виконувати.
ЗУ № 3498-ІХ від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ «Про споживче кредитування», зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.
На підставі змін, за договорами укладеними з 24.01.2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов'язань.
Кредитний договір з відповідачем був укладений 11.04.2023 року, тобто після набуття чинності змін до ЗУ «Про споживче кредитування», а тому вимога позивача про стягнення неустойки є правомірною, з огляду також на те, що нормами ЦК України врегульовано загальне питання про звільнення від сплати неустойки позичальників при отриманні кредиту (позики), в той час як ЗУ «Про споживче кредитування» є спеціальною нормою, яка регулює питання щодо загальних правових та організаційних засад споживчого кредитування.
Відповідно до умов кредитного договору, з відповідачем був укладений саме споживчий кредитний договір, тобто у кредит були отримані гроші для придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника, а тому в цьому випадку мають застосовуватись саме норми ЗУ «Про споживче кредитування».
Зважаючи на викладене, неустойка за прострочення відповідачем виконання зобов'язання є правомірною та підлягає стягненню.
Також представник позивача зазначив, що у спірному кредитному договорі зазначено всю інформацію, визначено ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування», відтак, він не є нікчемним в силу закону.
Окрім того, умови спірного кредитного договору були встановлені у відповідності до чинного законодавства, зокрема нормами ЗУ «Про споживче кредитування».
Також сторона відповідача не зазначила, як саме її право, як споживача фінансової послуги, було обмежено кредитним договором.
Враховуючи вищевикладене, умови спірного кредитного договору в контексті законності, повинні розглядатись в рамках ЗУ «Про споживче кредитування».
Заперечення на відповідь на відзив до суду не надійшли.
Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об'єктивно та всебічно з'ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Відповідно до положень ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
Відповідно до положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до положень ст. ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлено, що 11.04.2023 року між ТОВ «Споживчий центр» (надалі - Кредитодавець) та ОСОБА_1 (надалі - Позичальник) в електронній формі укладено Кредитний договір (оферти) № 11.04.2023-100001222, підписаний електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Відповідно до умов Договору Позичальнику надається кредит у розмірі - 7 000 грн. строком на 42 дні з дати його надання. Дата повернення кредиту - 22.05.2023 р.
Умовами договору передбачено, що Первинний період користування кредитом - 14 днів з дня його надання (надалі - «первинний період»). Ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 день користування Кредитом, яка застосовується протягом первинного періоду та протягом періоду «Економ». Ставка "Стандарт" - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 3% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит, окрім первинного періоду та періоду "Економ". Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку. Проценти розраховуються шляхом множення Кредиту (залишку Кредиту у разі його дострокового часткового повернення) на кількість днів користування Кредитом/ залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.
Реквізити належного Позичальнику електронного платіжного засобу для перерахування коштів Позичальнику за даним договором - НОМЕР_2.
На підтвердження надання кредиту позивачем надано Квитанцію АТ КБ «ПриватБанк» (виплата), яка містить наступні реквізити:ID операції: 2276647412, order ID: О_ВВ3387F581А517430719F688С6СА7АD86А99, ідентифікатор еквайра: АТ КБ «ПриватБанк», ідентифікатор платіжного пристрою: І02203Р9, сума та валюта операції: 7000.0 UAH, дата та час операції: 2023.04.11 12:49, призначення платіжної операції: видача за договором №11.04.2023-100001222, платник: назва: швидкий кредит, сайт:sgroshi.com.ua, отримувач: найменування платіжної системи: Visa, номер платіжного інструменту: 444111*24.
Також позивачем надано Картку субконто Контрагенти. Договори за 11.04.2023-03.09.2025 року та Візуальну форму послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника), щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі Кредитний договір № 11.04.2023-100001222 від 11.04.2023, Довідку ТОВ «Старт-мобайл» адресовану ТОВ «Споживчий центр» (вих. № 0309/25-6 від 03.09.2025 року) щодо підтвердження того, що за даними системи, на номер абонента НОМЕР_3 11.04.2023 о 12:47:00 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код ШвидкоГроші:А629».
Суд зазначає, що вказана Квитанція не є достатнім доказом надання відповідачу кредиту, оскільки в ній вказано неповний номер банківської картки, на яку здійснено переказ грошових коштів, та відсутні дані отримувача. Крім того, позивачем не доведено, що вказана картка належить саме відповідачу.
Також суд не бере до уваги надані позивачем Картку субконто Контрагенти. Договори за 11.04.2023-03.09.2025 року та Візуальну форму послідовності дій учасників електронної комерції (кредитора та позичальника), щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, оскільки вони є внутрішніми документами, складені позивачем та не підтверджують видачу кредиту відповідачу.
Стосовно посилання позивача на положення статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" щодо права надавача послуг зупинити проведення платіжної операції у разі, якщо б під час виконання платіжної операції відомості щодо відповідача як про належного отримувача кредиту не підтвердились би, операція з зарахування таких коштів не відбулась, суд зазначає наступне.
Згідно ч. 6 ст. 46 Закону України "Про платіжні послуги", надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією зобов'язаний перевірити в платіжній інструкції відповідність:
1) номера рахунку отримувача та коду отримувача (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або облікового номера, який присвоюється контролюючими органами, або реєстраційного номера облікової картки платника податків - фізичної особи, або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора отримувача.
Водночас, матеріали справи не містять доказів, які саме відомості були зазначені платником коштів у наданій надавачу платіжних послуг платіжній інструкції. Також, суду не надано копію платіжної інструкції, на підставі якої було здійснено платіж, зазначений у квитанції №2276647412 від 11.04.2023 р.
За наведеного суд критично оцінює твердження позивача щодо неможлиовсті проведення операції у разі непідтвердження відомостей про відповідача.
У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту частини першої статті 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Виписка з рахунку особи, надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.
Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві виклав обставини, якими обґрунтовував свої вимоги, надав докази, що підтверджують вказані обставини, разом з тим, не зазначав про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою із поважних причин, не подавав клопотання про їх витребування.
Позивач не був позбавлений можливості з'ясувати, який банк є емітентом картки (за BIN картки), зазначеної відповідачем у кредитному договорі, та подати до суду клопотання про витребування з банку-емітенту картки відомостей щодо належних відповідачу карток та руху коштів по рахунку.
У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову, покладається на позивача.
Отже, позивач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1ст. 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1ст. 77 ЦПК України).
У ч. 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1ст. 80 ЦПК України).
Тому, суд надходить до висновку про те, що позивачем не доведено факту отримання ОСОБА_1 кредитних коштів за кредитним договором від позивача, через що відсутні правові підстави для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується вимогами п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України та у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог, покладає на позивача судові витрати у виді сплаченого судового збору.
Керуючись ст.ст. 2,4,10,259,263,264,265,268,351-355ЦПКУкраїни, суд
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «СПОЖИВЧИЙ ЦЕНТР» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя: О.В. Алексєєва