Справа №639/8619/25
Провадження №2-о/639/194/25
про залишення заяви без руху
14 листопада 2025 року Новобаварський районний суд міста Харкова у складі судді Баркової Н.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Міністерство соціальної політики сім'ї та єдності України, Посольство російської федерації в Україні про встановлення факту смерті, -
13.11.2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бурдоль В.В. звернувся до Новобаварського районного суду міста Харкова із заявою в порядку окремого провадження, зазначивши заінтересованими особами Перший ВДРАЦС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військову частину НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Міністерство оборони України, Міністерство соціальної політики сім'ї та єдності України, Посольство російської федерації в Україні, і просить суд встановити факт смерті громадянина Великої Британії військовослужбовця за контрактом гранатометника 1 піхотного взводу 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 ТІНДАЛ-ДРЕЙПЕР Каллум Джеймс Стівен ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 ; зазначити дату смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4 та місце смерті - населений пункт Торецьк, Бахмутського району, Донецької області.
Вказана заява містить відомості про те, що документ сформовано в системі «Електронний суд».
Суд, дослідивши матеріали заяви, вважає її такою, що підлягає залишенню без руху виходячи з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
В частині 3 ст. 294 ЦПК України зазначено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Так, правовою підставою для звернення до суду представником заявникаадвокатом Бурдоль В.В. вказано ст.ст. 315-317 ЦПК України.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.10.2023 року у справі №607/1612/23 вказано, що загальні вимоги до змісту заяви про встановлення факту, що має юридичне значення передбачені ст. 318 ЦПК України. Згідно з цією нормою права у заяві повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.
У наведеній вище постанові Верховний Суд також зазначив, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають зважати на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки пов'язані із ним. За змістом статті 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи (здатність мати цивільні права та обов'язки) виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Крім того, суди зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Цивільний процесуальний кодекс України розрізняє наступні процедури, наслідком яких є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, а саме:
1) встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України);
2) встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (п. 9 ч. 1 ст. 315 ЦПК України);
3) встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (ст. 317 ЦПК України);
4) оголошення фізичної особи померлою (статті 305-309 ЦПК України).
Тобто, зазначені вище процедури є відмінними між собою та мають певні особливості.
Відповідно до вимог п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Між тим, згідно з ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку також можуть бути встановлені інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У порядку окремого провадження суд розглядає справи про встановлення фактів, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений або знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; із заяви про встановлення факту не вбачається спору про право; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Отже, у судовому порядку встановлюються тільки такі факти, які мають юридичні наслідки, і від встановлення яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 318 ЦПК України у заяві про встановлення факту повинно бути зазначено: який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; докази, що підтверджують факт. Заявник зобов'язаний обґрунтувати свою заяву посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, зокрема можуть бути: письмові докази; речові докази, зокрема звуко-і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; пояснення свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі в обставинах, що загрожували їй смертю.
Зазначене підтверджується Постановою Верховного Суду від 29.03.2023 року у справі №753/8033/22.
Так, представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Бурдоль В.В. у своїй заяві про встановлення факту смерті, як на докази безумовної смерті особи - ТІНДАЛ-ДРЕЙПЕР ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 , посилається на докази, які на його думку не містять жодних суперечностей, а саме: пояснення молодшого сержанта 2 піхотної роти військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_4 ; пояснення оператора протитанкового відділення взводу вогневої підтримки 2 піхотної роти солдата ОСОБА_5 ; Доповідь по факту зникнення безвісти командира 2 піхотної роти в/ч НОМЕР_1 ; Витяг з журналу бойових дій №7233 від 11.11.2024 року; Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом зникнення безвісти під час бойових дій ТІНДАЛ-ДРЕЙПЕР Каллум Джеймс Стівен ( ОСОБА_2 ); статті, новини з багатьох міжнародних журналів та фото/відеоматеріали з засобів масової інформації , які підтверджують факт загибелі ТІНДАЛ- ДРЕЙПЕР Каллум Джеймс Стівен (TINDAL-DRAPER Callum James Steven); нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_6 ; Нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_7 ; нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_8 ; нотаріально засвідчені пояснення ОСОБА_9 ; тощо.
Встановлення факту смерті фізичної особи на підставі п. 8 ч. 1 ст.315 ЦПК України можливе лише тоді, якщо суд на підставі незаперечних доказів ствердить, тобто доведе обставини, які вірогідно свідчать про смерть особи у точно визначений час, за яких настала смерть, і факт неможливості реєстрації органом державної факту смерті.
В свою чергу, правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначає Закон України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», який забезпечує правове регулювання суспільних відносин, пов'язаних із набуттям правового статусу осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, з обліком, розшуком та соціальним захистом таких осіб і членів їхніх сімей.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 цього Закону особа, зникла безвісти, фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук; особа, зникла безвісти за особливих обставин, особа, зникла безвісти у зв'язку із збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Між тим, згідно з положеннями ст. 4 вказаного вище Закону особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи безвісти та її розшук або за рішенням суду. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом. Надання особі статусу зниклої безвісти відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством. Якщо особа, зникла безвісти, оголошена померлою, але її місцеперебування, місце поховання чи місцезнаходження її останків не встановлено, проведення розшуку такої особи в розумінні цього Закону не припиняється до встановлення її місцеперебування, місця поховання чи місцезнаходження її останків.
Статтями 18, 19 вищевказаного Закону передбачений порядок подання заяви і розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин. Зокрема, заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, подається до відповідного територіального органу Національної поліції України. Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана родичем такої особи, представником військового формування, органом державної влади, органом місцевого самоврядування, громадським об'єднанням або будь-якою іншою особою, якій стало відомо про зникнення. Заява про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, може бути подана Уповноваженим, якщо зазначені в абзаці другому цієї частини особи звернулися до неї з повідомленням про зникнення особи. У заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, зазначається інформація, що може сприяти розшуку такої особи. У разі отримання інформації про зникнення особи за особливих обставин або заяви про розшук такої особи Національна поліція України зобов'язана інформувати Уповноваженого протягом трьох днів з моменту отримання такої інформації або заяви. Відомості, зазначені у заяві про розшук особи, зниклої безвісти за особливих обставин, підлягають внесенню до Реєстру в порядку, передбаченому цим Законом, протягом 24 годин після отримання Уповноваженим від Національної поліції України інформації про зникнення особи за особливих обставин або інформації про отримання заяви про розшук такої особи. З метою отримання інформації, що може сприяти розшуку особи, зниклої безвісти за особливих обставин, Уповноважений надсилає запити на отримання інформації до органів державної влади (зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), органів місцевого самоврядування, їх посадових чи службових осіб, громадських об'єднань та міжнародних гуманітарних організацій, що можуть володіти необхідною інформацією. Керівники органів державної влади (зокрема органів, уповноважених на облік та/або розшук осіб, зниклих безвісти за особливих обставин), органів місцевого самоврядування, їх посадові чи службові особи, а також керівники громадських об'єднань, до яких надійшов запит Уповноваженого на отримання інформації, зобов'язані повідомити Уповноваженого в письмовій формі про результати розгляду такого запиту в триденний строк з дня його одержання.
Окрім того, ст. 21 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» передбачено, що у разі наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам. Достовірною інформацією про смерть особи є результати аналізу і зіставлення інформації про вилучення людських останків, наданої пошуковими групами, посмертної інформації про такі останки, наданої бюро судово-медичної експертизи, інформації про профілі ДНК та результати зіставлення ДНК, надані ДНК-лабораторіями, з інформацією, що відома про особу, зниклу безвісти за особливих обставин. Ця інформація міститься у комплексному звіті про ідентифікацію. Особа вважається зниклою безвісти до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому цим Законом і що за наявності достовірної інформації про те, що особа, яка зникла безвісти за особливих обставин, померла, Уповноважений надає висновок про наявність обставин, що свідчать про смерть цієї особи, та направляє його її родичам, які мають право звернутися до суду про встановлення факту смерті особи, що зникла безвісти.
Доказів подання заявником або її представником заяви Уповноваженому з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин стороною заявника суду не надано, як і не надано відомостей про заходи, які вживалися до розшуку військовослужбовця у передбаченому ст. 19 вказаного вище Закону порядку, висновок Уповноваженого про наявність обставин, що свідчать про смерть військовослужбовця, як це передбачено статтею 21 Закону до заяви також не долучено.
За умови недотримання заявником визначеної Законом процедури, звернення до суду з вимогою про встановлення факту смерті військовослужбовця є передчасним.
Аналогічна правова позиція зазначена у постановах Верховного Суду від 10.06.2021 року у справі № 591/1461/19 та від 28.02.2024 року у справі № 506/358/22.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років після закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
У своїй постанові 11.12.2024 року у справі №755/11021/22 виклала Велика Палата Верховного Суду зазначила що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Оголошення фізичної особи померлою це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи. За наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою на підставі частини другої ст. 46 ЦК України, а не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, зокрема факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Такий правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 13.03.2024 року у справі № 204/7924/23 та від 28.02.2024 року у справі № 506/358/22.
Отже, представнику заявникаОСОБА_1 - адвокату Бурдоль В.В. необхідно обґрунтувати свою заяву про встановлення факту смерті посиланнями на конкретні докази, що достовірно а не ймовірно свідчать про смерть особи- ТІНДАЛ-ДРЕЙПЕР ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_3 у певний час і за певних обставин, а також в певному місці, що відповідає вимогам закону, який регулює обрану заявником процедуру звернення до суду.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких-не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Відповідно до ч. 1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши що позовну заяву, подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Згідно з ч. 3 ст.185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
З огляду на викладене, заявнику або її представнику необхідно усунути зазначені вище недоліки заяви.
Керуючись ст.ст. 42, 175, 177, 185, 293, 294, 315-317 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Військова частина НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерство оборони України, Міністерство соціальної політики сім'ї та єдності України, Посольство російської федерації в Україні про встановлення факту смерті- залишити без руху.
Надати заявнику строк для усунення зазначених недоліків заяви - 10 днів з дня вручення даної ухвали.
Роз'яснити заявнику, що у разі не усунення нею недоліків заяви у встановлений строк, заява буде їй повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Баркова