Справа №638/1992/22
Провадження № 1-кп/638/1950/25
10 листопада 2025 року м.Харків
Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
представника потерпілого ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
обвинуваченої ОСОБА_7 ,
розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Харкові клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту у кримінальному провадженні № 12021221200000711 від 05.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України,
В провадженні Шевченківського районного суду м. Харкова перебуває вказане кримінальне провадження.
В підготовчому судовому засіданні захисником ОСОБА_6 заявлено клопотання про повернення обвинувального акту прокурору в зв'язку з його невідповідністю вимогам КПК України. В обґрунтування поданого клопотання захисник зазначив, що з тексту обвинувального акту не зрозуміло, хто є потерпілим - ТОВ «Морська Свіжість» чи його директор ОСОБА_8 . Крім того, відносно юридичної особи не наведено адресу її місцезнаходження, а до обвинувального акту не долучено довідку з реєстру про реєстрацію вказаної юридичної особи.
Крім того, органом досудового розслідування не виконано вимог закону про вручення обвинуваченій копій процесуальних документів по суті обвинувачення у перекладі на мову, якою ОСОБА_7 вільно володіє, якою є російська, чим порушено право останньої на судовий захист.
Також згідно п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.
Водночас, стороною обвинувачення не встановлено час вчинення злочину, місце вчинення злочину (оскільки вказано, що нестача була виявлена у касах (яких саме касах), але в якому кабінеті, сейфі чи де вони були розміщені не вказано), яке відношення мала ОСОБА_7 до вказаних коштів також не зазначено (акт приймання-передачі коштів тощо), якими саме діями ОСОБА_7 нібито привласнила кошти, якою послідовністю дій (що конкретно робила ОСОБА_7 ) не зазначено (чи передала іншій особі кошти чи обернула їх на свою користь), з яких саме корисливих мотивів (яка їх кількість та у чому вони полягали) обвинувальний акт також не містить.
За таких обставин, обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки суть обвинувачення не зрозуміла як самій обвинуваченій, так і стороні захисту.
Крім того, обвинувальний акт, складений стосовно ОСОБА_7 , містить посилання на висновок експертизи із зазначенням суті експертизи, а також на акт інвентаризації, що суперечить ч. 2 ст. 291 КПК України та здійснює вплив на головуючого суддю, нібито обвинувачена вчинила злочин, який їй інкримінується і її вина доводиться вказаними доказами.
Викладені недоліки обвинувального акту, на переконання захисника, є підставою для його повернення прокурору.
Обвинувачена ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні підтримали клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту.
Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні проти задоволення клопотання захисника про повернення обвинувального акту заперечувала, мотивуючи це тим, що, по-перше, в обвинувальному акті містяться відомості про потерпілу особу, однак додавати довідку про юридичну особу КПК України встановлює обов'язок тільки у тому випадку, коли кримінальне провадження здійснюється щодо цієї юридичної особи.
По-друге, як досудове розслідування, так і судове провадження здійснювалися, а процесуальні документи складалися державною мовою. При цьому обвинувачена чи її захисники не заявляли клопотання про залучення перекладача в зв'язку з тим, що обвинувачена не володіє українською мовою та не розуміє суті складених документів та вчинених дій.
Щодо неконкретного формулювання обвинувачення прокурор зазначила, що обставини, на які посилається захисник не свідчать про те, що даний обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки прокурор в обвинувальному акті викладає фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, питання доведеності вини обвинуваченого у інкримінованому йому злочині, питання належності, допустимості та достатності доказів суд встановлює під час судового розгляду.
Крім того, кваліфікація, яка має бути визначена у разі доведеності фактичних обставин, сама по собі не є доказом, а відповідно до ст.91 КПК України є обставиною, яка підлягає доказуванню у кримінальному провадженні.
Кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов'язувати його змінювати цей обсяг та повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв'язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, визначення ж обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.
Таким чином, на переконання прокурора, доводи сторони захисту, щодо не конкретизованого викладення фактичних обставин кримінального правопорушення не знаходять свого підтвердження.
В зв'язку з викладеним, прокурор просила відмовити в задоволенні клопотання про повернення обвинувального акту.
Представник потерпілої особи в судовому засіданні підтримав позицію прокурора та просив відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту.
Розглянувши клопотання захисника про повернення обвинувального акту, заслухавши думки учасників провадження, суд дійшов висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 3 чт. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.
Принцип, який закріплений в пункті «а» ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997, вказує, що кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має бути негайно й детально проінформований зрозумілою для нього мовою про характер і причини висунутого проти нього обвинувачення.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Із зазначеної норми Основного Закону випливає, що формулювання обвинувачення в обвинувальному акті повинно бути конкретним.
Згідно п. 13 ч. 1 ст. 3 КПК України обвинувачення - твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування. Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у статті 291 цього Кодексу.
Обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення (п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України).
При цьому, згідно п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).
Відсутність чіткого формулювання обвинувачення суттєво впливає на право обвинуваченого мати повну, вичерпну інформацію про характер, обсяг і причини обвинувачення для відповідної можливості реалізації свого права на захист та підготуватися до нього.
Разом із тим, з аналізу обвинувального акту відносно ОСОБА_7 суд встановив, що вказаних вимог закону прокурором дотримано не було, оскільки обвинувальний акт не містить інформації про конкретні місце, час та спосіб вчинення кримінального правопорушення.
Суд зазначає, що хоча, обвинувальний акт містить хоча б якусь інформацію про місце (приміщення магазину) та спосіб (привласнення) вчинення кримінального правопорушення, хоча і не конкретизовано, він не містить абсолютно ніякої інформації щодо часу вчинення кримінального правопорушення або, у разі якщо точний час не встановлено, хоча б періоду, протягом якого правопорушення було вчинено.
Відсутність викладу цих обставин призводить до неконкретності обвинувачення, неможливості роз'яснення його особі, якій воно пред'явлено, та, відповідно, неможливості реалізації права обвинуваченої на здійснення повноцінного захисту у кримінальному провадженні.
Одночасно, суд вважає за необхідне звернути увагу, що викладені недоліки не можуть бути усунені прокурором в ході судового розгляду, оскільки ст. 338 КПК України дозволяє прокурору змінити обвинувачення в суді у разі, якщо під час судового розгляду встановлені нові фактичні обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.
Водночас, не можуть вважатись новими ті обставини, які згідно кримінального процесуального закону сторона обвинувачення зобов'язана встановити під час досудового розслідування та, відповідно, ці обставини мають знайти своє відображення у висунутому особі обвинуваченні для того, щоб воно вважалось конкретним, зрозумілим та таким, що відповідає вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та КПК України.
Також суд зазначає, що той факт, що відсутність цих обставин є суттєвим порушенням вимог КПК України підтверджена судом апеляційної інстанції за результатом перегляду вироку Шевченківського районного суду м. Харкова від 12.05.2025 у даному кримінальному провадженні.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про те, що встановлені недоліки обвинувального акту є суттєвим порушенням вимог ст. 291 КПК України в частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та є підставою для його повернення останньому.
Разом із тим, суд відхиляє доводи сторони захисту про порушення права на захист, яка полягає у тому, що обвинувальний акт вручено без його перекладу на мову, якою володіє обвинувачена, оскільки обвинувачена ОСОБА_7 є громадянкою України, згідно її пояснень навчалась в українській школі, представлена двома захисниками, приймає участь у судових засіданнях, які ведуться державною мовою, надає пояснення, відповідає на запитання тощо.
Крім того, стороною захисту не надано доказів того, що під час досудового розслідування було подано клопотання про залучення перекладача.
Також суд вважає необґрунтованими доводи захисника про те, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а саме у ньому не конкретизовано особу потерпілого, оскільки у ньому зазначено, що потерпілою особою є ТОВ «Морська Свіжість» (код ЄДРПОУ 31058071) в особі директора ОСОБА_8 . Зазначено також, що протиправними, на думку прокурора, діями ОСОБА_7 шкоду завдано саме ТОВ «Морська Свіжість».
При цьому, ч. 2 ст. 291 КПК України не конкретизує, які саме відомості мають бути зазначені про потерпілу особу, якщо нею є юридична особа, а тому стверджувати, що обвинувальний акт в цій частині не відповідає вимогам ст. 291 КПК України неможна.
Також не є, на переконання суду, підставою повернення обвинувального акту те, що у ньому міститься посилання на докази.
Виходячи з викладеного та керуючись ст. 314, 315, 331, 335, 369-372 КПК України, суд
Клопотання захисника ОСОБА_6 про повернення обвинувального акту задовольнити.
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12021221200000711 від 05.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 КК України, повернути прокурору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її проголошення, а обвинуваченою у той же строк з моменту вручення їй копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий ОСОБА_1