Справа № 944/3148/25
Провадження №2-др/944/11/25
13.11.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Карпин І.М.,
з участю секретаря судових засідань Мельник Є.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Яворові заяву представника позивача Шабатин Наталії Анатоліївни про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Рішенням Яворівського районного суду Львівської області від 27.10.2025 задоволено позов ТзОВ «Споживчий центр», стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 20.08.2024-100000900 від 20.08.2024 у розмірі 16200 (шістнадцять тисяч двісті) гривень 00 копійок та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок.
У зв'язку із надходженням 30.10.2025 заяви представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу ,судом призначено судове засідання для вирішення такого питання.
Представник позивача Шабатин Н.А. в заяві зазначає, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представник позивача подала копію довіреності №2705/25/03; копію наказу №620-к від 20.11.2012 про вступ на посаду директора ТзОВ «Споживчий центру»; копію наказу №271/к про прийняття на роботу ОСОБА_2 ; копію договору про надання правової допомоги №10/25-СЦ від 01.04.2025; звіт про виконану роботу відповідно до договору №10/25-СЦ від 01.04.2025; копію платіжної інструкції №СЦ00050110 від 29.10.2025. Просить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 6000 грн.
Сторони в судове засідання не з'явились, хоч належним чином повідомлялись про час та місце проведення судового розгляду.
Згідно з ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.3, ч.4 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.
Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Згідно з ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення судом додаткового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 11.11.2025 є дата складення повного тексту додаткового судового рішення 13.11.2025.
Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши відповідні норми права, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно з приписами ч.1-6 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Суд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Стороною позивача на підтвердження витрат на правничу допомогу було надано такі докази (копії):
1) копія договору про надання правничої допомоги від 01.04.2025 №01/25-СЦ, укладеного між ТзОВ «Споживчий Центр» та Адвокатським об'єднанням «Лекс Верітас», предметом якого є складення позовів до фізичних осіб (боржників) про стягнення боргу та передача замовнику для подачі в суд, а також надання супутніх консалтингових послуг з приводу проведення претензійної роботи;
2) копія звіту про виконану роботу від 28.10.2025, відповідно до договору №01/25-СЦ про надання правничої допомоги від 01.04.2025 по клієнту ОСОБА_1 ;
3) копію платіжної інструкції №СЦ00050110 від 29.10.2025, відповідно до якої ТОВ «Споживчий центр» перерахував АО «Лекс Верітас» 6000 грн за надання правничої допомоги, згідно з додатковою угодою №1 до договору №01/25-СЦ від 01.04.2025 за позовом до ОСОБА_1 .
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та не співрозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19).
При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Здійснюючи розподіл витрат на правничу допомогу у даній справі суд зазначає, що фактично справа розглядалася без участі сторін, даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, не потребує вивчення та застосування великої кількості нормативно-правових актів.
З урахуванням складності справи, співмірності та пропорційності понесених витрат щодо предмета спору, значення справи для сторін, враховуючи обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку, що розмір вказаних позивачем витрат на правничу допомогу, є завищеним у відповідності до наданих послуг, а тому вимога позивача про стягнення витрат на правничу допомогу підлягає задоволенню частково в розмірі 3000,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 263, 268, 270 ЦПК України, суд
ухвалив:
Заяву представника позивача Шабатин Наталії Анатоліївни задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі) гривень.
Додаткове рішення може бути оскаржено безпосередньо до Львівського апеляційного суду чи через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ: 37356833, адреса: м.Київ, вул.Саксаганського, 133-А;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя І.М.Карпин