09 жовтня 2025 року
м. Київ
cправа № 910/2088/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратової І. Д. - головуючої, суддів -Губенко Н. М., Кролевець О. А.,
за участю секретаря судового засідання - Гнідобор А. В.,
за участю представників учасників справи:
позивача - Музики С. М. (адвоката)
відповідача - 2 -Бондаренко М. Г. (адвоката)
третьої особи - Панасейко О. Ю. (в порядку самопредставництва)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк", в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Біла Ірина Володимирівна
на рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024
(суддя Ващенко Т.М.)
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025
(головуюча - Гаврилюк О. М., судді: Сулім В. В., Майданевич А. Г.)
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до: 1. Акціонерного товариства "Мегабанк", в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Біла Ірина Володимирівна;
2. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі"
про визнання кредиторських вимог у розмірі 66 079 575,44 грн та зобов'язання вчинити дії.
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Мегабанк", в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Біла Ірина Володимирівна (далі - відповідач 1), та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - відповідач 2) про:
- зобов'язання відповідача 1 акцептувати (визнати) кредиторські вимоги позивача у розмірі 66 079 575,44 грн за відшкодування суми Банківської гарантії, у зв'язку з чим внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Мегабанк";
- зобов'язання відповідача 2 затвердити зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Мегабанк" стосовно включення до реєстру відомостей про грошові вимоги позивача у розмірі 66 079 575,44 грн.
2. Позов обґрунтовано тим, що дії та рішення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" є протиправними та порушують права позивача, що і зумовило його звернення до суду з даною позовною заявою.
Фактичні обставини справи, установлені судами
3. 08.02.2022 між позивачем, як кредитором та третьою особою, як боржником укладено договір № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ, відповідно до якого третя особа та позивач домовились про реструктуризацію заборгованості за спожитий у листопаді 2021 року природний газ згідно з договором постачання природного газу від 01.06.2021 № 7315-НГТ-32, що виникла у третьої особи перед позивачем станом на 31 січня 2022 року, що підтверджується актом звіряння розрахунків, який є невід'ємною частиною договору, з урахуванням оплат, здійснених у лютому 2022 року до дня укладення договору, шляхом розстрочення на 3 (три) календарних місяця починаючи з лютого 2022 року.
4. Сума заборгованості, що підлягала реструктуризації, становить 60 473 798,18 грн, Третя особа зобов'язалась виплатити у повному обсязі зазначену суму заборгованості шляхом перерахування щомісяця коштів зі свого поточного рахунку на поточний рахунок позивача, рівними частинами, відповідно до Графіка погашення заборгованості, передбаченого Додатком 2 до Договору.
5. Дата останнього платежу за графіком погашення заборгованості - до 30.04.2022 (включно) (п. 3 договору).
6. Сторони домовились, що зазначену заборгованість третя особа виплачує з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних за весь час розстрочення. Тобто, третя особа зобов'язалась сплатити на користь позивача суму, на яку збільшилась заборгованість внаслідок інфляційних процесів, та три проценти річних за весь час розстрочення до 20.05.2022 згідно з вимогою про таку оплату, виставленою Кредитором до 12.05.2022 (п. 4 договору).
7. Пунктом 8 договору (з урахуванням Додаткової угоди від 11.02.2022 № 1) Сторони передбачили, що виконання третьою особою зобов'язань по сплаті реструктуризованої заборгованості забезпечується банківською гарантією. Третя особа, не пізніше 5 робочих днів з дати підписання договору, надає позивачу безвідкличну безумовну банківську гарантію для забезпечення виконання третьою особою реструктуризованих на підставі цього договору грошових зобов'язань, зазначених в пункті 2 договору та вимог позивача по сплаті штрафу, пені, процентів річних, втрат від інфляції.
8. Договором про реструктуризацію заборгованості також передбачено, що гарантія має бути надана в розмірі 110% від суми реструктуризованої заборгованості, а саме сума гарантії має становити 66 521 178,00 грн.
9. Строк гарантії - гарантія діє до дати, яка визначається як дата останнього платежу за графіком погашення заборгованості згідно з пунктом 3 договору та додатково 30 календарних днів.
10. Сторони домовились, що Гарантія має бути надана банківською установою (з переліку банківських установ, наведених у додатку 3 до договору), відповідати вимогам, зазначеним у Додатку 4 та формі, наведеній у Додатку 5 до даного договору.
11. У разі повного або часткового нездійснення платежів згідно з графіком погашення заборгованості третя особа зобов'язується сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми непогашеної заборгованості, а також проценти річних та інфляційні нарахування (п. 9.3 договору).
12. 15.02.2022 АТ "Мегабанк", як банк-гарант, діючи на підставі банківської ліцензії № 163 від 12.11.2018, відповідно до повідомлення третьої особи, як принципала, про укладення з позивачем, як бенефіціаром, договору від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за поставлений природний газ, умовами якого передбачено надання банківської гарантії у сумі 66 521 178,00 грн для забезпечення виконання третьою особою реструктуризованих на підставі договору реструктуризації грошових зобов'язань та вимог позивача по сплаті штрафу, пені, відсотків річних, втрат від інфляції, надав письмову Банківську гарантію від 15.02.2022 № 980/22/32.
13. Умовами зазначеної Банківської гарантії передбачено, зокрема, що Банк-гарант надав позивачу гарантію та прийняв на себе безумовне та безвідкличне зобов'язання сплатити позивачу суму, яка не перевищує 66 521 178,00 грн (далі також - Сума гарантії) протягом п'яти банківських днів з дати одержання письмової вимоги позивача про сплату коштів за Гарантією (далі також - Вимога), без необхідності для позивача обґрунтовувати свою Вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім Вимоги, або виконання будь-яких інших умов.
14. Зазначена гарантія забезпечує виконання третьою особою грошових зобов'язань за вказаним договором реструктуризації.
15. Умовами гарантії також передбачено, що вимога позивача про здійснення виплати має бути надана на бланку позивача та містити: посилання на номер і дату цієї гарантії; повідомлення про невиконання/неналежне виконання третьою особою зобов'язань за договором реструктуризації, забезпечених цією гарантією, підпис уповноваженої особи позивача та відбиток печатки позивача, платіжні реквізити для перерахування суми, що вимагається до сплати за Гарантією.
16. Відповідно до Банківської гарантії, оригінал Вимоги повинен бути надісланий на адресу Банка-гаранта (зазначену в Гарантії) через банк позивача: АБ "Укргазбанк", код банку 320478, код ЄДРПОУ 23697280, юридична адреса: Україна, 03087, м. Київ, вул. Єреванська, 1, поштова адреса: 01015, м. Київ, вул. Старонаводницька, буд. 19, 21, 23, SWIFT-код UGASUAUK, який підтвердить автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу Банка-гаранта з посиланням на реквізити цієї гарантії та Вимоги, що підпис на Вимозі належить уповноваженій особі позивача.
17. Виплата мала здійснюватися шляхом перерахування Суми гарантії на розрахунковий рахунок позивача, зазначений у Вимозі.
18. Усі платежі за Гарантією мали бути виконані Банком-гарантом на користь позивача незалежно від будь-яких заперечень принципала (третьої особи у справі) або будь-якої третьої особи.
19. Усі витрати, пов'язані з цією Гарантією, повинні здійснюватися за рахунок третьої особи.
20. Умовами Гарантії передбачено, що Сума гарантії зменшується на кожну суму, сплачену Банком-гарантом за цією гарантією.
21. У разі порушення Банком-гарантом своїх зобов'язань за цією гарантією, його відповідальність не обмежується сумою гарантії. За невиконання або неналежне виконання Банком-гарантом своїх зобов'язань за цією гарантією щодо перерахунків коштів, згідно з письмовою (-ими) Вимогою (-ами) позивача, Банк-гарант сплачує Бенефіціару пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань Банку-гаранта за цією Банківською гарантією за кожен день прострочення.
22. Строк дії гарантії - до 30 травня 2022 року включно, і будь-яка Вимога за гарантією має бути отримана Банком-гарантом не пізніше 17:00 годин за Київським часом цієї дати.
23. 12.05.2022 позивач у зв'язку з невиконанням третьою особою зобов'язань за договором від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ звернулося у передбаченому банківською гарантією порядку (через банк Бенефіціара - АБ "Укргазбанк") до Банка-гаранта з Вимогою платежу від 05.05.2022 № 125/14-1471 про сплату за банківською гарантією у сумі 60 473 798,18 грн листом від 05.05.2022 № 125/14-1472 на адресу АБ "Укргазбанк", до якої було додано Вимогу платежу від 05.05.2022 № 125/14-1471.
24. 13.05.2022 АБ "Укргазбанк" надіслав оригінал зазначеної Вимоги платежу на адресу Банка-гаранта (АТ "Мегабанк") засобами поштового зв'язку та підтвердив автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу Банка-гаранта з посиланням на реквізити Банківської гарантії та Вимоги, що підпис на Вимозі належить уповноваженій особі Бенефіціара (ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг").
25. Факт надсилання Вимоги платежу від 05.05.2022 № 125/14-1471 на адресу Банка-гаранта (АТ "Мегабанк") підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскального чеку від 13.05.2022 про оплату пересилання рекомендованого листа з трекінг-номером 8800506812904, роздруківкою з веб-сервісу АТ «Укрпошта» про рух поштового відправлення за трекінг-номером 8800506812904, копією конверта рекомендованого листа з трекінг-номером 8800506812904 з відміткою АТ "Укрпошта" про повернення листа за закінченням терміну зберігання, а також роздруківкою електронного SWIFT-повідомлення від 13.05.2022 МТ 799.
26. 18.05.2022 позивач у зв'язку з невиконанням третьою особою зобов'язань за договором від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ у частині сплати 3% річних та втрат від інфляції (інфляційних нарахувань) звернулося у передбаченому банківською гарантією порядку (через банк Бенефіціара - АБ "Укргазбанк") до Банка-гаранта з Вимогою платежу від 18.05.2022 № 125/14-1677 за Банківською гарантією у сумі 5 087 946,44 грн листом від 18.05.2022 № 125/14-1678 на адресу АБ "Укргазбанк", до якої було додано Вимогу платежу від 18.05.2022 № 125/14-1677.
27. Факт надсилання Вимоги платежу від 18.05.2022 № 125/14-1677 на адресу Банка-гаранта (АТ "Мегабанк") підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскального чеку від 19.05.2022 про оплату пересилання рекомендованого листа з трекінг-номером 8800506821857, роздруківкою з веб-сервісу АТ "Укрпошта" про рух поштового відправлення за трекінг-номером 8800506821857, копією конверта рекомендованого листа з трекінг-номером 8800506821857 з відміткою АТ "Укрпошта" про повернення листа за закінченням терміну зберігання, а також роздруківкою електронного SWIFT-повідомлення від 19.05.2022 МТ 799.
28. Як вказує позивач, Банк-гарант (АТ "Мегабанк") обов'язки, передбачені Банківською гарантією від 15.02.2022 № 980/22/32, не виконав, виплату коштів на вимоги позивача про вчинення платежу не здійснив, жодної відповіді на вимоги позивача не надав.
29. 02.06.2022 Правлінням Національного банку України прийнято рішення від 02.06.2022 № 261-рш/БТ "Про віднесення Акціонерного товариства "Мегабанк" до категорії неплатоспроможних".
30. 21.07.2022 Правління Національного банку України прийняло рішення № 362-рш "Про відкликання ліцензії та ліквідацію АТ "Мегабанк", текст якого оприлюднено на сторінках офіційного інтернет-представництва НБУ та газеті "Урядовий кур'єр" від 28.07.2022 № 163 (7284).
31. Виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на підставі зазначеного рішення Правління НБУ прийняла рішення від 21.07.2022 № 506 "Про початок процедури ліквідації АТ "Мегабанк" та делегування повноважень ліквідатору банку", відповідно до якого розпочато процедуру ліквідації АТ "Мегабанк" з 22.07.2022 по 21.07.2025, Призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ "Мегабанк" провідному професіоналу з управління активами та ліквідації відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків Білій Ірині Володимирівні строком на три роки з 22.07.2022 по 21.07.2025.
32. Зазначеним рішенням також передбачено, що вимоги кредиторів прийматимуться протягом 30 днів з дня опублікування в газеті "Голос України" або "Урядовий кур'єр" оголошення про відкликання банківської ліцензії, ліквідацію банку за адресою: вул. Січових Стрільців, 17, м. Київ, 04053; задоволення вимог кредиторів здійснюватиметься за рахунок коштів, одержаних внаслідок ліквідації та реалізації майна (активів) банку, в черговості, передбаченій частиною першою статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
33. 18.08.2022 позивач надіслав уповноваженій особі Фонду гарантування фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" заяву про визнання вимог кредитора від 17.08.2022 № 125/08-4146 у розмірі 66 079 575,44 грн, які виникли з факту невиконання зобов'язань за Банківською гарантією від 15.02.2022 № 980/22/32 (60 473 798,18 грн - сума платежу за банківською гарантією згідно з Вимогою платежу від 05.05.2022 № 125/14-1471; 5 087 946,44 грн - сума платежу за банківською гарантією згідно з Вимогою платежу від 18.05.2022 № 125/14-1677; 450 287,67 грн - пеня; 67 543,15 грн - 3 % річних).
34. Факт надсилання заяви підтверджується копіями фіскального чеку від 18.08.2022 ФН № 3000457373, поштової накладної від 18.08.2022 з трекінг-номером 0411637726706 та описом вкладення до цінного листа з трекінг-номером 0411637726706.
35. Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" Біла І.В. у відповідь на заяву ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про визнання вимог кредитора від 17.08.2022 № 125/08-4146 надіслала повідомлення від 25.09.2023 № 11576 про нікчемність правочинів, а саме:
- Договору від 11.02.2022 № 32 про надання гарантії, укладеного між АТ "Мегабанк" та КП "ХТМ";
- Банківської гарантії АТ "Мегабанк" від 15.02.2022 № 980/22/32.
36. Означене повідомлення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Мегабанк" мотивовано пунктом 5 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", наказом уповноваженої особи ФГВФО від 25.09.2023 № 114, яким затверджено висновки Комісії з перевірки правочинів, викладені в акті від 21.09.2023 № 15 про виявлення правочинів, що мають ознаки нікчемності.
37. За висновком уповноваженої особи ФГВФО, договір від 11.02.2022 № 32 (про надання банківської гарантії) та банківська гарантія АТ "Мегабанк" від 15.02.2022 № 980/22/32 є нікчемними правочинами, оскільки є зобов'язаннями, що передбачають платіж банку в забезпечення виконання грошового зобов'язання третьої особи - КП "ХТМ", які укладено в порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки та банківську діяльність".
38. Таким чином, уповноважена особа ФГВФО на ліквідацію АТ "Мегабанк" відмовила у визнанні кредиторських вимог позивача та включенні їх до акцептованих вимог кредиторів АТ "Мегабанк".
39. У подальшому виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 06.10.2022 № 801 про затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів АТ "Мегабанк", до якого кредиторські вимоги позивача включено не було.
40. За доводами позивача, означені дії та рішення уповноваженої особи ФГВФО на ліквідацію АТ "Мегабанк" є протиправними та порушують права позивача, що і зумовило його звернення до суду з даною позовною заявою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
41. Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 у справі № 910/2088/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025, позов задоволено частково. Зобов'язано Акціонерне товариство "Мегабанк", в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Біла Ірина Володимирівна, акцептувати (визнати) кредиторські вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" у розмірі 66 079 575 грн 44 коп. за відшкодування суми Банківської гарантії, у зв'язку з чим внести зміни до реєстру акцептованих вимог кредиторів Акціонерного товариства "Мегабанк". У задоволенні позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства "Мегабанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 3 028,00 грн судового збору.
42. Суди виходили з того, що:
- прийняття рішення Господарського суду Харківської області від 13.07.2023 у справі № 922/2637/23 на користь позивача не спростовує наявності підстав для виплати банком суми гарантії за належно представленою вимогою;
- позивачем повною мірою доведено належне представлення Вимоги до банка-гаранта в межах строку дії Гарантії, а звернення 18.08.2022 до уповноваженої особи Фонду гарантування фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" із заявою про визнання вимог кредитора не є Вимогою платежу за Гарантією, у зв'язку із чим доводи щодо неналежного представлення Вимоги є безпідставними та спростовуються матеріалами справи;
- відкликання банківської ліцензії не припиняє зобов'язань Банку за правочинами (якою є і гарантія), які виникли під час дії такої ліцензії;
- у даному випадку відсутній будь-який правочин, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), тож положення пунктів 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин;
- при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку;
- у відносинах між кредитором та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, яке власне виникає лише з гарантії, тому твердження відповідачів про те, що зобов'язання Банку перед позивачем, яке виникло з гарантії (одностороннього правочину), є похідним від договору № 32, безпосередньо пов'язане із цим договором, та про те, що нікчемність означеного правочину тягне за собою нікчемність виданої банком гарантії, є безпідставним;
- саме до повноважень уповноваженої особи Фонду належить вирішення питання щодо визначення суми заборгованості кожному кредитору та віднесення вимоги до певної черги погашення; а до повноважень колегіального органу - виконавчої дирекції Фонду, належить питання щодо затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів та змін до нього, а затвердження такого реєстру та змін до нього відбувається на підставі відомостей, поданих уповноваженою особою фонду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та викладені у відзиві на касаційну скаргу.
43. 13.06.2025 відповідач 1 надіслав до Верховного Суду через систему "Електронний суд" касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
44. Скаржник визначає підставами касаційного оскарження судових рішень пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України.
45. Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження з посиланням на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пункту 4 частини другої статті 37, частини четвертої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим дійшли неправомірного висновку про те, що правочини не мають ознак нікчемності. Скаржник не погоджується з судами попередніх інстанцій, що позивачем повною мірою доведено належними та допустимими доказами факт належного представлення вимоги до банка-гаранта, і вважає, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2018 у справі № 910/8297/17, від 02.10.2020 у справі № 904/1156/19, від 27.11.2019 у справі № 910/20306/17, від 18.06.2021 у справі № 910/16898/19, від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.
46. 17.07.2025 Комунальне підприємство "Харківські теплові мережі" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить задовольнити касаційну скаргу, скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
47. Відзив мотивовано таким:
- у вересні 2024 року КП "Харківські теплові мережі" листом від 16.09.2024 № 07-32/7922 повідомило ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про зарахування переплати, що виникла за договором постачання природного газу від 18.04.2024 № 2154-ТКЕ9Л24)-32, в рахунок погашення заборгованості за договором реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ у сумі 60 473 798,18 грн;
- за результатом реалізації зазначеного повідомлення було погашено повністю заборгованість за основним зобов'язанням КП "Харківські теплові мережі" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за договором від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за поставлений природний газ;
- про погашення заборгованості в сумі 60 473 798,18 грн за договором реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" повідомило у відзиві на апеляційну скаргу від 21.07.2025 та надало докази погашення: копію листа від 16.09.2024 № 07-32/7922, копії актів звіряння розрахунків станом на 12.09.2024 та станом на 17.09.2024, які містяться в матеріалах справи;
- за приписами пункту 1 частини 1 статті 568 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором припиняється у разі сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію. Зобов'язання АТ "Мегабанк" на суму 60 473 798,18 грн за банківською гарантією від 15.02.2022 № 980/22/32 є припиненими в силу закону, у зв'язку зі сплатою кредиторові вказаної суми. Таким чином, вимоги до АТ "Мегабанк" як до гаранта про виконання платежу за банківською гарантією згідно з Вимогою платежу від 05.05.2022 № 125/14-1471 у сумі 60 473 798,18 грн (за основним зобов'язанням) є припиненими виконанням з боку принципала (КП "Харківські теплові мережі").
48. 18.07.2025 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить її задовольнити.
49. Відзив мотивовано таким:
- у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його вкладниками/кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у цих правовідносинах;
- у вимозі, яку позивач направив на адресу АТ "Мегабанк" стверджувалося про порушення договору, проте до вимоги не було надано доказів, щодо невиконання, неналежного виконання або часткового невиконання КП "Харківські теплові мережі" договору № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 08.02.2022 року;
- судом першої інстанції не було досліджено належним чином, в якому обсязі виконане або не виконане зобов'язання третьої особи перед позивачем, що, може призвести до подвійного стягнення позивачем за одним і тим же зобов'язанням як з третьої особи (згідно з рішенням Господарського суду Харківської області № 922/2637/23 від 13.07.2023), так і з Відповідача (згідно з оскаржуваним рішенням), а тому висновки суду першої інстанції з даного приводу були передчасними;
- під час апеляційного розгляду справи Позивачем було повідомлено, що КП "ХТМ" листом від 16.09.2024 № 07-32/7922 повідомило ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" про зарахування (залік) переплати, що виникла за договором постачання природного газу від 18.04.2024 №2154-ТКЕ(Л24)-32, в рахунок погашення заборгованості за договором реструктуризації заборгованості за спожитий природний газ від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ у сумі 60 473 798,18 грн;
- зважаючи на те, що між АТ "Мегабанк" та Комунальним підприємством "Харківські теплові мережі" Договір № 32 про надання гарантії від 11.02.2022 року укладено, у порядку, іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", вказаний договір є нікчемним з підстави, визначеної пункту 5 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зважаючи на нікчемність Договору № 32, Банківська гарантія № 980/22/32 від 15.02.2022 є обов'язково похідною від цього документу, вона є наслідком укладання нікчемного Договору № 32 та безпосередньо пов'язана із цим договором, що тягне за собою її нікчемність.
Позиція Верховного Суду
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
50. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
51. Здійснюючи касаційне провадження, Суд зазначає таке.
52. Відповідно до частин першої, четвертої статті 200 Господарського кодексу України (чинного на час спірних правовідносин) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
53. Згідно зі статтею 560 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
54. Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
55. Частинами першою, третьою статті 563 ЦК України унормовано, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
56. Згідно з частиною другою статті 564 ЦК України гарант повинен розглянути вимогу кредитора разом з доданими до неї документами в установлений у гарантії строк, а у разі його відсутності - в розумний строк і встановити відповідність вимоги та доданих до неї документів умовам гарантії.
57. Відповідно до частин першої, третьої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії. Якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
58. Таким чином відповідно до наведених законодавчих положень, з одного боку, гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією; кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією. З іншого боку, зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання; якщо гарант після пред'явлення до нього вимоги кредитора дізнався про недійсність основного зобов'язання або про його припинення, він повинен негайно повідомити про це кредитора і боржника; але повторна вимога кредитора, одержана гарантом після такого повідомлення, підлягає задоволенню.
Механізм забезпечувального інституту гарантії, на відміну від інших видів забезпечення виконання зобов'язань, передбачає укладення не двох (основного та забезпечувального), а трьох правочинів.
Перш за все - це договір між бенефіціаром (боржником) та принципалом (кредитором), який спрямований на виникнення основного зобов'язання. Умова щодо забезпечення основного зобов'язання гарантією може передбачатися таким договором або висуватися бенефіціаром як передумова укладення такого договору.
Обов'язок банку чи іншої фінансової установи щодо видачі банківської гарантії виникає з договору між принципалом і такою фінансовою установою. Надання гарантії є фінансовою послугою, яка надається на підставі договору. Цим договором можуть визначатися, серед іншого, умови гарантії, строк її дії, сума, на яку видається гарантія, строк видачі гарантії, розмір оплати послуг гаранта тощо.
Третім правочином у механізмі забезпечувального інституту гарантії є видача гарантії на користь бенефіціара, яка є одностороннім правочином. Саме з цього правочину виникає грошове зобов'язання гаранта.
Хоча у механізмі забезпечувального інституту гарантії беруть участь три суб'єкти - бенефіціар, принципал та гарант, зазначені вище правочини не зв'язують всіх їх одночасно. Так, договір між бенефіціаром і принципалом, з якого виникає основне зобов'язання, зв'язує лише бенефіціара і принципала, але не гаранта. Договір між принципалом і гарантом зв'язує лише принципала і гаранта, але не бенефіціара. Односторонній правочин щодо видачі гарантії створює обов'язки лише для гаранта (частина третя статті 202 ЦК України), а бенефіціар є кредитором у відповідному грошовому зобов'язанні.
Отже, забезпечувальна функція банківської гарантії виявляється у відносинах між бенефіціаром та принципалом, а не між бенефіціаром та гарантом. Натомість у відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, незалежне від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Тому гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі.
Виходячи з викладеного, законодавчі положення про те, що гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником; гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, слід розуміти таким чином, що звернення бенефіціара до гаранта з вимогою про сплати грошової суми у випадку, коли принципал не порушив основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням або з інших підстав, чи є недійсним) є правопорушенням. Водночас це правопорушення спрямоване проти принципала, а не проти гаранта, і воно не впливає на обов'язок гаранта по сплаті відповідної суми за гарантією.
Положення закону про те, що кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією (частина третя статті 563 ЦК України), слугує меті ідентифікації порушення зобов'язання, а відтак, конкретизації банківської гарантії, і не вказує на обов'язок гаранта перевіряти таке порушення. Адже гарант може видати на користь одного й того ж бенефіціара декілька банківських гарантій за зверненням одного й того ж принципала у зв'язку з одним чи декількома договорами з бенефіціаром з різними умовами, що передбачають сплату за гарантіями у різних випадках.
Отже, кредитор - бенефіціар має право вимоги як за основним зобов'язанням, так і за незалежною від цього зобов'язання гарантією. Якщо він не отримає виконання за основним зобов'язанням, то, пред'явивши вимогу гаранту, отримає виконання.
Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.05.2024 у справі № 910/17772/20.
Об'єднана палата дійшла висновку, що наведені вище норми ГК України і ЦК України слід розуміти таким чином, що гарант не вправі робити власних висновків щодо наявності чи відсутності обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України визначає вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу, як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником.
59. Загальний порядок, умови надання та отримання банками гарантій/контргарантій та їх виконання визначений підзаконним актом - Положенням про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженим постановою Правління Національного банку України № 639 від 15.12.2004 (далі - Положення № 639).
60. Відповідно до підпункту 9 пункту 3 розд. І цього Положення гарантія - спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від базових відносин, які забезпечуються такою гарантією (їх припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на такі базові відносини безпосередньо міститься в тексті гарантії.
61. Згідно з пунктом 36 розд. V Положення № 639 банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
62. Вимога - лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта / банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією / контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту. Вимога за контргарантією складається банком-гарантом (або іншим банком-контргарантом) і подається за довільною, якщо інше не визначено умовами контргарантії, формою або надсилається у формі повідомлення банку-контргаранту (п. п. 7 п. 2 розд. І Положення № 639).
63. Тобто, судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено про те, що отримавши вимогу від бенефіціара, Банк (гарант) повинен був перевірити її на відповідність таким критеріям: 1) чи є така вимога належним представленням; 2) чи є така вимога достовірною.
64. Підпунктом 11 пункту 2 розділу І Положення № 639 унормовано, що належне представлення - представлення документів за гарантією / контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії / контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія / контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії / контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями / контргарантіями.
65. Положення № 639 не дає визначення достовірності вимоги. Водночас зі змісту пунктів 54 (авізуючий банк (резидент), отримавши від іншого банку гарантію, перевіряє достовірність цієї гарантії (перевіряє ключі, підписи, формат SWIFT)), 69 (банк-гарант (резидент), отримавши від іншого банку контргарантію, перевіряє достовірність цієї контргарантії (перевіряє ключі, підписи, формат SWIFT)) випливає, що під перевіркою достовірності вимоги слід розуміти перевірку того, що вимога подана (підписана) бенефіціаром (від його імені), а не іншою особою.
66. У Положенні № 639 (п. п. 7 пункту 3) у відповідності з частиною третьою статті 563 ЦК України зазначено, що у вимозі має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією. Це положення корелюється з частиною першою статті 564 ЦК України, відповідно до якої після одержання вимоги кредитора гарант повинен негайно повідомити про це боржника і передати йому копії вимоги разом з доданими до неї документами. Тобто зазначені положення спрямовані виключно на інформування боржника про дії його контрагента - кредитора, спрямовані на одержання коштів за гарантією (зокрема, для запобігання подвійної сплати боргу як гарантом, так і боржником). Ці положення не надають банку права відмовляти у сплаті коштів з підстав, не передбачених статтею 565 ЦК України.
67. Отже, судами попередніх інстанцій правильно зазначено про те, що наведені положення цього підзаконного акта відповідають положенням § 4 глави 49 ЦК України.
68. Відповідно до частини першої статті 565 ЦК України гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
69. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що:
- 12.05.2022 ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" у зв'язку з невиконанням Принципалом зобов'язань за Договором від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ звернулося у передбаченому банківською гарантією порядку (через банк Бенефіціара - АБ "Укргазбанк") до Банка-гаранта з Вимогою платежу від 05.05.2022 № 125/14-1471 про сплату за банківською гарантією у сумі 60 473 798,18 грн листом від 05.05.2022 № 125/14-1472 на адресу АБ "Укргазбанк", до якої було додано Вимогу платежу від 05.05.2022 № 125/14-1471;
- 13.05.2022 АБ "Укргазбанк" надіслав оригінал зазначеної Вимоги платежу на адресу Банка-гаранта (АТ "Мегабанк") засобами поштового зв'язку та підтвердив автентичним SWIFT-повідомленням на SWIFT-адресу Банка-гаранта з посиланням на реквізити Банківської гарантії та Вимоги, що підпис на Вимозі належить уповноваженій особі Бенефіціара (ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг");
- факт надсилання Вимоги платежу від 05.05.2022 № 125/14-1471 на адресу Банка-гаранта (АТ "Мегабанк") підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскального чеку від 13.05.2022 про оплату пересилання рекомендованого листа з трекінг-номером 8800506812904, роздруківкою з веб-сервісу АТ "Укрпошта" про рух поштового відправлення за трекінг-номером 8800506812904, копією конверта рекомендованого листа з трекінг-номером 8800506812904 з відміткою АТ "Укрпошта" про повернення листа за закінченням терміну зберігання, а також роздруківкою електронного SWIFT-повідомлення від 13.05.2022 МТ 799;
- 18.05.2022 Бенефіціар у зв'язку з невиконанням Принципалом зобов'язань за Договором від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ у частині сплати 3% річних та втрат від інфляції (інфляційних нарахувань) звернулося у передбаченому банківською гарантією порядку (через банк Бенефіціара - АБ "Укргазбанк") до Банка-гаранта з Вимогою платежу від 18.05.2022 № 125/14-1677 за Банківською гарантією у сумі 5 087 946,44 грн листом від 18.05.2022 № 125/14-1678 на адресу АБ "Укргазбанк", до якої було додано Вимогу платежу від 18.05.2022 № 125/14-1677;
- факт надсилання Вимоги платежу від 18.05.2022 № 125/14-1677 на адресу Банка-гаранта (АТ "Мегабанк") підтверджується доданими до позовної заяви копіями фіскального чеку від 19.05.2022 про оплату пересилання рекомендованого листа з трекінг-номером 8800506821857, роздруківкою з веб-сервісу АТ "Укрпошта" про рух поштового відправлення за трекінг-номером 8800506821857, копією конверта рекомендованого листа з трекінг-номером 8800506821857 з відміткою АТ "Укрпошта" про повернення листа за закінченням терміну зберігання, а також роздруківкою електронного SWIFT-повідомлення від 19.05.2022 МТ 799;
- 18.08.2022 позивач надіслав уповноваженій особі Фонду гарантування фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" заяву про визнання вимог кредитора від 17.08.2022 № 125/08-4146 у розмірі 66 079 575,44 грн, які виникли з факту невиконання зобов'язань за Банківською гарантією від 15.02.2022 № 980/22/32 (60 473 798,18 грн - сума платежу за банківською гарантією згідно з Вимогою платежу від 05.05.2022 № 125/14-1471; 5 087 946,44 грн - сума платежу за банківською гарантією згідно з Вимогою платежу від 18.05.2022 № 125/14-1677; 450 287,67 грн - пеня; 67 543,15 грн - 3 % річних);
- факт надсилання заяви підтверджується копіями фіскального чеку від 18.08.2022 ФН № 3000457373, поштової накладної від 18.08.2022 з трекінг-номером 0411637726706 та описом вкладення до цінного листа з трекінг-номером 0411637726706.
70. Дослідивши подані докази, судами встановлено, що позивачем повною мірою доведено належними і допустимими доказами факт належного представлення Вимоги до банка-гаранта в межах строку дії Гарантії, а звернення 18.08.2022 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Мегабанк" із заявою про визнання вимог кредитора не є Вимогою платежу за Гарантією. Вимога позивача подана Банку-гаранту в межах строку дії Гарантії, і така Вимога є достовірною (тобто зобов'язання, забезпечене гарантією, дійсно було порушено), що в подальшому було встановлено рішенням в справі Господарського суду Харківської області у справі № 922/2637/23 від 13.07.2023.
71. Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
72. Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
73. Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
74. Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
75. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
76. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
77. Відтак, з огляду на досліджені докази та встановлені фактичні обставини у цій справі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що позивачем повною мірою доведено належними і допустимими доказами факт належного представлення Вимоги до банка-гаранта в межах строку дії Гарантії.
78. При цьому, протилежні аргументи скаржника та аналогічні з ними аргументи у відзивах на касаційну скаргу фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
79. Відтак, на висновки у наведених постановах Верховного Суду скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин та предмету спору, в контексті досліджуваних судами у справі № 910/2088/24 доказів та встановлених фактичних обставин.
80. З огляду на викладене, вказані доводи скаржника визнаються судом безпідставними та необґрунтованими.
81. Щодо аргументів скаржника про те, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми пункту 4 частини другої статті 37, частини четвертої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у зв'язку з чим дійшли неправомірного висновку про те, що правочини не мають ознак нікчемності, колегія суддів зазначає наступне.
За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, Відповідач-1 як на підставу для відмови у визнанні кредиторських вимог позивача посилається на те, що укладений Банком договір про надання гарантії є зобов'язанням Банку, умови якого передбачають платіж банку як забезпечення виконання грошових зобов'язань третіх осіб - КП "Харківські теплові мережі", у порядку, іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність", тож означений правочин за висновком відповідача-1 є нікчемним з підстави, визначеної пунктом 5 частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Зважаючи на нікчемність Договору № 32, Банківська гарантія № 980/22/32 від 15.02.2022 є обов'язково похідною від цього документу, вона є наслідком укладання нікчемного Договору № 32 та безпосередньо пов'язана із цим договором, що тягне за собою її нікчемність.
При цьому, судами встановлено, що відповідач-1 не обґрунтовує і не вказує, у чому саме полягає така невідповідність і які саме встановлені Законом України "Про банки і банківську діяльність" вимоги до кредитних операцій не були дотримані при укладенні договору Договорі № 32 про надання гарантії від 11.02.2022.
Разом з тим, відповідно до частини другої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити збереження активів і документації банку, у тому числі шляхом перевірки правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 цього Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) закону. При виявленні таких правочинів Фонд, його уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати або встановлювати правочини нікчемними, оскільки відповідний правочин є нікчемним не за рішенням уповноваженої особи Фонду, а відповідно до закону. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення на підставі частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування таких наслідків і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, зокрема в постановах від 16.05.2018 року у справі № 910/24198/16, від 04.07.2018 року у справі № 819/353/16, від 05.12.2018 року у справі № 826/23064/15, від 27.02.2019 року у справі № 826/8273/16.
Відтак, за встановленими обставинами не зазначення відповідачем-1 про те, у чому саме полягає така невідповідність і які саме встановлені Законом України "Про банки і банківську діяльність" вимоги до кредитних операцій не були дотримані при укладенні Договору № 32 про надання гарантії від 11.02.2022 та враховуючи сталу судову практику щодо того, що рішення уповноваженої особи Фонду не є підставою для застосування наслідків нікчемності правочинів і є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою, що здійснює повноваження органу управління банку, відсутні підстави стверджувати про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень пункту 4 частини другої статті 37, частини четвертої статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а тому вказані доводи скаржника є помилковими та необґрунтованими.
Окрім того, банківська гарантія є одностороннім правочином, з якого виникає грошове зобов'язання гаранта перед кредитором з яким банк не укладає жодних правочинів, які можуть бути визнані нікчемними в силу приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Тому у відносинах між кредитором та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, яке власне виникає лише з гарантії.
Відтак необґрунтованими є твердження скаржника про те, що зобов'язання Банку перед позивачем, яке виникло з гарантії (одностороннього правочину), є похідним від Договору № 32, безпосередньо пов'язане із цим договором, та про те, що нікчемність означеного правочину тягне за собою нікчемність виданої банком гарантії.
Наведеним спростовуються доводи скаржника та аналогічні до них доводи відзивів на касаційну скаргу.
82. Щодо аргументів скаржника про те, що судами попередніх інстанцій неправильно застосовано положення пунктів 15, 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України колегія суддів зазначає наступне.
Пунктом 15 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення. Карантин на території України діяв до 30.06.2023.
Також пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вказані приписи Прикінцевих та перехідних положень ЦК України регулюють питання звільнення від відповідальності у вигляді неустойки (штрафу, пені), а також нарахувань за частиною другою статті 625 ЦК України (нарахування інфляційних втрат та 3% річних) у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем).
Водночас, судами попередніх інстанцій встановлено відсутність у даному випадку будь-якого правочину, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), тож наведені положення Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
83. Щодо доводів Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" та Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про те, що було погашено повністю заборгованість за основним зобов'язанням КП "Харківські теплові мережі" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за договором від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за поставлений природний газ, колегія суддів зазначає наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, рішенням Господарського суду Харківської області від 13.07.2023 у справі № 922/2637/23, яке набрало законної сили 15.08.2023, встановлено, що сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за договором № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 08.02.2022 складає 1 455 746 168,47 грн, в тому числі 60 473 798,18 грн за договором реструктуризації. На суму заборгованості в розмірі 60 473 798,18 грн за договором реструктуризації позивач здійснив нарахування 3% річних в розмірі 407 576,83 грн за період з 08.02.2022 по 30.04.2022 та збитків від інфляції в розмірі 4 680 369,61 грн за період з 01.03.2022 по 30.04.2022. Судом також встановлено обґрунтованість нарахування інфляційних втрат та 3% річних, та задоволено позовні вимоги ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" до КП "Харківські теплові мережі".
Наведеним судовим рішенням підтверджується неналежне виконання КП "Харківські теплові мережі" (третьою особою у даній справі) зобов'язань за договором № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 08.02.2022, а також розмір невиконаного зобов'язання.
Водночас судами попередніх інстанцій не встановлено обставин повного або часткового виконання вказаного судового рішення, як і обставин повної або часткової сплати заборгованості за основним зобов'язанням КП "Харківські теплові мережі" перед ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" за договором від 08.02.2022 № 7315-НГТ-РЗ про реструктуризацію заборгованості за поставлений природний газ, а також не встановлено обставин щодо подання відповідних доказів на підтвердження зазначених обставин до суду першої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
При цьому, вказані аргументи викладені у відзивах фактично зводяться до намагання встановити нові обставини, здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
84. Пунктом 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.
85. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 Господарського процесуального кодексу України).
86. З огляду на наведене, Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 910/2088/24 без змін через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.
Судові витрати
87. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.
Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Мегабанк", в інтересах якого діє Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію банку Біла Ірина Володимирівна залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.08.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2025 у справі № 910/2088/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуюча І. Кондратова
Судді Н. Губенко
О. Кролевець