18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"14" листопада 2025 р. м.Черкаси Справа № 925/1412/25
Суддя господарського суду Черкаської області Г.М.Скиба, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер", Черкаська область, м.Умань, вул.Шевченка, 12
до боржника фізичної особи-підприємця Пінто Міхаеля, Черкаська область, м.Умань, вул.Пушкіна, 60
про видачу судового наказу за вимогами про стягнення 90792,00 грн заборгованості за договором №3046827374-ТПВ про надання індивідуальному споживачу (юридичній особі) послуг з поводження з побутовими відходами від 19.12.2023, що укладений в письмовій (електронній) формі, 242,24 грн витрат зі сплати судового збору та 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" звернулось до Господарського суду Черкаської області із заявою про видачу судового наказу за грошовими вимогами до фізичної особи-підприємця Пінто Міхаеля про стягнення 90792,00 грн заборгованості за договором №3046827374-ТПВ про надання індивідуальному споживачу (юридичній особі) послуг з поводження з побутовими відходами від 19.12.2023, що укладений в письмовій (електронній) формі, 242,24 грн витрат зі сплати судового збору та 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
14.11.2025 Господарським судом Черкаської області було видано судовий наказ за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" про стягнення з фізичної особи-підприємця Пінто Міхаеля заборгованості за договором №3046827374-ТПВ про надання індивідуальному споживачу (юридичній особі) послуг з поводження з побутовими відходами від 19.12.2023 в розмірі 90792,00 грн, з яких 87929,28 грн основного боргу за договором, 1870,94 грн інфляційних втрат, 991,78 грн 3%річних та судові витрати у розмірі 242,24 грн.
Розглянувши заяву позивача в частині стягнення з боржника 2000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про відмову у її задоволенні в цій частині з огляду на наступне.
Як встановлено судом, адвокат Борзов Ярослав Едуардович надав заявнику професійну правничу допомогу на підставі договору №01/02 про надання правової допомоги від 01.02.2024, вартість наданої правової допомоги становить 2000,00 грн. На підтвердження понесених судових витрат заявник до заяви додав: 1) копію договору №01/02 про надання правової допомоги від 01.02.2024; 2) ордер серія СА №1093939 від 12.11.2024; 3) копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЧК №001506 від 15.01.2024.
Відповідно до ч.2 ст.12 Господарського процесуального кодексу України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Порядок розгляду вимог у наказному провадженні унормований Розділом ІІ "Наказне провадження" Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.147 Господарського процесуального кодексу України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Згідно з ст.148 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Згідно з п.3 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу.
За змістом ст.ст.524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, в тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто, в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Відповідно до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Отже, у порядку наказного провадження може бути стягнута неоспорювана грошова заборгованість за письмовими договорами, розмір якої не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Господарським процесуальним кодексом України не передбачено порядку та підстав розгляду у наказному провадженні інших вимог до боржника, окрім вимог про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій формі.
Нормами процесуального закону також не передбачено порядку розгляду та стягнення у наказному провадженні судових витрат, окрім витрат на сплату судового збору за видачу судового наказу.
Зокрема, законом не передбачено стягнення з боржника витрат на професійну правову допомогу за укладеним між стягувачем та адвокатом договором про надання правової допомоги. Таке стягнення суперечить самій суті наказного провадження, адже договір про надання правової допомоги не є укладеним між стягувачем та боржником, у стягувача відсутнє право вимоги до боржника щодо заборгованості за вказаним договором. Така заборгованість не є неоспорюваною та її стягнення не відповідає вимогам ст.ст.147, 148 Господарського процесуального кодексу України, що є підставою для відмови у видачі судового наказу на підставі п.3 ч.1 ст.152 Господарського процесуального кодексу України.
Суд враховує, що заявник за власним вибором відповідно до вимог ч.2 ст.148 Господарського процесуального кодексу України звернувся до суду у порядку наказного провадження із заявою про видачу судового наказу про стягнення з божника заборгованості, маючи право звернутися до боржника у порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно зі ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частиною 1 ст.124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до ч.2 ст.161 Господарського процесуального кодексу України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Водночас, у порядку наказного провадження розглядаються вимоги про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо, тобто вимоги про стягнення безспірної заборгованості.
Розділом ІІ "Наказне провадження" Господарського процесуального кодексу України подання будь-якої заяви по суті спору в наказному провадженні не передбачено, як і не передбачено і подання попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат до заяви про видачу судового наказу.
За змістом п.1 ч.2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України встановлено право суду за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Отже, зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, є можливим виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання вимог стосовно співмірності таких витрат витрат зі складністю справи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на надання правової допомоги. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Процесуального порядку звернення боржника до суду із заявою про зменшення розміру витрат стягувача на професійну правничу допомогу Господарський процесуальний кодекс України не встановлює.
Можливість однієї сторони (стягувача) звернутися до суду з вимогою про стягнення з боржника понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, та, водночас, відсутність у іншої сторони (боржника) у встановленому законом порядку можливості заперечити проти такого розміру судових витрат чи просити суд зменшити їх розмір, не відповідає засадам рівності та змагальності учасників господарського судочинства та ставить боржника у менш вигідне становище, у порівнянні зі стягувачем.
Загальний порядок розподілу судових витрат, визначеним ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якої судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Процесуальний закон врегульовує підстави та порядок розподілу судових витрат у випадку задоволення позову чи відмови у позові у випадку розгляду справи за правилами позовного провадження, проте не встановлює підстав та порядку розподілу судових витрат за наслідками розгляду судом заяви про видачу судового наказу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку відмовити у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" про видачу судового наказу в частині стягнення з фізичної особи-підприємця Пінто Міхаеля витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до ч.2 ст.153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п.3-6 ч.1 ст.152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Згідно ч.2 ст.151 Господарського процесуального кодексу України у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись ст.ст.12, 148, 151, п.3 ст.152, 153, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
У видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоклінер" (20300, Черкаська область, м.Умань, вул.Шевченка, 12, код ЄДРПОУ 39153528) до боржника фізичної особи-підприємця Пінто Міхаеля ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і може бути оскаржена до Північного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня її підписання.
Суддя Г.М.Скиба