8-й під'їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" листопада 2025 р. м. ХарківСправа № 922/2926/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Трофімова І.В.
при секретарі судового засідання Ломакіній О. В.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Арєс" (61058, м. Харків, вул. Культури, 20-В)
про стягнення 666'531,99 грн
за участю представників:
позивача - Жилка С.Е.;
відповідача - Михайлової В.О.,
Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Арєс", в якій просить суд стягнути безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати за період з 21.05.2021 по 28.02.2022 у розмірі 666'531,99 грн, у зв'язку з використання земельної ділянки по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007.
Витрати по сплаті судового збору позивач просить покласти на відповідача.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.08.2025 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 19 вересня 2025 року о 14:15.
10.09.2025 відповідач подав відзив (вх.№ 20769), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що для обслуговування придбаної нежитлової будівлі, загальною площею 61.3 кв. м ТОВ "Підприємство Арєс" не потрібна земельна ділянка, загальною площею 0,3751 га (3751 кв. м), яка в 61 раз перевищує розмір цієї нежитлової будівлі, та відповідно, відповідач її в такому обсязі не використовує. Також відповідач послався на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 123), в якій вказано, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Відтак, обов'язковим в такому випадку є з'ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна. Крім того, відповідач звернув увагу, що спірна земельна ділянка є неогородженою, у зв'язку із чим встановити її точне місцерозташування у розмірі 0,3751 га є неможливим.
27.10.2025 відповідач подав пояснення (вх.№ 24923), в яких зазначив, що у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007 зазначено цільове призначення спірної земельної ділянки - "Для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури (адміністративних будинків, офісних приміщень та інших будівель громадської забудови, які використовуються для здійснення підприємницької та іншої діяльності, пов'язаної з отриманням прибутку)". Однак, відповідач вказує, що він не здійснював та не планує здійснювати на вказаній земельній ділянці будівництво та обслуговування будівель ринкової інфраструктури і до такого цільового призначення земельної ділянки не має ніякого відношення. Також відповідач вважає, що в даному випадку підлягають застосуванню правові висновки, які викладені Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19, оскільки для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
Протокольною ухвалою Господарського суду Харківської області від 29.10.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.11.2025 о 14:30 год.
Представник позивача в судовому засіданні 12.11.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні 12.11.2025 проти задоволення позову заперечував.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд установив такі обставини.
У власності Харківської міської ради (далі - Позивач) перебуває земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007, загальною площею 0,3751 га, за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж. Так, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 08.07.2025 № 434479803 з 25.08.2021 право власності на вищевказану земельну ділянку зареєстровано за Харківською міською радою.
Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 04.08.2021 № НВ-9901163802021 вищевказана земельна ділянка сформована 30.03.2020 та належить до земель житлової та громадської забудови. Вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (адміністративна будівля).
Таким чином, земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Академіка Проскури, 5-Ж, сформована як об'єкт цивільних прав 30.03.2020 (з моменту присвоєння їй кадастрового номеру та реєстрації в Державному земельному кадастрі).
Земельна ділянка з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007 використовується для розміщення та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 61,3 кв.м.
З 21.05.2021 нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 61,3 кв.м по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові зареєстрована за Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство Арєс" (далі - Відповідач) на підставі договору купівлі - продажу від 21.05.2021 № 903, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 08.07.2025 № 434480062.
08.07.2025 головним спеціалістом Інспекції з контролю за використанням та охороною земель комунальної власності Департаменту земельних відносин Харківської міської ради Миколайчук А.С. у порядку ч. 2. ст. 83 Земельного кодексу України проведено комплекс перевірочних заходів щодо вищезазначеної земельної ділянки по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові.
За результатами проведеного обстеження встановлено, що земельна ділянка (кадастровий номер 6310136600:11:008:0007) площею 0,3751 га по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харків, не огороджена, на земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля літ. "А-1", право власності на яку зареєстроване за Відповідачем.
Згідно із листом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 15.12.2023 № 25945/5/20-40-04-02-12 Відповідач у 2019-2023 роках не обліковується платником плати за земельну ділянку площею 0,3751 га з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007.
Позивач зазначає, що Відповідач з 21.05.2021 по 28.02.2022 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007 площею 0,3751 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 61,3 кв.м по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст. 125, 126 Земельного кодексу України на неї, а також без сплати плати за землю в передбаченому законодавством розмірі.
За таких обставин, Позивач вважає, що Відповідачем не сплачено за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007, загальною площею 0,3751 кв.м, плату за землю в встановленому законодавчими актами розмірі в сумі 666'531,99 грн за період з 21.05.2021 по 28.02.2022, внаслідок чого Відповідач зберіг у себе майно - грошові кошти, що і стало підставою для поданого цього позову.
Надаючи кваліфікацію спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно зі ст.80 Земельного кодексу України суб'єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, незалежно від того, зареєстрована земельна ділянка за територіальною громадою чи ні.
За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України селищні міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передання в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.
Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положеннями частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).
Майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки (ч.1 ст.190 Цивільного кодексу України).
Позивач звертаючись з позовом про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати зазначає, що спірна земельна ділянка є об'єктом комунальної власності, який може використовуватись зважаючи на вимоги ст. 123, 124 Земельного кодексу України лише на підставі та умовах договору оренди.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено в ст. 120 Земельного кодексу України.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку в разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.
Як убачається із положень ст.120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені і яка не була відведені в оренду попередньому власнику.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).
При цьому, згідно зі ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Верховний Суд у постанові від 05.08.2022 при розгляді справи № 922/2060/20 з подібними правовідносинами, де серед інших встановлювались обставини щодо площі земельної ділянки, яку використовував власник розташованого на ній нерухомого майна, дійшов висновку, що із дня набуття права власності на об'єкт нерухомого майна власник цього майна стає фактичним користувачем сформованої земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, а тому саме із цієї дати у власника об'єкта нерухомого майна виникає обов'язок сплати за користування земельною ділянкою, на якій таке майно розташовано.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.06.2021 у справі №200/606/18 зазначила, що нормальне господарське використання земельної ділянки без використання розташованих на ній об'єктів нерухомості неможливе, як і зворотна ситуація - будь-яке використання об'єктів нерухомості є одночасно і використанням земельної ділянки, на якій ці об'єкти розташовані. Отже, об'єкт нерухомості та земельна ділянка, на якій цей об'єкт розташований, за загальним правилом мають розглядатися як єдиний об'єкт права власності.
Власник нерухомого майна має право на користування земельною ділянкою, на якій воно розташоване. Ніхто інший, окрім власника об'єкта нерухомості, не може претендувати на земельну ділянку, оскільки вона зайнята об'єктом нерухомого майна.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у постанові від 15.12.2021 у справі № 924/856/20.
Суд установив, що з 21.05.2021 нежитлова будівля літ. "А-1", загальною площею 61,3 кв.м по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові зареєстрована за Відповідачем на підставі договору купівлі - продажу від 21.05.2021 № 903, а право оренди щодо зазначеної земельної ділянки за Відповідачем так і не було зареєстровано.
При цьому, спірна земельна ділянка сформована як об'єкт цивільних прав 30.03.2020.
Оцінюючи доводи Відповідача стосовно використання ним не усієї сформованої земельної ділянки, а тільки її частини, необхідної для розміщення та обслуговування нерухомості, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 1 статті 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
Згідно із частинами 1- 4, 9 статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.
Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі. Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.06.2021 у справі № 922/1646/20 та від 04.03.2021 у справі № 922/3463/19.
У даній справі, суд установив, що земельна ділянка, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, належні Відповідачу, та за користування якою Позивач просить стягнути безпідставно збережені кошти у виді орендної плати, сформована з 30.03.2020 (визначено її площу і межі), їй присвоєно кадастровий номер, відомості про неї внесено до Державного земельного кадастру.
Зважаючи на викладене, спір у цій справі стосується сформованої земельної ділянки, а тому сумнівів щодо її розміру суд не має. При цьому спірна земельна ділянка раніше використовувалась попереднім власником під розміщення нерухомого майна, придбаного у подальшому Відповідачем.
Твердження Відповідача про користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій безпосередньо розташована нежитлова будівля, суд вважає недоречними, оскільки, по-перше, спір стосується користування вже сформованою земельною ділянкою, по-друге, у справі відсутні докази на підтвердження формування за спірною адресою земельної ділянки меншої чи більшої площі для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. Отже, розмір земельної ділянки, якою користується Відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 04 жовтня 2022 року у справі №922/1717/20.
У справі №922/1717/20 відповідач також посилався на користування меншою площею земельної ділянки, а саме лише тією, на якій безпосередньо розташовані нежитлові будівлі, але Верховних Суд вказав, що оскільки земельна ділянка є сформованою, то розмір земельної ділянки, якою користується відповідач, доведений, обґрунтований і підтверджений достатніми доказами.
Посилання Відповідача на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 123) суд вважає недоречними, оскільки предметом розгляду вказаної справи було визнання незаконним та скасування рішення Київради від 5 липня 2018 року № 1136/5200 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об'єктами дорожнього сервісу у Голосіївському районі міста Києва".
Тобто у даній справі та у справі № 910/5201/19 відрізняються не лише предмети та підстави позовів, але і риси спірних правовідносин насамперед за їхнім змістом. Так, під час розгляду справи №910/5201/19 вирішувалось питання щодо законності отримання на підставі рішення Київради № 1136/5200 не на конкурентних засадах в оренду на 25 років земельної ділянки територіальної громади міста Києва, площа якої у 410 разів перевищує площу нерухомості, яка на ній розташована.
Водночас під час даної справи досліджується наявність підстав для стягнення з Відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання спірної земельної ділянки, яка вже сформована.
Таким чином, спільні риси між правовідносинами у даній справі та у справі №910/5201/19 відсутні, а тому правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 123) не можна застосовувати до спірних правовідносин.
З огляду на те, що Відповідач у період з 21.05.2021 по 28.02.2022 використовував земельну ділянку з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007 площею 0,3751 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1", загальною площею 61,3 кв.м по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові, власником якої він є, без оформлення правовстановлюючих документів на земельну ділянку, а відтак, без достатньої правової підстави, за рахунок власника цієї ділянки - територіальної громади в особі Харківської міської ради, ТОВ "Підприємство Арєс" (Відповідач) фактично зберегло в себе кошти, які мало сплатити за користування земельною ділянкою, а тому, відповідно до положень ст.1212 Цивільного кодексу України, повинно повернути ці кошти власнику земельної ділянки.
Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст.1213 Цивільного кодексу України).
Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинного законодавства України, зобов'язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні.
Відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а Позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.
Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, постанові Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17.
З огляду на викладене, Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007 по вулиці Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки (позивачу) на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України.
З аналізу змісту норм ст.1212-1214 Цивільного кодексу України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 Господарського кодексу України випливає, що зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондиційне зобов'язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.
Статтею 206 Земельного кодексу України, п.п. 14.1.136. п.14.1. ст. 14 Податкового кодексу України, передбачено, що власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада міста Харкова в особі позивача (Харківської міської ради). Отже, збереження (заощадження) Відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у Відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.
Незалежно від наявності вини в поведінці Відповідача, сам факт несплати Відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату Позивачем майна, яке в спірних правовідносинах підпадає під категорію "виправдане очікування", що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.
Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування в даній справі передбачених ст.1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності Відповідача у вигляді збереження (заощадження) в себе відповідних сум орендної плати.
Зі змісту вказаних норм, слід дійти висновку, що навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки Відповідача в спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.
Судом береться до уваги, що положення глави 83 Цивільного кодексу України, якою регулюються спірні правовідносини і обґрунтовується позов, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 викладено правову позицію відносно того, що вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої, і до моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати регулюються ст. 1212 Цивільного кодексу України.
Щодо тверджень Відповідача про те, що він не приймав участі у формуванні спірної земельної ділянки, ця земельна ділянка була сформована її власником - Позивачем, і причини, з яких ця земельна ділянка була сформована у такому надто завищеному розмірі Відповідачу невідомі, суд зазначає, що укладаючи договір купівлі - продажу від 21.05.2021 № 903, Відповідачу було достеменно відомо про те, що спірна нежитлова будівля розташована на земельній ділянці з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007 загальною площею 0,3751 га, яка відноситься до земель житлової та громадської забудови з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель ринкової інфраструктури.
Водночас після придбання спірної нежитлової будівлі Відповідачем не було вчинено жодних дій ані щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки, ані щодо зміни її розміру.
Той факт, що спірна земельна ділянка не є огородженою не може бути підставою для відмови в позові, оскільки саме на Відповідача (як землекористувача) покладено обов'язок підтримувати спірну земельну ділянку в належному вигляді та використовувати її за цільовим призначенням.
Щодо розрахунку суми коштів, яка підлягають до стягнення, суд вказує таке.
Згідно зі ст. 14 Податкового кодексу України плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.
Окрім того, відповідно до положень п.п.14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов'язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).
Згідно з п. 284.1 ст.284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю, що сплачується на відповідній території.
Статтею 20 Закону України "Про оцінку земель" передбачено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт.
Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною і міською радою.
Відповідно до ч.3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.
Верховний Суд у постановах від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18 неодноразово зазначав, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.
Так, як убачається з матеріалів справи нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007 загальною площею 0,3751 по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові у 2020-2021 роках становила 11'205'560 грн, у 2022 році - 12'326'116 грн.
Пунктом 2.4. Положення про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в м. Харкові (далі - Положення №41/08) встановлено, що річна орендна плата (О) за земельну ділянку розраховується за формулою:
О=Ц*Б*К1*К2
де:
Ц - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, грн.;
Б - єдина для м. Харкова базова ставка орендної плати (частка одиниці);
К1 - коефіцієнт, який враховує наявність складних інженерно-геологічних умов земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення;
К2 - коефіцієнт, який враховує розмір земельної ділянки, визначається згідно з додатком до цього Положення.
Застосування коефіцієнтів складних інженерно-геологічних умов (К1) та обмеженого використання (К2) здійснюється за ініціативою орендаря на підставі наданих ним документів, які свідчать про наявність обставин, що дають право на використання вказаних коефіцієнтів (експертні висновки територіальної організації в галузі інженерних вишукувань для будівництва, спеціалізованих установ та організацій, довідки державних та інших уповноважених органів, висновки (довідки) підприємств, установ та організацій, які експлуатують об'єкти, навколо (уздовж) яких встановлені охоронні зони, тощо).
Відповідно до п. 2.5 Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021), розмір базової ставки орендної плати встановлено на рівні 8% від нормативної грошової оцінки.
Відповідно до п. 4.1 Положення № 41/08 (в редакції з 01.01.2022), річна орендна плата для виду використання земельної ділянки "Адміністративні будівлі (крім земель промисловості)" встановлена на рівні 6 % від нормативної грошової оцінки.
Додатком до Положення № 41/08 (в редакції до 31.12.2021) встановлено, що у випадку перевищення 50 кв.м площі земельної ділянки, застосовується коефіцієнт зі значенням 1.
Додатком до Положення № 41/08 "Коефіцієнти умов використання земельної ділянки" (в редакції з 01.01.2022) встановлено, що коефіцієнту розміру земельної ділянки із показником від 0,1000 та до 0,9999 та відповідає значення 0,95.
З урахуванням викладеного, розмір орендної плати, яку повинно було сплачувати ТОВ "Підприємство Арєс" за використання земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 6310136600:11:008:0007 загальною площею 0,3751 по вул. Академіка Проскури, 5-Ж у м. Харкові складає:
- у 2021 році - 74'703,73 грн в місяць, за період з 21.05.2021 по 31.12.2021 становить 549'433,89 грн;
- у 2022 року - 58'549,05 грн в місяць, за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 становить 117'098,10 грн.
Отже, внаслідок зайняття земельної ділянки за період з 21.05.2021 по 28.02.202 без оформлення договору оренди, Відповідач мав сплатити до бюджету Харківської міської ради грошові кошти в сумі 666'531,99 грн (549'433,89 грн + 117'098,10 грн).
Враховуючи відсутність доказів добровільної сплати Відповідачем вказаних грошових коштів, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.
Згідно зі ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати Позивача по сплаті судового збору покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство Арєс" (61058, м. Харків, вул. Культури, 20-В; код ЄДРПОУ 34445921) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 666'531,99 грн та 9997,98 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Учасники справи:
Позивач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7; код ЄДРПОУ 04059243).
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство Арєс" (61058, м. Харків, вул. Культури, 20-В; код ЄДРПОУ 34445921).
Повний текст рішення складено 14.11.2025.
Суддя І.В. Трофімов