14.11.25
33/812/483/25
Справа № 489/5913/25 Головуючий у першій інстанції: Федорченко А.А.
Провадження № 33/812/483/25 Доповідач апеляційного суду: Лівінський І.В.
Категорія: ч.1 ст.130 КУпАП
іменем України
14 листопада 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Лівінського І.В.,
із секретарем судового засідання Чистої В.В.,
за участі захисниці Гречаної А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення
за апеляційною скаргою
захисниці Гречаної Анастасії Дмитрівни
на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398472 від 21 липня 2025 року, того ж дня водій ОСОБА_1 о 16 годині 50 хвилин в м. Миколаїв по вул. 10 Поздовжня, 23 керував транспортним засобом «Вольцваген тігуан», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, млява мова. Водію на місці зупинки було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу газоаналізатор Драгер, на що водій відмовився. Також водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, на що водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) (відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів), за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП та на нього накладене адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, захисниця ОСОБА_1 - адвокат Гречана А.Д. подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість вказаної постанови, просить її скасувати, та прийняти нову постанову, якою провадження у справі закрити на підставі пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП, у зв'язку із відсутністю в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги захисниця зазначала, що судом першої інстанції взагалі не прийнято до уваги доводи сторони захисту та не надано відповіді на питання щодо відсутності підстав для зупинки транспортного засобу та щодо недодержання процедури складення протоколу та доведеності факту керування.
Захисниця вказує, що сторона захисту не заперечувала факту керування 21 липня 2025 року транспортним засобом безпосередньо ОСОБА_1 , однак керування відбулося до вживання алкогольних напоїв. Світло стоп сигналів транспортного засобу, які видно на відео, не підтверджує факту руху транспортного засобу, а лише вказує на особливості цього автомобіля, а саме при натисканні на педаль гальм, навіть при вимкненому запаленні, вмикається лампочка стопу.
На думку захисниці, дії патрульних були лише помстою за конфлікт, котрий виник між ними та ОСОБА_1 напередодні, а ніяк не законною вимогою поліцейських, так як вимоги представників патрульної поліції про зупинку транспортного засобу не було.
Зазначає, що патрульними поліцейськими не були роз'яснені права, передбачені статтею 268 КУпАП та статті 63 Конституції України.
Захисниця посилається на рішення Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467-16, в якому зазначено, що знаходження за кремом транспортного засобу, яке не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані, не є доказом вчинення останнього адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи на місці водія не доводить факт керування транспортним засобом, незалежно від наявності ввімкненого двигуна.
Тобто для встановлення складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, потрібно довести факт, що правопорушник (водій) керував (здійснював рух транспортного засобу) і на час керування знаходився у нетверезому стані.
Згідно із поясненнями, наданими стороні захисту ОСОБА_1 , прямуючи додому десь о 15.30 годині, рухаючись по пр. Миру, його автомобіль зупинили патрульні та ТЦК для перевірки військово-облікових документів, внаслідок чого стався конфлікт з поліцейськими і був здійснений виклик на лінію 102 для подальшої фіксації незаконних дій патрульної поліції. Після закінчення конфлікту, він продовжив рух в сторону дому. Приїхавши додому, перебуваючи у стані сильного душевного хвилювання та розуміючи, що в подальшому йому не треба буде нікуди їхати, вирішив вжити алкогольні напої. Через деякий проміжок часу, згадавши, що в авто він забув забрати сир, вирішив сходити за ним. Сівши в своє авто, він побачив, що на вулицю повернуло авто патрульної поліції та припаркувались за ним, однак розуміючи, що він не вчиняв жодного правопорушення, навіть нікуди не поспішав. ОСОБА_1 пов'язує цю ситуацію зі скаргою на лінію 102 та виклику іншого наряду для фіксації правопорушення.
Переглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги з дотриманням вимог частини 7 статті 294 КУпАП, апеляційний суд дійшов такого.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень пункту 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Невиконання вказаних вимог утворюють склад правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Як вбачається з диспозиції частини 1 статті 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає не тільки у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само, і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до частини 1 статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398472 від 21 липня 2025 року вбачається, що водій ОСОБА_1 того ж дня о 16 годині 50 хвилин в м. Миколаїв по вул. 10 Поздовжня, 23, керував транспортним засобом «Вольцваген тігуан», номерний знак НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, не стійка хода, млява мова. Водію на місці зупинки було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу газоаналізатор Драгер, на що водій відмовився. Також водію було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння у медичному закладі, на що водій відмовився, чим порушив пункт 2.5 ПДР (відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських засобів), за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Від ознайомлення зі змістом протоколу під підпис, отримати копію протоколу ОСОБА_1 відмовився. В графі «пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності по суті порушення» зазначив, що «я не відмовлявся».
У вищевказаному протоколі зазначені посада, найменування підрозділу поліції, звання та прізвище, ім'я та по-батькові особи, яка його складала, та його підпис. Також, зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено час, місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Отже вказаний протокол складений за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених статтею 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 7 листопада 2015 року № 1395.
Згідно з частинами 1-3 статті 266 КУпАП передбачено, що особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Керування ОСОБА_1 транспортним засобом, а також факт його відмови пройти відповідно до встановленого законом порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння підтверджений відеозаписом з нагрудної камери поліцейського (бодікамера) та з реєстратора патрульного автомобіля (автореєстратор), який доданий до матеріалів справи.
З вказаного відеозапису вбачається, що під час спілкування поліцейських з ОСОБА_1 , у зв'язку із виявленими у нього ознаками алкогольного сп'яніння, а саме, різкий запах алкоголю з порожнини рота, невнятне мовлення та не стійка хода, йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора «Алкотест Драгер», на що водій відповів: «складайте протокол». Поліцейський неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки, на що водій постійно відповідав «складайте протокол» або «я вам не буду відповідати на це запитання», «розберемося у суді». Після цього поліцейський повідомив водію, що в такому разі така його відповідь буде розцінена поліцейським, як відмова пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки. Потім поліцейський не одноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння лікарем у медичному закладі, на що водій відповідав «розберемося у суді», «складайте протокол». Поліцейський повідомив водію, що така його відповідь буде розцінена поліцейським як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки так і у медичному закладі.
Поліцейським було роз'яснено водію, що в такому випадку відносно нього буде складений протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 КУпАП.
Поліцейський ознайомив ОСОБА_1 зі змістом складеного відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення, від підпису водій відмовився.
Отже, патрульні поліцейські зафіксували у встановленому законом порядку відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
А тому твердження захисниці щодо недодержання працівником поліції процедури складання протоколу є безпідставними, з огляду на вказані вище обставини, зафіксовані, зокрема, на відеозаписі події.
Вказаний відеозапис зроблений поліцейським з дотриманням вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, яка затверджена Наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026.
Цей відеозапис є належним та допустимим доказом вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
За такого, зміст протоколу про адміністративне правопорушення в цілому узгоджується з даними, які містяться у відеозаписі з нагрудної камери поліцейського та з відеореєстратора патрульного автомобіля, здійсненого під час вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що зупинка транспортного засобу ОСОБА_1 поліцейськими є незаконною відповідно до положень статті 35 Закону України «Про Національну поліцію», є безпідставними.
З відеозапису вбачається, що патрульний автомобіль під'їхав до автомобіля «Вольцваген тігуан» синього кольору, державний номерний знак НОМЕР_1 , який стояв вже припаркованим біля житлового будинку з увімкненими габаритними вогнями, стоп-сигналами. Далі із відеозапису вбачається, що чоловік, який вийшов з водійського місця автомобіля, намагався зайти у двір, однак поліцейський зупинив його.
Поліцейський повідомив водію, що його зупинено згідно статті 35 Закону України «Про національну поліцію», у зв'язку із тим, що надійшло відповідне повідомлення та є підозра, що він вчинив адміністративне правопорушення. Поліцейський запропонував водієві пред'явити водійське посвідчення та реєстраційний документ на автомобіль. При цьому водій запитав у поліцейського «а ви стояли спеціально». Також поліцейський повідомив, що рух водія був зафіксований. Водій не заперечував, що у той час керував транспортним засобом.
А тому, апеляційний суд вважає, що у працівників поліції були законні підстави зупинити ОСОБА_1 та дії поліцейських щодо його зупинки відповідали вимогам статті 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Водночас, хоча в апеляційній скарзі захисниця і не погоджується із вказаними діями поліцейських, однак у матеріалах справи відсутні відомості про оскарження їх дій, відповідно до вимог статті 267 КУпАП.
Крім того, той факт, що безпосередньо до складання протоколу про адміністративне правопорушення автомобіль перебував у русі, ОСОБА_1 не заперечував.
Отже, зважаючи на зазначений відеозапис, а також відомості, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, судом першої інстанції правильно встановлено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Вольцваген тігуан», номерний знак НОМЕР_1 , 21 липня 2025 року о 16 годині 50 хвилин.
При цьому апеляційний суд вважає, що відеозйомка керування транспортним засобом особою безпосередньо перед зупинкою та вимогою працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння, так саме як необхідність зупинки при цьому виключно поліцейськими, не є обов'язковими відповідно до діючих положень КУпАП, а доведеність цих обставин встановлюється на підставі аналізу всіх доказів у їх сукупності.
За такого, посилання захисниці на те, що ОСОБА_1 не керував автомобілем спростовується вищеназваними доказами, а тому є непереконливими.
Крім того, апеляційний суд вважає, що хоч на відеозаписі і не зафіксований рух автомобіля перед тим, як до нього підійшли поліцейські, але обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, та поведінка ОСОБА_1 безпосередньо під час складення відносно нього протоколу, спростовують твердження апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 до того, як до нього підійшли поліцейські, перебував деякий час вдома і вийшов до машини вже з дому, щоб забрати свої речі.
До того ж, під час складення відносно ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення, останній не заперечував, що керував транспортним засобом.
Апеляційний суд звертає увагу, що протокол серії ЕПР1 № 398472 від 21 липня 2025 року не містить будь яких пояснень ОСОБА_1 у графі 14, окрім фрази «я не відмовлявся». Таким чином, він свідомо ухилився від реалізації свого права на фіксацію власної позиції як водія безпосередньо під час складання протоколу.
Законодавство надає особі, щодо якої складається протокол про адміністративне правопорушення, важливе право відобразити у ньому свої пояснення, зауваження та доводи. У даній ситуації, ОСОБА_1 міг би використати це право для заперечення факту керування транспортним засобом, перебування у стані алкогольного сп'яніння; вказівки на порушення процедури з боку поліцейських (наприклад, нероз'яснення прав, безпідставна зупинка тощо); пояснення причин відмови від проходження огляду на місці, якщо це було зумовлено недовірою до приладу чи вимогою огляду виключно у медичному закладі; або висловлення інших зауважень щодо обставин події. Знехтування цим правом на момент складання протоколу, незважаючи на надану можливість, призвело до того, що його позиція, як водія, не була належним чином зафіксована у первинному процесуальному документі, що створює враження непослідовності у доводах захисту, викладених у апеляційній скарзі, оскільки первинна можливість спростувати обставини або вказати на порушення були проігноровані.
З точки зору принципу "поза розумним сумнівом" (in dubio pro reo), ненадання ОСОБА_1 пояснень на момент його складання протоколу за частиною 1 статті 130 КУпАП має суттєве значення. Цей принцип вимагає, щоб усі обґрунтовані сумніви щодо винуватості особи тлумачилися на його користь. Проте, відсутність пояснень або заперечень безпосередньо у момент фіксації правопорушення не створює автоматично розумного сумніву щодо достовірності складеного протоколу чи інших доказів.
Із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на всі запитання поліцейських відповідав «складайте протокол», не вказував при цьому, що він не керував транспортним засобом, і не зазначав поліцейським про те, що він перебував вдома.
Фактично, коли особі надається можливість висловити свою позицію, надати зауваження до дій поліцейських, заперечити факт керування або вказати на будь-які порушення процедури саме у первинному процесуальному документі (протоколі), і вона цією можливістю не користується, це позбавляє її доводи, висловлені пізніше (наприклад, в апеляційній скарзі), належного первинного підкріплення.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, та не є водієм, щодо якого може бути накладене стягнення, а лише перебував в салоні автомобіля, який був припаркований біля його дому, а також про те, що при складенні протоколу було порушено право на надання пояснень, апеляційним судом відхиляються з огляду на викладене вище.
В апеляційній скарзі стверджується, що суд в оскаржуваній постанові не урахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року у справі № 404/4467/16-а.
Верховний Суд неодноразово зазначав, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, такі доводи заявника є необґрунтованими, оскільки у цій постанові, та у справі, що є предметом перегляду апеляційного суду, встановлено різні фактичні обставини.
Так, у справі № 404/4467/16-а досліджувались вимоги позивача про неправомірні дії поліції щодо тимчасового затримання належного позивачу власноруч зробленого транспортного засобу. При цьому, у вказаній справі судами було встановлено, що «акт огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 26 червня 2016 року № 642 не містить відомостей про те, що позивач 26 червня 2016 року керував транспортним засобом або експлуатував його. Навпаки, зазначено, що огляд транспортного засобу було здійснено працівником поліції у дворі домоволодіння позивача (АДРЕСА_1), тобто не під час керування чи експлуатації позивачем транспортного засобу на вулично-дорожній мережі».
В даній же справі працівники поліції не зупиняли автомобіль, яким керував ОСОБА_1 , а під'їхали до цього автомобіля коли він стояв вже припаркованим на вулиці біля житлового будинку з увімкненими габаритними вогнями, стоп-сигналами. Далі з водійського місця автомобіля вийшов ОСОБА_1 , який при спілкуванні з поліцейськими не заперечував, що керував автомобілем. Тому, посилання апелянта на зазначену постанову Верховного Суду, є недоречним
В матеріалах справи достатньо доказів, які свідчать про те, що ОСОБА_1 мав ознаки алкогольного сп'яніння, але відмовився пройти огляд як на місці зупинки транспортного засобу, так і у медичному закладі, а дії поліцейського, який запропонував пройти йому такий огляд, відповідали вимогам розділу ІІ Інструкції № 1452/735 від 09 листопада 2015 року «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції».
Відсутність відеозапису про роз'яснення ОСОБА_1 прав, передбачених статтями 268 КУпАП та 63 Конституції України, не може бути достатнім для визнання протоколу не належним доказом, оскільки такі наслідки положення статей 256, 266 КУпАП не передбачені.
Крім того, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 скористався своїми правами під час розгляду справи у суді та правом на захист, зокрема, надав свої пояснення та ознайомився із матеріалами справи, сторона захисту брала участь у судовому засіданні
Отже в апеляційній скарзі не наведено належних і достатніх підстав для спростування висновків суду першої інстанції, не було здобуто таких доказів і при проведенні апеляційного розгляду.
Істотних порушень при проведенні огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, які б стали підставою для скасування оскаржуваної постанови, апеляційним судом не виявлено.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 допустив порушення пункту 2.5 ПДР та вчинив правопорушення, передбачене частиною 1статті 130 КУпАП.
Таким чином, сукупність досліджених в матеріалах справи доказів, а саме протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 398472 від 21 липня 2025 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння; акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в яких зазначені ознаки алкогольного сп'яніння, та те, що ОСОБА_1 відмовився пройти такий огляд; відеозапису з нагрудної камери поліцейського та відеореєстратора патрульного автомобіля, свідчить про доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об'єктивно узгоджуються між собою, а їх сукупність є достатньою для прийняття рішення по справі щодо ОСОБА_1 .
За такого, твердження апелянта про незаконність та необґрунтованість постанови суду першої інстанції, в ході розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, не знайшли свого підтвердження.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 р., яке з урахуванням положень статей 8, 9 Конституції України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства, зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі держави.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.
Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.
ОСОБА_1 , реалізувавши своє право керувати транспортним засобом, погодився нести відповідальність та виконувати обов'язки згідно встановлених в Україні правових норм у сфері дорожнього руху.
Апеляційний суд вважає, що у справі, яка переглядається, дотримано судом стандарт доведення висунутого ОСОБА_1 обвинувачення у скоєнні передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП правопорушення поза розумним сумнівом. В цьому разі стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, які є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було учинено і особа, яка притягнута до адміністративної відповідальності, або відносно якої закрито адміністративне провадження з нереабілітуючих підстав, є винною у вчиненні цього правопорушення. У справі, яка переглядається, належними та допустимими доказами доведено факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу працівника поліції, який підтверджений. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Невизнання ОСОБА_1 своєї провини в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП, є способом його самозахисту, бажанням уникнути відповідальності та спростовується матеріалами справи.
Жодних належних та допустимих доказів, які б викликали сумніви у об'єктивності вищевказаних матеріалів, їх фальсифікації чи їх неналежності, апелянтом не надано, не здобуто таких і в процесі апеляційного розгляду.
З огляду на наведене, підстави для скасування постанови суду першої інстанції та закриття провадження у справі, як того просить апелянт, відсутні.
Керуючись статтями 283, 294 КУпАП,
Апеляційну скаргу захисниці Гречаної Анастасії Дмитрівни залишити без задоволення, а постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17 жовтня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Миколаївського
апеляційного суду І.В. Лівінський