30 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12025152310000080, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2025 року відносно
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Березнегувате Миколаївської області, зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_1 , раніше судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_6 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції.
Вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2025 року ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, та йому призначено покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі.
Ухвалено, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 26 червня 2023 року, і, за сукупністю вироків, призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді 3 років 3 місяців позбавлення волі.
Ухвалено, строк відбуття покарання ОСОБА_5 рахувати з дня приведення даного вироку до виконання.
Ухвалено, стягнути з ОСОБА_5 на користь держави витрати, пов'язані з проведенням вибухово-технічної експертизи, в розмірі 6367,2 грн.
Вирішено питання стосовно речових доказів та розподілу процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Обвинувачений ОСОБА_5 просить пом'якшити призначене покарання.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить не призначати йому покарання у виді позбавлення волі, оскільки він щиро розкаявся та має проблеми зі здоров'ям.
Зазначає, що тричі намагався вступити до лав ЗСУ, але отримав відмову у зв'язку з досягненням граничного віку для вступу на військову службу, крім того, має фінансові проблеми, оскільки не має достатнього трудового стажу, через що позбавлений права на виплату пенсії за віком, але отримує соціальну допомогу в розмірі 900 грн., у зв'язку з чим, обвинувачений змушений збирати металолом.
Обставини, встановлені судом першої інстанції.
27.02.2025 р. в період часу з 09.00 год. до 13.40 год. ОСОБА_5 , перебуваючи на пагорбі, розташованому на березі річки Висунь навпроти його домоволодіння, що по АДРЕСА_1 , знайшов осколково-фугасний суббоєприпас - бойовий елемент типу 9Н210, який вирішив привласнити собі, тобто незаконно його придбав.
Після виявлення, маючи протиправний умисел, направлений на незаконне придбання та носіння боєприпасів, діючи умисно, не маючи передбаченого законом дозволу, ОСОБА_5 вказаний осколково-фугасний суббоєприпас - бойовий елемент типу 9Н210 помістив до ніші сидіння належного йому мопеду марки «Сузукі», в якому почав його незаконно носити.
Того ж дня, о 13.48 год. ОСОБА_5 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та їдучи на вказаному мопеді поблизу домоволодіння № 13 по вул. Затишній в с. Березнегувате, був зупинений працівниками СРПП СПД №1 відділення поліції № 2 Баштанського РВП за порушення правил дорожнього руху та, під час перевірки його документів, вказаний осколково-фугасний суббоєприпас - бойовий елемент типу 9Н210 працівниками поліції було виявлено.
Продовжуючи реалізовувати свій протиправний умисел, направлений на незаконне поводження з боєприпасами, ОСОБА_5 , перебуваючи у вказаному місці і у вказаний час, дістав із ніші сидіння свого мопеду вказаний осколково-фугасний суббоєприпас - бойовий елемент типу 9Н210 та, не зважаючи на вимогу працівників поліції не чіпати його, жбурнув вказаний бойовий припас на узбіччя дороги перед вказаним домоволодінням.
Дії ОСОБА_5 судом кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, який раніше судимий за аналогічне кримінальне правопорушення, вказаний злочин вчинив в період іспитового строку, розлучений, утриманців не має, за місцем проживання характеризується посередньо, однак дільничним офіцером поліції СПД № 1 відділення поліції № 2 Баштанського РВП характеризується негативно через схильність до вживання алкоголю та неврівноважену поведінку, не працює, не військовозобов'язаний, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, дані досудової доповіді, наданої Баштанським районним сектором № 4 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській області, відповідно до якої, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства також оцінюється як високий, а його виправлення без позбавлення або обмеження волі може становити безпеку для суспільства.
Встановив наявність обставин, які пом'якшують покарання - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та наявність обставин, які обтяжують покарання - рецидив злочинів та вчинення кримінального правопорушення особою, яка перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши викладені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд доходить наступного.
Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні вказаного у вироку кримінального правопорушення за обставин, встановлених судом, є обґрунтованими та відповідають фактичним обставинам справи. Дії обвинуваченого кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як придбання, носіння бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
За змістом ст. 65 КК України, суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. п. 1, 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 р. «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Загальні засади призначення покарання зобов'язують суд мотивувати у вироку призначене покарання і вимагають, щоб були наведені підстави обрання судом його відповідної міри. При цьому суд може посилатися у вироку лише на ті обставини, які були предметом дослідження і підтверджені в судовому засіданні.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2004 від 02.11.2004 р., окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Відповідно до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 24.02.2020 р. у справі № 759/5339/19, термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання і тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
У справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09.06.2005 р.), та в справі «Фрізен проти Росії» (рішення від 24.03.2005 р.) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16.10.2008 р.) Європейський Суд вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке, відповідно до положень ст. 12 КК України, відноситься до тяжких злочинів, раніше судимий за аналогічне кримінальне правопорушення, вказаний злочин вчинив в період іспитового строку, розлучений, утриманців не має, за місцем проживання характеризується посередньо, однак дільничним офіцером поліції СПД № 1 відділення поліції № 2 Баштанського РВП характеризується негативно через схильність до вживання алкоголю та неврівноважену поведінку, не працює, не військовозобов'язаний, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває. За даними досудової доповіді, наданої Баштанським районним сектором № 4 філії Державної установи «Центр пробації» в Миколаївській області, ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, ризик небезпеки для суспільства також оцінюється як високий, а його виправлення без позбавлення або обмеження волі може становити безпеку для суспільства.
На думку апеляційного суду, покарання судом першої інстанції обвинуваченому ОСОБА_5 призначено відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, воно відповідає тяжкості правопорушення, не буде становити «особистий надмірний тягар для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
При цьому, відповідно матеріалам провадження, до обвинуваченого застосовувався інститут звільнення від відбування покарання з випробуванням, однак це не призвело до позитивних змін в його особистості, не створило готовності до самокерованої правослухняної поведінки у суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і вчинив нове кримінальне правопорушення в період іспитового строку, що свідчить про стійкість сформованої протиправної поведінки обвинуваченого та його очевидне небажання ставати на шлях виправлення.
Стосовно доводів обвинуваченого про повне визнання своєї провини та щирого каяття у вчиненому та як обставини, яка має бути врахована як така, що пом'якшує покарання, апеляційний суд доходить наступного.
Щире каяття, це суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого нею кримінального правопорушення, яке означає визнання особою своєї вини, яка дає правдиві свідчення, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює свій вчинок, демонструє готовність понести заслужене покарання.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою провину, щиро розкаявся, тож при призначенні покарання судом обґрунтовано враховано цю обставину як таку, що пом'якшує покарання, про що зазначено у вироку.
Той факт, що обвинувачений має проблеми зі здоров'ям, тричі намагався вступити до лав ЗСУ, має фінансові проблеми, не виправдовують злочинної поведінки обвинуваченого та, з огляду на встановлені у даному провадженні обставини, не є достатніми мотивами для пом'якшення покарання.
Інші обставини, на які посилається в апеляційній скарзі обвинувачений, не виправдовують його злочинної поведінки та, з огляду на встановлені у даному провадженні обставини, не можуть істотно вплинути на вирішення питання про призначення покарання.
Порушень норм матеріального чи процесуального права, які б були підставами для зміни чи скасування оскаржуваного вироку не виявлено, оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим та належним чином вмотивованим, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого не вбачається.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 424, 426, 532 КПК України, апеляційний суд, -
вирок Березнегуватського районного суду Миколаївської області від 30 квітня 2025 року відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3