Справа № 466/6285/25 Головуючий у 1 інстанції: Зима І. Є.
Провадження № 33/811/1432/25 Доповідач: Маліновська-Микич О. В.
12 листопада 2025 року суддя Львівського апеляційного суду Маліновська-Микич О.В., з участю представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - адвоката Туза Богдана Миколайовича, потерпілого ОСОБА_2 , розглянувши апеляційну адвоката Туза Б.М. на постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року,
встановив:
постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винуватою у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та оштрафовано її на 50 (п'ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн (вісімсот п'ятдесят гривень) в дохід держави. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
Згідно постанови, 03.06.2025 року, о 12 год 03 хв, у м. Львів, по вул. (прив'язка) Кульпарківська, 226А, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1 дати дорогу, виїжджаючи з прилеглої території, а саме з місця стоянки на дорогу, не дала дорогу автомобілю марки «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по дорозі та здійснював обгін з виїздом на смугу зустрічного руху, та допустила з ним зіткнення. Внаслідок вказаної події транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Відтак, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.2 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Не погоджуючись із постановою місцевого суду, адвокат Туз Б.М. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністратного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрити провадження у справі.
В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, ухваленою із неправильним застосуванням норм матеріального права, а також із порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП, коли вона керувала транспортним засобом, порушила правила дорожнього руху та спричинила пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку.
Наголошує, що як вже було зазначено у клопотанні про закриття провадження, поданому місцевому суду, із відеозапису із камер відеоспостереження ТРЦ «Вікторія Гарденс», який наявний у матеріалах справи, видно, що виїжджаючи з паркінгу ТРЦ «Вікторія Гарденс», ОСОБА_3 при виїзді на дорогу з прилеглої території, зупинилася, виконуючи вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та дотримуючись п.п.10.1, 10.2 ПДР, пересвідчилась у безпеці виїзду. Надалі ОСОБА_3 виїхала на дорогу, де у неї врізався автомобіль марки «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який здійснював обгін семи транспортних засобів із виїздом на зустрічну смугу.
Відтак вважає, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, що ставиться їй у провину.
Стверджує, що у діях водія ОСОБА_2 міститься порушення вимог в, г п.14,6 ПДР, п.10.1.ПДР, що мало наслідком настання ДТП. Водій ОСОБА_2 здійснив обгін 7 транспортних засобів на ділянці дороги з обмеженою оглядовістю, оскільки останній транспортний засіб, який обігнав водій ОСОБА_2 - це великогабаритна вантажівка з причепом, що обмежувала видимість дороги у напрямку руху ОСОБА_2 . Пояснення ОСОБА_2 , надані на наступний день після настання ДТП, зокрема у яких він зазначає про «свою неуважність», що містяться у матеріалах справи суд першої інстанції до уваги не взяв.
ОСОБА_2 подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить залишити оскаржувану постанову без змін, а подану апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що водій ОСОБА_2 не порушував ПДР, рухався по головній дорозі та здійснював об'їзд транспортних засобів. На вказаній ділянці дороги суцільної лінії розмітки не було, тому його дії не суперечили ПДР. Стверджує, що дії водія ОСОБА_1 , яка не переконалась у безпечності свого виїзду на головну дорогу, і стали наслідком ДТП, яка відбулася.
Заслухавши пояснення адвоката Туза Б.М. на підтримку доводів апеляційної скарги, потерпілого ОСОБА_2 , який повністю заперечив свою вину у ДТП та наголосив, що водій ОСОБА_1 здійснила виїзд на зустрічну смугу у недозволеному місці, суд апеляційної інстанції пришов до наступного.
Відповідно до ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд повинен повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дати належну оцінку зібраним доказам. Зокрема, суд повинен з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи є винною особа в його вчиненні.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції під час розгляду протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 не дотримався наведених вимог закону у повній мірі.
Так, статтею 124 КУпАП передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
З огляду на те, що вказана норма закону є бланкетною та відсилає до Правил дорожнього руху, суд першої інстанції під час розгляду справи повинен встановити чи порушив вимоги Правил дорожнього руху водій, який зазначений уповноваженою особою в протоколі про адміністративне правопорушення, а також суть правопорушення.
Окрім того, склад правопорушення, за який передбачена відповідальність за ст. 124 КУпАП, передбачає наявність трьох елементів об'єктивної сторони (протиправне діяння): 1) порушення правил дорожнього руху, 2) наслідки у вигляді, зокрема, пошкодження транспортних засобів, 3) наявність причинно-наслідкового зв'язку між порушенням ПДР та наслідками.
Отже, склад правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, утворює не будь-яке недотримання особою, котра керує транспортним засобом, вимог ПДР, а лише таке, що безпосередньо призвело до зазначених у цій статті наслідків.
При цьому вказані обставини повинні бути підтвердженні доказами, якими є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (ст. 251 КУпАП).
Під час апеляційного перегляду встановлено, що у матеріалах справи відсутні дані, які б поза розумним сумнівом підтверджували вину ОСОБА_3 в порушені нею вимог п.10.2 ПДР, що ставиться у провину останній, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 10.2 ПДР виїжджаючи на дорогу з житлової зони, дворів, місць стоянки, автозаправних станцій та інших прилеглих територій, водій повинен перед проїзною частиною чи тротуаром дати дорогу пішоходам і транспортним засобам, що рухаються по ній, а з'їжджаючи з дороги - велосипедистам і пішоходам, напрямок руху яких він перетинає.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 04 квітня 2024 року серії ЕПР1 № 372191 (а.с. 1), 03.06.2025 року, о 12 год 03 хв, у м. Львів, по вул. (прив'язка) Кульпарківська, 226А, водій ОСОБА_1 , керуючи т/з «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 , не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1 дати дорогу, виїжджаючи з прилеглої території, а саме з місця стоянки на дорогу, не дала дорогу автомобілю марки «Mazda 6», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по дорозі та здійснював обгін з виїздом на смугу зустрічного руху, та допустила з ним зіткнення. Внаслідок вказаної події транспортні засоби отримали механічні пошкодження, завдано матеріальних збитків. Відтак, ОСОБА_1 порушила вимоги п. 10.2 Правил дорожнього руху, за що передбачено відповідальність за ст. 124 КУпАП.
Разом з тим, при апеляційному розгляді представник ОСОБА_1 суду пояснив, що, ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом «Volkswagen Tiguan», д.н.з. НОМЕР_1 при виїзді на дорогу із прилеглої території, паркінгу ТРЦ «Вікторія Гарденс», зупинилася, виконуючи вимоги дорожнього знаку 2.1 «Дати дорогу» та виконуючи вимоги п.10.1, 10.2 ПДР пересвідчилася у безпеці виїзду, зокрема переконалася у відсутності транспортних засобів праворуч, які їхали б у дорожній смузі, на яку вона збиралася виїхати та у тому ж напрямку руху. Також вона побачила, що водій вантажівки, який рухався дорогою ліворуч, зупинився та надав їх можливість виїхати на дорогу. Такі пояснення повністю узгоджують із даними, що містяться на оглянутому апеляційним судом відеозаписі із камер спостереження ТРЦ «Вікторія Гарденс», долученим до матеріалів справи.
Крім того, апеляційний суд бере до уваги і письмові пояснення водія ОСОБА_2 , з яких видно, що водій ОСОБА_2 здійснював маневр обгону по зустрічній смузі руху, не бачив автомобіля, який керувала ОСОБА_1 , не зміг вчасно загальмувати і спричинив дорожньо-транспортну пригоду через неуважність (а.с.23).
Щодо апеляційних доводів про те, що саме дії водія ОСОБА_2 перебувають у причинно-наслідковому зв'язку із ДТП і у його діях склад правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
За змістом вимог ст.256, ч.1 ст.257 КУпАП питання наявності або відсутності складу адміністративного правопорушення суд вирішує лише у межах протоколу, складеного відносно конкретної особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Таким чином, підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення та вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності є протокол про адміністративне правопорушення. Відповідно до ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є джерелом доказів у справі. Отже розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється в межах дій, які зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення і ставляться в вину особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).
Отже, суддя не має права у постанові за підсумками розгляду справи вказувати на кваліфікуючі ознаки правопорушення, які не зазначались у протоколі про адміністративне правопорушення, або їх виключати, адже у протилежному випадку він виходить за межі своєї компетенції, якою згідно з вимогами ст.ст. 213, 221 КУпАП, є лише розгляд справи.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, та «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказував, що «оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій».
З точки зору критерію відповідності доведеності вини особи поза розумним сумнівом, сукупність зібраних в матеріалах цієї справи про адміністративне правопорушення доказів є недостатньою для того, щоб прийти до однозначного висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди за обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення щодо останньої.
Згідно п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
За таких обставин, провадження підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника особи, що притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 - адвоката Туза Богдана Миколайовича - задоволити.
Постанову Шевченківського районного суду м. Львова від 02 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Оксана МАЛІНОВСЬКА - МИКИЧ