07.10.2025 Справа №607/15567/25 Провадження №2-о/607/442/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Позняка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Козак О.Є., представника заявника - адвоката Кметика В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Тернопільська районна державна нотаріальна контора, Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
28.07.2025 заявник ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кметик Я.С., звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання разом із спадкодавцем ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви заявник вказав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його рідний брат ОСОБА_2 , а після смерті відкрилася спадщина на належне йому майно. На звернення заявника до нотаріальної контори щодо спадкування після смерті брата, йому роз'яснено, що він пропустив строк для прийняття спадщини. Вказує, що заявник проживав із своїм рідним братом задовго до його смерті, оскільки його рідний брат хворів і потребував сторонньої допомоги. На день смерті ОСОБА_2 заявник проживав разом із ним, займався його похованням та фактично вступив в управління спадковим майном, і по даний час проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою судді від 30.07.2025 відкрито окреме провадження у вказаній цивільній справі, витребувано з Тернопільської районної державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .
Протокольною ухвалою суду від 04.09.2025 до участі у справі в якості заінтересованої особи залучено Байковецьку сільську раду Тернопільського району Тернопільської області.
В судовому засіданні представник заявника підтримав заявлені ним вимоги повністю та просив суд їх задовольнити.
Представник заінтересованої особи - Тернопільської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, від завідувача Осадчук В. надійшло клопотання про розгляд справи у відсутності їх представника.
Представник заінтересованої особи - Байковецької сільської ради Тернопільського району Тернопільської області в судове засідання не з'явився, від сільського голови Кулика А. надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їх представника, щодо заявлених вимог покладається на думку суду.
Суд, заслухавши пояснення представника заявника, покази свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає до задоволення, виходячи із таких міркувань.
Суд встановив, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Родинні відносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтверджуються:
- Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження № 00052277251 від 08.07.2025, згідно якого батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ;
- копією свідоцтва про народження ОСОБА_1 від 29.01.1965 серії НОМЕР_1 , згідно якого батьками заявника є: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Батьки заявника та спадкодавця: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 померли, що підтверджується копіями свідоцтв про смерть серії НОМЕР_2 від 16.07.2007 та серії НОМЕР_3 від 18.03.2019.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер брат заявника - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвами про смерть серія НОМЕР_4 , виданим 04.03.2024 Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області, актовий запис № 34.
Після смерті ОСОБА_2 залишилося спадкове майно, зокрема частка житлового будинку з належними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 , що стверджується свідоцтвом про право власності на житло від 31.10.2001.
Після смерті брата заявник звернувся до нотаріуса, однак йому було роз'яснено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкоємцем має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини. Згідно довідки, виданої Байковецькою сільською радою Тернопільського району Тернопільської області від 11.03.2024 № 38 ОСОБА_1 не був зареєстрований на день смерті разом з померлою особою, тому вважається таким, що спадщину не прийняв. Для продовження строку для прийняття спадщини нотаріус рекомендував звернутися до суду.
Суд встановив, що ОСОБА_2 на день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а ОСОБА_1 - знятий з реєстрації за вказаною адресою з 22.10.2018, що підтверджується копією будинкової книги для прописки громадян по АДРЕСА_1 та копією паспорта ОСОБА_1 серії НОМЕР_5 .
Згідно із відповіді Тернопільської районної державної нотаріальної контори № 1221/01-16 від 05.08.2025, наданої на запит суду, спадкова справа щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 не заводилася.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснив, що він є сусідом ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Вказав, що заявник на день смерті брата - ОСОБА_2 , постійно проживав з ним за вказаною адресою і опікувався ним, оскільки брат був психічно хворим.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 вказала, що їй відомо про те, що протягом останніх років ОСОБА_1 проживав разом з своїм братом ОСОБА_2 , допомагав йому, оскільки останній хворів і часто лежав у лікарні.
За вказаних вище обставин, до виниклих правовідносин підлягають застосуванню наступні норми.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
У пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2019 року у справі № 632/580/17 зроблено висновок, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов'язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов'язків.
Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.
Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567 цс 18) зроблено висновок, що «у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Отже, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів».
Згідно з пунктами 2, 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз'яснено, що справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення родинних відносин із спадкодавцем, проживання з ним однією сім'єю, постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, прийняття спадщини, яка відкрилася до 1 січня 2004 року тощо.
23.09.2020 Верховний Суд в рамках справи № 758/7094/19 зазначив, що процесуальний закон вимагає встановити наявність спору про право, а не припускати його можливість.
Щодо спору про право, то суд такого в ході розгляду поданої ОСОБА_1 заяви не встановив, оскільки померлий ОСОБА_2 заповітів не складав, та відсутні будь-які інші спадкоємці, які б могли спадкувати майно після смерті вказаного спадкодавця та могли б оспорювати право заявника на прийняття спадщини, спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилася.
Згідно із статтями 1216, 1217, 1218 Цивільного кодексу (далі - ЦК України), спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статей 1220, 1221 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).
Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ст. 1223 ЦК України).
У статтях 1268, 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою-четвертою статті 1273 цього Кодексу. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.
Викладені ОСОБА_1 доводи знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, зокрема з показів свідків та наданих документів слідує, що заявник проживав з померлим ОСОБА_2 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом останніх років піклувався про свого брата та проживав разом з ним за адресою: АДРЕСА_1 .
Таким чином, факт постійного проживання заявника ОСОБА_1 зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, тобто на день смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_1 , знайшов своє підтвердження у судовому засіданні на підставі досліджених судом доказів. Метою встановлення факту спільного постійного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки.
З врахуванням викладеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги відсутність спору про право у виниклих правовідносинах та те, що виникнення права на спадкування залежить від доведення факту проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд доходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.
Відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені ч. 3 ст. 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Такого висновку дійшов Верховний Суд у справі № 484/747/17 від 10.01.2019.
З врахуванням викладеного, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, беручи до уваги відсутність спору про право у виниклих правовідносинах та те, що виникнення права на спадкування залежить від доведення факту проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, суд доходить до висновку, що заяву ОСОБА_1 слід задовольнити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 12, 13, 76-78, 206, 258-268, 273, 293, 315, 319, 352-355 ЦПК України, суд,
Заяву задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду учасниками справи подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 Цивільного процесуального кодексу України.
Повне рішення суду складено 13.10.2025.
Реквізити учасників справи:
Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_6 .
Заінтересовані особи:
Тернопільська районна державна нотаріальна контора, місцезнаходження: вул. Котляревського, 27, м. Тернопіль, код ЄДРПОУ - 05466080.
Байковецька сільська рада Тернопільського району Тернопільської області, місцезнаходження: вул. Січових Стрільців, 43, с. Байківці, Тернопільський район, Тернопільська область, код ЄДРПОУ - 04394846.
Головуючий суддяВ. М. Позняк