65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3674/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши справу
за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Південне, вул. Берегова, буд. 11; код ЄДРПОУ ВП 38728549)
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЛЕКС СЕРВІС» (61128, Харківська обл., м. Харків, Садовий Проїзд, буд. 12-А, кв. 111; код ЄДРПОУ 41882205)
про стягнення 2 930,40 грн,
Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЛЕКС СЕРВІС» про стягнення 2 930,40 грн пені за порушення відповідачем зобов'язань за Договором про надання послуг від 07.04.2025 № 47-В-ПВФ-25.
Ухвалою від 15.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/3674/25, клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено, справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи відповідно до ст. 165-167 Господарського процесуального кодексу України. Цією ж ухвалою суд повідомив відповідача про передбачений частиною шостою статті 6 Господарського процесуального кодексу України обов'язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через вказану систему або її окрему підсистему (модуль).
Відповідно до ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно з ч.ч. 1-3, 5, 8 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, про розгляд справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання ухвали суду про відкриття провадження у справі на юридичну адресу ТОВ «СКАЛЕКС СЕРВІС»: 61128, Харківська обл., м. Харків, Садовий Проїзд, буд. 12-А, кв. 111.
Однак, поштове відправлення повернулося до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".
Згідно з ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Суд зауважує, що, виходячи зі змісту диспозитивних положень пунктів 1-5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення може бути не лише день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення (тобто день фактичного отримання рішення), а й день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 903/237/23).
Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Частиною 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За таких обставин, суд виснував про можливість розгляду справи за наявними доказами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
07.04.2025 між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (замовник послуг) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СКАЛЕКС СЕРВІС» (виконавець послуг) було укладено Договір про надання послуг № 47-В-ПВФ-25 (далі - Договір; а.с. 12-17), згідно з п. 1.1. якого відповідач зобов'язався за заявкою позивача протягом строку дії цього Договору надати за плату послуги з утримання території, а саме з покосу трави та порослих кущів, загальною площею 132 000 кв.м згідно з Додатком № 1 - «Перелік та вартість послуг з утримання території», який є невід'ємною частиною Договору (далі - послуги), а позивач зобов'язався прийняти та оплатити їх на умовах, викладених у цьому Договорі.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі є, у випадках, передбачених чинним законодавством України, і діє до 31.12.2025, а в частині здійснення розрахунків адміністрацією за послуги, які були надані виконавцем в межах строку дії цього Договору, - до повного виконання зобов'язань (п. 7.1. Договору).
Місце надання послуг: 65481, Одеська обл., м. Південне, вул. Берегова, буд. 11, територія ПФ ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний) (п. 1.4. Договору).
Загальна вартість послуг за цим Договором складає 244 200,00 грн без ПДВ та визначена сторонами у Додатку № 1 - «Перелік та вартість послуг з утримання території», який є невід'ємною частиною цього Договору (п. 4.1. Договору).
Згідно пп. 2.1.2. п. 2.1. Договору виконавець зобов'язаний приступити до надання послуг протягом 3 (трьох) календарних днів після подання заявки від адміністрації (з вказівкою конкретної площі та дати покосу) та надавати послуги з одного покосу у строк, що не перевищує 20 (двадцять) календарних днів. У випадку неможливості своєчасно приступити до надання послуг із незалежних від виконавця обставин, завчасно, не менш ніж за 1 (одну) добу, попередити про це адміністрацію (з наданням підтверджуючих документів).
Підпунктом 2.4.2. п. 2.4. Договору передбачено право позивача ініціювати внесення змін до цього Договору, вимагати його розірвання та відшкодування збитків за наявності істотних порушень виконавцем умов Договору.
Відповідно до п. 4.4. Договору надання послуг виконавцем та приймання їх результатів адміністрацією оформлюються актами здавання-приймання наданих послуг, які підписуються повноважними представниками сторін протягом 5 (п'яти) календарних днів після фактичного надання послуг.
Пунктом 5.1. Договору визначено, що у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, винна сторона несе відповідальність перед іншою стороною на умовах, викладених у цьому Договорі.
Згідно з п. 5.2. Договору за порушення виконавцем строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Пунктом 6.1. Договору передбачено, що жодна із сторін цього Договору не несе відповідальності перед іншою стороною за несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов'язань внаслідок дії непереборної сили у тій мірі, у якій таке прострочення або невиконання не можуть бути віднесені за рахунок вини або недогляду сторони, яка посилається на несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов'язань за цим Договором у зв'язку з обставинами непереборної сили.
Використане у п. 6.1. поняття дії непереборної сили означає випадки, які не піддаються розумному контролю сторони, яка проголошує форс-мажорні обставини, в тому числі, але не обмежуючись такими подіями, як: війна, блокада, ембарго, випадки громадянської непокори працівників або будь-які закони, декларації, норми, вказівки та декрети, що видані державними органами та знаходяться під їх контролем (п. 6.2. Договору).
Відповідно до п. 6.4. Договору сторона, для якої настала неможливість виконання зобов'язань за цим Договором, повинна про настання таких обставин невідкладно повідомити (факсом або електронною поштою) іншу сторону, а також у строк, що не перевищує 15 (п'ятнадцять) днів надіслати поштою зареєстроване повідомлення, видане Торговою (торгово-промисловою) палатою або іншим компетентним органом держави.
Згідно з п. 6.5. Договору належним доказом наявності обставин непереборної сили та їх тривалості є довідки, що видаються Торгово-промисловою палатою або іншим компетентним органом держави.
Пунктом 6.6. Договору визначено, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищезазначену обставину, як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань за цим Договором.
Закінчення строку дії Договору не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору (п. 8.2. Договору).
Дія цього Договору може бути припинена достроково в будь-який час за взаємною згодою сторін (за виключенням випадків, передбачених п. 8.4. та п. 8.5. цього Договору). У цьому разі дострокове припинення дії цього Договору оформлюється шляхом складання письмової угоди, в якій визначаються майнові вимоги сторін (якщо такі мали місце) та розрахунки за ними (п. 8.3. Договору).
Згідно з п. 8.4. Договору він може бути розірваний будь-якою із сторін в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання іншою стороною своїх зобов'язань за цим Договором з повідомленням іншої сторони, яке має бути отримано нею не менше ніж за 15 (п'ятнадцять) календарних днів до дня розірвання цього Договору.
Додатком № 1 до Договору є «Перелік та вартість послуг з утримання території», згідно якого ціна послуги з покосу 100 кв.м становить 185,00 грн (а.с. 18).
06.05.2025 позивач направив відповідачу заявку № 1411/27-02-06/Вих від 06.05.2025 на надання послуг за Договором, в якій повідомив про необхідність приступити до надання послуг протягом 3 (трьох) календарних днів після отримання заявки. В заявці було зазначено площу покосу (66 000 кв.м) та дату його початку (не пізніше 09.05.2025). У цій же заявці позивач зазначив, що послуга з одного покосу надається у строк, що не перевищує 20 календарних днів, а також нагадав, що у випадку неможливості своєчасно приступити до надання послуг, відповідач зобов'язаний завчасно, не менш ніж за 1 (одну) добу, попередити про це адміністрацію (з наданням підтверджуючих документів) (а.с. 19).
Листом від 07.05.2025 вих. № 09-01 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання робіт та запропонував розірвати Договір у зв'язку з мобілізацією співробітника підприємства, який мав бути основним виконавцем робіт (а.с. 21).
14.05.2025 позивач направив відповідачу повідомлення від 14.05.2025 № 1500/27-01-05/Вих про розірвання Договору в односторонньому порядку з ініціативи адміністрації з 03.06.2025 на підставі пп. 2.4.2. п. 2.4., п. 8.4. Договору, у зв'язку з порушенням відповідачем строку надання послуг згідно заявки № 1411/27-02-06/Вих від 06.05.2025 (а.с. 22-23).
У вказаному повідомленні позивач виразив незгоду із розірванням Договору за взаємною згодою сторін на підставі листа відповідача від 07.05.2025 вих. № 09-01, оскільки, укладаючи Договір та погоджуючи всі його умови, ТОВ «СКАЛЕКС СЕРВІС» повинно було усвідомлювати усі ризики, пов'язані з його господарською діяльністю, та ризики, пов'язані із виконанням взятих на себе зобов'язань. При цьому позивач зауважив, що мобілізація працівників у розумінні чинного законодавства України та виходячи з умов укладеного Договору, не є підставою для невиконання зі сторони ТОВ «СКАЛЕКС СЕРВІС» своїх зобов'язань за Договором, а також не є підставою для його розірвання.
В подальшому позивач скерував відповідачу претензію № 1932/27-01-05/Вих від 24.06.2025, в якій вимагав перерахувати на поточний рахунок адміністрації пеню за порушення умов виконання зобов'язань за Договором, нараховану в порядку п. 5.2. Договору, у загальному розмірі 2 930,40 грн (а.с. 29-30).
Відповідь ТОВ «СКАЛЕКС СЕРВІС» на претензію позивача у матеріалах справи відсутня.
Предметом позову є вимога про стягнення з відповідача 2 930,40 грн пені за порушення умов виконання зобов'язань за Договором, яку нараховано за період з 10.05.2025 по 02.06.2025.
Здійснюючи аналіз обґрунтованості позовних вимог, господарський суд виходить з наступного.
Відповідно до положень ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставою для захисту прав (охоронюваних законом інтересів) є їх порушення, невизнання або оспорення. Тому задоволення судом позову можливе лише за умови доведення позивачем обставин щодо наявності у нього відповідного права (охоронюваного законом інтересу), а також порушення (невизнання, оспорення) зазначеного права відповідачем з урахуванням належності обраного способу судового захисту.
Відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків, є договори.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
При цьому, за правилами статті 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтями 525, 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Отже, договір, як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків.
Суд встановив, що укладений між сторонами цієї справи Договір № 47-В-ПВФ-25 від 07.04.2025 є договором про надання послуг.
Згідно зі ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
За приписами ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 1 ст. 906 ЦК України визначено, що збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 907 ЦК України врегульовано, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.
Суд встановив, що згідно умов Договору відповідач зобов'язався надати позивачу послуги з покосу трави та порослих кущів протягом 3 календарних днів з дня отримання заявки від позивача. Відповідні послуги з одного покосу мали надаватися у строк, що не перевищує 20 календарних днів.
06.05.2025 позивач направив відповідачу заявку від 06.05.2025 № 1411/27-02-06/Вих із проханням розпочати покос трави та порослих кущів площею 66 000 кв.м не пізніше 09.05.2025.
Таким чином, відповідно до умов Договору, відповідач згідно вказаної заявки був зобов'язаний розпочати надання послуг з 09.05.2025 та завершити їх виконання не пізніше 28.05.2025.
Однак, листом від 07.05.2025 вих. № 09-01 відповідач повідомив позивача про неможливість виконання робіт та запропонував розірвати Договір у зв'язку з мобілізацією співробітника підприємства, який мав бути основним виконавцем робіт.
У відповідь вказаний лист позивач 14.05.2025 направив відповідачу повідомлення від 14.05.2025 № 1500/27-01-05/Вих про розірвання Договору в односторонньому порядку з ініціативи адміністрації з 03.06.2025 на підставі пп. 2.4.2. п. 2.4., п. 8.4. Договору, у зв'язку з порушенням відповідачем строку надання послуг згідно заявки № 1411/27-02-06/Вих від 06.05.2025.
У вказаному повідомленні позивач виразив незгоду із розірванням Договору за взаємною згодою сторін на підставі листа відповідача від 07.05.2025 вих. № 09-01, оскільки, укладаючи Договір та погоджуючи всі його умови, ТОВ «СКАЛЕКС СЕРВІС» повинно було усвідомлювати усі ризики, пов'язані з його господарською діяльністю, та ризики, пов'язані із виконанням взятих на себе зобов'язань. При цьому позивач зауважив, що мобілізація працівників у розумінні чинного законодавства України та виходячи з умов укладеного Договору, не є підставою для невиконання зі сторони ТОВ «СКАЛЕКС СЕРВІС» своїх зобов'язань за Договором, а також не є підставою для його розірвання.
Суд вважає слушними посилання позивача на те, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором у сукупності з відсутністю належного підтвердження об'єктивної неможливості їх виконання свідчить про грубе порушення умов Договору, та що така поведінка ставить під сумнів добросовісність відповідача як контрагента державного підприємства стратегічної інфраструктури, для якого своєчасне та якісне виконання господарських договорів має особливе значення для забезпечення безпеки та безперервності виробничих процесів.
Дійсно, укладаючи Договір із державним підприємством у період воєнного стану, відповідач добровільно й усвідомлено прийняв на себе обов'язок належно та своєчасно надати обумовлені Договором послуги, а тому повинен був передбачити негативні наслідки, які можуть виникнути у зв'язку із воєнним станом (зокрема, і можливу мобілізацію окремих працівників). Водночас відповідач не вжив жодних заходів для забезпечення виконання умов Договору, не організував заміну персоналу, не залучив співвиконавців, хоча така можливість прямо передбачена пп. 2.2.3. п. 2.2. Договору.
Не можна вважати обставини, на які відповідач покликається у своєму листі, і обставинами непереборної сили, адже мобілізація працівника є внутрішнім управлінським ризиком, що за своєю природою не становить надзвичайної та невідворотної події, яка унеможливлює виконання конкретного зобов'язання, а питання залучення, утримання й оперативної заміни персоналу належать до сфери відповідальності такого суб'єкта господарювання. При цьому відповідач не надав сертифікату Торгово-промислової палати України, не здійснив належного повідомлення позивача у порядку, визначеному розд. 6 Договору, а також не надав жодних документів, що підтверджують об'єктивну неможливість надання послуг та вжиття ним усіх можливих альтернативних заходів (зокрема, залучення співвиконавців).
Більше того, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин, про які зазначає у своєму листі відповідач.
Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, невиконання відповідачем договірних зобов'язань стало підставою для вчинення позивачем правочину щодо одностороннього розірвання Договору, який у розумінні ст. 204 ЦК України є правомірним, оскільки у матеріалах відсутні докази визнання такого правочину недійсним.
Так, Договір вважається розірваним в односторонньому порядку позивачем з 03.06.2025.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами частини 1 статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно з частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з п. 5.2. Договору за порушення виконавцем строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг, з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків вказаної вартості.
Вартість послуг, надання яких мало відбутися на підставі заявки позивача від 06.05.2025 № 1411/27-02-06/Вих, відповідно до умов Додатку № 1 до Договору «Перелік та вартість послуг з утримання території», складає 122 100,00 грн.
Таким чином, оскільки відповідач повинен був розпочати надання послуг за Договором не пізніше 09.05.2025, проте не розпочав їх виконання, та водночас враховуючи, що Договір між сторонами розірвано в односторонньому порядку за ініціативою позивача з 03.06.2025, то цілком правомірним є нарахування позивачем пені в порядку п. 5.2. Договору за 24 календарні дні, за період з 10.05.2025 по 02.06.2025.
Перевіривши запропонований позивачем розрахунок 2 930,40 грн пені, який міститься на сторінці сьомій позовної заяви, суд вважає його правильним та обґрунтованим.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд також звертає увагу на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначає, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. У рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
З урахуванням усього вищевикладеного, оцінивши наявні докази у справі в їх сукупності, здійснивши ґрунтовний аналіз законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд виснує, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.
За приписами ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог, витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн суд покладає на відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СКАЛЕКС СЕРВІС» (61128, Харківська обл., м. Харків, Садовий Проїзд, буд. 12-А, кв. 111; код ЄДРПОУ 41882205) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Берестейський, буд. 14; код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (Адміністрація морського порту Південний) (65481, Одеська обл., м. Південне, вул. Берегова, буд. 11; код ЄДРПОУ ВП 38728549) 2 930,40 грн пені та 3028,00 грн витрат зі сплати судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 14 листопада 2025 р.
Суддя Р.В. Волков