65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"14" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3219/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» (вх. №2-1694/25 від 30.10.2025) про ухвалення додаткового рішення по справі,
за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2»
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Лінейт»
про стягнення 438 243,80 грн
Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.10.2025 у даній справі позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» (далі по тексту - ТОВ «Жилстройсервис-2») було задоволено частково шляхом присудження до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Лінейт» (далі по тексту - ТОВ «Лінейт») безпідставно набутих коштів у розмірі 220 000,00 грн, 3% річних у розмірі 36 743,85 грн, збитків від інфляції у розмірі 181 443,74 грн, судового збору у розмірі 5 258,26 грн.
30.10.2025 до суду від ТОВ «Жилстройсервис-2» надійшла заява про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 28 000,00 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Ухвалою від 03.11.2025 судом було прийнято заяву позивача до розгляду без повідомлення учасників справи, встановлено відповідачу термін до 06.11.2025 для подання заперечень на заяву позивача про ухвалення додаткового рішення.
ТОВ «Лінейт» не скористалося наданим законом правом на подання заперечень на заяву позивача. При цьому суд зазначає, що ухвала суду від 03.11.2025 була доставлена до зареєстрованого електронного кабінету відповідача, а, отже, в силу приписів п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, вважається врученою відповідачу.
Вирішуючи питання про наявність правових підстав для ухвалення додаткового рішення, господарський суд виходить із наступного.
Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Слід зазначити, що ТОВ «Жилстройсервис-2» у позовній заяві було повідомлено, що попередній розрахунок витрат на правничу допомогу становить 20 000,00 грн.
У судовому засіданні 29.10.2025 представником позивача було повідомлено, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Рішенням суду від 29.10.2025 позовні вимоги ТОВ «Жилстройсервис-2» було задоволено частково.
30.10.2025 до суду від ТОВ «Жилстройсервис-2» надійшла заява про розподіл витрат на правову допомогу у розмірі 28 000,00 грн
Таким чином, позивачем з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 ГПК України протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду було подано заяву про розподіл витрат на правову допомогу.
З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про дотримання позивачем порядку повідомлення та надання суду доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу, що свідчить про наявність підстав для їх розподілу у порядку, встановленому процесуальним законодавством.
Відповідно до ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до п. 3 ч. 1, 2 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
02.07.2019 між Адвокатським об'єднанням «Грищенко та партнери Одеса» (Адвокатське об'єднання) та ТОВ «Жилстройсервис-2» (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги, відповідно до п. 1.1 якого Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати Клієнту правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а Клієнт зобов'язується оплатити надану правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених в цьому договорі.
Згідно з п. 4.1 договору про надання правової допомоги від 02.07.2019 сторони погодили, що розмір гонорару визначається шляхом підписання актів про надання послуг, що включає в себе перелік та вартість виконаних робіт. Під час визначення розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та значення справи для Клієнта.
Клієнт зобов'язується оплатити рахунок протягом 60 банківських днів з дати набрання законної сили рішенням по справі, якщо сторони не домовилися про інше (п. 4.4 договору про надання правової допомоги від 02.07.2019).
Відповідно до п. 7.1 договору про надання правової допомоги від 02.07.2019 даний договір укладений на п'ять років та набирає чинності з моменту його підписання.
Додатковою угодою від 01.07.2024 до договору про надання правової допомоги від 02.07.2019 сторонами було продовжено строк дії договору на 10 років.
29.10.2025 між Адвокатським об'єднанням «Грищенко та партнери Одеса» та ТОВ «Жилстройсервис-2» було підписано акт наданих послуг, відповідно до якого Адвокатським об'єднанням було надано професійну правову допомогу у вигляді юридичних послуг, а Клієнтом прийнято на підставі договору про надання правової допомоги від 02.07.2019 з приводу стягнення коштів за помилково сплаченими коштами на рахунок контрагента ТОВ «Лінейт», а саме:- складання та подання заяви про усунення недоліків з уточненою позовною заявою (4 години роботи адвоката - 10000 грн); - розрахунок суми боргу з урахуванням штрафних санкцій (2 години роботи адвоката - 2000 грн ); - написання та подання клопотання про долучення доказів (2 години роботи адвоката - 4000 грн.); - участь у 4-х судових засіданнях - 12 000 грн. Загальна вартість наданих юридичних послуг складає 28 000 гривень. Сторони договору свідчать, що юридичні послуги надані вчасно, кваліфіковано та у повному обсязі.
29.10.2025 Адвокатським об'єднанням «Грищенко та партнери Одеса» було виставлено рахунок №190 на оплату ТОВ «Жилстройсервис-2» юридичних послуг за договором від 02.07.2019 на суму 28 000,00 грн.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).
Разом із тим у частині 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не покладати такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки викладені у постанові об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.
Ці висновки було підтверджено і в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.
Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:
1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц вказала, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29).
Керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК, господарський суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до стягнення витрати на правову допомогу у загальному розмірі 28 000,00 грн не відповідають критерію розумності з огляду на предмет спору, ціну позову та обсяг виконаної адвокатом роботи.
Господарський суд зазначає, що до акту наданих послуг від 29.10.2025 було включено надання ТОВ «Жилстройсервис-2» такої юридичної послуги як складання та подання заяви про усунення недоліків з уточненою позовною заявою, вартістю 10 000,00. Проте в межах даної справи заява про усунення недоліків та уточнена позовна заява від ТОВ «Жилстройсервис-2» до суду не надходила
Таким чином, підстави для розподілу заявлених позивачем витрат на правову допомогу шляхом їх покладення на відповідача у суду відсутні.
Відповідно до ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Судом враховано, що у межах даної справи адвокатом було підготовлено та подано позовну заяву, клопотання про долучення до матеріалів справи доказу. Крім того, адвокат брав участь у 4-х судових засіданнях.
З огляду на викладене, враховуючи часткове задоволення заявленого позивачем позову, зміст та обсяг наданої адвокатом правової допомоги, відсутність підстав для покладення на відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн у зв'язку з відсутністю в матеріалах справи документа, складення якого стало підставою для нарахування вказаної суми, господарський суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача шляхом присудження до стягнення з ТОВ «Лінейт» витрат на правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн. В іншій частині заяви необхідно відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 123, 126-129, 221, 236 - 238, 244 ГПК України, суд, -
1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Лінейт» /65005, Одеська обл., м. Одеса, Бугаївська, 21; ідентифікаційний код 41787358/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Жилстройсервис-2» /65062, Одеська обл., місто Одеса, Французький бульвар, буд. 60/1, офіс 12; ідентифікаційний код 34319566/ витрати на правову допомогу у розмірі 17 000,00 грн /сімнадцять тисяч грн 00 коп./.
3. В іншій частині вимог заяви - відмовити.
Додаткове рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення суду.
Повне додаткове рішення складено 14.11.2025.
Суддя С.П. Желєзна