65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про зупинення провадження у справі
"12" листопада 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3946/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Петренко Н.Д.
за участю секретаря судового засідання Кафланової А.С.,
розглядаючи справу № 916/3946/25
за позовом: Керівника Любашівської окружної прокуратури Одеської області /ЄДРПОУ 03528552, адреса - 66502, Одеська область, смт Любашівка, вул. Володимира Князя, буд. 107/
в інтересах держави в особі:
1) Зеленогірської селищної ради /ЄДРПОУ 04527135, адреса - 66513, Одеська область, Подільський район, смт Зеленогірське, пр. Миру, 12/;
2) Південного офісу Держаудитслужби /ЄДРПОУ 40477150, адреса - 65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83/
до відповідача:
Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» /ЄДРПОУ 42828866, адреса - 58005, Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Ясська, буд. 13/
про визнання додаткових угод недійсними та повернення безпідставно сплачених коштів
за участі представників учасників справи:
від прокуратури: Шунькіної Н.О.;
від позивача1: не з'явився;
від позивача2: не з'явився, матеріали справи містять заяву про розгляд справи за відсутності представника Південного офісу Держаудитслужби /вх.№30881/25 від 06.10.2025/;
від відповідача: Хлапоніної О.Р.;
Керівник Любашівської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою /вх. №4052/25 від 26.09.2025/, в якій позивач просить:
- Визнати недійсною додаткову угоду №1 від 22.09.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 06.02.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» (Код ЄДРПОУ 42828866) та Зеленогірською селищною радою Подільського району Одеської області (Код ЄДРПОУ 04527135).
- Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 29.11.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 06.02.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» (Код ЄДРПОУ 42828866) та Зеленогірською селищною радою Подільського району Одеської області (Код ЄДРПОУ 04527135).
- Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 30.11.2023 до Договору про постачання електричної енергії споживачу №1 від 06.02.2023, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» (Код ЄДРПОУ 42828866) та Зеленогірською селищною радою Подільського району Одеської області (Код ЄДРПОУ 04527135).
- Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» на користь Зеленогірської селищної ради Подільського району Одеської області безпідставно надмірно сплачені бюджетні кошти в сумі 61 584,50 грн.
В обгрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що вказані додаткові угоди суперечать чинному законодавству України, в зв'язку з чим мають бути визнані недійсними, а отже грошові кошти, що були отримані відповідачем відповідно до умов додаткових угод, є такими, що були безпідставно одержані.
Прокурор також звертає увагу на те, що справа підсудна Господарському суду Одеської області в зв'язку з тим, що відповідно до умов спірних договорів місцем виконання є Подільський район Одеської області.
Позов пред'явлено на підставі ст. ст. 55, 121, 124, 131-1, 140, 142 Конституції України, ст. ст. 203, 215, 632, 638, 651, 652, 655, 669, 670, 712, 1212 ЦК України, ст. ст. 42, 180, 188 ГК України, ст. ст. 5, 7, 22, 26 БК України, Закону України “Про місцеве самоврядування», Закону України “Про публічні закупівлі».
Ухвалою суду від 01.10.2025 відкрите провадження у справі № 916/3946/25; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на "21" жовтня 2025 р. на 12:30.
05.10.2025 судом від Південного офісу Держаудитслужби отримано додаткові пояснення по справі /вх.№30879/25 від 05.10.2025/ та 06.10.2025 отримано заяву про розгляд справи за відсутності представника Південного офісу Держаудитслужби /вх.№30881/25 від 06.10.2025/.
14.10.2025 на адресу суду надійшла заява відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 32145/25 від 14.10.2025/ у справі № 916/3946/25.
14.10.2025 ТОВ «Національна енергетична група» подала клопотання /вх.№32223/25 від 14.10.2025/ про передачу справи за територіальною юрисдикцією до Господарського суду Чернівецької області.
Ухвалою суду від 16.10.2025 заяву відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “Національна енергетична група» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду /вх. № 32145/25 від 14.10.2025/ у справі № 916/3946/25 - задоволено.
17.10.2025 від ТОВ «Національна енергетична група» судом отримано відзив на позовну заяву /вх.№32613/25 від 17.10.2025/.
27.10.2025 судом від прокуратури отримано відповідь на відзив /вх.№3921/25 від 27.10.2025/, а також пояснення /вх.№33929/25 від 27.10.2025/.
В підготовчому засіданні судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення судового засідання та призначено розгляд справи на 12.11.2025 на 09.40.
04.11.2025 від ТОВ «Національна енергетична група» судом отримано клопотання про зупинення розгляду справи /вх.№34870/25 від 04.11.2025/, в якому відповідач просить зупинити провадження у справі № 916/3946/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23 та опублікування в установленому законом порядку повного тексту рішення.
При цьому відповідач посилається на те, що прокурор обґрунтовує підсудність місцем виконання договору виходячи з того, що відповідно до ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці можуть пред'являтись також за місцем виконання цих договорів.
Верховний Суд в ухвалі від 26.06.2024 передав на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 924/698/23 (про визнання недійсними додаткових угод до договору про закупівлю електричної енергії у зв'язку з порушенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону № 922-VIII та стягнення грошових коштів) з метою відступу від висновку Верховного Суду у постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21 щодо застосування ч.ч. 1, 5 ст. 29 ГПК України у подібних правовідносинах.
В ухвалі від 26.06.2024 у справі №924/698/23 Верховний Суд зазначив, що правила у чч. 1, 5 ст. 29 ГПК України застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці, однак у разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами у ч. 1 ст. 27 цього Кодексу.
Поняття місця виконання грошового зобов'язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором, у зв'язку з чим не підлягає застосуванню ч. 5 ст. 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні. Що ж до позовної вимоги про визнання недійсним правочину, то така вимога також не стосується місця виконання договору ані в частині поставки, ані в частині сплати коштів.
Отже, на думку колегії суддів в ухвалі від 26.06.2024 у справі №924/698/23, територіальна юрисдикція такої категорії спорів має визначатися за загальним правилом ч. 1 ст. 27 ГПК України, згідно з якою позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, на чому у справі, яка розглядається, наголошує Товариство, мотивуючи підставу касаційного оскарження судових рішень за п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 30.08.2024 прийняла до розгляду справу № 924/698/23.
Згідно з імперативними вимогами ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та ст. 236 ГПК України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Приймаючи до уваги, що питання застосування ч. 1 ст. 27 ГПК України чи чч. 1, 5 ст. 29 цього Кодексу у вирішенні аналогічних спорів є предметом розгляду суду, з огляду на те що правовий висновок об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у подібній справі №924/698/23 може мати суттєве значення для вирішення питання про правильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, з метою дотримання єдності судової практики, відповідач просить суд звернути увагу на наявність підстав для зупинення провадження у справі, яка розглядається, до закінчення перегляду в касаційному порядку об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23.
11.11.2025 судом від прокуратури отримано заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі /вх.№35846/25 від 11.11.2025/.
При цьому прокурор посилається на те, що відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, порівняно з фактичними обставинами справи, у якій Великою Палатою Верховного Суду висловлена правова позиція, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для уточнення висновків Великої Палати Верховного Суду.
Також прокурор зазначає, що у клопотанні відповідача відсутнє будь-яке обґрунтування об'єктивної неможливості розгляду справи №916/3946/25, та що з урахуванням вимог чинного законодавства, у даній справі відсутня нагальна потреба в зупиненні провадження у справі, яка виникає у разі, якщо неможливо постановити рішення у певній справі до ухвалення судового рішення в іншій.
Судом встановлено, що ухвалою Верховного Суду від 30.08.2024 вирішено прийняти до розгляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 924/698/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024.
В ухвалі зокрема наведені наступні підстави передачі справи на розгляд об'єднаної палати:
У справі, що розглядається, господарські суди попередніх інстанцій визначили територіальну підсудність справи про визнання недійсними додаткових угод та стягнення коштів за місцезнаходженням позивача, застосувавши при цьому положення частин першої та п'ятої статті 29 ГПК України. Виснували, що позаяк умовами укладеного сторонами договору місцем поставки товару визначені населені пункти, які знаходяться у Хмельницькій області, то цим встановлено місце виконання договору.
Під час касаційного перегляду колегія суддів з'ясувала, що Верховний Суд здійснював касаційний перегляд справи № 924/674/21 за позовом першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах - Хмельницької обласної ради, Комунального некомерційного підприємства "Хмельницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф" Хмельницької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Крейн Енерджі" про визнання недійсною додаткової угоди до договору та стягнення коштів, обумовлених порушенням частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі".
У постанові від 15.06.2022 у справі № 924/674/21 Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду визнав безпідставними доводи товариства про те, що справа № 924/674/21 була розглянута з порушенням територіальної підсудності, оскільки відповідно до умов договору місце поставки товару здійснюється за місцезнаходженням АЗС учасника на території Хмельницької області.
Також у постанові від 30.01.2024 у справі № 924/564/22 Верховний Суд відхилив доводи скаржника про те, що суд першої інстанції рішення ухвалив з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності) з огляду на частину п'яту статті 29 ГПК України, оскільки умовами договору було погоджено місце поставки товару і погодився, що у такому випадку територіальна підсудність може визначатися за вибором позивача.
Проте колегія суддів не погоджується з цими висновками, з огляду на таке.
У постанові від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, розглядаючи питання відповідності приписам законодавства договору поруки, як підстави для зміни територіальної підсудності спору, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначав, зокрема, що для учасника справи місце її розгляду не може не мати певного значення та не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що сторона не є заінтересованою у розгляді справи за належною територіальною юрисдикцією (див. пункти 59 та 61).
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суд має дослідити питання належності спору до юрисдикції суду, в тому числі й щодо територіальної юрисдикції (підсудності).
У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Так, за загальним правилом, визначеним у частинах першій, другій статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Відповідно ж до частини першої статті 29 ГПК України "Підсудність справ за вибором позивача" право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
За частиною п'ятою статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
Аналіз положення процесуального закону свідчить про те, що ним передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов'язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі, якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.
ЦК України не містить дефініції «місце виконання договору». Натомість у ЦК України йдеться про місце виконання зобов'язання і відповідно до статті 532 ЦК України місце виконання зобов'язання встановлюється у договорі. Якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться: 1) за зобов'язанням про передання нерухомого майна - за місцезнаходженням цього майна; 2) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі договору перевезення, - за місцем здавання товару (майна) перевізникові; 3) за зобов'язанням про передання товару (майна), що виникає на підставі інших правочинів, - за місцем виготовлення або зберігання товару (майна), якщо це місце було відоме кредиторові на момент виникнення зобов'язання; 4) за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання. Якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання; 5) за іншим зобов'язанням - за місцем проживання (місцезнаходженням) боржника.
Зобов'язання може бути виконане в іншому місці, якщо це встановлено актами цивільного законодавства або випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Колегія суддів зазначає, що у справі, що переглядається, спір про стягнення з відповідача грошових коштів не стосується предмета договору поставки, а місце поставки не має значення для визначення юрисдикції спору. Іншими словами, за синалагматичним договором, який передбачає зустрічні зобов'язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов'язання виник спір.
Тому, на думку колегії суддів, для визначення юрисдикції спору про стягнення грошових коштів не застосовується пункт 3 частини першої статті 532 ЦК України.
У разі спору про стягнення грошових коштів для цілей визначення юрисдикції спору не підлягає застосуванню і пункт 4 частини першої статті 532 ЦК України, відповідно до якого, якщо місце виконання зобов'язання не встановлено у договорі, виконання провадиться за грошовим зобов'язанням - за місцем проживання кредитора, а якщо кредитором є юридична особа, - за її місцезнаходженням на момент виникнення зобов'язання; якщо кредитор на момент виконання зобов'язання змінив місце проживання (місцезнаходження) і сповістив про це боржника, зобов'язання виконується за новим місцем проживання (місцезнаходженням) кредитора з віднесенням на кредитора всіх витрат, пов'язаних із зміною місця виконання.
Цей пункт визначає місце, в якому провадиться виконання зобов'язання про фізичну сплату коштів готівкою боржником безпосередньо кредитору. На це, зокрема, вказує можливість понесення витрат, пов'язаних із зміною місця виконання, а така можливість у разі сплати безготівкових коштів виключається. Сплата безготівкових коштів здійснюється шляхом надання боржником доручення обслуговуючому боржника банку і зарахування коштів на рахунок кредитора в банку, який його обслуговує.
Отже, поняття місця виконання грошового зобов'язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв'язку з цим не підлягає застосуванню і частина п'ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.
Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним правочину, то така вимога також не стосується місця виконання договору ані в частині поставки, ані в частині сплати коштів.
Отже, на переконання колегії суддів, у справі, що переглядається, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України: позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача.
Наведене, за висновком колегії суддів, є підставою для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у cправі № 924/674/21 щодо застосування частин першої та п'ятої статті 29 ГПК України, зазначивши натомість, що за договором, який передбачає зустрічні зобов'язання, юрисдикцію спору слід визначати залежно від того, з якого саме зобов'язання виник спір.
Частиною другою статті 302 ГПК України визначено, що суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об'єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об'єднаної палати.
Щодо подібності правовідносин, то таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб'єктним та об'єктним критеріями. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов'язків учасників) є основним, а два інші - додатковими. Суб'єктний і об'єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб'єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об'єкт. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
У справі № 924/674/21, як і у справі, що передається, позов поданий прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, про визнання недійсною додаткової угоди до договору про закупівлю товарів за державні кошти та стягнення надмірно сплаченої суми, за місцезнаходженням позивача. Тобто, правовідносини, у яких виник спір, та щодо яких визначається територіальна юрисдикція, є ідентичними.
Верховний Суд у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів‚ корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду, відхиляючи доводи касаційної скарги про визначення підсудності спору з порушенням правил територіальної юрисдикції, дійшов висновку про те, що для визначення територіальної юрисдикції цього спору слід застосовувати частину п'яту статті 29 ГПК України, за якою позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів, з чим не погодилася колегія суддів у справі № 924/698/23.
Враховуючи наведене, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергопрод Сервіс" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 26.02.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 у справі № 924/698/23 підлягає прийняттю до розгляду Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду.
Таким чином, судом встановлено, що розгляд Об'єднаною палатою Верховного Суду справи №924/698/23 зокрема стосується визначення територіальної юрисдикції та вирішення питання щодо наявності підстав для відступу від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 15.06.2022 у cправі № 924/674/21 щодо застосування частин першої та п'ятої статті 29 ГПК України.
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 ГПК України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Ураховуючи вищевикладене, з метою дотримання єдності судової практики щодо визначення територіальної підсудності даної справи, господарський суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 924/698/23.
Керуючись п. 5 ч. 1 ст. 227, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Зупинити провадження у справі № 916/3946/25 до закінчення перегляду в касаційному порядку Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №924/698/23 та опублікування в установленому законом порядку повного тексту постанови.
2. Зобов'язати учасників справи повідомити суд про усунення підстав, що зумовили зупинення провадження у справі.
Інформацію по справі можна отримати за веб-адресою: http://od.arbitr.gov.ua.
Повна ухвала складена 14.11.2025.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення "12" листопада 2025 р. та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст. 254, 255 ГПК України.
Суддя Н.Д. Петренко