07 листопада 2025 року Справа № 915/598/25
м.Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
розглянувши заяву від 28.10.2025 (вх.№15121/25 від 28.10.2025) Фізичної особи-підприємця Півторак Людмили Григорівни про ухвалення додаткового рішення, у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця Півторак Людмили Григорівни,
адреса для кореспонденції: АДРЕСА_1 ;
адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , код РНОКПП НОМЕР_1
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1
представник позивача, адвокат Бартошук Валерія Олександрівна
електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2
до відповідача: Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації, вул. Житня буд.14, будівля 1, м. Москва, Російська Федерація, 119991
електронна пошта: info@minjust.gov.ru
про: відшкодування завданих збитків.
Фізична особа-підприємець Півторак Людмила Григорівна звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, сформованою в системі "Електронний суд" 16.04.2025 (вх.№5811/25 від 16.04.2025) про стягнення з держави Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації матеріальну шкоду у розмірі 45 471 дол. США, що складає еквівалент 1 883 536, 14 грн.
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.09.2025 позов задоволено. Стягнуто з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації на користь Фізичної особи-підприємця Півторак Людмили Григорівни матеріальну шкоду у розмірі 45 471 дол. США, що складає еквівалент 1 883 536, 14 грн. Стягнуто з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації в дохід державного бюджету України 28 253,05 грн. судового збору.
Фізична особа-підприємець Півторак Людмила Григорівна звернулась до Господарського суду Миколаївської області із заявою від 28.10.2025 (вх.№15121/25 від 28.10.2025) в якій просить суд ухвалити додаткове рішення у справі №915/598/25 та стягнути з держави Російська Федерація в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля, 1, електронна пошта: info@minjust.gov.ru) на користь Фізичної особи-підприємця Півторак Людмили Григорівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса для кореспонденції: АДРЕСА_4 ) судові витрати на проведення експертних досліджень в розмірі 12300 грн., а також витрати на професійну правничу допомогу в сумі 92500 грн.
Розглянувши заяву від 28.10.2025 (вх.№15121/25 від 28.10.2025) Фізичної особи-підприємця Півторак Людмили Григорівни про ухвалення додаткового рішення, суд зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
За положенням частини 3 ст.244 Господарського процесуального кодексу України cуд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 ГПК України).
За приписами ч.2 ст.16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
У відповідності до частин 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.3 та ч.4 ст.126 ГПК України, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У відповідності до ч.1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в пункті 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", згідно з яким договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
У відповідності до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19).
Також, як відзначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.12.2020 по справі № 640/18402/19, гонорар адвоката може бути погодинний або фіксований. Останній є більш зручним не лише для клієнтів (дає можливість чітко розрахувати суму витрат на суд), але й для цілей відшкодування витрат на його оплату. Розмір гонорару адвоката, встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача. Тому в цьому випадку подавати опис робіт, виконаних адвокатом, не обов'язково.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу щодо понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
Такі докази, відповідно до частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Так, позивач у позовній заяві зазначив, що позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 92 500,00 грн.
На підтвердження понесених витрат позивачем надано:
- копію договору про надання правничої допомоги №6.03.25 від 24.03.2025 (т.1 арк.240, 241);
- копію розрахунку суми гонорару за правничу допомогу, надану в межах договору від 24.03.2025 №06.03.25 про надання правничої допомоги (т.1 арк.242);
- копію рахунку №1 від 09.04.2025 (т.1 арк.243);
- копію платіжної інструкції від 10.04.2025 на суму 92 500,00 грн. (т.1 арк.244-246).
Як вбачається з матеріалів справи, 24 березня 2025 року Фізичною особою - підприємцем Півторак Людмилою Григорівною (клієнт) та Адвокатським бюро «Бартошук Євролекс» (виконавець) було укладено Договір №6.03.25 про надання правничої допомоги (далі - Договір), у відповідності до умов якого клієнт доручає виконавцю, а виконавець приймає на себе зобов'язання щодо здійснення представницьких повноважень, захисту прав і законних інтересів клієнта, надання клієнту правової допомоги, у тому числі за окремими дорученнями (п.1 Договору).
У відповідності до п.4.1 Договору, винагорода виконавця за надання правової допомоги (гонорар) виплачується у фіксованому розмірі, який становить 2 000,00 грн. за одну годину роботи.
Згідно п.4.2 Договору, гонорар за виконання окремих доручень може бути узгодженим сторонами у фіксованому розмірі. У такому випадку розмір гонорару визначається сторонами в розрахунку суми гонорару за виконання кожного окремого доручення та/або відповідному акті надання правничої допомоги.
Відповідно до п.4.3 Договору, гонорар підлягає сплаті на розрахунковий рахунок виконавця, протягом 3 банківських днів з моменту підписання сторонами акту про надання правничої допомоги, або в інший строк, визначений сторонами в акті про надання правничої допомоги. Гонорар за узгодженням сторін може бути сплачений у формі авансу, згідно розрахунку суми гонорару.
Так, 09 квітня 2025 року між адвокатом та клієнтом складено та підписано розрахунок суми гонорару за правничу допомогу, надану в межах договору від 24.03.2025 №06.03.25 про надання правничої допомоги, у відповідності до якого сторони згідно п.п.4.2-4.3 Договору дійшли згоди про виконання виконавцем окремого доручення наступного змісту: юридичне супроводження в судах національної юрисдикції та Європейському суді з прав людини позовних заяв Фізичної особи - підприємця Півторак Людмили Григорівни про відшкодування шкоди та компенсації збитків, завданих збройною агресією РФ, гонорар за яке становить 92 500,00 грн. (т.1арк.242).
Гонорар у сумі 92 500,00 грн. був сплачений клієнтом згідно платіжної інструкції №77Т0050S4 від 10.04.2025 (т.1 арк.244-246).
Представництво інтересів Фізичної особи - підприємця Півторак Людмили Григорівни у даній справі здійснювалося адвокатом Бартошук В.О. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВЕ №1151952 від 10.04.2025, який містить посилання на договір про надання правової допомоги №6.03.25 від 24.03.2025 (т.1 арк.238).
Суд зазначає, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Аналогічну правову позицію викладено у постановах Об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо.
Суд зауважує, що діяльність Адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 92 500,00 грн. є документально підтвердженим, співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Протилежного відповідачем не доведено.
З огляду на викладене вище, враховуючи положення ст.126, 129 ГПК України, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимоги представника позивача та стягнення на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 92 500,00 грн.
Щодо розподілу витрат, пов'язаних з проведенням експертних досліджень суд зазначає таке.
Згідно з частинами першою та третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Судом встановлено, що позивачкою на підтвердження понесення нею витрат у розмірі 12 300, 00 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів:
- Договору №19/01 від 19.01.2023 на технічний огляд (обстеження) будівлі (т.1 арк.122);
- протоколу узгодження договірної ціни на надання послуг з технічного обстеження на громадський будинок торговий центр, за адресою: пр.-т Героїв України, 113б, у м.Миколаїв, у зв'язку з пошкодженням внаслідок агресії Російської Федерації, на можливість подальшої безпечної експлуатації з наданням рекомендації (т.1 арк.123),
- рахунку №01 від 19.01.2023 (т.1 арк.124);
- акту №01 від 25.01.2023 приймання-передачі технічного звіту згідно договору №19/01 від 19.01.2023 (т.1 арк.125);
- Договору №3/2023 від 01.06.2023 про проведення незалежної оцінки збитків (визначення розміру) (т.1 арк.137, 138),
- акту надання послуг №9 від 10.07.2023 (т.1 арк.214),
- рахунку на оплату №120-0069/1 від 09.12.2024 (т.1 арк.218),
- акту приймання-передачі наданих послуг №120-0069/1 від 10.12.2024 (т.1 арк.219);
- платіжної інструкції №Е266-538Т-34СТ-90КС від 10.12.2024 на суму 4 800,00 грн. (т.1 арк.220).
Частиною 4 ст.127 ГПК України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Суд зазначає, що сторони на власний розсуд та ризик подають докази на підтвердження обставин, які на їх думку мають значення для вирішення спору. Витрати на збирання доказів, можуть бути враховані до судових витрат у випадку їх обґрунтованості.
Так, суд вказує, що витрати позивачки у розмірі 4000,00 грн. пов'язані з проведенням незалежної оцінки (визначення розміру) збитків, за наслідками якої було складено Звіт "Про проведення незалежної оцінки (визначення розміру) збитків, були необхідними для встановлення розміру понесених позивачкою збитків, внаслідок пошкодження нерухомого майна, у зв'язку із збройною агресією Російською Федерацією.
При ухваленні рішення у даній справі від 02.09.2025 судом взято до уваги зазначений Звіт "Про проведення незалежної оцінки (визначення розміру) збитків.
Також суд зазначає, що проведення технічного обстеження громадського будинку торгового центру, за адресою: проспект Героїв України, 113-Б у м. Миколаєві та обстеження з фотофіксацією нерухомого майна є ініціативою позивачки, яка реалізована в приватному порядку, тому витрати на оплату Технічного звіту №ТЗ-19-01-23 від 25.01.2023 та акту №120-0069/1 від 20.03.2023 з обстеження нерухомого майна не можуть покладатись на відповідача, а тому сума у розмірі 8 300,00 грн. не підлягає розподілу в порядку статті 129 ГПК України.
Взявши до уваги вище викладене, суд доходить висновку що витрати позивачки на експертні дослідження підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 4000,00 грн., понесених нею на проведенні незалежної оцінки (визначення розміру) збитків за результатом якої було складено Звіт про проведення незалежної оцінки (визначення розміру) збитків.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 127, 129, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Заяву від 28.10.2025 (вх.№15121/25 від 28.10.2025) Фізичної особи-підприємця Півторак Людмили Григорівни про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації (119991, м. Москва, вул. Житня, буд. 14, будівля, 1, електронна пошта: info@minjust.gov.ru) на користь Фізичної особи-підприємця Півторак Людмили Григорівни (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 , адреса для кореспонденції: АДРЕСА_4 ) судові витрати на проведення експертних досліджень в розмірі 4 000,00 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 92 500,00 грн.
3. В іншій частині заяви відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК.
Суддя Н.О. Семенчук