іменем України
14 листопада 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 740/2389/25
Головуючий у першій інстанції - Шевченко І. М.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1652/25
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Онищенко О.І., Шитченко Н.В.,
учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр",
відповідач: ОСОБА_1 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 серпня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У травні 2025 року ТОВ «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №09.07.2024-100002273 від 09.07.2024 у розмірі 57 000 грн та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 09.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №09.07.2024-100002273 шляхом підписання позичальником електронним цифровим підписом пропозиції на укладення кредитного договору (оферти) і заявки на отримання кредиту.
Позивач зазначав, що відповідно до умов кредитного договору товариство зобов'язалось надати відповідачці кредит у розмірі та на умовах, установлених договором, а відповідачка зобов'язалася повернути кредит та сплатити проценти за користування ним.
Указував, що товариство свої зобов'язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі 15 000 грн строком на 210 днів, дата повернення кредиту - 03.02.2025, процентна ставка - фіксована у розмірі 1% за день користування.
Наголошував, що відповідачка порушила умови договору щодо повернення кредиту та сплати коштів за користування кредитом у встановлені договором строки та порядки, у зв'язку із чим у неї утворилась заборгованість у розмірі 57 000 грн, з яких:
- 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 31 500 грн - заборгованість за процентами;
- 3 000 грн - заборгованість за комісією;
- 7 500,00 грн - заборгованість за неустойкою.
Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11.08.2025 позов ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість у загальному розмірі 57 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, стягнути з позивача понесені нею судові витрати, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач не заперечує факт укладення кредитного договору з позивачем, однак заперечує належне виконання кредитодавцем взятих на себе за договором зобов'язань, зокрема перерахування їй коштів саме кредитодавцем на підставі відповідного договору.
Відповідачка зазначає, що не є допустимим доказом картка субконто за договором №09.07.2024-100002273 та розрахунок заборгованості, оскільки вони жодним чином не свідчать про те, що між сторонами кредитного Договору №09.07.2024-100002273 від 09.07.2024 мали місце розрахунки в період його дії, так як вони є лише внутрішніми документами, виготовленими позивачем.
Указує, що у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). Оскільки банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору, то положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Наголошує, що положення пункту 8 Заявки споживача від 09.07.2024, яка є невід'ємною частиною кредитного договору №09.07.2024-100002273, укладеного між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , щодо обов'язку відповідача сплачувати комісію, пов'язану з наданням кредиту в розмірі 20% є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 10.01.2024 в справі №727/5461/23, від 09.10.2024 в справі №582/202/22.
Звертає увагу суду на те, що кредитний договір №09.07.2024-100002273 від 09.07.2024, укладений між сторонами, вже в період дії воєнного стану в Україні, а, отже, згідно з п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку за прострочення зобов'язань.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «Споживчий центр» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити.
Позивач зазначає, що видача кредитних коштів відповідачу підтверджується листом ТОВ «УПР», за змістом якого: «Між нашими підприємствами укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 2024-01-04. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09.07.2024 18:50:18 на суму 15000,00 (п'ятнадцять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 448357356, призначення платежу: Видача за договором кредиту №09.07.2024-100002273».
Наголошує, що зазначаючи в апеляційній скарзі про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, відповідач не надав ні до суду першої інстанції, ні до апеляційного суду виписки по рахунках в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_1, який відповідач зазначив в договорі як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений статтею 81 ЦПК України.
Звертає увагу суду на те, що оскільки ТОВ «Споживчий центр» не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наведений позивачем у позовній заяві розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Указує, що комісія пов'язана із наданням послуги, а саме: перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу - інтернет-еквайрингу. Так як ТОВ «Споживчий центр» надає кошти у кредит без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківського кредиту, то плата за надання кредиту, на картку, зазначену позичальником, є виправданим. Відповідач не був позбавлений права отримати кредит у відділенні ТОВ «Споживчий центр» (ТМ «ШвидкоГроші»), уникнувши додаткових витрат.
Посилається на те, що матеріали справи не містять жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості долучених до матеріалів справи позивачем, а за висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 11.07.2018 у справі №753/7883/15, доводи сторони про необґрунтованість розрахунку кредитної заборгованості є безпідставними, якщо на його спростування сторона не надала власного розрахунку.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та доводи відзиву на неї, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» суд першої інстанції виходив з того, що унаслідок невиконання відповідачкою взятих за кредитним договором зобов'язань утворилася заборгованість у вказаному позивачем розмірі, яка не спростована відповідачкою та її представником, і така заборгованість підлягає стягненню з неї на користь позивача.
Вирішуючи питання стягнення неустойки суд констатував, що оскільки кредитний договір укладено після 23.01.2024, тобто, пізніше 30-го дня з дня набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», то до відповідачки не застосовуються положення пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення від відповідальності за прострочення виконання зобов'язань за договорами про споживчий кредит, а застосування загальної норми п. 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України до договору, який укладено після 23.01.2024, є юридично необґрунтованим, суперечить нормам спеціального законодавства.
З висновком районного суду щодо наявності підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за кредитним договором апеляційний суд погоджується, проте колегія суддів не погоджується з визначеним до стягнення розміром заборгованості, з огляду на наступне.
У справі встановлено, що 09.07.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №09.07.2024-100002273 шляхом прийняття пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), яка розміщена на сайті кредитора та підписанням заявки після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та схвалення їх кредитором, а також підписанням відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), які сформовані на сайті кредитора та підписані позичальником за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора, отриманого позичальником в sms-повідомленні на номер телефону, вказаний при її ідентифікації на сайті - Е362 (а.с. 9 зворот - 15).
Відповідно до п. 1.1 пропозиції про укладення кредитного договору (а. с. 9 зворот - 12) дана пропозиція є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченим Законом України «Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 ЦК України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 ЦК України.
Підписання споживачем даної пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту (п. 1.13 пропозиції про укладення кредитного договору).
За цим договором кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію (п. 3.1 пропозиції про укладення кредитного договору).
Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника. Позичальник зобов'язується не використовувати кредит для участі в азартних іграх та не перераховувати кредит на рахунки організаторів азартних ігор (п. 3.2 пропозиції про укладення кредитного договору).
Пунктом 3.3 пропозиції про укладення кредитного договору передбачено, що дата надання/видачі кредиту, сума кредиту, строк, на який надається кредит, дата повернення (виплати) кредиту, проценти за користування кредитом та графік платежів встановлюється у заявці, яка є невід'ємною частиною даної оферти.
Згідно з п. 4.1 пропозиції про укладення кредитного договору кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту - перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача - НОМЕР_1.
Пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) підписана ОСОБА_1 з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором - Е362 (а. с. 9 зворот - 12).
09.07.2024 за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору - Е362 ОСОБА_1 підписала заявку до кредитного договору №09.07.2024-100002273, яка є невід'ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 09.07.2024 за посиланням https:/sgroshi.com.ua/ua/informaciya-o-kompanii згідно зі ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 12 зворот - 13).
За умовами заявки кредитного договору №09.07.2024-100002273 від 09.07.2024 ОСОБА_1 надано кредит на таких умовах:
1. Дата надання/видачі кредиту - 09.07.2024;
2. Сума кредиту - 15 000 грн.;
3. Строк, на який надається кредит - 210 днів з дати його надання;
4. Дата повернення (виплати) кредиту - 03.02.2025;
5. Процентна ставка - фіксована незмінна та становить 1 % за 1 день користування кредитом, яка застосовується протягом усього строку, на який надається кредит. Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку;
6. Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожен день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Денна процентна ставка та її розрахунок: 0,88% (денна процентна ставка) = (27 782,64/15000) / 210 х 100%;
7. Проценти розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом, залишком кредиту та на процентну ставку;
8. Комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20% від суми кредиту та дорівнює 3 000 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні. Нараховується кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Відповідно до п. 13, 14 заявки кредитного договору №09.07.2024-100002273 від 09.07.2024 неустойка: 150 грн, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов'язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов'язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 365% річних, які нараховуються від простроченої позичальником суми. Максимальний розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України встановлюється законом.
У заявці кредитного договору №09.07.2024-100002273 від 09.07.2024 ОСОБА_1 зазначила реквізити належного позичальнику електронного платіжного засобу для надання коштів позичальнику за даними та наступними договорами: НОМЕР_1.
09.07.2024 за допомогою електронного підпису позичальника - одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору - Е362 ОСОБА_1 підписала відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №09.07.2024-100002273 (кредитної лінії) (а.с. 13 зворот - 14) та додаток до кредитного договору № 09.07.2024-100002273 (кредитної лінії) від 09.07.2024 - інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 (а.с. 14 зворот - 15).
Окрім того, 09.07.2024 за допомогою одноразового ідентифікатора А362 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 15 зворот - 16).
Довідкою від 27.05.2025 №2705/25-2 ТОВ «СМ Універсал» підтвердило, що за даними його системи, на номер абонента НОМЕР_2 09.07.2024 о 18:48:59 було доставлено SMS-повідомлення з текстом: «Код підтвердження А362 для Паспорту Е362 для Договору» (а.с. 60 зворот).
Згідно з листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 21.04.2025 №56-2104 між підприємствами ТОВ «Споживчий центр» та ТОВ «Універсальні платіжні рішення» укладено договір на переказ коштів ФК-П-2024/01-2 від 01.04.2024 (а.с. 49-53), відповідно до зазначеного договору було успішне перерахування коштів на платіжну картку клієнта: 09.07.2024 18:50:18 на суму 15 000 грн, номер картки НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua - 448357356, призначення платежу: видача за договором кредиту № 09.07.2024-100002273 (а.с. 7).
Згідно з карткою субконто за договором № 09.07.2024-100002273 за 09.07.2024 - 27.05.2025, 09.07.2024 ОСОБА_1 переказано на картку кредитні кошти в сумі 15 000 грн, а також нараховано проценти та комісію, пов'язану з наданням кредиту, в розмірі 3 000 грн. У подальшому щодня здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами в розмірі 150 грн (а. с. 55 зворот - 60).
Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 09.07.2024-100002273 від 09.07.2024 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором складає 57 000 грн, з яких: 15 000 грн - основний борг, 31500 грн - проценти; 3 000 грн - комісія; 7 500 грн - неустойка (а. с. 7 - зворот).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно з вимогами чинного законодавства України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлений у зобов'язанні строк (термін) його виконання (ст. 526, 527, 530 ЦК України).
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до його виконання.
За приписами частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон).
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру; електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пунктом 12 частини 1 статті 3 Закону).
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Як слідує з матеріалів справи, кредитний договір №09.07.2024-100002273 від 09.07.2025 містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.
Його підписано ОСОБА_1 09.07.2025 з використанням позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором Е362.
Крім того, у договорі сторони погодили суму кредиту 15 000 грн, строк кредиту - 210 днів з дати його надання, процентну ставку 1% за 1 день користування.
За вказаних обставин, колегія суддів уважає встановленим факт укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Споживчий центр» кредитного договору №09.07.2024-100002273 від 09.07.2025, що не заперечується самою відповідачкою.
Факт перерахування відповідачці коштів в розмірі 15 000 грн підтверджується довідкою ТОВ "Універсальні платіжні рішення" від 21.04.2025 № 56-2104, що відповідає часу підписання електронним підписом пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) та укладення кредитного договору (09.07.2024 18:50:18), призначенням платежу: видача за договором кредиту № 09.07.2024-100002273, номер картки НОМЕР_1 , саме цю картку вказано відповідачкою при погодженні оферти та поданні заявки на отримання кредиту.
При укладенні кредитного договору відповідачка сама надала відомості, які її ідентифікують: свої прізвище, ім'я, по батькові, паспортні дані, ідентифікаційний номер, адресу проживання, номер телефону, номер банківської картки. Саме на вказаний нею номер телефону позивачем було направлено одноразовий ідентифікатор, яким відповідачка скористалася, ввівши у відповідне поле на сайті товариства, тим самим підписавши договір. При цьому кошти були перераховано на зазначену позичальником картку.
Відповідачка, зазначаючи в апеляційній скарзі про відсутність доказів перерахування кредитних коштів, не надає при цьому виписки по її рахунках в банківських установах, у тому числі по рахунку НОМЕР_1, який вона зазначила в договорі, як номер особистого платіжного засобу, на спростування доказів, наданих стороною позивача, хоча такий обов'язок передбачений статтею 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з нормами статті 46 Закону України "Про платіжні послуги" порядок виконання платіжних операцій, у тому числі обмеження щодо виконання платіжних операцій з використанням конкретних платіжних інструментів, визначається цим Законом та нормативно-правовими актами НБУ; виконання платіжних операцій у платіжній системі здійснюється відповідно до правил такої платіжної системи з урахуванням вимог цього Закону; надавач платіжних послуг має право виконувати платіжні операції користувачів за допомогою/з використанням однієї чи кількох платіжних систем, учасником яких він є, або залучати для виконання платіжних операцій інших надавачів платіжних послуг як посередників; надавач платіжних послуг отримувача під час виконання платіжної операції з метою встановлення належного отримувача коштів за платіжною операцією.
У разі невідповідності номера рахунку та/або коду отримувача надавач платіжних послуг утримувача має право: - зупинити проведення платіжної операції на строк до чотирьох робочих днів та зарахувати кошти на відповідний рахунок для встановлення належного утримувача. У разі неможливості встановлення належного отримувача надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний не пізніше четвертого робочого дня після надходження коштів повернути їх надавачу платіжних послуг платника із зазначенням причини повернення; - не уточнювати номер рахунку та/або код утримувача. У такому разі надавач платіжних послуг утримувача зобов'язаний повернути кошти надавачу платіжних послуг платника не пізніше наступного робочого дня після їх надходження із зазначенням причини повернення.
Зважаючи на наведені норми Закону «Про платіжні послуги» у разі, якщо б під час виконання платіжної операції щодо перерахування кредитних коштів відповідачці, відомості про неї, як про належного утримувача кредиту не підтвердились, то операція із зарахування таких коштів взагалі б не відбулась.
Отже, TOB "Споживчий центр" виконало свої зобов'язання за кредитним договором №09.07.2024-100002273 від 09.07.2025 в повному обсязі, надавши відповідачці кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Колегія суддів вважає безпідставними доводи заявниці про те, що не є допустимим доказом картка субконто за договором №09.07.2024-100002273 та розрахунок заборгованості, оскільки вони жодним чином не свідчать про те, що між сторонами кредитного Договору №09.07.2024-100002273 від 09.07.2024 мали місце розрахунки в період його дії, так як вони є лише внутрішніми документами, виготовленими позивачем.
Апеляційний суд зауважує, що в разі якщо кредиторами виступають банки-емітенти, то вони зобов'язані надати виписку про рух коштів по рахунку, оскільки є тримачами відповідної інформації, однак в справі яка переглядається ТОВ "Споживчий центр" не є банківською установою, а має статус фінансової установи, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, зокрема надання кредитів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, тому не може надати первинні банківські документи, а відтак наданий суду позивачем розрахунок є належним та допустимим доказом заборгованості та її розміру у справі.
Відтак апеляційний суд наголошує, що в даній справі, за умови, що відповідачка заперечує отримання коштів, чи суму заборгованості, то саме вона мала б надати докази на спростування тверджень позивача, адже обов'язок доказування передбачає не лише обов'язок позивача довести свої вимоги, але й обов'язок відповідачки спростувати такі вимоги.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку та картки субконто за договором №09.07.2024-100002273, проценти ним нараховані у відповідності до умов укладеного між сторонами договору, тому підлягають стягненню з відповідачки у заявленому позивачем розмірі 31 500 грн (15 000 грн х 1% х 210 днів).
Щодо стягнення комісії за обслуговування кредиту апеляційний суд зазначає наступне.
У п. 8 Заявки кредитного договору №09.07.2024-100002273 (кредитної лінії) передбачена комісія, пов'язана з наданням кредиту - 20 % від суми кредиту та дорівнює 3 000 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.
Відтак, комісія пов'язана із наданням послуги, зокрема перерахування кредитодавцем коштів на рахунок, вказаний позичальником, з використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про споживче кредитування" у цьому законі терміни вживаються в такому значенні, зокрема, загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.
Таким чином включення до загальної суми заборгованості за кредитним договором комісії є обґрунтованим і узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору.
Відтак, наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед ТОВ «Споживчий центр» саме у сумі 49 500 грн, з яких: 15 000 грн - заборгованість за тілом кредиту, 31 500 грн - заборгованість за процентами, 3 000 грн - заборгованість за комісією, підтверджується карткою субконто за договором №09.07.2024-100002273, що не спростовано відповідачкою.
Вирішуючи питання стягнення неустойки у розмірі 7 5000 грн колегія суддів зважає на наступне.
Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).
Критерії правомірності примусу суб'єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов'язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов'язковими для такого суб'єкта.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).
Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов'язань. Така особливість проявляється: (1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; (2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; (3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Керуючись вказаними нормами закону, а також встановивши, що позивач, окрім заборгованості за тілом кредиту, відсотками та комісією, просив стягнути неустойку у розмірі 7 500 грн, яка відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України підлягає списанню кредитодавцем, колегія суддів вважає вказані вимоги необґрунтованими, безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.
На вказане суд першої інстанції уваги не звернув, в зв'язку із чим дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог в цій частині.
За таких обставин, суд першої інстанції при задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки не дотримався норм матеріального та процесуального права, неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, його висновки в цій частині не відповідають обставинам справи, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки у розмірі 7 500 грн - скасуванню з відмовою у задоволенні цих вимог.
Зважаючи на наведене, рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11.08.2025 в частині визначеної до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості у загальному розмірі підлягає зміні, шляхом зменшення її розміру з 57 000 грн до 49 500 грн.
Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
У зв'язку з частковим задоволенням позову на 49 500 грн, що становить 86,84 % від оскаржуваної суми, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню 2 103,61 грн (2422,40 грн х 86,84%) судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, оплата якого підтверджена квитанцією (а.с. 17).
У зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги на суму 7 500 грн, що становить 13,16 % від оскаржуваної суми, з ТОВ «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 478,18 грн (3 633,60 грн х 13,16%) судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, оплата якого підтверджена квитанцією (а.с. 92).
Керуючись ст. 141, 367, 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 серпня 2025 року в частині вирішення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення неустойки у розмірі 7 500 грн - скасувати, відмовивши у задоволенні цих вимог.
Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 11 серпня 2025 року в частині визначеної до стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованості у загальному розмірі та суми судових витрат по сплаті судового збору - змінити, зменшивши розмір заборгованості з 57 000 грн до 49 500 грн, а розмір судових витрат зі сплати судового збору з 2 422 грн 40 коп. до 2 103 грн 61 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» на користь ОСОБА_1 478 грн 18 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А; ЄДРПОУ 37356833.
Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Головуюча О.Є. Мамонова
Судді: О.І. Онищенко
Н.В. Шитченко