79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
06.11.2025 Справа № 914/1447/25
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Еліт Буд Про"
про стягнення 120580,36 грн
за участю представників:
від позивача Масюк М.В.
від відповідача не з'явився
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Еліт Буд Про" про стягнення 120580,36 грн, з яких 100000,00 грн основний борг, 2000,00 грн штраф, 15785,36 грн пеня, 1726,00 грн 3% річних та 1069,00 грн інфляційні втрати.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Позивач подав заяву (вх.№29673/25 від 06.11.2025) про долучення до матеріалів справи копії акта здачі-приймання виконаних послуг від 09.04.2025 по договору про надання адвокатом правничої допомоги та копії договору про надання адвокатом правничої допомоги №08/04/25/1 від 08.04.2025.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити з підстав, що наведені у позовній заяві. Представник позивача також просив стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач явку представника в судове засідання не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд встановив таке.
30.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Еліт Буд Про" (покупець) укладено договір поставки №25/30072024, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно рахунку на передоплату та супровідної накладної, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і сплатити ціну, визначену у рахунку на передоплату відповідно до кожної поставки товару.
Пунктами 1.3.-1.5. договору передбачено, що загальна вартість, що є предметом даного договору, складається із суми вартостей поставленого товару, підтверджених документально, протягом всього строку дії цього договору. Ціни на товар вказуються у рахунку на передоплату та конкретних супровідних накладних. Продавець поставляє товар окремими партіями у відповідності із домовленостями з покупцем. Продавець виписує та надає покупцю рахунок на передоплату.
Згідно з пунктами 2.1.-2.3. договору покупець зобов'язаний провести передоплату за партію товару в розмірі 100 (ста) відсотків його вартості протягом 3 (три) банківських днів з моменту отримання рахунку на передоплату. Розрахунок за придбаний товар здійснюються Покупцем шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок продавця. Зобов'язання покупця з оплати товару виникають з моменту виставлення продавцем рахунку-фактури на підставі відповідного замовлення.
Відповідно до пункту 5.4. договору за порушення строків розрахунків, встановлених цим договором. Покупець сплачує продавцеві:
- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла протягом простроченого періоду, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення;
- якщо є протермінування оплати за поставлений товар більш як 80 календарних днів з моменту одержання товару, то покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.
Як зазначено у позовній заяві, позивачем поставлено (відвантажено) відповідачу товар згідно з такими видатковими накладними: від 09.10.2024 №2365 на суму 60091,28 грн, від 08.10.2024 №2374 на суму 19300,20 грн, від 18.10.2024 №2497 на суму 34578,02 грн, від 22.10.2024 №2501 на суму 5166,20 грн, від 31.10.2024 №2598 на суму 19758,02 грн.
Позивач зазначає, що відповідач лише частково оплатив поставлений йому товар на суму 38893,72 грн відповідно до платіжного доручення №633 від 16.01.2025, у зв'язку з чим у нього виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 100000,00 грн.
У зв'язку з порушенням умов договору позивач на підставі пункту 5.4. договору нарахував відповідачу 2000,00 грн штрафу та 15785,36 грн пені.
На підставі частини 2 статті 625 ЦК України позивач також нарахував відповідачу 1726,00 грн 3% річних та 1069,00 грн інфляційних втрат.
Враховуючи наведене, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути з відповідача 100000,00 грн основного боргу, 2000,00 грн штрафу, 15785,36 грн пені, 1726,00 грн 3% річних та 1069,00 грн інфляційних втрат.
Відповідач проти позову не заперечив, відзив на позовну заяву не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши представника позивача, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно із частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 30.07.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Еліт Буд Про" (покупець) укладено договір поставки №25/30072024, відповідно до пункту 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю товар згідно рахунку на передоплату та супровідної накладної, а покупець зобов'язується прийняти даний товар і сплатити ціну, визначену у рахунку на передоплату відповідно до кожної поставки товару.
Факт поставки відповідачу товару підтверджується такими видатковими накладними: від 09.10.2024 №2365 на суму 60091,28 грн, від 08.10.2024 №2374 на суму 19300,20 грн, від 18.10.2024 №2497 на суму 34578,02 грн, від 22.10.2024 №2501 на суму 5166,20 грн, від 31.10.2024 №2598 на суму 19758,02 грн.
Позивач зазначив, що відповідач частково оплатив поставлений йому товар на суму 38893,72 грн. Отже, як зазначив позивач та як підтверджується матеріалами справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 100000,00 грн. Докази сплати вказаної заборгованості в матеріалах справи відсутні, відзив на позовну заяву відповідач не подав.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як встановлено судом, відповідно до пункту 5.4. договору за порушення строків розрахунків, встановлених цим договором. Покупець сплачує продавцеві:
- пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла протягом простроченого періоду, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення;
- якщо є протермінування оплати за поставлений товар більш як 80 календарних днів з моменту одержання товару, то покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% від суми заборгованості.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши розрахунок штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем невірно визначено кількість днів у визначених ним періодах нарахування. Зокрема у періоді з 11.10.2024 по 07.05.2025 міститься 209 днів, а не 210 днів. У періоді з 19.10.2024 по 07.05.2025 міститься 201 день, а не 210 днів. У періоді з 23.10.2024 по 07.05.2025 міститься 197 днів, а не 210 днів. У періоді з 01.11.2024 по 07.05.2025 міститься 188 днів, а не 210 днів.
Неправильне визначення кількості днів у вказаних періодах призвело до неправильного підрахунку пені та 3% річних. На розрахунок штрафу та інфляційних втрат неправильне визначення кількості днів в даному випадку не вплинуло.
Отже здійснивши перерахунок штрафу, пені, 3% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення 2000,00 грн штрафу, 13972,97 грн пені, 1655,94 грн 3% річних та 1069,00 грн інфляційні втрати.
Відповідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, здійснивши перерахунок позовних вимог, суд дійшов висновку що позов підлягає задоволенню частково. Зокрема суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 100000,00 грн основного боргу, 2000,00 грн штрафу, 13972,97 грн пені, 1655,94 грн 3% річних та 1069,00 грн інфляційних втрат.
Позивачем при поданні позовної заяви було сплачено судовий збір в розмірі 3028,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №7255 від 23.04.2025 на суму 3028,00 грн.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 2980,73 грн витрат по сплаті судового збору, оскільки позов підлягає задоволенню частково.
Щодо заявленого клопотання про стягнення 10000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Згідно із частиною 1 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, відповідно до якого розмір витрат на професійну правничу допомогу становить 10000,00 грн.
Як вбачається із поданих матеріалів, 08.04.2025 між Адвокатським бюро «Масюк та Партнери» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лембергбуд» (замовник) укладено договір про надання адвокатом правової допомоги № 08/04/25/1, відповідно до пункту 1.1. якого замовник доручає, а виконавець зобов'язується надавати замовнику правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 4.1. договору встановлено, зокрема, що замовник оплачує виконавцеві вартість послуг з надання правової за цим договором в наступному порядку: 10000,00 грн аванс за підготовку та подання претензії, позовної заяви.
Згідно з пунктами 6.1. та 6.2. договору, здача-приймання виконаних робіт по наданню правової допомоги за договором, здійснюється сторонами за результатами виконаного завдання, відповідно до акту здачі-приймання виконаних робіт, за місцезнаходженням виконавця. Замовник зобов'язаний підписати акт, підготовлений виконавцем.
09.04.2025 між Адвокатським бюро «Масюк та Партнери» (виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лембергбуд» (замовник) підписано акт здачі-приймання виконаних послуг по договору про надання адвокатом правової допомоги, відповідно до пункту 1 якого виконавцем у відповідності до умов договору протягом квітня 2025 року надано замовнику наступну професійну правничу допомогу: збір документації, опрацювання та аналіз документації, підготовка та подання претензії, підготовка та подання в Господарський суд Львівської області позовної заяви про стягнення заборгованості із ТзОВ «Будівельна компанія «Еліт Буд Про».
Відповідно до пункту 2 вказаного акту винагорода за надані послуги становить 10000,00 грн без ПДВ.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом з тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява №19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду (постанова КГС ВС від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, від 30.07.2019 у справі №902/519/18), у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Крім того, Верховний Суд у своїх рішеннях зазначив, що для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (постанови КГС ВС від 10.10.2018 у справі №910/21570/17, від 14.11.2018 у справі №921/2/18, додаткова постанова КГС ВС від 11.12.2018 у справі №910/2170/18, від 10.10.2019 у справі №909/116/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, постанова ВП ВС від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, додаткова ухвала ВС від 21.07.2020 справі №915/1654/19, постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19, постанова ВС від 24.01.2022 у справі №911/2737/17).
Пунктом 3.2. рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини у справі "Баришевський проти України", "Двойних проти України", заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Зазначені висновки узгоджуються із висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі №550/936/18, від 04.06.2019 у справі №9901/350/18 та додатковій постанові у зазначеній справі від 12.09.2019, а також у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, від 26.05.2020 у справі №908/299/18.
Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, керуючись критеріями розумності розміру адвокатських витрат, беручи до уваги обсяг наданих представником відповідача послуг та виконаних робіт, оцінивши співмірність цих витрат з ціною позову, суд дійшов висновку, що витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн є достатньо обґрунтовані та підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 126, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Еліт Буд Про" (79041, місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 215А, квартира 23, ідентифікаційний код 45042454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лембергбуд" (79066, місто Львів, вулиця Грунтова, будинок 5, ідентифікаційний код 40248785) 100000,00 грн - основного боргу, 2000,00 грн - штрафу, 13972,97 грн - пені, 1655,94 грн - 3% річних, 1069,00 грн - інфляційних втрат, 2980,73 грн - витрат по сплаті судового збору та 10000,00 грн - витрат на професійну правничу допомогу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у відповідності до Глави 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 14.11.2025.
Суддя Петрашко М.М.