просп. Науки, 5, м. Харків, 61612, телефон/факс (057)702 10 79, inbox@lg.arbitr.gov.ua
14 листопада 2025 року м. Харків Справа № 913/223/25
Провадження № 3/913/223/25
Господарський суд Луганської області у складі судді Секірського А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом
Публічного акціонерного товариства «Центренерго», смт Козин Обухівського району Київської області
до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», м. Лисичанськ Луганської області
про стягнення 62 951 грн 65 коп.
без повідомлення (виклику) сторін
Приватне акціонерне товариство «Центренерго» через підсистему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення коштів в сумі 62 951 грн 65 коп., з яких: 28 646 грн 52 коп. - збитки, 5 863 грн 94 коп. - пеня, 4 815 грн 14 коп. - 3% річних, 23 626 грн 05 коп. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.08.2019 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» (далі за текстом - покупець, позивач) та Акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» (далі за текстом - постачальник, відповідач) укладено договір поставки вугілля № 111/41 (далі за текстом - договір), на виконання зобов'язань за яким відповідач поставив позивачу за залізничними накладними № 52240306, № 52240314, № 52240298 вугілля у 4 напіввагонах № 67896936, № 65753444, № 67186536, № 67612747, яке прибуло 27.10.2019 на станцію вантажоодержувача - Вуглегірської ТЕС.
Після прибуття вагонів Вуглегірською ТЕС проведено відбір проби вугілля, за результатами якого встановлено, що вугілля не відповідало умовам договору, про що було повідомлено відповідача.
Відповідач звернувся до директора Вуглегірської ТЕС з листом від 31.10.2019, в якому просив провести повторний відбір проб та хімічний аналіз вугілля. Плату за користування вагонів, у зв'язку з затримкою вагонів для проведення повторного аналізу проб вугілля, відповідач гарантував.
В той же час з рахунку позивача 03.11.2019 сплачено вартість за користування вагонами в сумі 28 646 грн 52 коп.
Згідно з п. 8.6 договору постачальник повністю відшкодовує покупцю, зокрема, вартість доставки неприйнятого покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку; всі збитки, витрати покупця, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу - прибирання, маневрові роботи; всі збитки, витрати покупця, пов'язані та понесені у зв'язку з списанням залізничною станцією призначення з покупця нарахованої суми за виконання робіт, надання додаткових послуг під час перевезення вантажу та/або на станції призначення та/або на підходах до неї.
Відповідно до п. 8.7 договору на підставі понесених витрат або збитків покупець надає постачальнику: оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків; лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно з рахунком; належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам договору або понесення витрат чи збитків відповідно до п. 8.6 договору.
Постачальник протягом 30 днів з моменту отримання документів, вказаних у п. 8.7, оплачує рахунок покупця. За порушення виконання даного зобов'язання покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі 0,01 відсотка (за кожний день прострочення) від суми, з якої допущено прострочення за увесь час прострочення (п. 8.8 договору).
Позивач звернувся до відповідача з листом від 17.12.2019 № 06/3878, який отримано останнім 27.12.2019, до якого додав рахунок із підтверджуючими документами на відшкодування понесених витрат в сумі 28 646 грн 52 коп.
Оскільки відповідачем обов'язок з оплати рахунку у встановлений договором строк не виконано, позивачем на підставі п. 8.8 договору нарахована пеня у розмірі 0,01% в сумі 5 863 грн 94 коп. за період з 27.01.2020 по 03.09.2025, а також на підставі ст. 625 ЦК України - 3% річних в сумі 4 815 грн 14 коп. за період з 27.01.2020 по 03.09.2025 та інфляційні втрати в сумі 23 626 грн 05 коп. за період з лютого 2020 року по липень 2025 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2025 позовну заяву передано на розгляд судді Секірському А.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 09.09.2025 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Центренерго» залишено без руху та надано 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
12.09.2025, тобто в межах встановленого судом строку на усунення недоліків, від Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшла заява про усунення недоліків від 12.09.2025 № б/н.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.09.2025 заяву про усунення недоліків передано на розгляд судді Секірському А.В.
Ухвалою Господарського суду Луганської області від 17.09.2025 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Центренерго» прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/223/25, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті справи.
Частиною 5 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (ч. 11 ст. 242 ГПК України).
Копія ухвали про відкриття провадження у справі в електронній формі була надіслана 17.09.2025 до електронних кабінетів позивача, представника позивача - адвоката Шевченка О.В., що підтверджується довідками, сформованими в автоматизованій системі документообігу суду.
Відповідно до інформації з автоматизованої системи документообігу суду, відповідач - Акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (ідентифікаційний код - 32359108), як юридична особа, не має зареєстрованого електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС.
Місцезнаходженням відповідача - Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», відповідно до інформації, отриманої з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, є: вул. Малиновського, будинок 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100. Інформація для здійснення зв'язку: телефон 1 - (06451) 9 60 21; телефон 2 - (06451) 9 62 72, адреса електронної пошти - Luivc@lu.lg.ua.
За інформацією Акціонерного товариства «Укрпошта», розміщеною на офіційному сайті (https://offices.ukrposhta.ua), відділення поштового зв'язку у м. Лисичанську Луганської області тимчасово не функціонують, а тому пересилання поштової кореспонденції на адресу місцезнаходження відповідача є неможливим.
Відповідно до п.п. 21 п. 1 розділу ХІ «Перехідні положення» ГПК України особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються Законами України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції».
За приписами ч. 1 ст. 121 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають електронного кабінету, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджується Міністерством розвитку громад та територій України.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, затверджений Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окуповані Російською Федерацією, до якого включено м. Лисичанськ Лисичанської міської територіальної громада, територія якого є тимчасово окупованою з 03.07.2022 та на якій зареєстрований відповідач.
Оскільки відповідач у справі зареєстрований на тимчасово окупованій території, куди Акціонерне товариство «Укрпошта» не здійснює пересилання поштової кореспонденції, та з огляду на відсутність у відповідача електронного кабінету, відповідно до приписів ч. 1 ст. 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» повідомлення для Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про розгляд справи та про його право подати відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, суд здійснив 19.09.2025 через оголошення, розміщене на сторінці Господарського суду Луганської області (у розділі «Інше/Повідомлення для учасників справ, які знаходяться в районі проведення антитерористичної операції та на тимчасово окупованих територіях») офіційного вебпорталу «Судова влада України» в мережі Інтернет.
Крім того, копія ухвали про відкриття провадження у справі в електронній формі була надіслана відповідачу на адресу електронної пошти - Luivc@lu.lg.ua, яка зазначена у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте не доставлена, що підтверджується довідкою про помилку доставки електронного листа, сформованою в автоматизованій системі документообігу суду, та адресу електронної пошти - lisichanskygol@ukr.net, зазначену у листах відповідача від 31.10.2019 № 520 та № 521, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, сформованою в автоматизованій системі документообігу суду.
Враховуючи викладене, відповідач належним чином був повідомлений про відкриття провадження у справі та про його право подати заяви по суті справи.
Відповідач правом на подачу відзиву не скористався.
Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Частиною 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши у сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
15.08.2019 між Публічним акціонерним товариством «Центренерго» та Акціонерним товариством «Лисичанськвугілля» укладено договір поставки вугілля № 111/41 з додатковими угодами від 13.09.2019 № 1, від 17.10.2019 № 2, від 25.10.2019 № 3, від 13.12.2019 № 4, від 28.12.2019 № 5, від 28.12.2019 № 6, від 16.03.2020 № 7, від 29.05.2020 № 8, від 10.07.2020 № 9, від 24.07.2020 № 10, від 31.08.2020 № 11, від 31.08.2020 № 12 (аркуші справи 13-29).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався поставити (передати) у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти і оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля) на визначених у договорі умовах.
Згідно з п. 1.2 договору необхідні для виконання договору відомості вказуються в специфікаціях до договору, які є невід'ємною частиною договору (далі - Специфікації). В специфікаціях вказуються (в тому числі, але не виключно) назви виробників, вантажовідправників, відокремлених підрозділів покупця (ТЕС) - вантажоотримувачів (далі - вантажоотримувачі), залізничні станції відправлення, залізничні станції вантажоотримувачів (далі - залізничні станції призначення), їх реквізити, а також кількість, асортимент і строки (терміни) поставки вугілля на кожну залізничну станцію призначення в залежності від потреби покупця, але в будь-якому випадку в межах загальної суми договору і терміну його дії.
Поставка вугілля по договору здійснюється залізничним транспортом на умовах DDР (залізнична станція призначення) згідно з «Інкотермс 2010. Правила ІСС з використання термінів для внутрішньої та міжнародної торгівлі», з урахуванням передбачених договором особливостей (п. 2.1 договору).
За умовами п. 2.2 договору узгоджений сторонами в відповідній специфікації обсяг вугілля постачається окремими партіями. Партією вугілля вважається вироблений і відвантажений на адресу вантажоотримувача за певний проміжок часу обсяг вугілля, середня якість якого характеризується однією об'єднаною пробою, за результатами лабораторних випробувань якої оформлене посвідчення якості вугілля в партії та враховані особливості п. 3.5 договору.
Відповідно до п. 2.3 договору доставку вугілля до залізничної станції призначення здійснює АТ «Укрзалізниця» (далі - перевізник) в відкритих, технічно справних, очищених від залишків попередніх вантажів, залізничних вантажних напіввагонах (далі - вагони), якими на праві власності або іншій правовій підставі володіє перевізник.
Пунктом 2.4 договору сторони погодили, що вугілля поставляється виключно при наявності та на підставі відповідних підписаних сторонами Специфікацій. Відвантажене вугілля, яке не відповідає умовам відповідних Специфікацій, до обсягів поставленого по договору вугілля не зараховується.
Право власності на вугілля від постачальника до покупця переходить після підписання сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами договору (п. 2.5 договору).
Приймання вугілля за договором здійснюється спільно вантажоотримувачем і уповноваженими представниками постачальника в місці надходження - на території і на обладнанні вантажоотримувача (п. 3.1 договору).
Вантажоотримувач самостійно приймає вугілля за якістю та кількістю, якщо уповноважені представники постачальника не прибули до місця надходження вугілля для його спільного приймання та/або відсутні на момент подачі вагонів для зважування чи опробування біля відповідного обладнання вантажоотримувача. Результати самостійного приймання вугілля вантажоотримувачем вважаються достовірними, рівноцінними з результатами спільного приймання та використовуються для виконання умов договору, крім випадків, вказаних в п. 3.4 договору (п. 3.2 договору).
Спірні ситуації щодо якісних показників вугілля, прийнятого без участі представника незалежної інспекторської організації, вирішуються шляхом виконання хіманалізів контрольних та арбітражних зразків лабораторних проб виключно в присутності представника покупця. Хіманаліз арбітражних зразків лабораторних проб здійснюється на письмову вимогу постачальника або покупця після оцінки результатів хіманалізу відповідних контрольних зразків лабораторних проб. Результати хіманалізу арбітражних зразків лабораторних проб вважаються остаточними без врахування всіх попередніх хіманалізів в будь-яких лабораторіях та застосовуються для виконання умов договору (п. 3.4 договору).
У відповідності до п. 3.6 договору результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов договору, відображаються в Актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля.
Якість та асортимент вугілля, що поставляється за договором, повинні відповідати наступним вимогам (п. 5.1 договору):
- зольність на сухий стан (базова) - 23,0%, допустимий діапазон - 35,0%;
- волога на робочий стан (базова) - 8,9%, допустимий діапазон - 12,0%;
- вихід легких речовин на сухий беззольний стан (допустимий діапазон) - 36,0-44,0%;
- плавкість золи не більше 1360Со.
Якість відвантаженого вугілля підтверджується посвідченнями якості на кожну партію (п. 5.2 договору).
Для визначення фактичних якісних показників, які застосовуються для виконання умов договору, з отриманого вугілля відбирають проби, готують їх для лабораторних випробувань та здійснюють випробування за відповідними чинними нормативними документами на методи відбору і підготовки проб до лабораторних випробувань та на методи аналізування (п. 5.3 договору).
Згідно з п. 5.6 договору для виконання умов договору застосовуються отримані за результатами приймання якісні показники вугілля без врахування похибки випробувань у всіх випадках, крім вказаних в п. 5.7 договору.
Загальна сума договору складається з визначеної відповідно до умов договору фактичної вартості поставленого вугілля, ПДВ у випадку його нарахування та не може перевищувати 350 000 000 грн 00 коп. (п. 6.1 договору).
За умовами п. 6.5 договору вартість доставки вугілля до залізничної станції призначення вважається транспортно-заготівельними витратами покупця. Вартість доставки перевізнику оплачує покупець.
Сторони у п.п. 7.1.1 п. 7.1 договору визначили, що постачальник зобов'язаний поставити (передати) покупцеві на умовах договору вугілля в строк (термін), обсягах, асортименті та по реквізитах, вказаних в Специфікаціях.
Покупець має право отримати вугілля в кількості, з якісними характеристиками та в терміни, передбачені умовами договору (п.п. 7.4.1 п. 7.4 договору); не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі встановленого в п. 5.1 договору допустимого діапазону (п.п. 7.4.3 п. 7.4 договору).
Відповідно до п. 8.1 договору у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та договором.
Постачальник несе всі ризики втрати чи пошкодження вугілля до моменту здійснення його поставки у відповідності до умов договору (п. 8.4 договору).
У пункті 8.6 договору сторони погодили, що постачальник повністю відшкодовує покупцю, зокрема:
- вартість доставки неприйнятого покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку;
- всі збитки, витрати покупця, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятним вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу - прибирання, маневрові роботи;
- всі збитки, витрати покупця, пов'язані та понесені у зв'язку з списанням залізничною станцією призначення з покупця нарахованої суми за виконання робіт, надання додаткових послуг під час перевезення вантажу та/або на станції призначення та/або на підходах до неї.
На підставі понесених витрат або збитків покупець надає постачальнику: оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків; лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно рахунку, належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам договору або понесення витрат чи збитків відповідно до п. 8.6 договору (п. 8.7 договору).
Згідно з п. 8.8 договору постачальник протягом 30 днів з моменту отримання документів, вказаних у п. 8.7, оплачує рахунок покупця. За порушення виконання даного зобов'язання покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі 0,01 відсотка (за кожний день прострочення) від суми, з якої допущено прострочення за увесь час прострочення.
У пункті 10.1 договору, в редакції додаткової угоди від 16.03.2020 № 7, сторони дійшли згоди, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.12.2020, а в частині розрахунків - до їх повного виконання.
Відповідно до укладених та підписаних сторонами Специфікацій від 15.08.2019 № 1, від 13.09.2019 № 2, від 25.10.2019 № 3, від 22.11.2019 № 4, від 28.12.2019 № 5, від 25.03.2020 № 6, від 31.07.2020 № 7 (аркуші справи 30-36), які є невід'ємними частинами договору, сторони встановили, що вантажоотримувачем вугілля є Вуглегірська ТЕС (залізнична станція Світлодарське), вантажовідправник - Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (залізничні станції відправлення Новодружівська та Переїзна).
На виконання зобов'язань за договором 27.10.2019 на адресу вантажоотримувача вантажу - Вуглегірської теплової електростанції Публічного акціонерного товариства «Центренерго» надійшли 4 напіввагони з вугіллям, відвантаженим відповідачем, а саме: № 67896936 за залізничною накладною № 52240306; № 67612747 за залізничною накладною № 52240298; № 67186536 та № 65753444 за залізничною накладною № 52240314.
Після прибуття вагонів Вуглегірською ТЕС самостійно здійснено відбір проби вугілля, за результатами хімічного аналізу якого встановлено, що відібрані проби не відповідали умовам договору, а саме: вміст золи складав - 50,1%, вихід легких речовин - 47,3%, що перевищувало граничні показники за договором, про що було повідомлено відповідача.
Відповідно до листа відповідача від 31.10.2019 № 520 він не погодився з результатами самостійного відбору проб Вуглегірською ТЕС, у зв'язку з чим просив провести повторний відбір проб та хімічний аналіз вугілля в лабораторії ВТЕС у присутності своїх уповноважених представників. Плату за користування вагонів, у зв'язку з затримкою вагонів для проведення повторного аналізу проб, вугілля гарантував (аркуш справи 38).
Призупинення переадресування (повернення) затриманих 4 напіввагонів з вугіллям було отримано листом відповідача від 31.10.2019 № 521. Також у вказаному листі відповідач гарантував оплату збору за використання вагонів та всіх додаткових зборів, пов'язаних з переадресуванням вагонів, за його рахунок, особовий рахунок 5830066 (аркуш справи 39).
У зв'язку із затримкою вагонів для спільного відбору проби вугілля з представниками відповідача, з рахунку позивача списано кошти за користування вагонами № 67896936, № 67612747, № 67186536, № 65753444 в сумі 28 646 грн 52 коп. (з ПДВ), що підтверджується Переліком від 03.11.2019 № 20191103 Філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 03.11.2019 № 03110306 (аркуш справи 40-41).
Згідно з п. 8.7 договору листом від 17.12.2019 № 06/3878 відповідачу було надіслано рахунок від 12.12.2019 № 5 з підтверджуючими документами на відшкодування понесених позивачем витрат, який отримано останнім 27.12.2019, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (аркуші справи 37, 42-43).
Відповідач у встановлені п. 8.8 договору строки рахунок не оплатив.
Позивач стверджує, що оскільки відповідачем не було виконано взятих на себе зобов'язань за договором щодо відшкодування витрат, які були сплачені Публічним акціонерним товариством «Центренерго» у розмірі 28 646 грн 52 коп., то відповідно останні є збитками позивача.
У зв'язку з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо відшкодування понесених витрат, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача збитків в розмірі 28 646 грн 52 коп., пені в сумі 5 863 грн 94 коп. за період з 27.01.2020 по 03.09.2025, 3% річних в сумі 4 815 грн 14 коп. за період з 27.01.2020 по 03.09.2025 та інфляційних втрат в сумі 23 626 грн 05 коп. за період з лютого 2020 року по липень 2025 року.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків (ст. 16 ЦК України).
Статтею 20 Господарського кодексу України (далі за текстом ГК України, який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема, шляхом відшкодування збитків.
Згідно із п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст.ст. 526, 610, 611, 623 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом ст.ст. 193, 224, 225 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору; учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Укладений між сторонами у даній справі договір від 15.08.2019 № 111/41 за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 673 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно положень ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Як встановлено судом вище, відповідачем на виконання договору поставлено позивачу:
- за залізничною накладною № 52240306 вугілля у вагоні № 67896936, яке прибуло на станцію вантажоотримувача 27.10.2019;
- за залізничною накладною № 52240298 вугілля у вагоні № 67612747, яке прибуло на станцію вантажоотримувача 27.10.2019;
- за залізничною накладною № 52240314 вугілля у вагонах № 67186536, № 65753444, яке прибуло на станцію вантажоотримувача 27.10.2019.
Після прибуття вагонів Вуглегірською ТЕС Публічного акціонерного товариства «Центренерго» самостійно здійснено відбір проби вугілля, за результатами хімічного аналізу якого було встановлено, що відібрані проби не відповідали умовам договору, а саме: вміст золи складав - 50,1%, вихід легких речовин - 47,3%, що перевищувало граничні показники за договором, про що було повідомлено відповідача.
Відповідач листами від 31.10.2019 № 520 та № 521 повідомив позивача, що не погоджується з результатами самостійного відбору проб Вуглегірською ТЕС та просив провести повторний відбір проб і хімічний аналіз вугілля в лабораторії ВТЕС у присутності своїх уповноважених представників, а також призупинити переадресування (повернення) 4 напіввагонів з вугіллям. Також відповідач гарантував оплату за користування вагонів, у зв'язку з затримкою вагонів для проведення повторного аналізу проб вугілля, оплату збору за використання вагонів та всіх додаткових зборів, пов'язаних з переадресуванням вагонів.
Відповідно до даних, зазначених у Відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 від 03.11.20219 № 03110306, Переліку від 03.11.2019 № 20191103 Філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» Акціонерного товариства «Укрзалізниця», позивачем понесено витрати, пов'язані з оплатою за користування вагонами, в сумі 28 646 грн 52 коп.
Отже, зазначені витрати позивача були вимушеними (з вини відповідача) та неминучими (враховуючи, що вугілля вимушено зберігалось у залізничних вагонах).
Ці витрати є додатковими та не були б понесені позивачем при належному виконанні відповідачем умов укладеного договору.
Згідно з умовами п. 8.6 договору та ч. 1 ст. 623 ЦК України у відповідача виник обов'язок з відшкодування понесених позивачем збитків, пов'язаних з оплатою (перевізнику АТ «Укрзалізниця») за користування вагонами, загальна сума яких складає 28 646 грн 52 коп., що підтверджують Відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 та Перелік Філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» Акціонерного товариства «Укрзалізниця».
Позивачем відповідно до умов п. 8.7 договору надіслано відповідачу з листом від 17.12.2019 № 06/3878 рахунок-фактуру від 12.12.2019 № 5 на відшкодування витрат, пов'язаних з затримкою вагонів з вугіллям через перевищення допустимих показників за якістю, із підтверджуючими документами, який отриманий відповідачем 27.12.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідно до п. 8.8 договору у відповідача виник обов'язок з оплати рахунку-фактури протягом 30 днів з моменту отримання документів.
Разом з цим, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів повного або часткового відшкодування відповідачем витрат позивача.
Враховуючи, що позивач довів належними та допустимими доказами спричинення йому відповідачем збитків у вигляді додаткових витрат і позивач набув право стягнути ці додаткові витрати (збитки) з відповідача.
Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за договором. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало показникам якості; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо якості поставленого вугілля, позивач поніс додаткові витрати (зазнав збитків).
Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості.
Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам якості, обумовленої договором, позивач зазнав збитків на загальну суму 28 646 грн 52 коп.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення збитків в розмірі 28 646 грн 52 коп. обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимоги про стягнення пені.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 216 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Штрафними санкціями відповідно до ст. 230 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом положень частин 4 і 6 ст. 231 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Частиною 2 ст. 343 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За умовами п. 8.8 договору постачальник протягом 30 днів з моменту отримання документів, вказаних у п. 8.7, оплачує рахунок покупця. За порушення виконання даного зобов'язання покупець має право стягнути з постачальника пеню у розмірі 0,01 відсотка (за кожний день прострочення) від суми, з якої допущено прострочення за увесь час прострочення.
Тобто укладеним сторонами договором передбачено більшу тривалість періоду нарахування пені, ніж той, що передбачений ч. 6 ст. 232 ГК України (який був чинний на час виникнення між сторонами спірних правовідносин).
Згідно з розрахунком пені, наведеним у позові, пеня позивачем нарахована за період з 27.01.2020 по 03.09.2025 в сумі 5 863 грн 94 коп.
Перевіривши розрахунок пені, судом встановлено, що розмір пені не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, проте позивачем невірно визначений початок періоду нарахування пені, тому проведений розрахунок є арифметично невірним.
Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
За змістом ч. 2 ст. 252 ЦК України вбачається, що термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з ч. 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Частиною 1 ст. 255 ЦК України визначено якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Отже, при визначенні строку (терміну) виконання зобов'язання необхідно враховувати загальні положення ЦК України про порядок визначення та обчислення строків (термінів), зокрема, щодо початку і закінчення строку (терміну).
Як встановлено судом, відповідно до умов договору зобов'язання відповідача з оплати рахунку-фактури від 12.12.2019 № 5 повинні були бути виконані протягом 30 днів з моменту отримання документів, якими підтверджуються понесені витрати. Враховуючи отримання відповідачем рахунку-фактури з підтверджуючими документами 27.12.2019, тому з урахуванням приписів ст.ст. 253, 255 ЦК України понесені позивачем витрати мали бути відшкодовані відповідачем до 27.01.2020 (останній день оплати 26.01.2020 - вихідний день).
Відтак право нараховувати пеню за прострочення відповідачем виконання зобов'язання починається з 28.01.2020.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 5 861 грн 08 коп. за період з 28.01.2020 по 03.09.2025.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення пені слід відмовити.
Щодо вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.
За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Оскільки у відповідача після отримання рахунку-фактури позивача виникло грошове зобов'язання, тому згідно з нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України факт невиконання такого зобов'язання зумовлює виникнення у відповідача обов'язку зі сплати позивачу 3% річних від простроченого платежу та інфляційних втрат, сума яких складає 4 815 грн 14 коп. і 23 626 грн 05 коп. відповідно.
Згідно з розрахунком 3% річних, наведеним у позові, 3% річних позивачем нараховані за період з 27.01.2020 по 03.09.2025.
Перевіривши розрахунок 3% річних, судом встановлено, що позивачем невірно визначений початок періоду таких нарахувань, тому проведений розрахунок є арифметично невірним, оскільки право нараховувати 3% річних за прострочення відповідачем виконання зобов'язання починається з 28.01.2020.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 4 812 грн 79 коп. за період з 28.01.2020 по 03.09.2025.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення 3% річних слід відмовити.
Згідно з розрахунком інфляційних втрат, наведеним у позові, інфляційні втрати позивачем нараховані за період з лютого 2020 року по липень 2025 року.
Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем невірно визначено приріст індексу споживчих цін 182,474428%, який має заокруглюватися до десяткового числа після коми (саме так визначаються місячні та річні індекси споживчих цін Державним комітетом статистики України), тому проведений розрахунок є арифметично невірним.
Здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, з урахуванням вищевикладеної позиції Верховного Суду, нарахуванню підлягають інфляційні втрати за період з лютого 2020 року по липень 2025 року в сумі 23 633 грн 40 коп. (приріст індексу споживчих цін - 182,5%).
Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю в сумі 23 626 грн 05 коп., оскільки за розрахунком суду інфляційні втрати складають більшу суму ніж визначена та заявлена позивачем.
Всього підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в сумі 62 946 грн 44 коп., у тому числі: збитки в розмірі 28 646 грн 52 коп., пеня в сумі 5 861 грн 08 коп., 3% річних в сумі 4 812 грн 79 коп., інфляційні втрати в сумі 23 626 грн 05 коп.
Щодо розподілу судового збору.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак, судовий збір за подання позову покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 2 422 грн 20 коп.
Згідно з частинами 4, 5 ст. 240 ГПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 233, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення 62 951 грн 65 коп. задовольнити частково.
2.Стягнути з Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля», місцезнаходження: вул. Малиновського, будинок 1, м. Лисичанськ, Луганська область, 93100, ідентифікаційний код 32359108 на користь Публічного акціонерного товариства «Центренерго», місцезнаходження: вул. Рудиківська, будинок 49, селище міського типу Козин, Обухівський район, Київська область, 08711, ідентифікаційний код 22927045 збитки в розмірі 28 646 грн 52 коп., пеню в сумі 5 861 грн 08 коп., 3% річних в сумі 4 812 грн 79 коп., інфляційні втрати в сумі 23 626 грн 05 коп., судовий збір в сумі 2 422 грн 20 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволенні решти позову відмовити.
4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст. 256 ГПК України, та порядку, визначеному ст. 257 ГПК України.
5.Повне рішення складено - 14.11.2025.
Суддя Андрій СЕКІРСЬКИЙ