Справа № 443/1653/25 Головуючий у 1 інстанції: РАВЛІНКО Р. Г.
Провадження № 33/811/1665/25 Доповідач: Березюк О. Г.
14 листопада 2025 року. Львівський апеляційний суд у складі: судді судової палати у кримінальних справах Березюка О.Г., за участі ОСОБА_1 , захисника Гивеля В.П., розглянувши у місті Львові апеляційну скаргу захисника Гивеля В.П. на постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановив:
Постановою Жидачівського районного суду Львівської області від 17.10.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 гривень та позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 гривні.
Згідно постанови суду ОСОБА_1 24.09.2025 року о 19 год. 39 хв. в с.Буянів, вул.Лесі Українки, 81, Стрийського району Львівської області, керував транспортним засобом марки «Volkswagen polo», д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Своїми діями порушив п. 2.9 «а» ПДР.
Захисник Гивель В.П. в апеляційній скарзі просить постанову суду скасувати та закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.
На підтримання своїх апеляційних вимог апелянт покликається на те, що судом першої інстанції розгляд справи відбувся неповно та необ'єктивно, вважає постанову суду незаконною та необґрунтовано, при цьому зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом за обставин, зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення, також судом не взято до уваги пояснень ОСОБА_2 , даними ним в суді першої інстанції в частині того, що автомобіль ОСОБА_1 був припаркований поряд з місцем його проживання і саме до припаркованого автомобіля під'їхали працівники поліції.
Розглянувши матеріали справи №443/1653/25, дослідивши доводи апеляційної скарги, пояснення особи, що притягується до адміністративної відповідальності, та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується доказами у справі, зокрема протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 №464083 від 24.09.2025 року, який відповідає вимогам ст.256 КУпАП (а.с.3), відеозаписами, що містяться в матеріалах справи, якими зафіксовано всі необхідні обставини, зокрема рух транспортного засобу та зупинку транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції, оголошення виявлених ознак алкогольного сп'яніння, проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, після проходження огляду визнав, що вживав алкогольні напої, відмовився від повторного огляду на стан сп'яніння в медичному закладі (а.с.7), результатом спеціального приладу Драгер, яким встановлено факт перебування ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння, результат 1.01 проміле (а.с.3), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 24.09.2025 року, де проставлений підпис ОСОБА_1 про згоду з результатом пройденого огляду (а.с.5), направленням ОСОБА_1 до медичного закладу від 24.09.2025 року, яким засвідчено факт відмови ОСОБА_1 від повторного огляду в медичному закладі (а.с.6).
Огляд водія ОСОБА_1 на виявлення стану алкогольного сп'яніння проведено з дотриманням вимог ст.266 КУпАП та Інструкції огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС та МОЗ України №1425/735 від 09.11.2015 року, а саме зі згоди водія на місці зупинки транспортного засобу.
Апеляційний суд досліджуючи матеріали справи, приходить до обґрунтованого переконання про те, що висновки суду першої інстанції з приводу заперечень поданих в суді першої інстанції та викладені доводи в апеляційній скарзі, які є аналогічними запереченням, є обґрунтованими належним чином та апеляційний суд не вбачає жодних підстав не погоджуватися із зазначеними висновками.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
При накладенні адміністративного стягнення на ОСОБА_1 місцевий суд в повній мірі врахував характер і спосіб вчиненого, особу правопорушника, ступінь її вини, інші обставини справи, що впливають на вид стягнення, і обґрунтовано наклав стягнення згідно санкції статті.
Отже, постанова місцевого суду є законна і обґрунтована, винесена законним складом суду, підстав для її скасування чи зміни з мотивів, наведених в апеляційній скарзі захисника Гивеля В.П., апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
постановив:
Постанову Жидачівського районного суду Львівської області від 17 жовтня 2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Гивеля В.П. - без задоволення.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.
Суддя Львівського
апеляційного суду Березюк О.Г.