Справа № 442/8178/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/811/3021/25 Доповідач: ОСОБА_2
11 листопада 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянувши в м. Львові у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, -
з участю: ОСОБА_6
ОСОБА_6 звернулася до слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області зі скаргою, в якій просила визнати протиправною бездіяльність Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області; зобов'язати Дрогобицьку окружну прокуратуру Львівської області прийняти та невідкладно зареєструвати подану нею заяву про вчинення кримінального правопорушення №364 від 24.10.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань; зобов'язати Дрогобицьку окружну прокуратуру Львівської області розпочати за цієї заявою досудове розслідування та повідомити її письмово у встановленому законом порядку про початок кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2025 року у задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність уповноважених осіб Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР відмовлено.
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що до ЄРДР вносяться відомості, які місять достатньо даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, на підставі чого здійснюється досудове розслідування - збирання, дослідження, оцінка, перевірка та використання доказів з метою розкриття кримінального правопорушення. Крім того, наголосив, що Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області заява ОСОБА_6 була прийнята та зареєстрована, а в подальшому скерована до Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області.
На таку ухвалу слідчого судді, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2025 року та постановити нову ухвалу, якою відкрити провадження за її скаргою або ж відправити матеріали скарги для розгляду слідчим суддею у полрядку ст. 26 КПК України.
Наголошує, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням кримінального процесуального права та підлягає скасуванню.
Стверджує, що всупереч імперативних вимог ст. 214 КПК України, відомості за її заявою №364 від 24 жовтня 2025 року внесені не були, що, на думку ОСОБА_6 , і є бездіяльністю органу прокуратури.
Вважає, що слідчий суддя відмовляючи у задоволенні скарги, фактично вийшов за межі своїх повноважень, оцінивши свої повноваження як такі, що замість перевірки факту бездіяльності, по суті здійснив оцінку доказів і правову кваліфікацію подій, віднісши їх до адміністративної площини.
Заслухавши пояснення ОСОБА_6 на підтримку доводів апеляційної скарги, виступ доповідача, вивчивши матеріали справи, дослідивши наведені доводи, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Дослідивши матеріали скарги, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення скаржника з приводу поданої апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до наступних висновків.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Зазначених вимог кримінального процесуального закону слідчим суддею під час розгляду скарги ОСОБА_6 було дотримано не у повній мірі.
Нормою ч.3 ст.26 КПК України врегламентовано, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Статтею 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні може бути оскаржена бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР.
Приписами ч. 2 ст. 214 КПК України зазначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Положення про ЄРДР, порядок його формування та ведення затверджуються Офісом Генерального прокурора за погодженням з Міністерством внутрішніх справ України, Службою безпеки України, Національним антикорупційним бюро України, Державним бюро розслідувань, органом, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.
У відповідності з ч. 4 ст. 214 КПК України слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення, зобов'язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_6 звернулася до уповноважених осіб Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області із заявою
вих. № 364 від 24 жовтня 2025 року про вчинення посадовими особами Дрогобицької міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України та ст.366 КК України.
Із листа-відповіді Львівської обласної прокуратури, яка міститься у матеріалах справи, видно, що за результатами такого звернення ОСОБА_6 №364 від 24 жовтня 2025 року щодо можливого вчинення кримінального правопорушення, матеріали її скарги скеровано до Дрогобицького РВП ГУ НП у Львівській області для розгляду у межах компетенції (а.с.7).
Проте інформацію, яка б підтверджувала чи факт внесення відповідних відомостей до ЄРДР чи повідомлення про те, у зв'язку з чим такі відомості внесено не було, у матеріалах справи відсутня.
Нормою ч.3 ст.26 КПК України врегламентовано, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
Так, слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність дій уповноважених осіб щодо заяви ОСОБА_6 від 24 жовтня 2025 року.
Разом з тим, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є прерогативою уповноважених осіб, визначених КПК України. Зокрема, слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, діючи в межах дискреції, з урахуванням засад спеціально дозвільного принципу, при якому дозволено лише те, що прямо встановлено законом, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України). При цьому навіть способи судового контролю обмежені визначеною кримінальним процесуальним законом процедурою, яка передбачає, в тому числі, чіткий розподіл повноважень і недопустимість заміщення слідчим суддею, як і судом, функцій органів державного обвинувачення та досудового розслідування (див. постанову ВП ВС від 04.04.2019 у провадженні № 11-945сап18).
Наведене цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Аль Фаєд проти Франції» (заява № 38501/02) від 02.10.2007 зазначив, що розбіжності, що виникали між слідчими та заявником, не вказували на існування недоліків чи перешкод, які б завадили компетентним органам з'ясувати ці обставини. Окрім того, невдоволення заявника рішеннями, схвалюваними суддями, слідчими під час провадження, не були достатньою підставою для визнання несправедливості процесу у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Однак, відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_6 по суті, слідчий суддя вважав, що оскільки заява була прийнята та зареєстрована Дрогобицькою окружною прокуратурою Львівської області, надалі скерована до Дрогобицького РВП ГУНП у Львівській області, то і бездіяльність уповноважених осіб відсутня.
Колегія суддів з таким висновком слідчого судді не погоджується, та вважає, що слідчий суддя зобов'язаний перевірити законність дій уповноважених осіб, зокрема дотримання вимог ст.214 КПК України.
Відмовляючи у задоволенні заяви по суті, слідчий суддя зокрема зазначив про те, що ОСОБА_6 не зазначає, про яке саме незаконне рішення йде мова, зважаючи зокрема на те, що рішення, яким надано земельну ділянку ОСОБА_7 , на даний час ніким не скасоване і таким передбачалось надання ділянки для індивідуального садівництва. Крім того, вказуючи у заяві про вибуття земельної ділянки з комунальної власності, зазначає, що така вибула без проведення аукціону, що є порушенням ст.ст. 134, 135 Земельного кодексу України, які передбачають продаж земель несільськогосподарського призначення виключно через торги. Однак, у заяві відсутні обставини, які б свідчили про те, що внаслідок відповідного рішення посадових осіб міської ради здійснено продаж земельної ділянки комунальної власності з порушенням встановлених вимог закону, зокрема без проведення торгів. Що ж стосується службового підроблення, то у заяві взагалі відсутні будь-які відомості, які б свідчили про можливе вчинення таких дій службовими особами.
Разом з тим, слідчий суддя не перевірив чи уповноважені особи, отримавши заяву ОСОБА_6 , дотрималися вимог чинного законодавства України, перевірили її належним чином та встановили факт наявності чи відсутності обставин, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, зазначених заявником. Тобто, матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження того, що слідчим суддею вживались необхідні заходи для оцінки дій уповноваженої особи Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, зокрема за фактом вчинення посадовими особами Дрогобицької міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України та ст.366 КК України.
На переконання колегії суддів апеляційного суду, слідчий суддя, за результатами розгляду скарги ОСОБА_6 прийняв рішення, яке суперечить вимогам чинного законодавства, не перевіривши результати розгляду її заяви про можливе вчинення посадовими особами Дрогобицької міської ради кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364 КК України та ст.366 КК України.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що на момент розгляду скарги ОСОБА_6 (29 жовтня 2025 року) строк, визначений ст. 214 КПК для внесення відомостей до ЄРДР завершився.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про те, що ухвала слідчого судді, постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому підлягає скасуванню, а матеріали скарги слід направити на новий розгляд слідчому судді в порядку глави 26 КПК України
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
апеляційну скаргу ОСОБА_6 - задоволити.
Ухвалу слідчого судді Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 жовтня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб Дрогобицької окружної прокуратури Львівської області, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР за заявою ОСОБА_6 №364 від 24 жовтня 2025 року - скасувати та призначити новий судовий розгляд скарги ОСОБА_6 у суді першої інстанції в порядку глави 26 КПК України.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4