14.11.2025
Справа № 331/6540/25
Провадження № 1-кс/331/2086/2025
14.11.2025 року м. Запоріжжя
Слідчий суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Калинівка, АР Крим, українця, громадянина України, який проходить військову службу на посаді такелажника евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за матеріалами досудового розслідування, внесених 05.08.2024 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62024080100005646 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України, -
Слідчий у клопотанні вказує на те, що 14.02.2024 наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 45 ОСОБА_6 призначено на посаду такелажника евакуаційного відділення взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.
Будучи військовослужбовцем військової служби, солдат ОСОБА_6 , згідно з вимогами ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим та виявляти повагу до командирів (начальників), беззастережно, неухильно точно та у встановлений строк виконувати їх накази, знати та виконувати свої обов'язки, додержуватися вимог військових статутів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Відповідно до вимог ст. ст. 28, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих, наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення та віддавати накази, забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України. Командир (начальник) має право віддавати підлеглому накази, а підлеглий зобов'язаний їх виконати сумлінно, точно та у встановлений строк. У разі непокори чи опору підлеглого командир зобов'язаний для відновлення порядку вжити всіх передбачених статутами Збройних Сил України заходів примусу аж до притягнення його до кримінальної відповідальності.
В свою чергу, солдат ОСОБА_6 достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.
Так, в період з 18.05.2024 до 30.05.2024 року, ОСОБА_6 проходив стаціонарне лікування в КНП «ОКЗ НПД» ЗОР за адресою: м. Запоріжжя, Оріхівське шосе, буд. 10-А та 30.05.2025 виписаний під нагляд медика військової частини.
Після чого, 31 травня 2024 року солдат ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з метою ухилитися від проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , в порушення статутних вимог, в умовах воєнного стану, без поважних причин, нез'явився до місця несення служби, з метою ухилитись від проходження військової служби, а саме до місця тимчасового дислокації взводу технічного забезпечення 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 поблизу АДРЕСА_2 .
Так в період з 31 травня 2024 року по теперішній час солдат ОСОБА_6 без поважних причин обов'язки військової служби не виконував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів для з'явлення у військову частину для подальшого проходження військової служби, звернення до правоохоронних або інших державних органів чи органів військового управління, за наявності реальної можливості для цього.
Таким чином, ОСОБА_6 , за викладених вище обставин, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто нез'явлення на службу з лікувального закладу метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 408 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного. Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Сторона обвинувачення ввадає, що під час розгляду клопотання відомостей, які би безумовно свідчили про неможливість перебування ОСОБА_6 під вартою, немає, відсутні інші дані, які б переважили ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Посилаючтсь на вищенаведені обставини, слідчий просить суд застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб без визначення розміру застави стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Прокурор в судовому засіданні внесене клопотання підтримав за вищевикладеними мотивами та обґрунтуваннями, просив слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Підозрюваний ОСОБА_6 та його захисник адвокат ОСОБА_4 заперечували проти клопотання слідчого, просили оборати підозрюваному запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Слідчий суддя, розглянувши клопотання та надані матеріали, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, дійшов наступних висновків.
СВ ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024080100005646 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України.
27.10.2025 р. слідчий СВ ВП №2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 , за погодженням з прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, повідомлено ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 про те, що він підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 408 КК України - дезертирство, тобто нез'явлення на службу з лікувального закладу метою ухилитися від військової служби, вчиненому в умовах воєнного стану.
Згідно з вимогами ст. ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується, вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого, наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання, його репутацію та майновий стан, наявність судимостей, дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, а також розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа.
Слідчий суддя приходить до висновку, що матеріалами, зібраними у ході досудового розслідування по даному кримінальному провадженню та долученими до клопотання, підтверджується на даній стадії досудового розслідування обґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 4 ст. 408 КК України а саме:
повідомленням про вчинення кримінального правопорушення; матеріалами службового розслідування; протоколами допитів свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 .
При цьому, слідчий суддя враховує, що на даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу.
Оцінивши надані стороною обвинувачення сукупність доказів з точки зору належності, допустимості та достовірності, слідчий суддя вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів, які дають підстави слідчому судді дійти висновку про причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованого йому злочину.
Слідчий суддя приймає до уваги, що по даному кримінальному провадженню ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого в умовах воєнного стану, за який за законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від від п'яти до дванадцяти років, що дає підстави слідчому судді вважати, що залишаючись на волі, підозрюваний може переховуватись від органу досудового розслідування або суду з метою уникнення можливого покарання. Вказана позиція узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», згідно з яким суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Підставою для застосування до ОСОБА_6 зазначеного запобіжного заходу слідчий суддя вважає наявність передбачених п.-п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний при обранні йому іншого запобіжного заходу може здійснити наступні дії:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 12 років, у зв'язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваноговинним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання.
Отже існує ризик того, що ОСОБА_6 у разі не застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може переховуватись від органів досудового розслідування, та суду, чим може перешкоджати встановленню істини по справі.
Також слід зазначити, що у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, продовжуючи проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 самостійно або через інших осіб може перешкоджати встановленню істини у справі, узгоджувати свої показання з показанням інших осіб, які визнані свідками у справі, надавати цим особам поради з урахуванням відомих йому обставин справи, схиляти їх до дачі завідомо неправдивих показань в ході досудового розслідування, з метою створення собі «алібі» щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому правопорушення, тим самим перешкодити встановленню істини в кримінальному провадженні, що дає підстави стверджувати, що інший запобіжний захід, крім тримання під вартою, не зможе ефективно забезпечити виконання запланованих процесуальних рішень у кримінальному провадженні. У випадку не застосування до підозрюваного запобіжного заходу, існує вірогідність незаконного впливу на свідків. Вказані дії можуть протиправно перешкоджати кримінальному провадженню та встановленню всіх обставин події, зокрема перешкоджати їх прибуттю до слідчого, прокурора або суду, іншим чином вплинути на своїх знайомих по службі тощо.
Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.
Тобто, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюванийрозуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюванийперебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.
- вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_6 , в період воєнного стану вчинив кримінальне правопорушення проти встановленого порядку несення військової служби (військове кримінальне правопорушення) зокрема самовільно залишив місце служби, обов'язки військової служби не виконував, до військової частини безпідставно не прибував, проводив час на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
Окрім цього, з матеріалів кримінального провадження та показань свідків можна зробити висновок про недбале ставлення ОСОБА_6 до військової служби та покладених на нього обов'язків. Своїми противоправними діями ОСОБА_6 підриває бойовий дух військовослужбовців військової частини НОМЕР_3 демонструє негативний приклад поведінки військовослужбовця Збройних Сил України.
Вказані факти свідчать про наявність ризику повторного вчинення інших кримінальних правопорушень в т.ч. проти встановлено порядку несення військової служби (військові кримінальні правопорушення) та інші злочини. Крім того, бажання підозрюваногоуникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.
Окрім цього, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінці «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
За змістом п.п. «b» та «c» ст. 5 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, особу може бути позбавлено свободи для забезпечення виконання нею будь-якого обов'язку, встановленого законом, а також з метою її допровадження до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є наявність відомостей, які свідчать про можливість виникнення у майбутньому проявів протиправної поведінки підозрюваного, певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року, для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності зі статтею 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення ані в момент арешту, ані під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому, небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Враховуючи все вищевикладене, перевіряючи доводи слідчого та прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя встановив, що заявлені слідчим та прокурором ризики, а саме можливість переховування ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та/або суд; незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення, об'єктивно існують.
Суд, при застосуванні запобіжного заходу відповідно до вимог ст. 178 КПК України, також, враховує вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, його вік, посаду, репутацію, стан здоров'я, майновий стан та інші обставини, а саме: особливу суспільну небезпеку протиправних дій ОСОБА_6 .
В умовах воєнного стану на території України, з метою належного покарання осіб, які вчинили тяжкі та особливо тяжкі злочини, такий підхід національних судів щодо застосування виключного виду запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не допустить негативного впливу на обороноздатність держави в умовах воєнного стану, підриву авторитету, бойової готовності та боєздатності підрозділу Збройних Сил України та не створить в очах військовослужбовців уяву безкарності та свавілля.
Не утворює підстав для звільнення підозрюваного і участь останнього у бойових діях пов'язаних з захистом суверенітету та незалежності України, оскільки ці обставини мали місце і на час вчинення злочину, а отже вони не утворюють для ОСОБА_6 жодних моральних запобіжників при обранні ним моделі поведінки.
Для запобігання вказаним ризикам об'єктивно необхідним є застосування щодо нього запобіжного заходу - тримання під вартою як до особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років.
Неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, домашнього арешту та особистої порукивідносно підозрюваного пов'язана з тим, що вказані запобіжні заході будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризиками та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.Крім того, «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочину.
Окрім цього, відповідно до вимог ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого статтею 407 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 183 КПК України - під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України. (Частину четверту статті 183 доповнено абзацом восьмим згідно із Законом № 2198-IX від 14.04.2022; із змінами, внесеними згідно із Законом № 2531-IX від 16.08.2022).
За таких обставин, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 є доведеним і обґрунтованим, у зв'язку з чим підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 194, 196, 197 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_6 , задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на строк 60 днів без визначення розміру застави.
Строк тримання ОСОБА_6 під вартою обчислювати з 14 листопада 2025 року з 16 год. 30 хв.
Строк дії ухвали визначити тривалістю до 13 січня 2026 року до 16 год. 30 хв.
Ухвала слідчого судді щодо негайного застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після оголошення.
Виконання ухвали слідчого судді доручити співробітникам відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1