вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"11" листопада 2025 р. м. Київ Справа № 911/2249/25
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ»
до Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова»
про стягнення 2 046 635,93 грн,
Суддя Антонова В.М.
Секретар судових засідань Бойченко С.І.
Представники учасників справи:
від позивача: Деріглазова М.О.;
від відповідача: не з'явився;
1. Стислий виклад позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» (далі - відповідач) про стягнення 2 046 635,93 грн, з яких: 2 017 041, 85 грн основний борг, 17 173, 00 грн інфляційні втрати та 12 421, 08 грн 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов'язання за договором про постачання електричної енергії споживачу №23/1 від 23.12.2024, в частині повної та своєчасної оплати спожитої електричної енергії.
2. Стислий виклад позицій відповідача
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
3. Процесуальні дії в справі
Позивач звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 3 704 412, 84 грн, з яких: 3 674 818, 76 грн основний борг, 17 173, 00 грн інфляційні втрати та 12 421, 08 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.07.2025 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.
21.07.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі №911/2249/25, її розгляд постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 26.08.2025.
У підготовче засідання 26.08.2025 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.08.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання в справі на 21.10.2025.
16.10.2025 від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем основного боргу в сумі 309 000, 00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №11 від 18.07.2025, №90 та №91 від 31.07.2025.
У підготовче засідання 21.10.2025 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та постановив подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.10.2025 відкладено підготовче засідання в справі на 04.11.2025 та в порядку ст.74 ГПК України витребувано в позивача документи.
27.10.2025 від позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли документи для долучення їх до матеріалів справи.
04.11.2025 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, у зв'язку із частковою оплатою відповідачем основного боргу в сумі 1 348 776, 91 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №5 від 29.10.2025, а тому ціна позову складає 2 046 635,93 грн, з яких: 2 017 041, 85 грн основний борг, 17 173, 00 грн інфляційні втрати та 12 421, 08 грн 3% річних.
У підготовче засідання 04.11.2025 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд протокольною ухвалою прийняв до розгляду заяву позивача про зменшення позовних вимог та постановив подальший розгляд справи здійснювати з її урахуванням.
Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження та, зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 04.11.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.11.2025.
У судове засідання 11.11.2025 з'явився представник позивача, відповідач у засідання не з'явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.
Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи у встановлені законодавством строки реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.
Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.
Представник позивача в судовому засіданні 11.11.2025 надав пояснення по суті позовних вимог та просив позов задовольнити повністю.
У судовому засіданні 11.11.2025 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене рішення.
ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
23.12.2024 між позивачем (далі - постачальник) та відповідачем (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №23/1 (далі - договір), відповідно до п.2.1. якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (придбаної) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Згідно із п.3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в комерційній пропозиції (додаток 2).
Пунктом 5.1. договору (в редакції додаткової угоди №1 від 07.01.2025 до договору) встановлено, що ціна цього договору становить без ПДВ -14 912 873, 99 грн, крім того ПДВ -2 982 574, 79 грн, разом з ПДВ - 17 895 448,78 грн, з них: загальний фонд (власні кошти) 17 895 448,78 грн, у т.ч. ПДВ 2 982 574,79 грн.
У пункті 5.2. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною (ціна за одиницю електричної енергії), яка вказана з урахуванням усіх складових частин у специфікації (додаток 1), що є його невід'ємною частиною.
Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією (додаток 2) (п.5.3. договору).
Відповідно до п.5.6. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Згідно із п.5.9. договору оплата рахунка постачальника за цим договором здійснюється споживачем протягом 30 календарних днів з моменту отримання його споживачем.
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.6.2.1. договору).
Постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію (п.7.1.1. договору).
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2025, а в частині зобов'язань, які виникли в період дії договору і відповідальності за їх виконання - до повного їх виконання, проведеного в належному порядку (п.13.1. договору).
Відповідно до комерційної пропозиції (додаток №2 до договору) (в редакції додаткової угоди №1 від 07.01.2025 до договору) ціна (тариф) 1 кВт*год електричної енергії: 10,2579 гр. з ПДВ, з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП від 19.12.2022 №2200 та з урахуванням тарифу на послугу з розподілу електричної енергії, встановленого постановою НКРЕКП від 19.12.2024 №2210.
У період з березня по травень 2025 року позивачем передано, а відповідачем отримано 385,182 мВт*год. електричної енергії на загальну суму 3 951 158,43 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії №31/3-000173 від 31.03.2025, №30/4-000194 від 30.04.2025 та №31/5-00250 від 31.05.2025, які підписані та скріплені печатками з обох сторін без зауважень та заперечень.
Рахунок №000173 від 31.03.2025 на оплату спожитої електричної енергії у березні 2025 року на суму 1 597 339,67 грн направлений на електронну адресу відповідача 07.04.2025.
Рахунок №000194 від 30.04.2025 на оплату спожитої електричної енергії у квітні 2025 року на суму 1 248 690, 87 грн направлений на електронну адресу відповідача 05.05.2025.
Рахунок №000250 від 31.05.2025 на оплату спожитої електричної енергії у травні 2025 року на суму 1 104 857, 89 грн направлений на електронну адресу відповідача 06.06.2025.
Лисом за вих.№1704 від 17.04.2025 відповідач визнав заборгованість перед позивачем за договором, послався на фінансові труднощі та гарантував при першій можливості погасити заборгованість.
У подальшому після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач частково оплатив вартість спожитої електричної енергії в загальному розмірі 1 657 776, 91 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №11 від 18.07.2025, №90 та №91 від 31.07.2025, №5 від 29.10.2025.
Предметом розгляду даної справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 017 041, 85 грн вартості електричної енергії спожитої відповідачем у період з березня по травень 2025 року, 17 173, 00 грн інфляційних втрат та 12 421, 08 грн 3% річних.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ПІДЛЯГАЮТЬ ЗАСТОСУВАННЮ ТА ВИСНОВКИ СУДУ
Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст.6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу електричної енергії, який підпадає під правове регулювання глави 54 Цивільного кодексу України.
Як визначено ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як убачається з матеріалів справи в період з березня по травень 2025 року позивачем передано, а відповідачем отримано 385,182 мВт*год. електричної енергії на загальну суму 3 951 158,43 грн, що підтверджується актами приймання-передачі електричної енергії №31/3-000173 від 31.03.2025, №30/4-000194 від 30.04.2025 та №31/5-00250 від 31.05.2025.
Суд зауважує, що вказані акти підписані та скріплені печаткою зі сторони відповідача без зауважень та заперечень.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору (п.6.2.1. договору).
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із п.5.9. договору оплата рахунка постачальника за цим договором здійснюється споживачем протягом 30 календарних днів з моменту отримання його споживачем.
Рахунок №000173 від 31.03.2025 на оплату спожитої електричної енергії у березні 2025 року на суму 1 597 339,67 грн направлений на електронну адресу відповідача 07.04.2025.
Рахунок №000194 від 30.04.2025 на оплату спожитої електричної енергії у квітні 2025 року на суму 1 248 690, 87 грн направлений на електронну адресу відповідача 05.05.2025.
Рахунок №000250 від 31.05.2025 на оплату спожитої електричної енергії у травні 2025 року на суму 1 104 857, 89 грн направлений на електронну адресу відповідача 06.06.2025.
Отже, встановлений п.5.9. договору строк оплати електричної енергії за березень 2025 року настав - 07.05.2025, за квітень 2025 року - 04.06.2025 та за травень - 07.07.2025 року (06.07.2025 - неділя).
Лисом за вих.№1704 від 17.04.2025 відповідач визнав заборгованість перед позивачем за договором, послався на фінансові труднощі та гарантував при першій можливості погасити заборгованість.
У подальшому після звернення позивача з даним позовом до суду відповідач частково оплатив вартість спожитої електричної енергії в загальному розмірі 1 657 776, 91 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №11 від 18.07.2025, №90 та №91 від 31.07.2025, №5 від 29.10.2025.
Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов'язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов'язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність в нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звіряння розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.
До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17.
Суд розцінює часткові оплати відповідача та лист за вих.№1704 від 17.04.2025, як визнання ним основного боргу.
При звернені з даним позовом до суду позивач зазначав, що відповідач частково розрахувався за спожиту в березні 2025 року електричну енергію на суму 276 339,67 грн.
Предметом спору є вимоги позивача про стягнення з відповідача 2 017 041, 85 грн (3 951 158,43 грн - 276 339,67 грн - 1 657 776, 91 грн) вартості електричної енергії спожитої відповідачем у період з березня по травень 2025 року.
Враховуючи положення ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України згідно якого, суд при ухваленні рішення не може виходити за межі позовних вимог, судом розглядаються позовні вимоги в межах заявлених позивачем вимог.
Отже, неоплаченою залишилася спожита електрична енергія на суму 2 017 041, 85 грн.
Матеріалами справи підтверджується факт наявності у відповідача заборгованості за спожиту електричної енергії у період з березня по травень 2025 року в розмірі 2 017 041, 85 грн, доказів її погашення відповідачем не надано та вказана заборгованість не спростована, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині.
Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 01.05.2025 по 09.07.2025 в сумі 12 421, 08 грн та 17 173, 00 грн інфляційних втрат за період травень 2025 року нарахованих на заборгованість із спожитої електричної енергії в березні 2025 року.
Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за загальний період з 01.05.2025 по 09.07.2025 в сумі 12 421, 08 грн, суд зазначає, що він виконаний невірно оскільки останнім невірно визначено періоди нарахування 3% річних, враховуючи встановлений судом вище строк оплати за кожен місяць окремо, а тому судом здійснено власний розрахунок 3% річних за загальний період з 08.05.2025 по 09.07.2025, обмежуючись сумами та періодами визначеними позивачем, а саме:
Період споживання електричної енергіїСума боргу (грн)Строк оплатиПеріод нарахування 3% річних3% річних (грн)
березень 2025 року1 597 339, 6707.05.202508.05.2025 - 09.07.0256 840, 25
квітень 2025 року1 248 960, 8704.06.202505.06.2025 - 09.07.0253 592, 90
травень 2025 року1 104 857, 8907.07.202508.07.2025 - 09.07.025181, 62
Всього10 614, 77
За розрахунком суду розмір 3% річних за загальний період з 08.05.2025 по 09.07.2025 складає 10 614, 77 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в розмірі визначеному судом.
Також суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 17 173, 00 грн за період травень 2025 року нарахованих на заборгованість із спожитої відповідачем електричної енергії в березні 2025 року, визнає його обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунок заявлених до стягнення сум не надав.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 2 017 041, 85 грн основного боргу, 17 173, 00 грн інфляційні втрати та 10 614, 77 грн 3% річних.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
У той же час відповідно до ч.9 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом розглянуто справу з урахуванням заяв позивача про зменшення позовних вимог, проте відповідачем частково сплачено заборгованість лише після пред'явлення даного позову до суду та спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, тому судові витрати по сплаті судового збору, сплаченого позивачем при звернені з даним позовом до суду, покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ» до Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» про стягнення 2 046 635,93 грн задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Комбінат комунальних підприємств м. Василькова» (08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 32, ідентифікаційний код 37627469) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛТРАНСЕНЕРДЖІ» (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 75, оф. 703, ідентифікаційний код 44488783) 2 017 041 (два мільйона сімнадцять тисяч сорок одну) грн 85 коп. основного боргу, 10 614 (десять тисяч шістсот чотирнадцять) грн 77 коп. 3% річних, 17 173 (сімнадцять тисяч сто сімдесят три) грн 00 коп. інфляційних втрат та 44 431 (сорок чотири тисячі чотириста тридцять одну) грн 27 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 14.11.2025.
Суддя В.М. Антонова