вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" вересня 2025 р. Справа № 911/736/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Бучанської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька резиденція «Нота плюс»
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національної спілки композиторів України
про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,
за участю представників
прокуратури: Лук'янчук А.В. - посвідчення № 069056 від 01.03.2023;
позивача: Романенкова А.Ю. - в порядку самопредставництва;
відповідача: Холод О.А. - адвокат, ордер серії ВІ № 1293688 від 07.04.2025;
третьої особи: не з'явився.
Заступник керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Бучанської міської ради звернувся до Господарського суду Київської області із позовною заявою від 25.02.2025 № 15/1-217вих25 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька резиденція «Нота плюс» (далі - відповідач, ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс»), у якій просить суд витребувати на користь держави в особі Бучанської міської ради з незаконного володіння ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» земельну ділянку рекреаційного призначення з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001.
Господарський суд Київської області ухвалою від 03.03.2025 прийняв позовну заву до розгляду, відкрив провадження у справі та вирішив здійснювати розгляд справи в порядку загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання. Крім того цією ж ухвалою суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Національну спілку композиторів України (далі - НСКУ, третя особа).
Через підсистему «Електронний суд» 07.04.2025 від ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» надійшов відзив на позовну заяву.
Через підсистему «Електронний суд» 28.04.2025 від ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» надійшло клопотання (документ сформований в системі «Електронний суд» 25.04.2025) про приєднання доказів до матеріалів справи.
Через канцелярію суду 12.05.2025 від Київської обласної прокуратури надійшла відповідь від 09.05.2025 № 15/1-736вих25 на відзив.
Через підсистему «Електронний суд» 12.05.2025 від ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» надійшло клопотання (документ сформований в системі «Електронний суд» 12.05.2025) про приєднання доказів до матеріалів справи.
Через підсистему «Електронний суд» 13.06.2025 від Київської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення у справі № 15/1вих25 від 13.06.2025.
Через підсистему «Електронний суд» 25.07.2025 від Бучанської міської ради надійшли додаткові пояснення у справі № 12.1-09/4511 від 25.07.2025.
Через підсистему «Електронний суд» 01.08.2025 від ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» надійшли додаткові пояснення у справі.
Через підсистему «Електронний суд» 04.08.2025 від НСКУ надійшло клопотання (документ сформований в системі «Електронний суд» 01.08.2025) про зупинення провадження.
Стислий виклад позиції прокуратури
Обгрунтовуючи позовні вимоги, прокурор посилається на те, що за НСКУ з порушенням вимог законодавства зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001, внаслідок чого державу в особі Бучанської міської ради позбавлено права власності і розпорядження вказаною земельною ділянкою, яка в подальшому поділена, у тому числі, на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001. Як висновок, за твердженнями прокурора, подальші рішення, зокрема про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001 за ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» також є незаконними.
Стислий виклад позиції позивача
Бучанська міська рада підтримує позовні вимоги Київської обласної прокуратури в повному обсязі та просить їх задовольнити, оскільки вважає, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001 зареєстровано незаконно, з порушенням вимог Земельного кодексу України та спеціального законодавства у сфері державної реєстрації, без відповідного волевиявлення органу місцевого самоврядування. З огляду на викладене Бучанська міська рада вважає, що спірна земельна ділянка підлягає витребуванню з незаконного володіння як така, що вибула з володіння територіальної громади без достатньої правової підстави.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач вважає, що прокурор не надав належних та допустимих доказів щодо підтвердження дійсної вартості спірної земельної ділянки, а тому вказана ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна.
Прокурор не надав до суду рішення Бучанської міської ради, як органу місцевого самоврядування, щодо делегування повноважень на звернення до суду з позовом у цій справі, як і не надав доказів, що позивач не має можливості самостійно захищати свої права та інтереси у судовий чи позасудовий спосіб.
Прокурор не підтвердив у чому саме полягає інтерес держави щодо захисту прав органу місцевого самоврядування на земельну ділянку, яка нібито перебувала у комунальній власності на момент державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001, а тому, на думку відповідача, повноваження на представництво прокуратурою Бучанської міської ради у цій справі відсутні.
Крім того відповідач зазначає, що відповідно до частини п'ятої статті 164 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) до позовної заяви, підписаної представником позивача, додається довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження представника позивача. У переліку додатків до позовної заяви не вказано жодного доказу, що підтверджує повноваження заступника керівника Київської обласної прокуратури Ігоря Грабця, а тому відповідач вважає, що позов повинен бути залишений судом без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статі 226 ГПК України.
Відповідач також вважає, що набуття ним 03.12.2020 права власності на 51/100 часток на будівлі та споруди Будинку творчості композиторів, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, сел. Ворзель, вулиця Соснова, 87, автоматично спричинило перехід до нього права власності на відповідну частину земельної ділянки під цим об'єктом згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України та статтею 120 Земельного кодексу України.
ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» вважає правомірною реєстрацію за собою 03.05.2024 права власності на частину земельної ділянки площею 3,5695 га, оскільки це є наслідком набуття права на нерухомість. Факт того, що Національна спілка композиторів України раніше мала право власності на земельну ділянку, не позбавляє відповідача права на оформлення власної частки.
Крім того відповідач наголошує, що не може нести одноосібну відповідальність за попередні реєстраційні дії щодо земельної ділянки, оскільки не має доступу до реєстраційної справи та не володіє всіма документами, поданими під час державної реєстрації.
Стислий виклад позиції третьої особи
НСКУ зазначає, що право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001 було зареєстровано за нею у 2021 році та на цей час не скасоване. У 2024 році було зареєстровано право власності відповідача на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001, яка фактично є частиною земельної ділянки, яка належала НСКУ. На думку третьої особи, такі дії призвели до порушення її права власності та фактичного вибуття земельної ділянки з її законного володіння.
Інші процесуальні дії у справі
З метою вирішення питань, визначених статтею 182 ГПК України, суд неодноразово оголошував перерву в підготовчому засіданні; строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів ухвалою від 28.04.2025.
Ухвалою від 02.06.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.06.2025.
Не оголошуючи про початок розгляду справи по суті, суд неодноразово оголошував перерву в судовому засіданні, а саме: 16.06.2025 - до 28.07.2025, 28.07.2025 - до 04.08.2025, 04.08.2025 - до 18.08.2025.
У судовому засіданні 18.08.2025 суд розглядав клопотання НСКУ про зупинення провадження (документ сформований в системі «Електронний суд» 01.08.2025), у якому третя особа просила суд: зобов'язати сторону позивача подати до суду належним чином засвідчену довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:025:0001 та доплатити повну суму судового збору; зупинити провадження у справі № 911/736/25 до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1859/25, що розглядається у порядку господарського судочинства.
Обгрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі, НСКУ зазначає, що оскільки право власності третьої особи на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001 було зареєстровано у 2021 році, а право власності відповідача на спірну земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001 зареєстровано пізніше - 01.05.2024, то право власності НСКУ на землю є порушеним.
У зв'язку з цим НСКУ звернулась до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001 на користь спілки.
Ухвалою від 05.07.2025 Господарський суд Київської області відкрив провадження у справі № 911/1859/25 та призначив підготовче засідання.
НСКУ вважає, що розгляд цього провадження № 911/736/25 є неможливим до вирішення спору у справі № 911/1859/25, оскільки може призвести до наявності двох судових рішень щодо права власності різних суб'єктів на один і той же об'єкт нерухомого майна - земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001, а тому провадження у справі № 911/736/25 підлягає зупиненню.
Присутні у судовому засіданні прокурор і представник позивача заперечили проти задоволення клопотання третьої особи про зупинення провадження у справі.
Розглянувши клопотання НСКУ про зупинення провадження у справі № 911/736/25 та заслухавши позицію присутніх представників учасників справи, суд дійшов висновку, що підстави для зупинення провадження відсутні, виходячи із такого.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
Об'єктивна неможливість розгляду цієї справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у цій справі, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.
Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи в розумінні пункту 5 частини першої статті 227 ГПК України є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, які не можуть бути з'ясовані та встановлені в цьому процесі, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17.08.2023 у справі № 990/24/23).
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 01.03.2024 у справі № 910/17615/20 зазначив, що: по-перше, провадження у справі варто зупиняти лише за наявності беззаперечних підстав для цього; по-друге, під неможливістю розгляду справи до вирішення іншої справи необхідно розуміти те, що обставини, які розглядаються в такій справі, не можуть бути встановлені судом самостійно через обмеженість своєї юрисдикції щодо конкретної справи внаслідок непідвідомчості, обмеженості предметом позову, неможливості розгляду тотожної справи, черговості розгляду вимог тощо; по-третє, обов'язкова пов'язаність справи, що зупиняється, з іншою, в якій суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на докази у цій справі, зокрема, факти, що мають преюдиційне значення.
Суд зазначає, що у цій справі № 911/736/25 предметом розгляду є вимога прокурора в інтересах держави в особі Бучанської міської ради про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001 з незаконного володіння ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс». У свою чергу, у справі № 911/1859/25 НСКУ звернулася з окремим позовом до того ж відповідача про витребування тієї ж земельної ділянки, проте на користь іншого суб'єкта права - спілки як власника.
Попри наявність спільного об'єкта спору (земельної ділянки), предмет позовів у наведених справах є різним, оскільки у справі № 911/736/25 суд розглядає питання захисту прав територіальної громади як власника земель комунальної власності, тоді як у справі № 911/1859/25 - питання захисту прав юридичної особи приватного права. Таким чином, межі предмета позову у кожній зі справ є відмінними, а отже суд у цій справі не обмежений предметом позову у спосіб, який унеможливлює самостійне встановлення фактичних обставин.
Крім того, питання щодо правомірності виникнення, переходу та державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку є питаннями, що входять до юрисдикції господарського суду, і можуть бути встановлені цим судом самостійно шляхом дослідження наданих доказів, без необхідності очікування результатів розгляду іншої справи. Отже в цьому випадку не існує обмеження юрисдикції чи предмета позову, яке б створювало об'єктивну неможливість розгляду справи № 911/736/25.
Також суд зауважує, що справа № 911/1859/25 не є тотожною цій справі, оскільки має інший суб'єктний склад та іншу правову підставу позову, а тому не створює ризику виникнення колізії судових рішень у розумінні статті 227 ГПК України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що у цьому випадку відсутні обставини, які б свідчили про неможливість самостійного встановлення судом у межах своєї юрисдикції фактичних даних, необхідних для вирішення спору, а тому підстави для зупинення провадження у справі відсутні.
З огляду на викладене у судовому засіданні 18.08.2025 суд залишив без задоволення клопотання НСКУ про зупинення провадження (документ сформований в системі «Електронний суд» 01.08.2025) та розпочав розгляд справи по суті. Заслухавши вступні слова прокурора і представника позивача щодо вимог заявленого позову, суд вирішив оголосити перерву в судовому засіданні до 08.09.2025.
У судовому засіданні 08.09.2025 суд продовжив розгляд справи по суті на стадії вступних слів, після чого перейшов до стадії з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами. У зв'язку з неможливістю вирішення спору в цьому судовому засіданні суд оголосив перерву до 15.09.2025.
У судовому засіданні 15.09.2025, після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, представники учасників справи виступили із заключними словами, посилаючись на обставини і докази, досліджені в судовому засіданні.
Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголосив перерву в судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 15.09.2025.
Після перерви, 15.09.2025 суд проголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
За інформацією витягу з Державного земельного кадастру від 31.07.2019 № НВ-3216032052019, Відділ у м. Ірпені Міськрайонного управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держгеокадастру у Київській області 31.07.2019 провів державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:0008 площею 7,8577 га, яка розташована за адресою: Київська область, смт Ворзель, вулиця Соснова, 87. Цільове призначення: 07.01 Для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення; категорія земель: землі рекреаційного призначення; вид використання земельної ділянки: для існуючого будинку творчості композиторів «Ворзель»; форма власності: комунальна; власник: Ворзельська селищна рада.
Відповідно до вказаного витягу, за Будинком творчості композиторів «Ворзель» Спілки композиторів України (код ЄДРПОУ 02911680) зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 3210945600:01:025:0008; документ, що посвідчує право: державний акт від 20.12.1994 КВ 000003.
На підставі рішення державного реєстратора Бучанської міської ради Лозінського А.Ю. від 16.04.2020, індексний номер: 51998231, за Ворзельською селищною радого зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку рекреаційного призначення площею 7,8577 га з кадастровим номером 3210945600:01:025:0008. Право власності на земельну ділянку зареєстровано на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012.
30.07.2020 Ворзельська селищна рада прийняла рішення № 942-68-VII «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності в селищі Ворзель, вул. Соснова, 87», яким вирішила:
1) погодити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3210945600:01:025:0008, яка перебуває в постійному користуванні Будинку творчості композиторів «Ворзель» Національної Спілки композиторів України, площею 7,8577 га для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, для існуючого Будинку творчості композиторів «Ворзель» (код КВЦПЗ 07.01) в селищі Ворзель, вул. Соснова, 87 на земельні ділянки: площею 1,1443 га та площею 6,7134 га;
2) затвердити технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3210945600:01:025:0008 на земельні ділянки, що утворились в результаті поділу: земельна ділянка площею 1,1443 га кадастровий номер 3210945600:01:025:3002 для обслуговування нерухомого майна, яке належить Ворзельській селищній раді з присвоєнням адреси: вул. Пушкінська, 1-в; земельна ділянка площею 6,7134 га кадастровий номер 3210945600:01:025:3001, що залишається в постійному користуванні Будинку творчості композиторів «Ворзель» Національної Спілки композиторів України для існуючого Будинку творчості композиторів «Ворзель»;
3) Виконавчому комітету Ворзельськї селищної ради зареєструвати право комунальної власності на земельну ділянку площею 1,1443 га кадастровий номер 3210945600:01:025:3002 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
4) Будинку творчості композиторів «Ворзель» Національної Спілки композиторів України зареєструвати зміни до речового права на земельну ділянку площею 6,7134 га кадастровий номер 3210945600:01:025:3001, у зв'язку із поділом в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до Інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 387715501 від 22.07.2024) рішенням державного реєстратора виконавчого комітету Баришівської селищної ради Броварського району Київської області Посєвкіної Т.В. від 16.08.2021, індексний номер 59845703, на підставі рішення Ворзельської селищної ради від 30.07.2020 № 942-68-VII за НСКУ зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001 площею 6,7134 га.
На підставі заяви НСКУ від 21.12.2021 про поділ земельної ділянки, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бабенко В.В. та зареєстрованої в реєстрі за № 3650, земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001 поділено на декілька земельних ділянок, у тому числі на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:6309 площею 4,4581 га.
На підставі акта приймання-передачі від 17.02.2022, зареєстрованого в реєстрі правочинів за №№ 184, 185, НСКУ відчужила земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:6309 на користь ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснено запис з індексним номером 64547088 від 19.08.2022.
ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:6309 на земельні ділянки з кадастровими номерами 3210945600:01:025:6735, 3210945600:01:027:6734.
В подальшому ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» здійснило поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:6735, у тому числі земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001 площею 3,5695 га (індексний номер рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс»: 72959546 від 03.05.2024).
Листом від 05.09.2024 № 12.1-09/6000 Бучанська міська рада повідомила Київську обласну прокуратуру, що ні Ворзельською селищної радою, ні Бучанською міською радою не приймалось рішень щодо вилучення із земель комунальної власності земельної ділянки за кадастровим номером 3210945600:01:025:3001; ні Ворзельською селищної радою, ні Бучанською міською радою не надавалось згода або доручення НСКУ на реєстрацію права приватної власності за Спілкою на земельну ділянку за кадастровим номером 3210945600:011:025:3001.
Звертаючись із позовом до суду, прокурор стверджує про те, що реєстрація права власності за відповідачем на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001 площею 3,5695 га відбулась без достатніх правових підстав та з порушенням вимог закону. Документи, на підставі яких здійснено реєстраційні дії, не відповідають частині першій статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і не засвідчують факту набуття відповідачем права та не могли бути підставами для державної реєстрації такого права. Таким чином, прокурор просить суд витребувати з незаконного володіння відповідача спірну земельну ділянку.
Відповідач позов не визнає та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.
Із наданих відповідачем доказів суд установив таке.
Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії КВ № 000003 від 20.12.1994, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 03, Будинку творчості композиторів «Ворзель» (далі - БТК «Ворзель») Ворзельською селищною Радою народних депутатів надано у постійне користування 9,1705 га землі.
На підставі Закону України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки», постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам» від 10.07.1998 № 1058 та наказу Фонду державного майна України від 16.02.1999 № 284 Спілці композиторів України видано Свідоцтво про право власності № П-554 від 19.02.1999 на БТК «Ворзель» Українського відділення Музичного фонду СРСР, розташований в смт Ворзель Київської області, по вул. Ворошилова, 51.
Відповідно до акту приймання-передачі від 19.02.1999, затвердженого головою Спілки композиторів України та головою Фонду державного майна України, Спілці композиторів України передано у власність БТК «Ворзель» Українського відділення Музичного фонду СРСР, за адресою: Київська обл., смт Ворзель, вул. Ворошилова, 51. В акті приймання-передачі зазначено, що об'єкт розташований на земельній ділянці площею 9,1705 га, закріплений Державним актом на право постійного користування землею від 20.12.1994, видано Ворзельською селищною Радою народних депутатів.
Рішенням Ворзельської селищної ради від 15.11.2005 № 1213-35-IV «Про внесення змін в рішення сесії Ворзельської селищної ради № 746-23-ХХ IV від 16.09.2004р. «Про надання дозволу на виготовлення технічної документації на оформлення договору оренди земельної ділянки «УГМК» в смт Ворзель, вул. Чкалова, 3» вилучено з державного акту БТК «Ворзель» земельну ділянку площею 1,04858 га в землі запасу Ворзельської селищної ради та зобов'язано БТК «Ворзель» внести зміни в державний акт № 03 від 20.12.1994.
Згідно з рішенням Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради від 20.09.2007 № 142 (у редакції рішення Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради від 21.02.2008 № 31 «Про внесення змін до рішення Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради № 142 від 20.09.2007» та рішення Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради від 20.05.2009 № 59 «Про внесення змін до рішень виконавчого комітету»), зокрема, виділено зі складу майнового комплексу НСКУ БТК «Ворзель», що розташований за адресою: смт Ворзель, вул. Ворошилова, 87 (раніше вул. Ворошилова 25/77, вул. Ворошилова № 51), в окремий об'єкт власності приміщення відповідно до наведеного в рішенні переліку. Також визнано зазначені в рішенні приміщення, що розташовані за адресою: смт Ворзель, вул. Ворошилова, 87 (раніше вул. Ворошилова 25/77, вул. Ворошилова № 51), окремим об'єктом власності та присвоєно вказаному об'єкту власності нову юридичну адресу: смт Ворзель, вул. Кірова, 2а. Крім того зобов'язано КПКОР «Ірпінське БТІ» внести відповідні зміни до свідоцтва про право власності та до реєстру прав власності на споруди, що розташовані за адресою смт Ворзель, вул. Ворошилова, 25/77 (раніше вул. Ворошилова 25/77, вул. Ворошилова № 51) та належать НСКУ БТК «Ворзель»; зобов'язано КПКОР «Ірпінське БТІ» оформити та видати НСКУ БТК «Ворзель» свідоцтво про право власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: смт Ворзель, вул. Кірова, 2а.
Відповідно до рішення Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради від 20.05.2009 № 59 «Про внесення змін до рішень виконавчого комітету» (від 27.02.2009 № 16 «Про дозвіл на перебудову житлових приміщень, добудов до них, про оформлення правової документації на самовільне будівництво в смт Ворзель»), зокрема: надано дозвіл НСКУ БТК «Ворзель» на узаконення самовільно побудованих та переобладнаних будівель, що розташовані за адресою: смт Ворзель, вул. Ворошилова, 87 (раніше вул. Ворошилова 25/77, вул. Ворошилова № 51); зобов'язано КПКОР «Ірпінське БТІ» виготовити та видати НСКУ БТК «Ворзель» свідоцтво про право власності на будівлі та споруди, що розташовані за адресою: селище Ворзель, вул. Ворошилова, 87 (раніше вул. Ворошилова 25/77, вул. Ворошилова № 51), взамін реєстраційного посвідчення на будівлі та споруди НСКУ БТК «Ворзель».
Згідно із витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 23198456 від 03.07.2009 за НСКУ зареєстровано право колективної власності на будівлі та споруди за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вул. Ворошилова, 87; підстава виникнення права власності: свідоцтво про право власності САС № 345768 від 03.07.2009, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Ворзельської селищної ради № 59 від 20.05.2009.
Відділ Держкомзему у місті Ірпінь Київської області Головного управління Держкомзему у Київській області видав довідку № 2424 від 02.06.2010 про сформування кадастрового номеру земельної ділянки. Відповідно до цієї довідки кадастровий номер земельної ділянки, що надана БТК «Ворзель»: 3210945600:01:025:0001; площа: 7,8577 га; адреса: 08296, смт Ворзель, вул. Ворошилова, 87.
29.05.2019 НСКУ (пожертвувач) та Ворзельська селищна рада Київської області (обдаровувана) уклали договір пожертви, посвідчений приватним нотаріусом Ірпінського міського нотаріального округу Київської області Макарчуком Г.І. та зареєстрований в реєстрі за № 573, відповідно до пункту 1.1 якого пожертвувач передає безоплатно у комунальну власність обдаровуваній майно (надалі - предмет пожертви), склад якого, а також порядок та умови передачі визначаються цим договором.
Згідно з пунктом 1.2 договору пожертви предметом пожертви є 44/100 часток у праві власності на будівлі і споруди будинку творчості композиторів, що знаходяться за адресою: Київська обл., м. Ірпінь, сел. Ворзель, вул. Соснова (раніше Ворошилова), 87.
Предмет пожертви належить пожертвувачу на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане Виконавчим комітетом Ворзельської селищної ради 03.07.2009 (пункт 1.4 договору пожертви).
У пункті 1.5 договору пожертви зазначено, що нерухоме майно, що є предметом цього договору, розташоване на земельній ділянці площею 7,8577 га, кадастровий номер якої 3210945900:01:025:0001.
Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у м. Києві та Київській області № 29-10-0.222-4333/2-25 від 06.05.2025, за інформацією відділу № 4 Управління забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин Головного управління, довідка про формування кадастрового номеру земельної ділянки від 02.06.2010 № 2424, що була видана Відділом Держкомзему у м. Ірпінь Київської області Головного управління Держкомзему у Київській області у Відділі відсутня.
Відповідач стверджує, що 03.12.2020 внаслідок виконання умов договору купівлі-продажу від НСКУ до ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» перейшло право на 51/100 часток у праві власності на будівлі і споруди будинку творчості композиторів, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, селище Ворзель, вулиця Соснова, 87, а 03.05.2024 ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс», як власник 51/100 часток нерухомого майна, зареєструвало за собою право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001 площею 3.5695 га.
На переконання відповідача, із набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна до нього одночасно перейшло право власності на частину земельної ділянки, що знаходиться під цим об'єктом відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.
Насамперед суд вважає за необхідне надати оцінку обставинам представництва прокурором інтересів держави в суді.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
За змістом частини четвертої статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
За приписами частин другої, третьої статті 78 Земельного кодексу України, право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати в приватній, комунальній та державній власності.
Статтею 80 Земельного кодексу України встановлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону (частини перша та друга статті 83 Земельного кодексу України).
За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Відповідно до частини п'ятої цієї ж статті земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
На момент реєстрації за НСКУ права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001 площею 6,7134 га остання розташована на території смт Ворзель Київської області та відноситься до земель рекреаційного призначення.
06.12.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування і районних державних адміністрацій», яким розділ V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» доповнено пунктом 6-1: 1) у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі - розформовані територіальні громади); 4) сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов'язків розформованої територіальної громади; 12) під час проведення реорганізації юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад та/або їхніх виконавчих комітетів повноваження з управління справами таких юридичних осіб здійснює сільський, селищний, міський голова, обраний сформованою територіальною громадою.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 715-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Київської області» Ворзельська селищна рада увійшла до складу територіальної громади м. Буча.
Отже правонаступником всіх прав та обов'язків Ворзельської селищної ради стала Бучанська міська рада.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28.04.2021 № 1423-IX, який набрав чинності 27.05.2021, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, за приписами якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель, зокрема, що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук).
Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки. Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом (абзац дев'ятий пункту 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України).
З метою встановлення наявності підстав для представництва в суді державних інтересів в особі Бучанської міської ради Київська обласна прокуратура звернулась до ради з листом від 07.10.2024 № 15/1-1033вих-24, в якому виклала обставини протиправного набуття права приватної власності на спірні земельні ділянки та просила надати інформацію про те, чи вживалися радою заходи, спрямовані на захист інтересів держави з метою повернення у комунальну власність зазначених земельних ділянок або повідомити про неможливість звернення до суду з указаних питань.
Листом від 10.10.2024 № 12.1-09/6710 Бучанська міська рада повідомила, що не має можливості здійснити претензійно-правову роботу та вжити відповідні заходи реагування шляхом проведення позовної роботи, оскільки в міській раді наявні обмеження бюджетних коштів на сплату судового збору.
У порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор листом від 27.01.2025 № 15/1-72вих25 повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Бучанської міської ради до ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» про витребування земельної ділянки.
Викладені обставини свідчать про те, що про виявлені порушення вимог законодавства прокурор заздалегідь поінформував позивача та надав достатньо часу для реагування на стверджуванні прокурором порушення інтересів держави, однак жодних дій щодо усунення таких порушень Бучанська міська рада не вчинила, що свідчить про бездіяльність компетентного органу.
Таким чином, надавши оцінку наявним у матеріалах справи документам відповідно до положень статті 86 ГПК України, суд дійшов висновку про доведеність підстав представництва прокурором інтересів держави в суді у наведеному випадку та дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» щодо повідомлення позивача про встановлені порушення та надання строку для вжиття заходів щодо поновлення порушених інтересів держави.
Стосовно доводів відповідача про непідтвердження прокурором у чому саме полягає інтерес держави щодо захисту прав органу місцевого самоврядування необхідно зазначити таке.
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необгрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справи № 806/1000/17 та від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).
Суд вважає, що в контексті правовідносин у цій справі, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав, свобод та інтересів місцевого самоврядування, що не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання.
Відповідно до викладених у позовній заяві обставин, Київська обласна прокуратура, відповідно до вимог статті 23 Закону України «Про прокуратуру», звернулася до суду в інтересах держави в особі Бучанської міської ради з цим позовом, який спрямований на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання - незаконного заволодіння земельною ділянкою, яка є власністю Українського народу. Прокурор зазначає, що позовна заява про витребування земельної ділянки рекреаційного призначення безумовно становить суспільний інтерес.
Суд погоджується із твердженнями прокурора, що «суспільним», «публічним» інтересом звернення Київської обласної прокуратури до суду з вимогою витребувати земельну ділянку є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - ефективного і раціонального використання земель для цілей, передбачених чинним законодавством. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю, захист такого права шляхом повернення дійсному власнику земель, що незаконно вибули з його власності.
З урахуванням тієї обставини, що Бучанська міська рада фактично відмовилась вживати заходів представницького характеру у спірних правовідносинах, що підтверджується листом Бучанської міської ради від 10.10.2024 № 12.1-09/6710, наданого на запит Київської обласної прокуратури від 07.10.2024 № 15/1-1033вих-24, наявні підстави для пред'явлення цього позову прокурором, що визначені частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
За таких обставин, суд вважає доведеними обставини щодо наявності підстав для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави в особі Бучанської міської ради.
Щодо тверджень відповідача у відзиві, що позовна заява підписана неуповноваженою особою, оскільки у переліку додатків до позовної заяви не вказано жодного доказу, що підтверджує повноваження заступника керівника Київської обласної прокуратури, то така позиція судом не приймається до уваги, враховуючи при цьому, що питання представництва прокурором інтересів держави в суді (функція, підстави, повноваження, порядок тощо) регулюються Конституцією України, Господарським процесуальним кодексом України, Законом України «Про прокуратуру», наказом Генерального прокурора України 21.08.2020 № 389 «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді». При цьому суд узяв до уваги, зокрема, положення частини першої статті 24 Закону України «Про прокуратуру», який є спеціальним законом у цьому випадку, та надає заступнику керівника обласної прокуратури право подання позовної заяви, у т.ч. в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, суд вважає безпідставними доводи відповідача про необхідність залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.
Під час вирішення спору по суті суд виходив із такого.
Згідно зі статтею 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Порядок набуття, виникнення, а також припинення права власності на земельні ділянки, що, зокрема, перебуває у державній чи комунальній власності, врегульований нормами Земельного кодексу України.
Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування наділені повноваженнями розпоряджатися землями, які перебувають відповідно у державній та комунальній власності. Таке розпорядження вони здійснюють шляхом продажу земель, безоплатної передачі у приватну власність громадянам, надання їх в оренду чи передачі їх у постійне користування (статті 118, 122, 123 Земельного кодексу України).
Відповідно до частини перша статті 182 Цивільного кодексу України, право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (частина четверта статті 182 Цивільного кодексу України).
Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону (частина четверта статті 334 Цивільного кодексу України).
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Заявником є власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло, перейшло чи припинилося речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав (абзац другий пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам (частина восьма статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; 2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Згідно з пунктом 7 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 1127 від 25.12.2015 (далі - Порядок), для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», іншими законами України та цим Порядком.
Для державної реєстрації права власності та права постійного користування на земельну ділянку, права на яку набуваються шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у постійне користування із земель державної або комунальної власності, подається рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність чи надання у постійне користування або про затвердження документації із землеустрою щодо формування земельної ділянки та передачу її у власність чи надання у постійне користування (пункт 81-2 Порядку).
Відповідно до абзацу другого пункту 12 Порядку під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід'ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.
Відповідно до статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» підстави для відмови в державній реєстрації прав, серед іншого є: заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.
З викладених норм права вбачається, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами.
Проте, перш ніж зареєструвати за особою відповідне право, на державного реєстратора покладений обов'язок здійснення перевірки підстав такої реєстрації та за результатом здійснення перевірки документів поданих для реєстрації прийняти відповідне рішення.
Тобто на державного реєстратора, в силу вимог закону, покладений обов'язок дослідження документів заявника на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення у заявника права на майно або ж його обтяження, а також встановлення повноважень у особи на подання заяви про державну реєстрацію прав.
Також, статтею 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено перелік підстав для державної реєстрації прав. Серед інших, зазначеною статтею передбачено реєстрацію речових прав на підставі державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року.
За результатами опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно встановлено, що державним реєстратором Посєвкіною Т.В. на підставі рішення з індексним номером 59845703 від 16.08.2021 відкрито розділ щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001 та зареєстровано право власності на цю земельну ділянку за НСКУ.
Зазначене рішення про державну реєстрацію прийнято на підставі рішення Ворзельської селищної ради від 30.07.2020 № 942-68-VII.
Дослідивши матеріали справи, зокрема рішення Ворзельської селищної ради від 30.07.2020 № 942-68-VII, витяг з Державного земельного кадастру від 31.07.2019 № НВ-3216032052019, а також інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд дійшов таких висновків.
Згідно з пунктами 1-4 рішення Ворзельської селищної ради від 30.07.2020 № 942-68-VII, орган місцевого самоврядування погодив та затвердив технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 3210945600:01:025:0008, яка перебувала у постійному користуванні БТК «Ворзель» НСКУ, загальною площею 7,8577 га.
У результаті поділу утворилися дві земельні ділянки: площею 1,1443 га (кадастровий номер 3210945600:01:025:3002) - для обслуговування нерухомого майна, яке належить селищній раді; площею 6,7134 га (кадастровий номер 3210945600:01:025:3001) - що залишається у постійному користуванні БТК «Ворзель» НСКУ.
У тексті зазначеного рішення відсутні будь-які положення про передачу земельної ділянки у власність НСКУ чи будь-якій іншій юридичній особі. Навпаки, із його змісту вбачається воля органу місцевого самоврядування зберегти статус земельної ділянки як комунальної власності, наданої у постійне користування.
Відповідно до статей 116, 122, 125, 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку комунальної власності виникає лише на підставі рішення відповідної ради про передачу у власність та державної реєстрації такого права. Право постійного користування не породжує і не може трансформуватись у право власності без прийняття окремого рішення про передачу земельної ділянки у власність.
Згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, рішенням державного реєстратора індексний номер 59845703 на підставі зазначеного рішення селищної ради № 942-68-VII від 30.07.2020 зареєстровано право власності за НСКУ на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001, площею 6,7134 га.
Суд установив, що рішення селищної ради № 942-68-VII від 30.07.2020 не містить волевиявлення щодо передачі земельної ділянки у власність, а лише передбачає збереження за БТК «Ворзель» НСКУ права постійного користування земельною ділянкою площею 6,7134 га з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001.
Отже зазначене рішення селищної ради не є належною правовою підставою для виникнення та державної реєстрації права власності у розумінні наведених вище положень Земельного кодексу України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». Державним реєстратором під час здійснення державної реєстрації за НСКУ права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001 площею 6,7134 га не перевірено наявність необхідних документів для проведення реєстрації та їх відповідність чинному законодавству, що є грубим порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За таких обставин державу в особі Бучанської міської ради позбавлено права власності і розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001, яка в подальшому поділена, у тому числі, на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001.
Як висновок, подальші рішення державного реєстратора з індексним номером 64547088 від 19.08.2022 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:6309 за ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс», а також рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності за вказаним товариством на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001 також є незаконним за вказаних вище обставин.
Щодо доводів відповідача про розміщення на спірній земельній ділянці належних ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» на праві власності об'єктів нерухомого майна та перехід права власності на земельну ділянку, що знаходиться під цими об'єктами відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України необхідно зазначити таке.
Як установлено судом, Будинку творчості композиторів «Ворзель» була надана у постійне користування земельна ділянка площею 9,1705 га (з подальшими змінами) на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії КВ № 000003 від 20.12.1994.
Відповідно до Положення про Будинок творчості композиторів «Ворзель» Спілки композиторів України, затвердженого у 1992 році, БТК «Ворзель» є підрозділом Спілки композиторів України.
У 1999 році Фонд державного майна України, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 № 1058, передав у власність НСКУ Будинок творчості композиторів «Ворзель» Українського відділення Музичного фонду СРСР, який розташований на земельній ділянці площею 9,1705 га, закріплений Державним актом на право постійного користування землею від 20.12.1994.
Варто зауважити, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 № 1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам» наказом Міністерства економіки України, Фонду державного майна України та Міністерством юстиції України від 18.08.1998 № 110/1639/45/5 затверджено Порядок передачі нерухомого майна у власність творчим спілкам, у якому зазначено, що не є об'єктами передачі, згідно з цим Порядком, земельні ділянки, на яких розташовані будівлі та споруди загальносоюзних творчих спілок колишнього Союзу РСР.
Таким чином, земельна ділянка, надана у постійне користування згідно з Державним актом серії КВ № 000003 від 20.12.1994 продовжувала залишатись у державній власності.
На підставі рішення Ворзельської селищної ради у 2005 році частину земельної ділянки (1,04858 га) було вилучено з державного акта в землі запасу селищної ради. Зазначене свідчить про те, що орган місцевого самоврядування продовжував розпоряджатися землею як власник.
У 2007 та 2009 рр. Виконавчий комітет Ворзельської селищної ради приймав рішення щодо оформлення та узаконення права власності НСКУ на об'єкти нерухомого майна, розташовані в межах земельної ділянки згідно з Державним актом серії КВ № 000003 від 20.12.1994. При цьому жодного рішення про вилучення земельної ділянки з постійного користування та передачу у власність НСКУ не приймалось.
Необхідно зазначити, що на момент набуття НСКУ права власності на об'єкт нерухомості, який розташований на земельній ділянці, закріпленій Державним актом серії КВ № 000003 від 20.12.1994, діяла редакція Земельного кодексу України № 561-XII від 18.12.1990, стаття 30 якого передбачала, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.
Враховуючи те, що у 1994 році земельну ділянку згідно з Державним актом серії КВ № 000003 від 20.12.1994 було надано в постійне користування, а також те, що така земельна ділянка не була об'єктом передачі у власність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.1998 № 1058 «Про передачу нерухомого майна творчим спілкам», НКСУ не набула права власності на землю, натомість до останньої перейшло право користування земельної ділянкою.
Як свідчить витяг з Державного земельного кадастру від 31.07.2019 № НВ-3216032052019, 31.07.2019 здійснено державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:0008 площею 7,8577 га, яка зареєстрована за Будинком творчості композиторів «Ворзель» Спілки композиторів України (код ЄДРПОУ 02911680) на праві постійного користування земельною ділянкою на підставі державного акта від 20.12.1994 КВ 000003.
У квітні 2020 році за Ворзельською селищною радою зареєстровано право власності на вказану земельну ділянку на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» № 5245-VI від 06.09.2012.
Як вже зазначалось, в результаті поділу земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:0008 утворилась, в тому числі земельна ділянка площею 6,7134 га з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001, право власності на яку незаконно було зареєстровано за НСКУ.
Установлено, що спірна у цій справі земельна ділянка утворена за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001 в результаті неодноразового поділу на декілька земельних ділянок.
Відповідач стверджує, що 03.12.2020 внаслідок виконання умов договору купівлі-продажу від НСКУ до ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» перейшло право на 51/100 часток у праві власності на будівлі і споруди будинку творчості композиторів, що знаходяться за адресою: Київська область, м. Ірпінь, сел. Ворзель, вулиця Соснова, 87, а 03.05.2024 ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс», як власник 51/100 часток нерухомого майна, зареєструвало за собою право власності на спірну в цій справі земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001 площею 3,5695 га.
Відповідач переконаний, що з набуттям права власності на об'єкт нерухомого майна до відповідача одночасно перейшло право власності на частину земельної ділянки, що знаходиться під цим об'єктом відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 Земельного кодексу України.
Необхідно зауважити, що в матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу, за яким, як стверджує відповідач, до ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» перейшло право на 51/100 часток у праві власності на будівлі і споруди будинку творчості композиторів.
Натомість у матеріалах справи наявна Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна (номер інформаційної довідки: 410999902 від 02.02.2025), яка свідчить про те, що у 2024 році за ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» зареєстровано право власності на нежитлові будівлі загальною площею 956,04 кв. м, які розташовані за адресою: Київська обл., Бучанський р-н, селище Ворзель, вул. Соснова, буд. 87-А, кадастровий номер земельної ділянки - 3210945600:01:025:0001.
Відповідно до статті 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об'єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об'єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України. Істотною умовою договору, який передбачає перехід права власності на об'єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, який розміщений на земельній ділянці і перебуває у власності відчужувача, є умова щодо одночасного переходу права власності на таку земельну ділянку (частку у праві спільної власності на неї) від відчужувача (попереднього власника) відповідного об'єкта до набувача такого об'єкта.
Відповідно до частини першої статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об'єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці (крім земель державної, комунальної власності), право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від відчужувача (попереднього власника) такого об'єкта до набувача такого об'єкта без зміни її цільового призначення. У разі якщо відчужувачу (попередньому власнику) такого об'єкта належала частка у праві спільної власності на земельну ділянку, до набувача цього об'єкта переходить право власності на таку частку.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що автоматичний перехід права власності на земельну ділянку або її частку при відчуженні будівлі чи споруди можливий лише у разі, коли відчужувач (попередній власник об'єкта нерухомості) є власником відповідної земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт.
При цьому частина перша статті 120 Земельного кодексу України прямо обмежує автоматичний перехід права власності на землю випадками, коли земельна ділянка є державною або комунальною власністю. Тобто, якщо земельна ділянка належить державі чи територіальній громаді (комунальна власність), то автоматичний перехід права власності на неї до набувача будівлі неможливий.
У цій справі встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210945600:01:025:3001, з якої в подальшому утворено спірну в цій справі земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001, - є землею комунальної власності Ворзельської селищної ради (правонаступник - Бучанська міська рада) і перебувала у постійному користуванні БТК «Ворзель».
Отже НСКУ, за якою незаконно зареєстровано право власності на цю земельну ділянку не мала права нею розпоряджатись, в тому числі здійснювати поділ та відчужувати іншій особі право власності на цю земельну ділянку (зокрема, на користь ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс»), оскільки такого права спілка не мала.
Таким чином, положення статей 377 Цивільного кодексу України та 120 Земельного кодексу України не можуть бути підставою для автоматичного переходу до ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001, як про це стверджує відповідач.
Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Приписами частини першої статті 15 Цивільного кодексу України визначено право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (висновки зазначені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 04.11.2020 у справі №327/1884/17).
До позовів щодо захисту речових прав на нерухоме майно відноситься, зокрема, віндикаційний - про витребування власником свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 Цивільного кодексу України).
Згідно із статтею 387 Цивільного кодексу України власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння.
Зміст приписів статті 387 Цивільного кодексу України свідчить, що предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном не власника про повернення майна з чужого незаконного володіння.
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником (законним володільцем) і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
За змістом статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв'язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).
Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності та добросовісності такого набуття.
Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.
Вирішуючи питання про можливість витребування спірного майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України, слід перевіряти, оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.04.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18). Добросовісною не може вважатися особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).
Набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості з Державного реєстру, а робив це добросовісно. Якщо перевірка інформації про нерухоме майно дає підстави для сумнівів щодо наявності прав інших осіб на нерухоме майно, у тому числі незареєстрованих, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна; в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним.
Крім того, добросовісність набувача передбачає не лише співставлення відомостей про права на нерухоме майно з інформацією, що міститься у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також розумну обачність набувача.
Отже, враховуючи висновки Верховного Суду, при оцінці поведінки відповідача на предмет чесності та добросовісності господарський суд виходить з такого.
В розумінні статті 388 Цивільного кодексу України задля запобігання ризикам набуття статусу недобросовісного набувача щонайменше необхідно перевіряти документи контрагента, що підтверджують його право власності на майно і відповідні державні реєстри.
ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» є юридичною особою і за належної обачності (перевірки реєстру речових прав на нерухоме майно, кадастрових відомостей, підстав реєстрації) мало і могло дізнатися, що земля є комунальною власністю та НСКУ не отримувала рішення про передачу землі у її власність, а отже й не мала права її відчужувати.
У контексті практики ЄСПЛ відсутність належної обачності з боку набувача виключає виникнення у нього обґрунтованих очікувань щодо збереження такого майнового статусу.
Таким чином, суд дійшов висновку, що ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» не є добросовісним набувачем, оскільки мало можливість і повинно було перевірити законність права відчужувача на землю, а спірна земельна ділянка вибула з комунальної власності не з волі власника - Ворзельської селищної ради, правонаступником якої є Бучаснька міська рада.
Суд звертає увагу на те, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (пункт 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16).
У пункті 56 постанови від 29.05.2019 у справі № 367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що з огляду на приписи статей 387 і 388 Цивільного кодексу України помилковими є висновки суду першої інстанції щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об'єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема, внаслідок поділу та/або об'єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (див.принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю у пункті 89 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про існування достатніх і обґрунтованих підстав для витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння діючого власника на користь територіальної громади в особі органу, уповноваженого розпоряджатися нею.
За таких обставин, повно та ґрунтовно дослідивши матеріали справи, суд ухвалює рішення про задоволення позову заступника керівника Київської обласної прокуратури до ТОВ «Мистецька резиденція «Нота плюс» та витребування земельної ділянки рекреаційного призначення з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001 з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі Бучанської міської ради .
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд керується пунктом 2 частини першої статті 129 ГПК України, відповідно до якого судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Під час розгляду справи відповідач вказував на те, що прокурор не надав належних та допустимих доказів щодо підтвердження дійсної вартості спірної земельної ділянки, а тому вказана ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна. На думку відповідача, з метою визначення такої вартості має бути проведена експертна грошова оцінка спірної земельної ділянки та поданий відповідний звіт про оцінку
Крім того, третя особа у своєму клопотанні про зупинення провадження (документ сформований в системі «Електронний суд» 01.08.2025) просила суд зобов'язати прокуратуру подати до суду належним чином засвідчену довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки кадастровий номер 3210945600:01:025:0001 та доплатити повну суму судового збору.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Відповідно до положень статті 163 ГПК України ціна позову у позовах про визнання права власності на майно або його витребування визначається вартістю майна.
Під час подання позову прокурор вартість спірної земельної ділянки визначив у розмірі 152709,00 грн.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру мав бути сплачений судовий збір у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже за позовною вимогою у цій справі про витребування земельної ділянки сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні позову, станоить 3028,00 грн.
Прийнявши ухвалою від 03.03.2025 позовну заяву до розгляду та відкривши провадження у справі, будь-яких обставин, які б свідчили про невідповідність позову вимогам статей 162, 164, 176 ГПК України, суд не встановив.
Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі, якщо судовий збір сплачується за подання позовної заяви до суду в розмірі, визначеному з урахуванням ціни позову, а встановлена при цьому позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або якщо на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, розмір судового збору попередньо визначає суд з подальшою сплатою недоплаченої суми або з поверненням суми переплати судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом у процесі розгляду справи.
Аналогічні вимоги містить і частина друга статті 163 ГПК України, за змістом якої, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при розгляді справи.
Таким чином, виходячи зі змісту частини другої статті 6 Закону України «Про судовий збір» та частини другої статті 163 ГПК України, у випадку, якщо ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна, розмір судового збору може бути переглянутий судом за результатами розгляду справи по суті та встановлення остаточної ціни позову на підставі оцінки наявних у матеріалах справи доказів.
Як убачається з матеріалів справи, при поданні позовної заяви прокурор визначив ціну позову, виходячи з вартості одного гектара багаторічних насаджень у межах Київської області, зазначеної у довіднику показників нормативної грошової оцінки угідь України, який розміщено на Єдиному порталі державних послуг «Дія». На підставі цих даних прокурор визначив вартість спірної земельної ділянки у розмірі 152709,00 грн та, відповідно, сплатив судовий збір у сумі 3028,00 грн.
Суд зазначає, що положення процесуального закону не вимагають обов'язкового підтвердження ціни позову виключно офіційною довідкою про нормативну чи експертну грошову оцінку земельної ділянки, якщо позивач визначив її на підставі відкритих офіційних джерел, що містять відомості, оприлюднені уповноваженими державними органами.
Матеріали справи не містять та учасниками справи не подано жодних інших доказів на підтвердження вартості спірної земельної ділянки у розмірі іншому, ніж вказав прокурор, та з яких суд міг би встановити остаточну ціну позову з подальшим розподілом недоплаченого чи переплаченого судового збору відповідно до положень статті 129 ГПК України.
Таким чином, на думку суду, у цій справі відсутні підстави вважати, що прокурор неправильно визначив ціну позову або сплатив судовий збір у меншому розмірі, ніж це передбачено законом.
Враховуючи висновок суду про задоволення позову у повному обсязі, сплачений прокуратурою судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 3028,00 грн покладається на відповідача повністю.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2. Витребувати на користь держави в особі Бучанської міської ради (08292, Київська обл., Бучанський р-н, м. Буча, вул. Енергетиків, буд. 12; код ЄДРПОУ 04360586) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька резиденція «Нота плюс» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вулиця Соснова, буд. 87; код ЄДРПОУ 43533672) земельну ділянку рекреаційного призначення з кадастровим номером 3210945600:01:025:0001.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мистецька резиденція «Нота плюс» (08296, Київська обл., м. Ірпінь, смт Ворзель, вулиця Соснова, буд. 87; код ЄДРПОУ 43533672) на користь Київської обласної прокуратури (01601, м. Київ, бульв. Лесі Українки, буд. 27/2; код ЄДРПОУ 02909996) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до статей 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 14.11.2025.
Суддя О.В. Щоткін