ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2025Справа № 910/11373/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Спичака О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; ідентифікаційний код: 37141112)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 93; ідентифікаційний код: 44219433)
про стягнення 189042,25 грн.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
10.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» про стягнення 189042,25 грн, з яких 163531,90 грн основного боргу, 17505,45 грн пені, 6801,71 грн 12% річних та 1203,19 грн інфляційних втрат.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 163531,90 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 17505,45 грн пені, 6801,71 грн 12% річних та 1203,19 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2025 відкрито провадження у справі №910/11373/25, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, хоча про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/11373/25 відповідач повідомлявся належним чином шляхом отримання ухвали суду в своєму електронному кабінеті, що підтверджується інформацією з бази «Діловодство спеціалізованого суду».
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Згідно з ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/11373/25.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
05.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агролокація» (покупець) укладено Договір №18869-30/2021, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність покупця визначені цим Договором запчастини, експлуатаційні матеріали, автомобільні шини, тощо, а також надати шиноремонтні та шиномонтажні послуги, а покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і послуги та здійснити їх оплату.
Відповідно до п. 1.2 Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021 номенклатура, найменування, одиниця виміру, походження товару, загальні кількість, ціна за одиницю товару, що передаються за цим Договором, термін та умови передачі, визначаються у рахунках-фактурах (рахунках на оплату), товарних (видаткових) накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на товари, які є невід'ємною частиною Договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.
Відповідно до п. 1.3 Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021 найменування, вартість та обсяг наданих послуг, зазначається в Актах виконаних робіт, укладених сторонами, які є невід'ємними частинами даного Договору.
Відповідно до п. 1.4 Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021 загальна сума Договору складається із вартості переданого товару, що відповідає сумі всіх товарних (видаткових) накладних, та сумарної вартості наданих послуг, зазначених в Актах виконаних робіт, здійснених протягом дії даного Договору.
Погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується у товарних (видаткових) накладних та в рахунках на оплату, що являються невід'ємними складовими даного Договору, без складання специфікацій (п. 2.4 Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021).
У п. 2.5 Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021 сторони погодили, що покупець, підписуючи товарну (видаткову) накладну, виявляє згоду на прийняття товару відповідно до попередньої домовленості із постачальником та позбавляється права заявляти претензії щодо невідповідності поставленого товару за кількістю, номенклатурою, асортиментом та ціною.
Згідно з п. 3.1 Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021 ціни на товар і послуги погоджуються сторонами у кожному окремому товарних (видаткових) накладних, товарно-транспортних накладних, замовленнях-нарядах та Актах виконаних робіт, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021 не у повному обсязі оплатив поставлений позивачем товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 163531,90 грн. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 17505,45 грн пені, 6801,71 грн 12% річних та 1203,19 грн інфляційних втрат.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до умов Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021 позивач поставив відповідачу товар на суму 195531,90 грн, що підтверджується видатковими накладними від 12.05.2025 №SI0005289891 на суму 139758,78 грн, від 13.05.2025 №SI0005292621 на суму 1106,52 грн, від 14.05.2025 №SI0005295725 на суму 1989,00 грн, від 14.05.2025 №SI0005295813 на суму 580,86 грн, від 14.05.20205 №SI0005296006 на суму 361,44 грн; від 17.05.2025 №SI0005301768 на суму 409,56 грн; від 20.05.2025 №SI0005306124 на суму 19393,20 грн, від 20.05.2025 №SI0005306738 на суму 1611,24 грн; від 21.05.2025 №SI0005307414 на суму 1258,68 грн, від 21.05.2025 №SI0005309039 на суму 29062,62 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У випадку продажу товару на умовах попередньої оплати постачальник одночасно з підтвердженням замовлення надає покупцю рахунок на оплату (п. 3.3 Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021).
Згідно з п. 3.4 Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021, якщо продаж товару здійснюється на умовах відстрочення платежу в межах кредитного ліміту, термін такого відстрочення зазначається у товарній (видатковій) накладній. У такому разі товар має бути сплачений не пізніше останнього дня відтермінування включно на підставі рахунку на оплату, який надається постачальником покупцю разом з товарною (видатковою) накладною. Підписання покупцем або уповноваженої ним особи на прийняття товару товарної (видаткової) накладної є належним підтвердженням факту отримання ним рахунку на оплату.
У спірних видаткових накладних встановлений строк оплати товару, зокрема до 15.05.2025 за ВН №SI0005289891 від 12.05.2025; до 16.05.2025 за ВН №SI0005292621 від 13.05.2025; до 17.05.2025 за ВН №№ SI0005295725, SI0005295813, SI0005296006 від 14.05.2025; до 20.05.2025 за ВН №SI0005301768 від 17.05.2025; до 23.05.2025 за ВН №№ SI0005306124, SI0005306738 від 20.05.2025; до 24.05.2025 за ВН №№ SI0005307414, SI0005309039 від 21.05.2025.
Як пояснив позивач у позовній заяві, разом із спірними видатковими накладними відповідачу були вручені рахунки на оплату отриманого товару: від 11.05.2025 №S0009983949; від 13.05.2025 №S0009988767; від 14.05.2025 №№S0009993268, S0009993810, S0009994241; від 17.05.2025 № S0010002770; від 20.05.2025 №№S0010007942, S0010010536; від 21.05.2025 №№S0010011744 та S0010012965.
Судом встановлено, що відповідач здійснив часткову оплату отриманого товару за спірними видатковими накладними, сплативши 26.06.2025 за платіжною інструкцією №29 грошові кошти сумою 5000,00 грн; 30.06.2025 за платіжною інструкцією №50 грошові кошти сумою 5000,00 грн; 08.07.2025 за платіжною інструкцією №102 грошові кошти сумою 5000,00 грн; 03.08.2025 за платіжною інструкцією №270 грошові кошти сумою 7000,00 грн; 11.08.2025 за платіжною інструкцією №336 грошові кошти сумою 5000,00 грн та 19.08.2025 за платіжною інструкцією №399 грошові кошти сумою 5000,00 грн., що разом становить 32000,00 грн.
Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів оплати відповідачем товару на суму 163531,90 грн (195531,90 грн - «мінус» 32000,00 грн).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» за Договором №18869-30/2021 від 05.07.2021 у сумі 163531,90 грн підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» суми основного боргу у розмірі 163531,90 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 17505,45 грн.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
Згідно з статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 5.2 Договору №18869-30/2021 від 05.07.2021 за порушення грошового зобов'язання за цим Договором більше 3-х календарних днів покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ до суми простроченого платежу, за весь період такого прострочення.
Перевіривши розрахунки пені, долучені позивачем до позовної заяви, суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» пені у розмірі 17505,45 грн пені підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 12% річних у розмірі 6801,71 грн та інфляційні втрати у розмірі 1203,19 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.
У разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням унаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати.
Кредитору, у свою чергу, згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України належить право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу.
Цивільним кодексом України, як основним актом цивільного законодавства, не передбачено механізму здійснення розрахунку інфляційних втрат кредитора у зв'язку із простроченням боржника у виконанні грошового зобов'язання.
Водночас, частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Частиною п'ятою статті 4 Цивільного кодексу України передбачено, що інші органи державної влади України у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, можуть видавати нормативно-правові акти, що регулюють цивільні відносини.
Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено індексацію грошових доходів населення як встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону). Статтею 2 цього Закону передбачено як об'єкти індексації грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України, що не мають разового характеру, перелік яких визначено у частині першій цієї статті; водночас, частиною другою статті 2 цього Закону законодавець передбачив право Кабінету Міністрів України встановлювати інші об'єкти індексації, поряд з тими, що зазначені у частині першій цієї статті.
З метою реалізації Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» Кабінет Міністрів України постановою №1078 від 17.07.2003 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок), пунктом 1 якого передбачено, що цей Порядок визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (пункти 1-1, 4 Порядку).
Отже, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003, та Методика розрахунку базового індексу споживчих цін, затверджена наказом Державного комітету статистики України №265 від 27.07.2007.
Порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 Цивільного кодексу України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 постанови КМУ №1078).
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено право особи отримати компенсацію інфляційних збитків за весь період прострочення. Якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику - «дефляція», то це не змінює його правової природи і не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ №1078 від 17.07.2003.
Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 роз'яснено, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Перевіривши розрахунки 12% річних, долучені позивачем до позовної заяви, суд визнав їх необгрунтованими, оскільки позивач допустив арифметичні помилки при обрахуванні 12% річних, у зв'язку з чим суд здійснив власний розрахунок 12% річних, відповідно до якого обгрунтованим розміром 12%, що підлягають стягненню з відповідача, є 6791,38 грн.
Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» 12% річних у розмірі 6801,71 грн підлягають частковому задоволенню у розмірі 6791,38 грн.
Розрахунки інфляційних втрат, виконані позивачем, визнаються судом обгрунтованими, з огляду на що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» інфляційних втрат у розмірі 1203,19 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агролокація» (03127, м. Київ, проспект Голосіївський, буд. 93; ідентифікаційний код: 44219433) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автодистриб'юшн карго партс» (02232, м. Київ, вул. Закревського, буд. 16; ідентифікаційний код: 37141112) суму основного боргу у розмірі 163531 (сто шістдесят три тисячі п'ятсот тридцять одна) грн 90 коп., пеню у розмірі 17505 (сімнадцять тисяч п'ятсот п'ять) грн 45 коп., 12% річних у розмірі 6791 (шість тисяч сімсот дев'яносто одна) грн 38 коп, інфляційні втрати у розмірі 1203 (одна тисяча двісті три) 19 коп. та судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 27 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.М. Спичак