ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
14.11.2025Справа № 910/8052/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Лиськова М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу
За позовом Державного підприємства "МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ"
(01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7;
ідентифікаційний код: 42574629)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ"
(02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 21, каб. 506;
ідентифікаційний код: 40581739)
про стягнення 467 192, 95 грн.
Державне підприємство "МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" (далі-відповідач) про стягнення пені та штрафних санкцій, що виникли у зв'язку із неналежним виконанням умов Договору про закупівлю №09/110-06/2024 від 11.06.2024 у загальному розмірі 467 192,95 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 відкрито провадження у справі №910/8052/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; визначено учасникам справи строки для подання заяв по суті спору.
21.07.2025 відповідачем подано відзив на позовну заяву, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує повністю. Відповідач вказує, що зобов'язання із Договору поставки ним виконано належним чином, а прострочення відбулося з незалежних від відповідача причин.
21.07.2025 відповідачем також подано клопотання про залучення третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору, а саме: Міністерства охорони здоров'я України; Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) та компанії M.Biotech Limited.
Стосовно клопотання відповідача про залучення Міністерства охорони здоров'я України; Державну службу України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) та компанії M.Biotech Limited у якості третіх осіб без самостійних вимог, суд зазначає наступне. Суд, розглянувши вказане клопотання приходить до висновку, що дане клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи. Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Водночас суд зазначає, що з поданої заяви не вбачається та заявником не обґрунтовано, яким чином рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки третіх осіб, оскільки між позивачем та Міністерством охорони здоров'я України; Державною службою України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) та компанією M.Biotech Limited відсутні будь-які договірні зобов'язання.
Отже, дослідивши матеріали справи, приймаючи до уваги предмет та підстави позовних вимог, ураховуючи обставини, якими заявник обґрунтовує необхідність залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору, суд дійшов висновку, що рішення, прийняте за наслідками розгляду даного спору, не вплине на права та обов'язки Міністерства охорони здоров'я України; Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками (Держлікслужба) та компанії M.Biotech Limited.
22.07.2025 позивачем подано відповідь на відзив.
28.07.2025 відповідачем подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
20.10.2025 відповідачем подано до суду пояснення щодо відповіді на відзив та заявлено клопотання про зменшення пені та штрафу.
21.10.2025 позивачем подано додаткові пояснення по справі.
30.10.2025 відповідачем до суду подано клопотання про долучення додаткових доказів, яке судом до уваги не приймається та залишається без розгляду, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 113 ГПК України строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства (ч. ч. 1, 2 ст. 114 ГПК України).
Частинами 3-5 статті 80 ГПК України передбачено, що відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.
Частиною 8 ст. 165 ГПК України унормовано, що відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
При цьому, ч. 1 ст. 251 ГПК України визначено, що відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2025 судом встановлено відповідачу строк - протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі - для подання суду відзиву на позовну заяву.
З наявної в матеріалах справи Довідки про доставлення процесуального документа до електронного кабінету вбачається, що ухвала Господарського суду міста Києві від 04.07.2025 була отримана відповідачем - 04.07.2025.
Відтак, кінцевим строком для подання відповідачем відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами по справі було 21.07.2025 включно.
При цьому, суд враховує, що будь-яких клопотань як про продовження процесуальних строків, так і про поновлення строку на подання додаткових доказів із обґрунтуванням неможливості його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього, матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Оскільки клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін до суду не надходило, а наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.
Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
За оголошеною Державним підприємством "Медичні закупівлі України" закупівлею було оголошено процедуру відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі "ДК 021:2015 - 33600000-6 Фармацевтична продукція (Ерлотиніб 150 мг)".
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДойчФарм", як постачальника визнано переможцем відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі "ДК 021:2015 - 33600000-6 Фармацевтична продукція (Ерлотиніб 150 мг)" та акцептовано тендерну пропозицію.
Після перемоги в аукціоні (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-05-09-010157-a? oldVersion=true) Відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ДойчФарм" (далі - Постачальник/Відповідач) із ним укладено Договір про закупівлю № 09/110-06/2024 від 11.06.2024 (далі - Договір), відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити Замовнику фармацевтичну продукцію - Ерлотиніб 150 мг; ДК 021:2015, код 33600000-6 у кількості: Партія № 1 - 65 430 таблеток (далі за текстом - Товар) (номер оголошення про проведення процедури закупівлі UA-2024-05-09- 010157-a) - на загальну суму вартості товару Партія № 1 - 2 624 678,65 грн (два мільйона шістсот двадцять чотири тисячі шістсот сімдесят вісім грн 65 коп) (з ПДВ) (відповідає Специфікації), а Замовник зобов'язався прийняти такий Товар та оплатити його в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Постачальник бере на себе зобов'язання поставити Замовнику фармацевтичну продукцію, асортимент, ціна та обсяг якої вказується в Специфікації (Додаток № 1), що є невід'ємною частиною цього Договору, а Замовник прийняти таку продукцію та оплатити її в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до пункту 3.4. Договору, якщо інше не передбачено цим Договором, за загальним правилом, оплата Продукції за цим Договором здійснюється ЗАМОВНИКОМ на умовах попередньої оплати з урахуванням положень бюджетного законодавства та нормативно-правових актів, що регулюють питання здійснення попередньої оплати.
На виконання вимог Договору Замовник виконав своє зобов'язання, а саме здійснив попередню оплату за Договором, що підтверджується платіжною інструкцією від 24.06.2024 № 6930.
Пунктом 4 Специфікації до Договору передбачено, що у відповідності до п. 4.1 Договору, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції за Договором у строк - Партія № 1 ЕРЛОТОКС (Ерлотиніб 150 мг), 65 430 таблеток, до 01 жовтня 2024 року включно.
17 січня 2025 року Постачальником поставлено ЕРЛОТОКС (Ерлотиніб 150 мг), 65 430 таблеток, що підтверджується видатковою накладною від 17.01.2025 № 40304.
Пунктом 8.1 Договору встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього Договору, Сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством України.
Пунктом 8.2. Договору встановлено, що за кожне порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) продукції, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Пунктом 8.4. Договору передбачено, що у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) календарних днів від дати направлення ЗАМОВНИКОМ письмового повідомлення ПОСТАЧАЛЬНИКУ.
Як вказує позивач, у зв'язку з невиконанням ТОВ "Дойч-Фарм" належним чином взятих на себе зобов'язань за Договором, ДП "Медзакупівлі України" виставлено претензію ТОВ "Дойч-Фарм" від 04.04.2025 № 05/1346-04/2025 з проханням сплатити неустойку щодо договору про закупівлю № 09/110-06/2024 від 11.06.2024 у повному розмірі 467 192,95 грн.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що він належним чином приступив до виконання зобов'язань за договором, водночас 12 вересня 2024 року, відповідачем отримано лист виробника фармацевтичного препарату "ЕРЛОТОКС (Ерлотиніб 150 мг)" компанії М.Біотек Лімітед, Великобританія, яким повідомлено про те що перша поставка препарату у кількості 65430 таблеток затримується у зв'язку із затримкою Висновку щодо підтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики за заявою від 15.05.2024р. Окрім того, відповідачем, листом від 16.09.2024р. про вказані обставини, що не залежать від постачальника було повідомлено позивача та запропоновано з метою не порушення зобов'язань зміни строки поставки партії №1 товару ЕРЛОТОКС (Ерлотиніб 150 мг) в кількості 65430 таблеток до 15 листопада 2024 року. Відповідач вважає вимог позивача про стягнення пені та штрафу безпідставними та необґрунтованими, оскільки такі вимоги не містять правових підстав для їх сплати через відсутність понесення позивачем збитків. Окрім того, відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені та штрафу.
За приписом статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Укладений сторонами контракт за своєю правовою природою є договором поставки товару.
Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 283 465,44 грн. та штраф у розмірі 183 727,51 грн. за порушення зобов'язань в частині своєчасної поставки товарів.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).
У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 8.2. Договору встановлено, що за кожне порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим Договором) продукції, ПОСТАЧАЛЬНИК сплачує ЗАМОВНИКУ пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) відсотка від ціни продукції, строк поставки якої порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданої (несвоєчасно переданої, повернутої) продукції, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за Договором, включаючи день виконання такого зобов'язання. За порушення строку поставки продукції понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено. При цьому, відібрані зразки серій продукції для проведення лабораторного аналізу не вважаються непоставленими (неприйнятими).
З урахуванням вищевикладеного, в період прострочення зобов'язання за Договором з 02.10.2024 по 17.01.2025 включно, вартість продукції ЕРЛОТОКС (Ерлотиніб 150 мг), у кількості 65 430 таблеток, що не поставлена складає 2 624 678,65 грн та 0,1 відсоток від ціни продукції, строк поставки якої порушено, складає 2 624,68 грн за кожен день прострочення зобов'язання, яке становить 108 днів та відповідно до наведеного розрахунку сума пені складає 283 465,44 грн (з ПДВ).
Штраф за порушення строку поставки продукції понад 30 (тридцять) календарних днів у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни продукції, строк поставки якої порушено складає 183 727,51 грн (з ПДВ). Загальна сума неустойки за Договором складає 467 192,95 грн, з яких: - пеня 283 465,44 грн; - штраф 183 727,51 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу суд дійшов висновку, що розмір штрафу та пені є обґрунтованим та арифметично правильним.
При цьому, судом враховано правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі №910/1265/17, де зазначено, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоб суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Щодо клопотання відповідача про зменшення пені та штрафу суд відзначає наступне.
Главою 24 Господарського кодексу України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Відповідно до частини першої статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.
Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
Зокрема, загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.
З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.
Наприклад, такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549-552 Цивільного кодексу України. Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд зазначає, умовами Договору про закупівлю №09-110-06/2024 передбачено, що
11.3. У разі настання під час строку дії воєнного стану або після його завершення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених пунктом 11.4 цього Договору, до них застосовуються положення пунктів 11.4-11.9 цього Договору.
11.4. При настанні надзвичайних та невідворотних форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зокрема тих, які передбачені в частині другій статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", які об'єктивно унеможливлюють повне або часткове виконання Сторонами зобов'язань, передбачених умовами Договору, строк виконання таких зобов'язань може бути відкладений на час, протягом якого діятимуть такі обставини, за умови, якщо Сторони не знайдуть інших прийнятних альтернативних способів виконання таких зобов'язань, як це передбачено пунктом 11.6. цього Договору.
11.5. Протягом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), передбачених пунктом 11.4 цього Договору та за умови дотримання вимог цього розділу, Сторони не несуть відповідальності за невиконання умов Договору, якщо це невиконання стало наслідком форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), причин, що знаходяться поза сферою контролю Сторони, яка не виконує свої зобов'язання.
11.6. У разі настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під їх дію, має негайно упродовж 3 (трьох) робочих днів повідомити про це іншу Сторону у письмовій формі (на електронну пошту, що зазначена в розділі 16 цього Договору; одночасно з цим відповідне повідомлення дублюється та направляється в паперовій формі на фактичну адресу, що зазначена в Договорі), вказавши характер цих обставин та очікуваний строк їхньої тривалості. Якщо інша Сторона не надає інших письмових інструкцій, Сторона, що підпадає під дію обставин непереборної сили, має докласти всіх можливих зусиль для того, щоб і надалі виконувати свої зобов'язання за цим Договором, наскільки це буде можливо в конкретних обставинах, та шукати інших прийнятних альтернативних способів виконання своїх зобов'язань, яким би не заважала дія форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Після закінчення дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) Сторона, яка підпала під дію таких обставин, повинна повідомити про це іншу Сторону протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту припинення дії таких обставин у порядку зазначеному вище.
Як зазначає відповідач, Виробником фармацевтичної продукції ЕРЛОТОКС (Ерлотиніб 150 мг), є компанія М.Біотек Лімітед, Великобританія, яка в свою чергу листом від 17 травня 2024 року (додаток 2 до Відзиву) адресовану Позивачу в межах процедури відкритих торгів гарантувала надання висновку щодо підтвердження умов виробництва вимогам належної виробничої практики або сертифікат відповідності виданий Державною службою України з лікарських засобів.
На підтвердження викладених гарантій у листі від 17 травня 2024 року, компанією М.Біотек Лімітед, Великобританія адресовано Позивачу надано лист реєстрації звернення до Державної служби України з лікарських засобів щодо отримання сертифікату відповідності фармацевтичної продукції ЕРЛОТОКС (Ерлотиніб 150 мг) строк якого не може перевищувати 90 днів з дати звернення
Відповідач звертає увагу суду, що лише після отримання компанією М.Біотек Лімітед відповідних сертифікатів відповідності Державної служби України з лікарських засобів на даний лікарський засіб ЕРЛОТОКС (Ерлотиніб 150 мг), Відповідач може отримати Висновок про якість ввезеного в Україну лікарського засобу, після якого товар може бути реалізований та використаний на території України.
Суд приймає до уваги, що саме з урахуванням зазначених обставин, Відповідача, як постачальника визнано переможцем відкритих торгів з особливостями за предметом закупівлі "ДК 021:2015 - 33600000-6 Фармацевтична продукція (Ерлотиніб 150 мг)" та акцептовано тендерну пропозицію.
12 вересня 2024 року, Відповідачем отримано лист (додаток 4 до Відзиву) виробника фармацевтичного препарату "ЕРЛОТОКС (Ерлотиніб 150 мг)" компанії М.Біотек Лімітед, Великобританія, яким повідомлено про те що перша поставка препарату у кількості 65430 таблеток затримується у зв'язку із затримкою Висновку щодо підтвердження відповідності умов виробництва лікарських засобів вимогам належної виробничої практики за заявою від 15.05.2024р. Відповідачем, листом від 16.09.2024р. про вказані обставини, що не залежать від постачальника було повідомлено Позивача та запропоновано з метою не порушення зобов'язань зміни строки поставки партії №1 товару ЕРЛОТОКС (Ерлотиніб 150 мг) в кількості 65430 таблеток до 15 листопада 2024 року.
У цій частині суд, вирішуючи питання зменшення нарахованих позивачем штрафних санкцій, зазначає, що право суду зменшити розмір штрафних санкцій закріплено у статті 233 ГК України (чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та статті 551 ЦК України.
З аналізу цих норм убачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки відповідача тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Такий висновок зроблений Верховним Судом у постановах від 05.03.2020 у справі № 916/1991/19 та від 15.03.2023 у справі № 920/167/22.
Водночас висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність і розумність (пункт 6 статті 3 ЦК України), а також принципах господарського судочинства відповідно до статті 2 ГПК України.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
В цій частині суд враховує правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/12377/22, відповідно до якої Верховний Суд виснував про те, що, реалізуючи своє право на зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до положень статті статті 551 ЦК України, суди повинні виходити з фактичних обставин, установлених у кожній справі, і на підставі доказів, наданих учасниками справи на підтвердження їх вимог і заперечень, яким повинна надаватися оцінка згідно з вимогами статті 86 ГПК України, тобто суди повинні досліджувати конкретні обставини справи у контексті ступеню виконання договірних зобов'язань, майнового стану сторін тощо. Крім того, вказаній справі суд не робив висновків, які би певним чином додатково обмежували умови здійснення розсуду суду в питаннях зменшення розміру пені так, щоби лише один з варіантів реалізації розсуду суду можна було би вважати правильним.
В свою чергу, передбачені в договірних правовідносинах штрафні санкції, першочергово є засобом превенції, стимулом до належного та повного виконання сторонами своїх обов'язків за договором.
Суд приходить до висновку, що в даному випадку з боку відповідача не була проявлена бездіяльність чи будь яка неналежна поведінка. Очевидно, що формальне застосування штрафних санкцій не може бути самоціллю договірних відносин.
Аналізуючи наведені доводи заявника в сукупності з особливостями сфери господарської діяльності Товариства, судом враховано, що відповідач зобов'язання за контрактом виконав у повному обсязі, проте з невеликим строком прострочення. При цьому, стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для господарської діяльності Товариства, яке є постачальником лікарських товарів.
Судом прийнято до уваги також відсутність доказів на підтвердження завдання позивачу збитків порушенням відповідачем умов вказаного Договору в частині своєчасної поставки, причини та наслідки невиконання спірного зобов'язання, а також розмір нарахованих штрафних санкцій. Також суд зазначає, що неустойка має на меті в першу чергу стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання і не може лягати непомірним тягарем на боржника й бути джерелом отримання додаткових прибутків.
Подібна за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 902/417/18.
Таким чином, суд зазначає, що з урахуванням поведінки сторін, а також враховуючи той факт, що відповідач виконав поставку Товару обумовленого умовами Договору, з урахуванням інтересів обох сторін, зазначені відповідачем причини та обставин невиконання ним договірних зобов'язань з поставки, враховуючи діяльність відповідача, а також враховуючи незначний термін прострочення та приймаючи до уваги той факт, що сертифікат якості виробника датований лише 20.12.2024, на переконання суду, розмір нарахованих позивачем штрафних санкцій не відповідає наслідкам порушення відповідачем зобов'язання з урахуванням відсутності доказів понесених збитків позивача, враховуючи значну вартість поставленого товару, фактичної відсутності вини відповідача, застосовуючи положення статей, якими передбачена можливість зменшення розміру штрафних санкцій, суд (частково враховуючи доводи відповідача, заперечення позивача), оцінивши за внутрішнім переконанням встановлені обставини та подані докази у сукупності, визначив, що такі обставини були достатніми для суду для зменшення заявленого до стягнення позивачем пені та штрафу на 90% до 28 346,54 грн пені та 18 372,75 грн. штрафу.
Також суд враховує, що на підставі ч. 4 ст. 236 ГПК України правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, відповідно до якої форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Разом з цим, відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Саме вказана норма матеріального права підлягає до застосування в даному спорі.
Тоді як вже зазначалось раніше, відповідачем в повному обсязі виконано зобов'язання за договором в частині поставки товару, що підтверджується видатковою накладною від 17.01.2025 № 40304, яка підписана представниками сторін без заперечень та зауважень.
За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача 28 346,54 грн пені та 18 372,75 грн. штрафу.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 13, 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Приписами ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приймаючи рішення, суд зобов'язаний керуватись наданими сторонами доказами.
Позивач належним чином довів порушення його прав зі сторони відповідача.
З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За приписами частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
При цьому, оскільки суд зменшує розмір неустойки, витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено, у зв'язку з чим відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 5 606,31 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДОЙЧ-ФАРМ" (02002, м. Київ, вул. Сверстюка Євгена, буд. 21, каб. 506; ідентифікаційний код: 40581739) на користь Державного підприємства "МЕДИЧНІ ЗАКУПІВЛІ УКРАЇНИ" (01601, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7; ідентифікаційний код: 42574629) 28 346,54 грн пені,18 372,75 грн. штрафу та 5 606,31 грн. судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.
Суддя М.О. Лиськов