ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.10.2025Справа № 910/349/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Нікітіній В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія
"Арсенал Страхування"
(03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154;
ідентифікаційний код: 33908322)
До Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна
Страхова Компанія "ОРАНТА"
(02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д;
ідентифікаційний код: 00034186)
Про стягнення 10 045,71 грн. 74 400,00 грн.,
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова Компанія "ОРАНТА" (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування в розмірі 74 400, 00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
21.01.2025 засобами поштового зв'язку відповідачем було направлено на адресу суду відповідь на позовну заяву.
22.01.2025 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
23.01.2025 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь позивача на відзив, заява проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та заява про витребування доказів по справі, в якій заявник просить суд витребувати в Акціонерного товариства "Страхова компанія "ІНГО" матеріали страхової справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 задоволено клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" про витребування доказів та зобов'язано Акціонерне товариство "Страхова компанія "ІНГО" надати суду у строк до 05.02.2025 матеріали страхової справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 розгляд справи №910/349/25 прийнято здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче судове засідання у справі призначено на 05.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 клопотання Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова Компанія "ОРАНТА" про призначення судової автотоварознавчої експертизи задоволено; призначено у справі №910/349/25 судову автотоварознавчу експертизу, проведення якої доручено Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України.
Супровідним листом №910/349/25/1528/25 від 17.03.2025 матеріали справи направлені Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центру МВС України для проведення судової автотоварознавчої експертизи.
10.09.2025 до Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/349/25 разом з висновком експерта за результатом проведення судової автотоварознавчої експертизи №СЕ-19-25/18981-АВ від11.07.2025.
12.09.2025 від Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова Компанія "ОРАНТА" надійшли письмові пояснення по суті справи.
12.09.2025 від Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова Компанія "ОРАНТА" надійшло клопотання про включення витрат на проведення судової експертизи понесені ПАТ «НАСК «ОРАНТА» до витрат пов'язаних з розглядом справи.
16.09.2025 від Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" надійшла заява про уточнення розміру позовних вимог, в якій заявник вказує, що заборгованість ПАТ «НАСК «ОРАНТА» перед ПрАТ «СК «Арсенал Страхування» складає 10 045,71 грн.
16.09.2025 ПАТ «НАСК «ОРАНТА» подано до суду заяву із запереченнями щодо заяви позивача про уточнення розміру позовних вимог.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.09.2025 провадження у справі поновлено, судове засідання призначено на 01.10.2025.
Протокольною ухвалою суду від 01.10.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.10.2025.
Протокольною ухвалою суду від 15.10.2025 судом оголошено перерву в розгляді справи по суті до 22.10.2025.
В судове засідання 22.10.2025 з'явилися представники позивача та відповідача. Представник позивача вимоги позову підтримав в повному обсязі. Представник відповідача проти задоволення позову заперечив, просив витрати за проведення експертизи покласти на позивача.
У судовому засіданні 22.10.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
29.03.2024 року між ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "БТУЦЕНТР" укладено договір страхування наземного транспорту № 0300/24-1/17 згідно якого ПрАТ «СК «АРСЕНАЛ СТРАХУВАННЯ» взяло на себе зобов'язання компенсувати будь-яке пошкодження або знищення автомобіля марки «Renault Sandero» д.н.з. НОМЕР_1 його окремих складових частин чи додаткового обладнання внаслідок ДТП.
Згідно інформаційного листа з бази МТСБУ стосовно ДТП, 09.10.2024 року сталася дорожньо-транспортна за участю автомобіля «Renault Sandero» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , та автомобіля «ВАЗ», д/н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до Постанови Московського районного суду м. Харкова від 27.11.2024 р. по справі №643/12158/24, винним у вчиненні вищезазначеного ДТП було визнано ОСОБА_2 .
Відповідно до рахунку на оплату №42 від 23.10.2024 р. наданий ТОВ «БОТРАНСФЕР», вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки «Renault Sandero» д.н. НОМЕР_4 , складає 74 400,00 грн.
У зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування, ПРАТ «СК «Арсенал Страхування» понесло збитки, виплативши на рахунок СТО страхове відшкодування у розмірі 74 400,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №52244352 від 31.10.2024 р.
Факт проведення відновлювального ремонту автомобіля марки «Renault Sanderо» д.н.з. НОМЕР_2 , підтверджується Актом надання послуг №545 від 02.12.2024 р., що наданий ТОВ «БІОТРАНСФЕР»
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «ВАЗ», д/н НОМЕР_5 була застрахована у ПАТ "НАСК "ОРАНТА" що підтверджується витягом з бази МТСБУ Полісу № EP/220316357.
Згідно Витягу з бази МТСБУ стосовно Полісу № ЕР/220316357, ліміт відповідальності ПАТ "НACK "ОРАНТА" за шкоду, заподіяну майну, складає 160 000 гривень 00 копійок.
Відповідач заперечуючи проти задоволення позовних вимог вказує, що 06.01.2025 року НАСК "Оранта" було сплачено страхове відшкодування Позивачу в сумі 51603,09 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1091 від 06.01.2025р. до відкриття провадження у справі. Також відповідач вказує, що частина кузову було пошкоджена в ДТП 01.30.2020, а відповідно вартість проведення відновлювального ремонту повинна розраховуватись з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників аварійно пошкодженого ТЗ.
Судом у справі призначено судову автотоварознавчу експертизу. На вирішення експерта поставлено наступне запитання: Яка вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу Renault Sandero державний реєстраційний номер НОМЕР_4 , на момент ДТП - 09.10.2024 року, з ПДВ.
Висновком експерта № СЕ-19-25/18981-АВ від 11.07.2025 встановлено, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу «Renault Sandero» д.н. НОМЕР_4 станом на дату ДТП склала 52 721,79 грн.
За змістом ст. 98 ГПК України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім'я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 104 ГПК України).
При цьому належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).
Оцінюючи висновок експерта № СЕ-19-25/18981-АВ від 11.07.2025за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, суд вважає, що зазначений висновок містить відповіді на порушені питання, які є обґрунтованими та такими, що узгоджуються з іншими матеріалами справи. У висновку зазначено, що відповідно до вимог частини 5 статті 101 ГПК України експерти обізнані про відповідальність за завідомо неправдивий висновок за статтею 384 Кримінального кодексу України, а також про те, що висновок експерта підготовлений для подання до Господарського суду міста Києва у справі №910/15111/20.
У той же час, висновок експерта № СЕ-19-25/18981-АВ від 11.07.2025 складений кваліфікованим атестованим судовим експертом Титарчуком Владиславом Геннадійовичем.
За таких обставин висновок експерта № СЕ-19-25/18981-АВ від 11.07.2025 за результатами проведення судової автотоварознавчої експертизи, приймається судом в якості належного та допустимого доказу.
Таким чином, результатами проведеної судової автотоварознавчої експертизи було підтверджено недобросовісність виконання відповідачем свої обов'язків за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № EP/220316357 та підтверджено факт незаконного зменшення розміру страхового відшкодування належного позивачу.
Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.
В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (автомобіль). В п. 1.1, 1.4, 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин по страховому випадку, що настав 18.09.2018) наведені визначення наступних термінів:
- страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу;
- особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду;
- забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 ЦК України (визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Стаття 28 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" надає визначення поняття "шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого". Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
В спірному випадку позивачем заявлена до стягнення з відповідача сума страхового відшкодування, виплаченого позивачем на умовах договору страхування, що укладений між позивачем та страхувальником у відношенні транспортного засобу, який було пошкоджено в ДТП, з урахуванням ліміту по майну за полісом № EP/220316357. При цьому право вимоги до страховика винної особи переходить саме по розміру збитків, завданих пошкодженому автомобілю в межах фактичних витрат страховика.
Відповідно до полісу № EP/220316357, судом встановлено, що транспортний засіб, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування ПАТ "НACK "ОРАНТА" (відповідачем), ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну визначений в сумі 160000,00 грн.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" в межах, передбачених полісом № ЕР/102282748, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі 910/7449/17, у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/171/17, а також і у постанові Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 916/2517/17.
Положеннями Закону "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (ст. 12) передбачена можливість встановлення франшизи при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, розмір якої при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що франшиза за полісом № EP/220316357 становить 0,00 грн.
Згідно з п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, що була дійсною на момент виникнення спірних правовідносин) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.
Відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, оскільки результати проведеної судової експертизи підтвердили неправильність розрахунків Відповідача при визначенні розміру страхового відшкодування належного до виплати на користь Позивача, а також оскільки Відповідачем станом на даний час не було здійснено на користь Позивача доплати страхового відшкодування, то з Відповідача підлягає стягненню 10 045,71 грн. за наступним розрахунком.
Висновком експерта № СЕ-19-25/18981-АВ від 11.07.2025 року встановлено що, ТЗ - Renault Sandero , д.н.з . НОМЕР_4 , станом на дату ДТП має визначений коефіцієнт фізичного зносу, (п. 7,39 Методики)- сторінка 11, Висновку експерта Ез - 0.44, тобто 44% від вартості запчастин.
Відповідно до рахунку -фактури № 42 від 23.10.2024 р. та Акту виконаних робіт № 545 від 02.12.2024 р. (реальні збитків ) Вартість деталей - (позиції 1-5 рахунку запчастини) - 24150 грн без ПДВ та 28980 грн. з ПДВ Вартість робіт та матеріалів -( позиція 1-20 рахунку роботи ) - 37850 без ПДВ та 45420 грн. з ПДВ Якщо до суми реальних збитків за рахунком № 42 від 23.10.2024 р. та Актами виконаних робіт № 545 від 02.12.2024 року на 74 400,00 грн. застосувати коефіцієнт зносу визначений судовим експертом, розрахований за формулою п.7,38 б) Методики товарознавчого дослідження : Отримуємо : Сврз = Ср +См +Сс *(1-Ез) = 45420+28980 * (1-0,44)= 61 648,80 грн.
Отже враховуючи коефіцієнт фізичного зносу 0,44 визначений Висновком експерта № СЕ-19-25/18981-АВ від 11.07.2025 року та який був застосований до рахунку № 42 від 23.10.2024 р., Акту виконаних робіт № 545 від 02.12.2024 року та суму 51 603,09 грн сплаченого Відповідачем страхового відшкодування, то сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню із Відповідача становить 10 045,71 грн. (61648,80 - 51603,09 = 10 045,71 грн.).
Станом на час вирішення спору по суті матеріали справи не містять доказів на підтвердження здійснення відповідачем виплати страхового відшкодування.
Аргументи та заперечення відповідача проти позову, що наведені у відзиві на позовну заяву, суд розглянув і відхилив, як такі що не спростовують заявлених позовних вимог.
Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін суд зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Щодо клопотання НАСК «ОРАНТА» про включення витрат на проведення судової експертизи до витрат пов'язаних з розглядом справи, суд зазначає наступне.
Відповідач вказує, що у зв'язку з проведення в даній судовій справі №910/349/25 судової експертизи, він поніс витрати згідно рахунку №1500130-0490/25 від 08.04.2025 року від Державному науково-дослідницькому експертно-криміналістичному центру МВС України, що підтверджується платіжним дорученням №24172 від 25.04.2025 року. Оскільки були понесені судові витрати у сумі 10028,34 грн, НАСК «ОРАНТА» заявляє клопотання про включення витрат на проведення судової експертизи понесених відповідачем до витрат пов'язаних з розглядом справи.
Поняття судових витрат міститься в п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», де судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарсько процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Відповідно до ч. 3. ст. 123 Господарсько процесуального кодексу України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно пункту 4 статті 127 ГПК України встановлено, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Відповідно до пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститися у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках звільнення цих осіб від сплати - витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи. Аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини 9 статті 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.
Зі змісту частини дев'ятої статті 129 ГПК України слідує, що нею встановлено дискреційне повноваження суду (тобто його право, а не обов'язок) здійснити розподіл судових витрат у вищезазначений спосіб. При цьому висновок суду про необхідність покладення судових витрат на сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір, повинен бути належним чином обґрунтованим. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 31.05.2022 у справі № 927/515/21, від 25.11.2021 у справі № 904/5929/19, від 15.09.2022 у справі № 910/10159/21, додатковій постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.03.2021 у справі № 916/376/19.
Визначаючи чи підлягає/не підлягає застосуванню частина 9 ст. 129 ГПК України у кожному конкретному випадку суд має першочергово врахувати, що наведені приписи застосовуються за наявності одночасно таких умов у сукупності: 1) вирішення судом спору по суті; 2) встановлення судом одного із таких випадків - зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони.
У даній справі суд враховує, що необхідність призначення у справі судової автотоварознавчої експертизи виникла внаслідок неправильних дій саме позивача, оскільки ним не враховано коефіцієнту фізичного зносу автомобіля при зверненні до суду із позовом. Таким чином, оскільки за результатами проведення експертизи позивачем уточнено заявлений до стягнення розмір позовних вимог із 74 400,00 грн. до 10 045,71 грн., судові витрати у вигляді витрат на проведення судової експертизи понесених відповідачем, суд покладає на позивача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова Компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код: 33908322) страхового відшкодування у розмірі 10 045,71 грн. та судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал Страхування" (03056, м. Київ, вул. Борщагівська, буд. 154; ідентифікаційний код: 33908322) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна Акціонерна Страхова Компанія "ОРАНТА" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д; ідентифікаційний код: 00034186) витрати за проведення судової експертизи у розмірі 10 028,34грн.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2025
Суддя М.О. Лиськов