ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.11.2025Справа № 910/15826/23
Господарський суд міста Києва у складі судді СелівонаА.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» вул. Єжи Гедройця, 5, м. Київ, 03150 в особі Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" 65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19
до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" вул. Ірининська, 5/24, нежиле приміщення 91, м. Київ, 01001
про стягнення 21 662,64 грн.
Представники сторін:не викликались
Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Карго" про стягнення 21 662,64 грн. плати за користування вагонами.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на обставини затримки вагонів відповідача на станції Корсунь Одеської залізниці з вини вантажовласника, у зв'язку з чим позивачем були складені акти загальної форми та нарахована плата за користування вагонами відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, яка підлягає стягненню з відповідача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/15826/23 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Крім того, вказаною ухвалою від 19.10.2023 року про відкриття провадження у справі зобов'язано позивача надати суду в строк до 17.11.2023 року належні та допустимі докази на підтвердження повноважень Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" на здійснення представництва інтересів юридичної особи в господарському суді (Положення про філію, Статут АТ «Українська залізниця», довіреність).
Так, через систему "Електронний суд" 26.10.2023 року від представника позивача надійшли письмові пояснення б/н від 25.10.2023 року з доказами на підтвердження повноважень Регіональної філії "Одеська залізниця" АТ "Українська залізниця" на здійснення представництва інтересів юридичної особи в господарському суді. Пояснення судом долучені до матеріалів справи.
Також, через систему "Електронний суд" 07.11.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 06.11.2023 року, з доказами його надсилання на адресу позивача, відповідно до якого відповідач проти позову заперечує та зазначає, що згідно рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т.) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час дії воєнного стану в Україні, згідно якого до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник, зокрема, у випадку запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, обставини якого підтверджуються актами загальної форми ГУ-23. В той же час відповідач наголошує, що всупереч Рішенню правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 та Правилам користування вагонами і контейнерами позивач безпідставно позбавив ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" права не включення до часу користування вагоном (контейнером) час затримки вагону (контейнеру), що виник через запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення.
Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.
В свою чергу, через систему "Електронний суд" 08.11.2023 року від позивача надійшла відповідь на відзив б/н від 08.11.2023 року, з доказами її надсилання на адресу відповідача, відповідно до якої позивач зазначає, що звільнення відповідача від обов'язку сплати за користування вагонами після ведення воєнного стану, у тому числі й у період комендантської години, не передбачено ані чинним законодавством, ані умовами укладеного між сторонами договору на надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Позивач звертає увагу на статтю 121 Статуту залізниць, яка передбачає обставини звільнення вантажовласника від плати за користування вагонами і контейнерами, а також наявність сталої правової позиції щодо правомірності стягнення плати за користування вагонами після введення воєнного стану, у тому числі й у період комендантської години, що підтверджується висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.03.2023 року у справі № 915/2613/22, від 23.06.2023 року у справі №904/3141/22, від 20.06.2023 року у справі № 904/2442/22, від 17.05.2023 року у справі №904/2252/22.
Відповідь на відзив долучена судом до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи по суті суду не надано.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду заперечень на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначається позивачем в позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, 07.08.2020 року між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" (замовник за договором, відповідач у справі) було укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-41429938/2020-0001(далі - Договір), предметом якого відповідно до п. 1.1. є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендною майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою відповідні правовідносини в сфері перевезення регулюються нормами глави 64 Цивільного кодексу України та глави 32 Господарського кодексу України (чинному на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно частини 5 статті 307 Господарського кодексу України (чинному на час виникнення спірних правовідносин) умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Зокрема, загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України «Про транспорт», Законом України «Про залізничний транспорт», Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, та іншими актами законодавства України, в т.ч. Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 року, Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 року за № 334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за №862/5083, Правилами користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113.
У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України "Про залізничний транспорт" нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457 (далі - Статут) статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно пункту 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Відповідно до пункту «а» статті 5 Статуту правила перевезення вантажів (далі - Правила) є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За приписами частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Згідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Пунктом 1.5 Договору передбачено - договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства.
Договір, з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на вебсайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП) (п. 1.6 Договору).
Згідно з пунктом 1.7 Договору договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти Договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти Договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами Договору.
Пунктом 1.9 Договору визначено, зокрема, що перевізник, за результатом розгляду заяви (акцепту), направляє замовнику у власній інформаційній системі перевізника повідомлення з накладенням КЕП про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника як платника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером Договору з замовником.
Відповідно до пункту 1.10 Договору останній є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення Договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1. Договору.
Як встановлено судом за матеріалами справи, за наслідками ознайомлення з оприлюдненим на вебсайті http://uz-cargo.com/ договором відповідач звернувся до позивача із Заявою від 07.08.2020 року про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 41429938/2020-0001 від 23.07.2020 року, копія якої наявна в матеріалах справи.
Позивачем, в свою чергу, засвідчено прийняття від відповідача Заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору та направлено відповідачу Повідомлення про укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №40-41429938/2020-0001 від 07.08.2020 року, копія якого наявна в матеріалах справи, з одночасним присвоєнням замовнику кодів: 1. відправника/одержувача: 2320; 2. платника 8142277 та відкриттям особового рахунок з ідентичним номером.
Пунктом 2.1 Договору визначені обов'язки замовника, до яких, зокрема, належать: сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4 Договору); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України (п. 2.1.5 Договору); підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7 Договору).
Пунктом 7.3 Договору сторони узгодили, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік.
Відповідно до пункту 9.4 Договору замовлення та/або отримання послуг та/або їх оплата за Договором засвідчує повну згоду замовника з Договором та змінами до нього.
Згідно до пункту 14 Договору невід'ємною частиною Договору є додатки, зокрема:
- Додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами";
- Додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".
Відповідно до п. 1 Додатку № 1-4 до Договору "Умови організації накопичення вагонів" (далі - Додаток) на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними поїздами або контейнерними поїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів).
Згідно п. 2 Додатку станціями накопичення можуть бути станції відправлення та/або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення.
Для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову (п. 3 Додатку).
У відповідності до п.4 Додатку в межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки.
На станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення (п. 5 Додатку).
Як визначено п. 6 Додатку початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику.
Згідно п. 7 Додатку часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником.
Відповідно до п. 8 Додатку час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23.
У відповідності до п. 9 Додатку за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує:
- плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до Додатку 1-1 до Договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п.9.1 Додатку);
- за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п.9.2 Додатку);
- за затримку власних вагонів перевізника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4. Договору. Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується (п.9.3 Додатку).
Згідно п.10 Додатку нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги.
Крім того, як встановлено судом за матеріалами справи, 01.03.2022 року між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (залізниця за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корсунь-Шевченківське хлібоприймальне підприємство» (користувач за договором) укладено Договір №03-58/48 про експлуатацію залізничної під'їзної колії при станції Корсунь регіональної філії «Одеська залізниця»(далі - Договір № 03-58/48), відповідно до пункту 1 якого згідно зі Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах договору експлуатується під'їзна колія, яка частково належить користувачу, а частково залізниці, є продовженням колій №№ 6, 7 станції Корсунь регіональної філії «Одеська залізниця» та обслуговується власним локомотивом. Межею під'їзної колії є знаки "Межа під'їзної колії", які встановлено: біля в'їзних воріт підприємства користувача - по колії № 6 станції Корсунь, навпроти світлофора «З4» - по колії № 7 станції Корсунь.
Розгорнута довжина під'їзної колії складає 2124,02 погонних метрів, де на балансі користувача - 363,7 погонних метрів, на балансі залізниці - 1760,32 погонних метрів (пункт 2 Договору № 03-58/48).
Рух маневрових передач на під'їзній колії здійснюється з додержанням Правил технічної експлуатації залізниць України, Інструкції з руху поїздів і маневрової роботи на залізницях України та Інструкції з сигналізації на залізницях України (пункт 4 Договору № 03-58/48).
Час перебування вагонів на під'їзній колії обчислюється з моменту закінчення передавальних операцій при передачі вагонів залізницею власнику до моменту закінчення цих операцій при поверненні вагонів залізниці (пункт 11 Договору № 03-58/48).
Зі змісту п. 14 Договору № 03-58/48 вбачається, що вагони подаються всім підприємствам та організаціям, які виконують операції на під'їзній колії, відповідно до письмових звернень підприємств з дозволу начальника станції Корсунь та керівництва ТОВ «Корсунь-Шевченківське ХПП».
Користувач сплачує залізниці плату: за подачу, збирання вагонів по таблицям №№ 1, 2 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України та пов'язані з ним послуги "Тарифне керівництво №1"; за користування вагонами та контейнерами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами; за маневрову роботу - згідно Тарифного керівництва №1. Збори вносяться на умовах попередньої оплати через Єдиний розрахунковий центр АТ «Укрзалізниця» (пункт 16 Договору № 03-58/48).
Відповідно до п. 18.2 Договору № 03-58/48 у разі простою на коліях залізниці вантажних вагонів , що перебувають у власності підприємств чи орендовані ними, з вини одержувача цих вагонів, або користувача колії, плат аза користування такими вагонами стягується відповідно до пункту 15 розділу 6 частини І Правил перевезень вантажів.
Згідно п. 18.3 Договору № 03-58/48 у разі затримки забирання на станції Корсунь завантажених вагонів на місця вивантаження з вини користувача колії, залізниця забезпечує зберігання вантажу на коліях станції зі справлянням збору за зберігання вантажу згідно до пункту 2 Розділу ІІІ Тарифного керівництва № 1.
Договір укладено терміном на 5 років з 01.03.2022 до 28.02.2027 включно (пункт 21 Договору № 03-58/48).
Також, 28.02.2023 року між ТОВ «Корсунь-Шевченківське ХПП» (підприємство за Договором) та ТОВ «БГС Рейл Карго» (вантажовласник за Договором, відповідач у справі) укладена Письмова угода № 11, відповідно до пунктів 1 та 2 якої підприємство надає згоду на подавання (забирання) на свою під'їзну колію та проведення вантажних операцій з вагонами, отримувачем або відправником яких по станції Корсунь виступатиме вантажовласник. Подача та забирання вагонів вантажовласника здійснюватиметься на умовах Договору на подання та забирання вагонів №03-58/48 терміном дії з 01.03.2022 по 25.02.2027, укладеного між підприємством і залізницею, та порядком, встановленим Інструкцією про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії ТОВ «Корсунь-Шевченківське ХПП» затвердженою 29.12.2021 року. Вантажовласник ознайомлюється та погоджується з умовами зазначених Договору та інструкції. Термін угоди з 28.02.2023 року по 31.12.2023 року (термін дії угоди повинен бути в межах терміну дії Договору, укладеного між підприємством та залізницею).
За змістом частини 2 статті 307 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин) та частини 2 статті 909 Цивільного кодексу України договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до частини 3 статті 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною 2 статті 307 Господарського кодексу України (чинного на дату виникнення спірних правовідносин).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до пункту 1.4 Договору надання послуг за договором може підтверджуватись одним з таких документів: накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Як встановлено судом та зазначено позивачем у позовній заяві, 22.06.2023 року та 25.06.2023 року відповідачем зі станції Рахни Південно - Західної залізниця на станцію Корсунь Одеської залізниці за накладними №32216186, №41817602 відправлені для їх подальшого навантаження порожні власні вагони, зокрема, №№ 58545088, 95177440, 58553835, 59174144, 95263935, 95297131, 95298659, 95305439.
Так, 25.06.2023 року вагони №58545088, №95177440 прибули на станцію Корсунь під навантаження зерна, одержувач вантажу був повідомлений про прибуття вагонів 25.06.2023 року о 00 год. 40 хв. (графа 49). У зв'язку з нерозкредитуванням одержувачем перевізних документів, на станції Корсунь Одеської залізниці 25.06.2023 року у присутності прийомоздавальника ОСОБА_1 та менеджера ОСОБА_2 був складений Акт загальної форми ГУ-23 № 877 від 25.06.2023 року, відповідно до якого зазначено про затримку вагонів на станції призначення в очікування подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоюють на коліях станції в очікуванні розкредитування перевізних документів; час початку затримки вагонів 25.06.2023 року 00:52.
Як встановлено судом, розкредитування перевізних документів ТОВ «БГС Рейл Карго» здійснено 25.06.2023 року о 8:30, про що за участі прийомоздавальника ОСОБА_3 та менеджера ОСОБА_2 складено Акт загальної форми ГУ-23 №879 від 25.06.2023 року, згідно якого зазначено час початку затримки вагонів №58545088, №95177440 - 25.06.2023 року 00:52 (Акт № 877 від 25.06.2023 року), час закінчення затримки вагонів - 25.06.2023 08:30.
Також, згідно з Актом загальної форми ГУ-23 № 880 від 25.06.2023 року, складеним на станції Корсунь Одеської залізниці за участі прийомоздавальника ОСОБА_3 та менеджера ОСОБА_2 , були затримані вагони №58545088, №95177440 на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта; вагони простоювали на коліях станції по причині неприймання на під'їзну колію К-Ш ХПП; час початку затримки вагонів 25.06.2023 08:30.
В подальшому Актом загальної форми ГУ-23 №900 від 29.06.2023 року, складеним на станції Корсунь Одеської залізниці за участі комерційного агента ОСОБА_4 та менеджера ОСОБА_2 , встановлено час початку затримки вагонів 25.06.2023 року 08:30 (Акт № 880 від 25.06.2023 року), час закінчення затримки вагонів №58545088, №95177440 - 29.06.2023 року 00:30.
Крім того, на станції Корсунь Одеської залізниці за участі прийомоздавальника ОСОБА_3 та менеджера ОСОБА_2 . Актом загальної форми ГУ-23 №881 від 25.06.2023 року зафіксовано затримку вагонів №№58553835, 59174144, 95263935, 95297131, 95298659, 95305439 на станції призначення в очікуванні подачі під вантажні операції з вини клієнта, вагони простоювали на коліях станції по причині неприйняття на під'їзну колію К-Ш ХПП; час початку затримки вагонів 25.06.2023 12:35.
В свою чергу Актом загальної форми ГУ-23 №899 від 29.06.2023 року, складеним за участі комерційного агента ОСОБА_4 та менеджера ОСОБА_2 , встановлено час початку затримки вагонів №№58553835, 59174144, 95263935, 95297131, 95298659, 95305439 - 25.06.2023 року 12:35 (Акт № 881 від 25.06.2023 року), час закінчення затримки вагонів 29.06.2023 року 00:30.
Як вбачається з наявних в матеріалах справи пам'яток про подавання вагонів форми ГУ-45 №116 та №117 від 29.06.2023 року, після закінчення затримок спірні вагони були подані на під'їзну колію ТОВ «Корсунь-Шевченківський ХПП» 29.06.2023 року о 00:30
Також на станції Корсунь Одеської залізниці за участі комерційного агента ОСОБА_4 та менеджера ОСОБА_2 складено Акт загальної форми ГУ-23 №171 від 30.06.2023 року, згідно якого зафіксовано затримку вагонів №№ 95263935, 95297131, 95298659, 95305439, 58545088, 58553835, 59174144, 95177440, вагони простоювали на під'їзній колії через відсутність локомотива станції; час початку затримки вагонів - 30.06.2023 року 18:40.
ТОВ "БГС РЕЙЛ КАРГО" 30.06.2023 року о 18:40 було надано повідомлення начальнику станції Корсунь Одеської залізниці про закінчення вантажних операцій з вагонами №№58545088, 58553835, 59174144, 95177440, 95263935, 95297131, 95298659, 95305439.
Крім того, згідно Акту загальної форми ГУ-23 №172 від 02.07.2023 року, складеного на станції Корсунь Одеської залізниці прийомоздавальником ОСОБА_1 та менеджером ОСОБА_2 , зафіксовано час початку затримки вагонів №№58545088, 58553835, 59174144, 95177440, 95263935, 95297131, 95298659, 95305439 - 30.06.2023 року 18:40 (Акт № 171 від 30.06.2023 року), час закінчення затримки вагонів з вини залізниці 02.07.2023 року 13:18.
Згідно з пам'яткою про подавання вагонів форми ГУ-45 №128 від 02.07.2023 року завантажені вагони зібрані з під'їзної колії 02.07.2023 року о 13:18, після чого завантажені вагони були відправлені залізницею відповідно до накладної №683771.
Суд зазначає, що порядок і умови користування вагонами і контейнерами: парку залізниць України; парку залізниць інших держав; які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, а також орендовані ними (за час затримки на коліях залізниць загального користування), визначений Правилами користування вагонами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України 25.02.1999 року № 113.
Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами (далі - Правила), затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Відповідно пункту 4 Правил відомості плати за користування вагонами складаються на вагони, що подаються під навантаження та вивантаження, і є документами обліку часу перебування вагонів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами.
Час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у пам'ятці про подання/забирання вагонів, яка оформлюється після закінчення приймально-здавальних операцій.
Відповідно до пунктів 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника (п. 12 Правил).
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил).
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил).
За час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків (п. 15 Правил).
Ставки за користування вагонами встановлені у таблиці 1 розділу V Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009 року, відповідно до якого при визначенні часу користування вагонами і контейнерами час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.
Збірником тарифів передбачено погодинні ставки плати за користування вантажними вагонами від 1 до 45 годин окремо для випадків виконання однієї вантажної операції. Ставка плати за користування вантажними вагонами понад 45 годин становить 16 грн за кожну годину за 1 вагон незалежно від виду вантажної операції
Збір за зберігання вантажу розраховується відповідно до п.2 Розділу III Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво № 1).
За затримку на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення власних та орендованих вагонів з вини одержувача, відправника або власника (орендаря) вагонів залізниці сплачується плата в розмірі 50% ставок, зазначених у таблиці 1 (п. 5 розділу V Збірника тарифів).
Приписами абзацу 1-4 п. 4 Правил встановлено, що Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами.
Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватись працівником станції і вантажовідправником.
Згідно абзацу 5, 6 п. 4 Правил час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника; час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам'ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій; пам'ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласник.
АТ "Українська залізниця" на станції Корсунь Одеської залізниці було складено Відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 №02070063, з якої вбачається, що відповідачу була нарахована плата за 95 год. 38 хв. користування вагонами №№ 58545088, 91741440 та плата за 83 год. 55 хв. користування вагонами №№ 58553835, 59174144, 95263935, 95297131, 95298659, 95305439, всього за 694 год. 46 хв. на загальну суму 18 052,20 грн. без ПДВ.
Як встановлено судом за змістом вказаної Відомості № 02070063, представник відповідача відмовився від підписання останньої, про що зроблена відповідна відмітка: «ТОВ «БГС Рейл Карго» заперечує щодо нарахування та стягнення коштів за відомістю плати за користування вагонами № 2070063 від 02.07.2023 у зв'язку з порушенням вимог розпорядження А «Укрзалізниця» № ЦМ-13/2950 від 19.12.2022», а саме не виключено час комендантської години, плата за користування має складати 13 612,00 грн.».
Отже, у зв'язку з відмовою відповідача від підписання Відомості плати за користування вагонами № 02070063 на станції Корсунь Одеської залізниці за участі комерційного агента ОСОБА_4 та В.о. ДС ОСОБА_5 складено Акт загальної форми ГУ-23 № 72 від 02.07.2023 року, яким засвідчений факт відмови представника ТОВ «БГС Рейл Карго» від підпису.
Так, відповідно до наданого позивачем розрахунку плата за користування вагонами, що виникла при затримці власних вагонів на станційних коліях складає: №58545088 - 3 151,80 грн. з ПДВ, №58553835 - 2 559,84 грн. з ПДВ, №59174144 - 2 559,84 грн. з ПДВ, №95177440 - 3 151,80 грн. з ПДВ, №95263935 - 2 559,84 грн. з ПДВ, №95297131 - 2 559,84 грн. з ПДВ, №95298659- 2 559,84 грн. з ПДВ, №95305439 2 559,84 грн. з ПДВ., всього 21 662,64 грн.
З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу ТОВ «БГС РЕЙЛ ГАРГО» позивачем була направлена претензія б/н б/д,0 відповідно до якої позивач просив терміново розрахуватись з наявною заборгованістю в сумі 18 052,20 грн. (21 662,64 грн. з ПДВ), що виникла з вини відповідача внаслідок простою вагонів №№58545088, 58553835, 59174144, 95177440, 95263935, 95297131, 95298659, 95305439.
У відповідь на вказану претензію ТОВ «БГС РЕЙЛ ГАРГО» направило позивачу лист №BGSRC 0723-16 від 25.07.2023 року, в якому зазначило, що компанія згодна провести оплату плату користування вагонами при умові дотримання вимог роз'яснення та виключення часу комендантської години із загального часу користування вагонами, де плата за користування вагонами за відомістю №02070063 повинна складати 13 612,00 грн. без ПДВ (16 334,40 грн. з ПДВ).
Таким чином, як зазначено в позовній заяві, відповідачу за час затримки вагонів з його вини нарахована плата за користування вагонами - по 95 год. 38 хв. по вагонам №№58545088, №95177440 та по 83 год. 55 хв. - по вагонам №№58553835, 59174144, 95263935, 95297131, 95298659, 95305439, всього 694 год. 46 хв. на загальну суму 21 662,64 грн. з ПДВ, які позивач просить суд стягнути у позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.
Натомість, в поданому відзиві відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наявність рішення правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т), яким затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів, від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні, з якого, на думку відповідача, вбачається, що до часу використання вагонів, користування вагонами (контейнерами) не включається час дії комендантської години, на території, де розташована станція відправлення та/або призначення, а також враховуючи той факт, що комендантську годину на території Черкаської області (де і розташована станція Корсунь Одеської залізниці) запроваджено Наказом начальника Черкаської обласної військової адміністрації від 26.02.2022 року №1 «Про запровадження комендантської години на території Черкаської області» (із подальшими змінами).
Відповідно до статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені статтею 121 Статуту залізниць, відповідно до якої вантажовідправник, вантажоодержувач, порт звільняються від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання залізницею вагонів (контейнерів) у кількості, що перевищує максимальну переробну спроможність навантажувальних і розвантажувальних пунктів відправника і одержувача;
в) у інших випадках, передбачених Правилами.
Пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами визначено, що вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Отже, Статутом залізниць України та Правилами користування вагонами і контейнерами визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами, проте судом не встановлено наявності таких обставин під час розгляду даної справи, відтак в даному спірному випадку затримка вагонів на станції призначення Корсунь Одеської залізниці не підпадає під перелік, зазначений у п.16 Правил користування вагонами.
Так, рішенням правління АТ "Укрзалізниця" від 02.04.2022 (протокол №Ц-54/42 Ком.т) затверджено Перелік виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів від обов'язку вносити плату за користування вантажними вагонами і контейнерами та зборів/плат АТ "Укрзалізниця" під час воєнного стану в Україні.
До підрозділів Укрзалізниці зміст рішення правління було доведено телеграфним розпорядженням №ЦМ-13/693 від 05.04.2022.
Зі змісту згаданих документів вбачається, що у разі виникнення затримок навантажених вагонів та контейнерів незалежно від їх власності, порожніх власних вагонів (контейнерів) або орендованих вагонів на своїх осях, під час перевезення на станціях відправлення, на підходах до станції призначення, в тому числі у "кинутих" поїздах чи затримок на станціях в очікуванні подачі вагонів (контейнерів) на під'їзні колії, до часу користування вагоном (контейнером) не включається час затримки вагону (контейнеру), що виник, зокрема, у випадку: запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення. В такому разі до часу користування вагоном не включається час дії комендантської години за місцезнаходженням станції; проведення бойових дій або тимчасової окупації збройними формуваннями російської федерації території, на якій розташована станція відправлення та/або станція призначення та/або будь-яка станція на шляху прямування.
Вказані вище обставини засвідчуються актом загальної форми ГУ-23, який складається згідно з Додатком 6 до Правил користування вагонами.
Акти загальної форми ГУ-23, складені у випадку затримки вагонів з вказаних вище підстав мають містити конкретний опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном час існування обставин, зазначених вище.
Разом з тим, складені позивачем акти загальної форми ГУ-23 не містять жодних заперечень відповідача з приводу неможливості забирання вагонів саме у зв'язку із запровадженням комендантської години, натомість в актах зазначено про затримку вагонів у зв'язку з очікуванням розкредитуванням перевізних документів клієнтом, очікуванням подачі під вантажні операції з вини клієнта та неприйманням вагонів на під'їзну колію ТОВ «Корсунь-Шевченківське ХПП».
Крім того суд зазначає, що правове регулювання впровадження комендантської години здійснюється на підставі Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12.05.2015 №389-VIII, Постанови Кабінету Міністрів України від 08.07.2020 №573 "Питання запровадження та здійснення деяких заходів правового режиму воєнного стану", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 №1455 "Про затвердження порядку встановлення особливого режиму в'їзду і виїзду, обмеженні свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан".
Під час комендантської години запроваджуються певні заборони та обмеження, зокрема, перебування на вулицях та в інших громадських місцях осіб без виданих перепусток, пересування на транспортних засобах тощо.
Однак, відповідач не довів, а з матеріалів справи не вбачається, що під час дії комендантської години виробничі підрозділи і позивача, і відповідача не працюють у нічну зміну (під час комендантської години), зокрема, після початку повномасштабної воєнної агресії російської федерації, і який вплив на виробничий процес сторін має комендантська година, якщо це не пов'язано з перебуванням працівників підприємства на вулицях і в громадських місцях; у спірний період робота залізничних станцій та під'їзних колій відповідача, що примикають до цих станцій, припинялась на період дії комендантської години; направлення на адресу позивача будь-яких повідомлень про те, що ТОВ "БГС Рейл Карго" не здійснює свою роботу в нічний час (під час комендантської години), що в свою чергу унеможливлювало своєчасне забирання вагонів; направлення позивачу пропозицій щодо внесення змін до договору в частині подавання/забирання вагонів в нічний час (під час комендантської години).
Також судом враховується, що рішення правління АТ "Українська залізниця" від 02.04.2022 (протокол № Ц-54/42 Ком.т) є локальним (внутрішнім) нормативним актом залізниці, який не вносить змін/доповнень до Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів та укладеного сторонами договору, а тому за відсутності складених залізницею актів про засвідчення відповідних обставин, а саме запровадження комендантської години на території, на якій розташована станція відправлення/призначення, відсутні підстави не враховувати в час користування вагоном час комендантської години.
Аналогічна правова позиція в з аналогічних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 19.04.2023 у справі № 904/2019/22, від 17.05.2023 у справі № 904/2252/22, від 02.06.2023 у справі № 904/3538/22, від 23.06.2023 у справі №904/3141/22, від 20.06.2023 у справі №904/2442/22.
З огляду на вищенаведене, з урахуванням положень Протоколу №Ц-54/42 Ком.т. та Переліку виняткових умов, які є підставою для звільнення замовників послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів від обов'язків вносити плату за користування вантажними вагонами та зборів під час воєнного стану в Україні № ЦМ-13/693 від 05.04.2022, суд дійшов висновку про необґрунтованість тверджень відповідача щодо звільнення його від плати за користування вагонами та плати за зберігання вантажу під час дії комендантської години, оскільки в актах загальної форми про закінчення затримки вагонів (форми ГУ-23) зазначено, що затримка вагонів на підходах до станції призначення відбулась з вини відповідача, зокрема, через неможливість приймання їх станцією призначення Корсунь Одеської залізниці з причин скупчення вагонів, що прибули на адресу відповідача як вантажоодержувача, у зв'язку з неприйняттям вагонів вантажовласником (відповідачем) і несвоєчасним вивільненням колій від вантажу, тобто з причин, які залежать від вантажовласника (відповідача), суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем плати за користування вагонами у розмірі 21662,64 грн.
З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Так, судом здійснено перевірку наданого позивачем розрахунку плати за користування вагонами в розмірі 21 662,64 грн. та за його результатами встановлено арифметичну правильність розрахунку та відповідність нормам чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "ХіроБалані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та МесропМовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи вищевикладене, встановивши неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом в частині своєчасної оплати, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення в повному обсязі вимог позивача про стягнення плати за користування вагонами у сумі 21 662,64 грн.
Згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС РЕЙЛ КАРГО" (вул. Ірининська, 5/24, нежиле приміщення 91, м. Київ, 01001, код ЄДРПОУ 41429938) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (Україна, 03150, місто Київ, вул. ЄЖИ ҐЕДРОЙЦЯ, будинок 5; код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Регіональної філії "Одеська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (65012, м. Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19, код ЄДРПОУ ВП 40081200) 21 662 (двадцять одну тисячу шістсот шістдесят дві) грн. 64 коп. заборгованості та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 12 листопада 2025 року.
Суддя А.М. Селівон