номер провадження справи 17/65/25
04.11.2025 Справа № 908/1603/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши заяву ТОВ “Агропроінвест 08» за вих. від 20.10.25 № 20/10-25 про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/1603/25
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроінвест 08», 53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Центральна, буд. 15
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ», 69035, м. Запоріжжя, вул. Грищенка Володимира, буд. 26-А
про стягнення 67 009,88 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Гедіков С.Л., довіреність від 01.11.24
від відповідача: не з'явився
В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1603/25 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроінвест 08» (далі ТОВ “Агропроінвест 08») до товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» (надалі ТОВ “ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ») про стягнення заборгованості у розмірі 67 009,88 грн, а саме: 43 792,29 грн безпідставно утримуваної попередньої оплати за природний газ, 5 567,50 грн 3% річних та 17 650,09 грн інфляційних втрат.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 14.10.25 у справі №908/1603/25 позов задоволено частково. Вирішено стягнути з ТОВ “ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» на користь ТОВ “Агропроінвест 08» - 43 792 грн 29 коп. переплати вартості природного газу, 5 561 грн 55 коп. 3% річних, 17 650 грн 09 коп. індексу інфляції та 2 422 грн 16 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовлено.
В судовому засіданні 14.10.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 24.10.25.
20.10.25 до суду в системі “Електронний суд» надійшла заява ТОВ “Агропроінвест 08» за вих. від 20.10.25 № 20/10-25 про ухвалення додаткового рішення суду по справі №908/1603/25, в якій представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 22 000,00 грн.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 20.10.25 вказана вище заява передана на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 22.10.25 судом прийнято заяву ТОВ “Агропроінвест 08» про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 908/1603/25 до розгляду у судовому засіданні з повідомленням сторін та призначено судове засідання на 04.11.25 об 10 год. 00 хв.
Представник позивача у судовому засіданні заяву підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суду не повідомив.
Відповідно до положень п. 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на обмежений ст. 244 ГПК України строк розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення, заява розглядається за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
В судовому засіданні 04.11.25 оголошено вступну та резолютивну частини додаткового рішення.
Розглянувши матеріали справи та заяви ТОВ “Агропроінвест 08» за вих. від 20.10.25 № 20/10-25 про ухвалення додаткового рішення суду по справі № 908/1603/25, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 13 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1). Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом (ч. 2). Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3). Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій (ч. 4). Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: … п. 4 ч. 5 сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом…
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч. 1). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч.1 ст. 126 ГПК України).
У позовній заяві позивач зазначив, що попередній (орієнтовний) розмір судових витрат на правову допомогу становить 30 000,00 грн.
Як свідчать матеріали справи № 908/1603/25, інтереси ТОВ “Агропроінвест 08» представляв адвокат Гедіков Сергій Леонідович.
У поданій заяві про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на правничу допомогу у справі № 908/1989/25 ТОВ “Агропроінвест 08» (позивач) зазначає, що ним були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Гедіковим С.Л. на підставі договору про надання правової допомоги № 4/ю від 20.05.25, розмір яких становить 22 000,00 грн. Позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь судові витрати на професійну правничу допомогу в зазначеній сумі.
Відповідно до частини 1, 2 ч. 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в т.ч. впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
29.10.2025 через підсистему “Електронний суд» ЄСІКС до суду від ТОВ “ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» (відповідача) надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких відповідач вказав на безпідставність включення позивачем до переліку наданих послуг на правову допомогу 2 000,00 грн за подання заяви про зміну підстав позову та розміру позовних вимог, а також зазначив про не співмірність заявлених позивачем витрат зі складністю справи. Представник відповідача просить відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, а в разі прийняття рішення про стягнення сум витрат на правову допомогу, зменшити їх розмір до 10 000 грн.
Положеннями ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом 5 днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.
Зі змісту ст. 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
На підтвердження витрат на правову допомогу, яка надавалася адвокатом Гедіковим С.Л., позивачем надані копії: договору про надання правової допомоги №4/ю від 20.05.25, посвідчення адвоката та свідоцтва про право зайняття адвокатської діяльністю № 312 від 20.04.00, акта приймання-здачі наданих послуг № 1 від 14.10.25 до договору про надання правової допомоги, рахунку № 1 від 14.10.25 на суму 22 000,00 грн.
Так, ТОВ “Агропроінвест 08» (Замовник, Клієнт) та адвокатом Гедіковим С.Л. (Адвокат) укладено договір про надання правової допомоги №4/ю від 20.05.25.
За умовами п. 1.1 цього договору передбачено, що Клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а Адвокат зобов'язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому за винагороду (гонорар) правову допомогу (послуги) щодо здійснення представництва прав та інтересів Клієнта в усіх органах державної влади, на підприємствах, установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, будь-яких судах України, правоохоронних органах, виконавчих службах, по правовідносинах з ТОВ “ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ», ЄДРПОУ 39587271 (про стягнення грошових коштів, 3% річних та інфляційних втрат) в обсягах та на умовах передбачених цим договором.
Відповідно до п. 4.2 договору за надання правової допомоги (послуг) згідно з пунктом 2.1 договору Клієнт сплачує Адвокату вартість послуг (гонорар) остаточна сума якого визначається сторонами в Актах приймання-передачі наданих послуг. Розмір винагороди (гонорару) за кожну окрему послугу буде мати фіксований розмір і буде визначатися відповідно до критеріїв визначених у п. 4.6. цього договору, а також згідно з іншими критеріями визначеними Законом.
Результат наданих послуг із визначенням вартості таких послуг оформлюється актом приймання-передачі наданих послуг, який підлягає підписанню уповноваженими особами обох сторін і який буде являтися невід'ємною частиною Договору.
Підписаним до договору про надання правової допомоги № 4/ю від 20.05.25 актом приймання-здачі наданих послуг № 1 від 14.10.25 Адвокатом та Клієнтом узгоджено види юридичних послуг (правничої допомоги) та вартість послуг на загальну суму 22 000,00 грн.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.
Суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час.
Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.11.19 у справі № 905/1795/18, в додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.20 у справі №755/9215/15-ц, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.20 у справі №904/4507/18.
Беручи до уваги принцип співмірності, необхідно пам'ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 12.05.20 у справі № 904/4507/18 зазначила, що домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом у межах правовідносин між ними та не є обов'язковими для суду у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд повинен оцінювати розумність витрат, їх співмірність із ціною позову, складністю справи та її значенням для позивача.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 15.06.21 у справі № 912/1025/20.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі “Баришевський проти України» від 26.02.15, п.п. 34-36 рішення у справі “Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.09, п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.06, п. 88 рішення у справі “Меріт проти України» від 30.03.04 заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. У зв'язку з цим суд, з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч. 4 ст. 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч. 4 ст. 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони.
При цьому, обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 ст. 126 ГПК України).
Відповідач у запереченнях на заяву позивача проти стягнення витрат на правову допомогу заперечив та просив зменшити їх розмір до 10 000,00 грн.
Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Крім того, судом враховано, що:
- суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг;
- стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу;
- у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Вказане відповідає правовій позиції викладеній у додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.05.25 у справі № 908/252/24.
З урахуванням вищенаведеного, Господарський суд Запорізької області дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус адвоката Гедікова Сергія Леонідовича, а відтак правова природа зазначених витрат ТОВ “Агропроінвест 08» є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 ГПК України.
Разом з тим, суд визнав, що реальний обсяг наданих адвокатом позивачу послуг не відповідає обсягу, зазначеному в Акті приймання-здачі наданих послуг від 14.10.25. Зокрема, суд визнав безпідставним включення переліку наданих послуг, вартість яких підлягає стягненню з відповідача, 2 000,00 грн за підготовку та подання заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, оскільки необхідність подання цієї заяви пов'язана саме з допущеною помилкою при складанні позовної заяви.
Також суд вважає завищеними наведені в цьому Акті послуги, пов'язані із участю представника у судових засіданнях. Всього позивачем заявлено до відшкодування вартість за участь у чотирьох судових засіданнях 12 000,00 грн. (по 3 000,00 грн. за кожне засідання). Згідно із протоколами судових засідань у справі № 908/1603/25, три із чотирьох судових засідань не були тривалими (19.08.25 - 11:00-11:28 (28 хв.), 09.09.25 - 10:12-10:27 (15 хв.), 30.09.25 - 10:33-11-57 (1 год. 24 хв.), 14.10.25 - 10:08-10:21 (13 хв.). Загальний час, витрачений Адвокатом на участь у судових засіданнях з розгляду справи № 908/1603/25 складає 2 години 20 хв. А отже, сумарна вартість участі у судових засіданнях в розмірі 12 000,00 грн. є значно завищеною.
Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку що заявлені витрати позивача на професійну правничу допомогу порівняно зі ціною позову, складністю справи є неспівмірними та достатньо завищеними.
Приписами ч. 1 ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 3 ст. 236 ГПК України судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом.
Відносно відсутності доказів фактичного понесення позивачем витрат на правничу допомогу суд зауважує, що виходячи із положень п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами вирішення спору рішенням суду від 14.10.25 у справі № 908/1603/25 позов задоволено частково.
При цьому, суд враховує, що спір виник саме внаслідок дій відповідача, яким не виконано зобов'язання щодо повернення переплати за поставку природного газу, що стало підставою для звернення до суду.
Таким чином, з урахуванням наведеного вище в тексті цього додаткового рішення, приймаючи до уваги: заявлену до стягнення суму, часткове задоволення рішенням суду позовних вимог, висновок щодо неспівмірності заявлених позивачем витрат із складністю справи, заяву відповідача (що у разі прийняття рішення про стягнення сум витрат на правничу допомогу зменшити їх розмір до 10 000,00 грн), суд дійшов висновку про часткове задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача на користь позивача 11 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, пов'язаних з розглядом справи № 908/1603/25.
Керуючись ст. ст. 13, 42, 46, 123, 126, 129, 232, 233, 235, 240, 244 ГПК України, суд
Заяву товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» про ухвалення додаткового рішення суду у справі № 908/1603/25 задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ЗАПОРІЖГАЗ ЗБУТ» (69035, м. Запоріжжя, вул. Грищенка Володимира, буд. 26-А, ідентифікаційний код 39587271) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Агропроінвест 08» (53264, Дніпропетровська область, Нікопольський район, с. Першотравневе, вул. Центральна, буд. 15, ідентифікаційний код 35834331) - 11 000 (одинадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
В іншій частині заяви відмовити.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст додаткового рішення складено 14.11.25.
Суддя В.Л. Корсун