вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
13 листопада 2025 р. м. Ужгород Справа № 907/619/25
Суддя Господарського суду Закарпатської області Худенко А.А.,
за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал енерджі солюшен», м. Київ
до відповідача Варівського закладу дошкільної освіти Берегівської міської ради Закарпатської області, с. Вари, Берегівського району Закарпатської області
про стягнення 23 633,54 грн,,
Представники сторін, що з'явились у судове засідання:
від позивача (в режимі відеоконференції) - Невструєв Л.Б., адвокат, довіреність №13-Ю1 від 01.01.2025
від відповідача - Олчварі І.Б., директор-керівник
від відповідача - Дарчі К.П., бухгалтер
СУТЬ СПОРУ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ СУДУ В МЕЖАХ СПРАВИ.
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Глобал енерджі солюшен» звернулось з позовом до відповідача Варівського закладу дошкільної освіти Берегівської міської ради Закарпатської області про стягнення 23 633,54 грн.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено головуючого суддю Худенка А.А., про що вказано у протоколі автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.05.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.06.2025 вказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 30.06.2025 постановлено про перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №907/619/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовчі засідання призначено на 12.08.2025, яке відкладено на 08.09.2025 із підстав зазаначених в ухвалі про його відкладення.
У ході підготовчого провадження Відповідач скористався наданим процесуальним правом та подав суду відзив на позовну заяву.
У підготовчому засіданні 15.10.2025 представники сторін вказали за можливе закрити підготовче провадження у справі та призначити справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні 13.10.2025 після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення.
Позиція позивача
Позивач просить задовольнити позов в повному обсязі, мотивуючи його неналежним виконанням відповідачем покладених на нього обов'язків щодо своєчасної оплати сум та коштів за спожиту електричну енергію згідно Договору на постачання електричної енергії.
За твердженням позивача, відповідач за вересень та період 01-10 жовтня 2024 року належним чином не виконувало умови Договору про постачання електричної енергії споживачу, в наслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 23 633,54 грн яку просить стягнути.
Позиція відповідача
Відповідач просить відмовити у задоволенні позову, вказавши, що Договору на постачання електричної енергії 27.12.2023 дійсно укладався проте, з 01 серпня 2024 постачання на об'єкти Відповідача здійснював ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» у зв'язку із закінченням строку дії договору про постачання електричної енергії. Відповідно надалі у вересні та період 01-10 жовтня 2024 на думку відповідача строк дії договору також був закінченим.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ. ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН.
Відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами.
27.12.2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ СОЛЮШЕН» та Варівський заклад дошкільної освіти Берегівської міської ради Закарпатської області було укладено Договір №ГЕС-01/2024/140 про постачання електричної енергії.
У відповідності з п. 2.1. Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
В п.5.1 Договору та Комерційній пропозиції, що є Додатком №2 до Договору сторони узгодили вартість електричної енергії на рівні 5,51146 грн. з ПДВ за 1 кВт/год.
В Додатковій угоді №1 від 05.07.2024р. до Договору сторони узгодили вартість електричної енергії на рівні 7,05900 грн. з ПДВ за 1 кВт/год з 01.06.2024 року.
В період з 01.09.2024 року по 30.09.2024 року відповідачем було спожито 2 481 кВт/год електричної енергії та у період з 01.10.2024 року по 10.10.2024 року було спожито 867 кВт/год електричної енергії Відповідачем.
Факт споживання Відповідачем електричної енергії в зазначеному періоді підтверджується Оператором системи розподілу електричної енергії - ПрАТ «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО».
Відповідно до листа ПрАТ «ЗАКАРПАТТЯОБЛЕНЕРГО» №1/4-28/7651 від 23.05.2025р. Відповідачем у період з 01.09.2024 року по 30.09.2024 року було спожито 2 481 кВт/год електричної енергії та у період з 01.10.2024 року по 10.10.2024 року було спожито 867 кВт/год електричної енергії, що була поставлена товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ СОЛЮШЕН». Доказів, що у вказаний період електрична енергія поставлялась відповідачу іншими постачальником суду не надано.
Факт, що з 01 серпня 2024 по 31 серпня 2024 постачання на об'єкти Відповідача здійснював ДПЗД «УКРІНТЕРЕНЕРГО» не спростовує, факту, що 01.09.2024 року по 30.09.2024 року та у період з 01.10.2024 року по 10.10.2024 року електроенергія була поставлена товариством з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ СОЛЮШЕН».
За таких умов суд вважає, що споживач має обов'язок сплатити постачальнику за спожиту електроенергію.
Позивач направляв Відповідачу по два примірника Акту прийому-передачі електричної енергії: №1775 від 30.09.2024р. та №2281 від31.10.2024р., а також по одному примірнику Рахунка на оплату: №1775 від 30.09.2024р. та №2281 від 31.10.2024р.
Позивач повторно направив цінним листом з описом на адресу Відповідача по два примірника Акту прийому-передачі електричної енергії: №1775 від 30.09.2024р. та №2281 від 31.10.2024р., а також по одному примірнику Рахунка на оплату: №1775 від 30.09.2024р. та №2281 від 31.10.2024р.
Відповідач отримав Акти та Рахунки на оплату 04.04.2025 р., про що свідчить трекєр відправлення та отримання цінного листа з описом через АТ “Укрпошта».
Даних про оплату вказаних рахунків суду не надано.
Таким, у відповідача утворилась прострочена заборгованість перед Позивачем у розмірі 23 633,54 грн. за поставлену електричну енергію у вересні та жовтні 2024 року
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (який діяв на момент спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, станом на день розгляду даного спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України (діючого на момент виникнення спірних правовідносин).
Положеннями ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України регламентовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».
Приписами п. 14, 15 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються такі види договорів, зокрема, про постачання електричної енергії споживачу; про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами (ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про ринок електричної енергії»).
Згідно з абзацом 14 пункту 1.1.2. глави 1.1. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила) договором про постачання електричної енергії споживачу є домовленість двох сторін (електропостачальник і споживач), що є документом певної форми, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником за вільними цінами.
Постачання електричної енергії здійснюється електропостачальником на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу, який розробляється електропостачальником на основі Примірного договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 5 до цих Правил) та укладається в установленому цими Правилами порядку (п. 1.2.7. Правил).
Відповідно до п. 3.1.1. Правил, постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником «останньої надії».
Електропостачальник розміщує у відкритому доступі форму відповідного договору, який пропонується споживачам для укладення. До договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відповідний електропостачальник має розробити з урахуванням вимог законодавства публічні комерційні пропозиції та розмістити їх на власному офіційному вебсайті, про що повідомити Регулятора (п. 3.1.5. Правил).
Згідно п. 3.1.8. Правил, договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 57 Закону України «Про ринок електричної енергії», підп.1 п. 5.2.1 ПРРЕЕ, електропостачальники мають право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів.
Пунктом 1 ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії», підп. 2 п. 5.5.5. ПРРЕЕ передбачено, що споживач зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Розрахунки споживача за електричну енергію здійснюються за розрахунковий період, який, як правило, становить календарний місяць відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) (п. 4.19. ПРРЕЕ).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що в силу зобов'язання кредитор вправі вимагати виконання обов'язку від боржника у випадку невиконання останнім своїх зобов'язань у відносинах, що виникли між сторонами.
Згідно із ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства.
Пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України передбачає, що загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Частиною 1, 4 ст. 14 ЦК України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Згідно із ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Законодавець у частині першій статті 509 ЦК України визначив зобов'язання як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема, сплатити гроші, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Отже, цивільне зобов'язання передбачає наявність обов'язку боржника відносно кредитора, якому кореспондується право кредитора вимагати у боржника виконання відповідного обов'язку, і таке зобов'язання в силу частини третьої статті 11 ЦК України може виникати на підставі акта цивільного законодавства.
Враховуючи вищевказані обставини, суд дійшов до висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими, відтак, позов у цій частині підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 2 422,40 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 126, 129, 221, 236, 238,240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Варівського закладу дошкільної освіти Берегівської міської ради Закарпатської області (90255, Закарпатська обл., с. Вари, вул. Садова, буд. 10, код ЄДРПОУ 26394769) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ ЕНЕРДЖІ СОЛЮШЕН» (04080, місто Київ, вул. Новокостянтинівська, будинок 13/10, офіс 309,код ЄДРПОУ 44823241) заборгованість в розмірі: 23 633,54 грн. (Двадцять три тисячі шістсот тридцять три гривні 54 коп.) та 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду, згідно зі ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, -://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 14.11.2025
Суддя А.А. Худенко