вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
14.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4369/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Савенко В.А.
за позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз", м. Київ
до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль", Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення 1 001 582 946,90 грн
Представники:
від позивача: Вагнер Д.В.;
від відповідача: Лєвєнцов Д.С.;
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" про стягнення 1 001 582 946,90 грн, з яких: 776 965 739,76 грн - компенсація вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за жовтні, листопаді, грудні, 2016, січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2017, січні, лютому, березні 2018 року, 44 048 967,28 грн - 3% річних, 180 568 239,86 грн - інфляційні втрати.
Суд ухвалою від 12.08.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Ухвалив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначив підготовче засідання на 10.09.2025.
28.08.2025 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідачем дотримано єдину, послідовну процедуру отримання природного газу з моменту його постачання, транспортування та розподілу. Використаний відповідачем у спірний період природний газ, належав саме ПАТ «НАК «Нафтогаз України», як гарантованому постачальнику природного газу, який наділений спеціальними обов'язками щодо постачання природного газу виробникам теплової енергії. Постачання у спірний період природного газу здійснював саме ПАТ «НАК «Нафтогаз України», а не позивач. Відповідач звертає увагу суду на наступні преюдиційні факти, які відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України не потребують доказування. По опалювальному періоду з жовтня 2016 по березень 2017 років:
- справа № 904/2334/18 за позовом АТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Криворіжгаз», третя особа - АТ «КТЦ» про стягнення заборгованості - рішенням суду першої інстанції від 02.09.2020, яке набрало законної сили 11.11.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовувалися неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу за № 1512000738 від 17.12.2015 в частині здійснення несанкціонованого відбору обсягів природного газу та не проведення повної та своєчасної оплати за надані послуги з балансування обсягів природного газу за період лютий, травень, червень, листопад 2016 року, січень - грудень 2017 року;
- справа №904/2650/17 за позовом АТ «КТЦ» до ПАТ «Криворіжгаз» про припинення дії, що порушує право. Рішенням суду першої інстанції від 04.05.2017, яке набрало законної сили 26.05.2017, визнано протиправними дії ПАТ «Криворіжгаз» з направлення АТ «КТЦ» повідомлень про припинення (обмеження) газопостачання у зв'язку з відсутністю підтверджених номінацій у січні та лютому 2017 року;
- справа №904/5164/19 за позовом АТ «Укртрансгаз» до АТ «КТЦ» про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення заборгованості. Рішенням суду першої інстанції від 02.03.2020, яке набрало законної сили 03.11.2020, у задоволенні позову АТ «Укртрансгаз» до АТ «КТЦ» про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно - природний газ позивача у січні, лютому, листопаді та грудні 2017 року та стягнення заборгованості у розмірі 691 271 862,01 грн відмовлено у повному обсязі.
По опалювальному періоду з жовтня 2017 по березень 2018 років:
- справа №904/9265/17 за позовом АТ «КТЦ» до ПАТ «Криворіжгаз», ПАТ «НАК «Нафтогаз України» про зобов'язання вчинення певних дій. Рішенням суду апеляційної інстанції від 20.12.2017, яке набрало законної сили 20.12.2017, позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Зобов'язано ПАТ «Криворіжгаз» відновити розподіл природного газу АТ «КТЦ» та виконувати свої зобов'язання за договором розподілу природного газу: надавати послуги з розподілу природного газу в опалювальному періоді 2017-2018 років. Визнано право ПАТ «КТЦ» на споживання у жовтні 2017 року - березні 2018 року природного газу: по договору № 3262/1718-ТЕ-5 від 27.09.2017 орієнтованим обсягом до 126178 тис. куб. м; по договору № 3263/1718-БО-5 від 27.09.2017 орієнтованим обсягом до 19022 тис. куб. м; по договору № 3264/1718-КП-5 від 27.09.2017 орієнтованим обсягом до 13293 тис. куб. м. Зобов'язано ПАТ «НАК «Нафтогаз України» виконувати умови договорів: № 3262/1718-ТЕ-5 від 27.09.2017; № 3263/1718-БО-5 від 27.09.2017; № 3264/1718-КП-5 від 27.09.2017 в частині виділення номінації та постачання природного газу в обсягах, зазначених в п. 2.1. договорів;
- справа №904/2334/18 за позовом АТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Криворіжгаз», третя особа - АТ «КТЦ» про стягнення заборгованості - рішенням суду першої інстанції від 02.09.2020, яке набрало законної сили 11.11.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовувалися неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу за № 1512000738 від 17.12.2015 в частині здійснення несанкціонованого відбору обсягів природного газу та не проведення повної та своєчасної оплати за надані послуги з балансування обсягів природного газу за період лютий, травень, червень, листопад 2016 року, січень - грудень 2017 року;
- справа №904/5164/19 за позовом АТ «Укртрансгаз» до АТ «КТЦ» про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно та стягнення заборгованості. Рішенням суду першої інстанції від 02.03.2020, яке набрало законної сили 03.11.2020, у задоволенні позову АТ «Укртрансгаз» до АТ «КТЦ» про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно - природний газ позивача у січні, лютому, листопаді та грудні 2017 року та стягнення заборгованості у розмірі 691 271 862,01 грн відмовлено у повному обсязі;
- справа №904/2919/20 за позовом АТ «Укртрансгаз» до АТ «ОГС Криворіжгаз», третя особа - АТ «КТЦ», про стягнення заборгованості у розмірі 1 687 900 534,21 грн за послуги балансування обсягів природного газу за період з січня по червень 2018 року. Рішенням суду першої інстанції від 25.11.2020, яке змінено рішенням суду апеляційної інстанції від 30.08.2021, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. Позовні вимоги обґрунтовувалися неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу за № 1512000738 від 17.12.2015 в частині не проведення повної та своєчасної оплати за надані послуги балансування обсягів природного газу за період з січня по червень 2018 року.
Таким чином, з аналізу вказаних судових рішень та правовідносин, що відбувалися між сторонами у спірному періоді, вбачається, що відповідач чітко діяв у межах діючого законодавства не порушуючи при цьому прав та інтересів постачальної, транспортуючої та розподільчої організацій. За таких обставин відповідач переконаний, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у повному обсязі. Відповідач зазначає, що з урахуванням змін до Кодексу ГТС постановою НКРЕКП від 28.04.2017 № 615, алокація обсягів газу повинна була здійснюватися саме АТ «Укртрансгаз», оскільки тривав період для подання операторами газорозподільної системи інформації про фактичні обсяги природного газу (до 12-го числа наступного місяця). При цьому Кодексом ГТС визначено порядок дій позивача у разі ненадання такої інформації. Надані АТ «Укртрансгаз» акти наданих послуг з транспортування, розподілу природного газу не передбачені ч. 3 ст. 8 Закону № 1730 та не є допустимими доказами для визначення обсягів природного газу для щомісячної компенсації, а зазначені в них обсяги природного газу не узгоджуються з відомостями звіту про поділ фактичного обсягу (об'єму) природного газу про обсяг відповідача з його алокацією на постачальника ПАТ «НАК Нафтогаз України». Тому, розрахунок заборгованості станом на 06.08.2025 також є необґрунтованим та недостовірним. Також відповідач заявляє, що позивачем пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності для звернення до суду. У зв'язку із чим просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 1 001 582 946,90 грн.
04.09.2025 відповідача подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 05.09.2025 відмовив у задоволенні клопотання відповідача.
09.09.2025 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що предметом позовних вимог у справі № 904/4369/25 є стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу, на підставі норм ЗУ 1730. Наявність договорів на транспортування природного газу та договорів на розподіл природного газу не спростовують обставин споживання природного газу у спірних періодах загальним обсягом 187 662,715 тис. куб. м без отриманих номінацій від постачальника на такий обсяг та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу із постачальником. Обставини відсутності номінації та актів приймання-природного газу підтверджуються наданими АТ «Укртрансгаз» до позовної заяви неспростовними доказами, такими як: реєстри реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальним підприємствам; реєстри обсягів природного газу, які були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України», складеними оператором з розподілу природного газу ПАТ «Криворіжгаз»; звіти ПАТ «Криворіжгаз» про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів; листи НАК «Нафтогаз України» щодо повернення актів приймання-передачі природного газу та непідписаними актами до них. Позивач і відповідач є суб'єктами господарювання, відносини яких щодо компенсації вартості природного газу, використаного за період з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року без подання номінацій, унормовані Законом України № 1730. Відповідач фактично спожив спірні обсяги природного газу для власної господарської діяльності, проте досі не здійснив жодних розрахунків за нього, що не звільняє його від обов'язків компенсувати вартість спожитого газу в порядку, визначеному ч. 2 ст. 8 Закону України № 1730. Для спростування позовних вимог відповідач мав би подати докази надання постачальником номінацій на зазначені обсяги природного газу та акти приймання-передачі природного газу підписані між постачальником природного газу і відповідачем. Без подання цих доказів посилання відповідача на те, що позивачем надавались послуги транспортування магістральними трубопроводами природного газу, постачальником якого є ПАТ «НАК «Нафтогаз України», є хибними та маніпулятивними. Посилання відповідача на наявність договорів на транспортування природного газу та договорів з розподілу природного газу жодним чином не спростовують заявлені позовні вимоги, а лише додатково підтвержують споживання у спірних періодах 187 662,715 тис.м куб. природного газу саме з ресурсу позивача, враховуючі відсутність підписаних актів приймання-передачі з АТ «НАК «Нафтогаз України» за спірний період. Як на преюдиційні обставини відповідач посилається на справи № 904/2334/18 за позовом АТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Криворіжгаз», №904/2650/17 за позовом АТ «КТЦ» до ПАТ «Криворіжгаз», № 904/5164/19 за позовом АТ «Укртрансгаз» до АТ «КТЦ», № 904/9265/17 за позовом АТ «КТЦ» до ПАТ «Криворіжгаз», ПАТ «НАК «Нафтогаз України», № 904/2919/20 за позовом АТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Криворіжгаз». У справі № 904/2650/17 за позовом АТ «КТЦ» до ПАТ «Криворіжгаз», АТ «Укртрансгаз» участі не брало, відповідно будь-які обставини стосовно АТ «Укртрансгаз» у зазначеній справі судом не встановлювались. У справі № 904/9265/17 за АТ «КТЦ» до ПАТ «Криворіжгаз», ПАТ «НАК «Нафтогаз України», 3-я особа АТ «Укртрансгаз», по спірному періоду - жовтень 2017, судом було встановлено, що відповідач-2 (НАК «Нафтогаз України») в листі від 03.10.2017 за вих. №26-7223/1.2-17 "Про забезпечення природним газом" повідомив, що забезпечення споживачів природним газом є одним з першочергових завдань, які покладаються урядом на Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України". Однак, у зв'язку з тим, що підприємством позивача не виконуються вимоги Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу - відсутні правові підстави для постачання природного газу за укладеними між позивачем та відповідачем-3 договорами. Таким чином, номінації підприємству позивача в жовтні 2017 року не надано. Отже, преюдиційною обставиною, встановленою у справі № 904/9265/17 є встановлений факт відсутності номінацій для АТ «Криворізька теплоцентраль» у жовтні 2017 року. У справах №904/2334/18, №904/2919/20 за позовами АТ «Укртрансгаз» до ПАТ «Криворіжгаз», АТ «КТЦ» 3-я особа, про стягнення заборгованості за надані послуги балансування позивач вважає за доцільне звернути увагу суду на таке. АТ «Укртрансгаз» вважає за необхідне зауважити на тому, що по-перше, вказані справи стосувались іншого предмету та підстав позовних вимог, а по-друге доцільним є звернути увагу саме на деякі встановлені у цих справах обставини щодо споживання природного газу в окремих періодах саме відповідачем. Предметом позовних вимог у цій справі є стягнення вартості відібраних відповідачем без номінацій та актів приймання-передачі обсягів природного газу в загальному розмірі 187 662,715 тис. м. куб у жовтні, листопаді, грудні, 2016, січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2017, січні, лютому, березні 2018, на підставі ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон України № 1730). Предметом позовних вимог у справах № 904/2334/18 (періоди 2016-2017 років), № 904/2919/20 (січень-червень 2018) було стягнення заборгованості за надані послуги балансування обсягів природного газу з Оператора ГРМ - АТ «Криворіжгаз», на підставі умов договору на транспортування природного газу та Кодексу ГТС. Отже, очевидним є той факт, що предмет та підстави позовних вимог у справах № 904/2334/18, № 904/2919/20 та № 904/4369/25 є зовсім різними, з огляду на істотні відмінності у фактичних обставинах таких спорів, пов'язаних з правами та обов'язками їх сторін, що зумовлює різне нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та відповідно прийняті у них рішення. За таких обставин, враховуючи висновки Верховного Суду, зроблені у справах № 914/1940/22 та № 905/2044/19, Законом № 1730 не передбачено виключень в частині відібраних без номінацій обсягів природного газу. Усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень частини 2 статті 8 Закону 1730. АТ «Укртрансгаз» зазначає про те, що до предмета доказування у даній справі не входить встановлення обставин щодо правомірності/неправомірності надання/ненадання відповідачу номінацій на обсяги природного газу з боку АТ «НАК «Нафтогаз України», а є достатнім встановлення лише самого факту їх ненадання та, відповідно, відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу на відповідні обсяги у вказаних періодах. Як у справі № 904/2334/18 так і у справі № 904/2919/20 судами було встановлено обставину ненадання номінацій підприємствам ТКЕ у спірних періодах цих справ, зокрема і ненадання номінацій АТ «Криворізька теплоцентраль», що є визначальним для кваліфікації спірних правовідносин, що склались у справі № 904/4369/25. У справі № 904/5164/19 за позовом АТ «Укртрансгаз» до АТ «КТЦ» про зобов'язання повернути безпідставно набуте майно в порядку ст. 1212 ЦК України предметом позовних вимог (період січень, лютий, листопад та грудень 2017 року) було зобов'язання відповідача повернути АТ «Укртрансгаз» в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 103 444,478 тис.куб.м та стягнення з відповідача на користь АТ «Укртрансгаз» вартості безпідставно набутого майна в тому ж обсязі на підставі ст. ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України. У справі № 904/5164/19 також не встановлено обставин наявності у відповідача підтверджених номінацій на спірні обсяги газу у спірний період та не встановлено обставин того, що відповідач розрахувався з АТ «НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ. У задоволенні позовних вимог у справі № 904/5164/19 було відмовлено з тих підстав того, що за наявності договорів про постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України", тобто за наявності відповідної правової підстави положення ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Проаналізувавши судові рішення у справі № 904/5164/19 та матеріали справи №904/4369/25, є підстави зробити такі висновки: факт споживання відповідачем у січні, лютому, листопаді та грудні 2017 року природного газу в обсязі 103 444,478 тис. куб. м є доведеним; висновок суду у справі № 904/4369/25 про те, що споживання відповідачем в січні, лютому, листопаді та грудні 2017 року природного газу в обсязі 103 444,478 тис. куб. м, не можна вважати несанкціонованим відбором не спростовує факту відбору природного газу з газотранспортної системи, оператором якої до 31.12.2019 був позивач; відмова у задоволенні позовних вимог у справі № 904/5164/19 вказує, зокрема, на те, що відібраний у спірний період природний газ залишився неоплаченим відповідачем. Доказів зворотного матеріали даної справи не містять; матеріалами справи № 904/5164/19 підтвержено відсутність номінацій та підписаних актів приймання-передачі природного газу за спірний період. Аналогічні висновки у подібних правовідносинах виклав Господарський суд Дніпропетровської області у рішенні від 13.12.2023 у справі № 904/4363/23, за позовом АТ «Укртрансгаз» до КП «Теплоенерго» Дніпровської міської ради про стягнення компенсації вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу в порядку ч. 2 ст. 8 ЗУ 1730. У відзиві на позовну заяву відповідач не спростовує той факт, що споживання природного газу у заявлених у справі періодах відбувалось за відсутності поданих постачальником природного газу номінацій та за відсутності у нього підписаних актів приймання-передачі природного газу на спірний обсяг газу. Адже для обґрунтованих спростувань позовних вимог з боку відповідача достатнім було б надати такі документи, але відповідач їх не надає, натомість припускається лише до оманливих міркувань та припущень. Відтак, висновки зроблені судами у справі № 904/5164/19 не спростовують позовні вимоги у справі № 904/4369/25, а навпаки підтверджують наявність обставин, які необхідні для застосування до спірних правовідносин положень ч. 2 ст. 8 ЗУ 1730. Більше того, незгода відповідача з розрахунком позивача є незрозумілою, адже обсяги природного газу, що вказані у розрахунках АТ «Укртрансгаз» співпадають із обсягами природного газу, що відображені у Довідці АТ «Криворізька теплоцентраль» про обсяги та вартість природного газу, відібраного у період 2016-2018 років, та по яким відсутні акти приймання-передачі природного газу від АТ «НАК «Нафтогаз України», яка була надана АТ «Укртрансгаз» супровідним листом АТ «Криворізька теплоцентраль» від 05.12.2024 № 11335/01. Відтак, з боку АТ «Укртрансгаз» до матеріалів справи № 904/4369/25 було надано беззаперечні докази, які досить чітко та аргументовано підтверджують обсяг спожитого без номінацій природного газу за спірні періоди. У зв'язку з вищевикладеним, позивач стверджує, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, якими він заперечує проти позовних вимог, а доводи, аргументи (міркування, припущення) відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не спростовують позовні вимоги. Щодо застосування позовної давності. У підприємств та організацій, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в силу імперативної норми Закону виникли відповідні зобов'язання компенсувати (оплатити) вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу з 01.10.2021, зі строком оплати компенсації за жовтень 2021, починаючи з 01.11.2021. І саме з цієї дати настає строк виконання обов'язку щодо першого платежу та починається перебіг трирічного строку позовної давності. Аналогічним чином обчислюється строк і щодо наступних щомісячних платежів. Провадження у справі № 904/4369/25 було відкрито ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.08.2025, таким чином, строк позовної давності щодо стягнення сум по зобов'язаннях за Законом №1730 не є пропущеним. А отже, заява відповідача щодо застосування строків позовної давності у справі № 904/4369/25 є безпідставною та необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
В підготовче засідання 10.09.2025 з'явились представник позивача та відповідача.
Суд ухвалою від 10.09.2025 відклав підготовче засідання на 08.10.2025.
02.10.2025 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 03.10.2025 відмовив у задоволенні клопотання відповідача.
08.10.2025 відповідач подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи.
08.10.2025 відповідач паодав до суду заперечення на відповідь на відзив.
В підготовче засідання 08.10.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача в підготовче засідання не з'явився.
Суд ухвалою від 08.10.2025 закрив підготовче провадження та призначив справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 07.11.2025.
31.10.2025 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить суд забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів. Суд ухвалою від 05.11.2025 клопотання відповідача задовольнив.
У судове засідання 07.11.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
В засіданні оголошено перерву до 14.11.2025 з проведенням його за участю позивача в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів.
У судове засідання 14.11.2025 з'явились представники позивача та відповідача.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
Позивач зазначає, що Акціонерне товариство «Укртрансгаз» до 31.12.2019 було оператором газотранспортної системи - суб'єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників) (п. 19 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»). Акціонерне товариство "Криворізька Теплоцентраль" є споживачем - юридичною особою, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (далі також - Споживач) (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу»). Для здійснення діяльності з виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, відповідач використовує природний газ відповідно до «Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу» затвердженого Постановами Кабінету Міністрів України № 758 від 01.10.2015, № 187 від 22.03.2017, № 867 від 19.10.2018. Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17», від 04.10.2017 № 720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року», від 03.10.2018 № 717-р «Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року» покладено на НАК «Нафтогаз України» обов'язок разом з операторами газотранспортних та газорозподільних систем забезпечити протягом опалювальних сезонів 2016/17, 2017/2018, 2018/19 безперебійне постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії для бюджетних установ, релігійних та інших організацій, для надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води населенню в необхідних обсягах, у тому числі, АТ «Криворізька теплоцентраль».
Таким чином, як зазначає позивач, АТ «Криворізька теплоцентраль» - є захищеним споживачем природного газу у розумінні п. 10 ст. 1 Закону України «Про ринок природного газу», оскільки здійснює надання важливих суспільних послуг та є виробником теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи. Відповідно до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року» на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальників природного газу до початку опалювального сезону 2016/17 року (далі - опалювальний сезон) покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені з ними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 № 357 «Про затвердження Примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії» (Офіційний вісник України, 2016 р, № 46, ст. 1666), з дотриманням принципу недискримінації. Отже, як зазначає позивач, на підставі вказаного розпорядження, яке є обов'язковим до виконання, на Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» та постачальників природного газу покладено обов'язок видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям ще на початку опалювального сезону.
Позивач зазначає, що саме на нього покладено обов'язок прийняти номінацію, а на замовника послуг транспортування - подати номінацію. Обставини наявності договірних відносин АТ «Криворізька теплоцентраль» з АТ «НАК «Нафтогаз України» підтверджуються копіями договорів № 4634/1617-ТЕ-5 від 20.09.2016, № 4846/1617-БО-5 від 31.10.2016, № 3262/1718-ТЕ-5 від 27.09.2017, № 3263/1718-БО-5 від 27.09.2017, № 3264/1718-КП-5 від 27.09.2017 на постачання природного газу на виконання розпоряджень Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 № 742-р «Деякі питання опалювального сезону 2016/17», від 04.10.2017 №720-р «Деякі питання опалювального сезону 2017/2018 року», від 03.10.2018 №717-р «Деякі питання опалювального сезону 2018/19 року». При цьому, відповідно до п. 1 глави 1 розділу ХІ Кодексу ГТС, замовники послуг транспортування зобов'язані подати Оператору ГТС номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу. За результатом опрацювання поданих номінацій було встановлено відсутність поданих номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України» у спірні періоди у вказаних обсягах для АТ «Криворізька теплоцентраль». Разом з тим позивачем встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС будь-яким суб'єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) в обсязі 187 662,715 тис. м куб у жовтні, листопаді, грудні, 2016, січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2017, січні, лютому, березні 2018 на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для відповідача.
Позивач зазначає, що загальний обсяг відбору у вказані періоди складає 187 662,715 тис. куб. метрів, вказані обсяги відбору відповідачем природного газу підтверджуються:
1) реєстрами реалізації природного газу за прямими договорами НАК Нафтогаз України теплопостачальним підприємствам, відповідно у яких зазначені документально оформлені обсяги природного газу АТ «Криворізька теплоцентраль» з АТ «НАК «Нафтогаз України» в наступних обсягах та періодах:
- за жовтень 2016 року обсягом 5 024,520 тис. куб. м;
- за листопад 2016 року обсягом 20 051,839 тис. куб. м;
- за грудень 2016 року обсягом 27 715,721 тис. куб. м;
- за січень 2017 року обсягом 0 тис. куб. м. (відсутній у реєстрі);
- за лютий 2017 року обсягом 0 тис. куб. м. (відсутній в реєстрі);
- за березень 2017 року обсягом 13 746,444 тис. куб. м;
2) реєстрами обсягів природного газу, які були використані споживачами по договорах з НАК «Нафтогаз України», складеними оператором з розподілу природного газу ПАТ «Криворіжгаз», згідно з якими у графі «Обсяг згідно алокації» зазначено про відбір АТ «Криворізька теплоцентраль» природного газу в наступних обсягах та періодах:
- за жовтень 2016 року обсягом 5 141,670 тис. куб. м;
- за листопад 2016 року обсягом 21 408,031 тис. куб. м;
- за грудень 2016 року обсягом 29 875,751 тис. куб. м;
- за січень 2017 року обсягом 32 872,969 тис. куб. м.
- за лютий 2017 року обсягом 28 009,685 тис. куб. м.
- за березень 2017 року обсягом 14 954,928 тис. куб. м;
3) звітом ПАТ «Криворіжгаз» про поділ фактичного обсягу між замовниками послуг транспортування (постачальниками) в розрізі споживачів, згідно з яким, у графі «Підтверджений обсяг номінацій всього» зазначено « 0», водночас, у графі «Фактичний обсяг за місяць всього» зазначено про відбір АТ «Криворізька теплоцентраль» природного газу:
- за листопад 2017 року обсягом 20 752,465 тис. куб. м;
- за грудень 2017 року обсягом 21 809, 359 тис. куб. м;
- за січень 2018 року обсягом 27 140, 133 тис. куб. м;
- за лютий 2018 року обсягом 25 194,371 тис. куб. м;
- за березень 2018 року обсягом 27 041,877 тис. куб. м;
4) актами надання послуг з транспортування природного газу за березень 2017 року від 31.03.2017, за листопад 2017 року від 30.11.2017, за грудень 2017 року від 31.12.2017, за січень 2018 року від 31.01.2018, за лютий 2018 від 28.02.2018, за якими підтверджується надання АТ «Криворізька теплоцентраль» послуг з транспортування;
5) листами НАК «Нафтогаз України» щодо повернення актів приймання-передачі природного газу та актами до них;
6) скріншотом з системи ERP SAP щодо наданих послуг транспортування та банківськими довідками на підтвердження оплати за транспортування природного газу за період 01.10.2016 - 31.12.2019.
Між відповідачем та ПАТ «НАК Нафтогаз України» у спірний період укладено наступні договори постачання природного газу № 4634/1617-ТЕ-5 від 20.09.2016, № 4846/1617-БО-5 від 31.10.2016, № 3262/1718-ТЕ-5 від 27.09.2017, № 3263/1718-БО-5 від 27.09.2017, № 3264/1718-КП-5 від 27.09.2017 з додатковими угодами до них.
Позивач посилається на те, що у спірний період відповідач мав договірні відносини з постачання природного газу з АТ «НАК «Нафтогаз України», натомість постачальник не здійснив постачання вказаних обсягів природного газу відповідачу, внаслідок чого відповідач жовтні, листопаді, грудні, 2016, січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2017, січні, лютому, березні 2018 року здійснив відбір природного газу з газотранспортної системи, з ресурсу позивача обсягом 187 662,715 тис.куб.м, без поданих номінацій будь-яким замовником послуг транспортування. Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» держава встановила імперативне нормативне регулювання правовідносин щодо врегулювання заборгованості підприємства ПЕК перед Оператором ГТС, які протягом періоду з 1 грудня 2015 по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без подання номінацій та визначила, що вартість вказаних обсягів природного газу компенсується Оператору ГТС. Враховуючи те, що відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 187 662,715 тис. м. куб у жовтні, листопаді, грудні, 2016, січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2017, січні, лютому, березні 2018 року без поданих постачальником газу номінацій, позивач вважає, що вартість вказаних обсягів компенсується позивачу відповідно до порядку, встановленого ч. 2 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення».
За розрахунком позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у визначених періодах у загальному розмірі 187 662,715 тис. куб. м за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 1 216 120 288,24 грн, яку відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу. Відповідно, розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 16 890 559,56 грн. Позивач зазначає, що станом на 01.08.2025 строк оплати (за жовтень 2021 - липень 2025) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідач зобов'язаний був сплати 776 965 739,76 грн. Однак відповідач в порушення наведених положень законодавства взагалі не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу на користь позивача, чим допустив прострочення строку для оплати, порушуючи відповідне зобов'язання. Вказане і стало причиною звернення до суду.
Відповідно до статті 1 глави 3 розділу І Кодексу ГТС оператор газотранспортної системи на підставі договору транспортування природного газу та згідно з умовами, визначеними в цьому Кодексі, надає суб'єктам ринку природного газу послуги транспортування природного газу газотранспортною системою в межах договірних потужностей та підтверджених номінацій.
Пунктом 4 глави 3 розділу І Кодексу ГТС визначено, що експлуатацію газотранспортної системи здійснює виключно оператор газотранспортної системи.
Для отримання послуг із транспортування (фізичного транспортування природного газу газотранспортною системою) замовник послуг транспортування подає оператору газотранспортної системи номінації та/або місячну номінацію по точках входу та точках виходу в установленому цим розділом порядку (пункт 1 глави 1 розділу XI Кодексу ГТС (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)).
Наведені вище положення Кодексу ГТС дають підстави дійти висновку, що укладання договору транспортування природного газу магістральними трубопроводами, а також подання та підтвердження номінацій є необхідною передумовою для відбору природного газу в межах газотранспортної системи.
У статті 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС визначено, що номінація - заявка замовника послуг транспортування, надана оператору газотранспортної системи стосовно обсягів природного газу, які будуть подані замовником послуг транспортування протягом доби до газотранспортної системи в точках входу та відібрані з газотранспортної системи в точках виходу, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); підтверджена номінація - підтверджений оператором газотранспортної системи обсяг природного газу замовника послуг транспортування, який буде прийнятий від замовника в точках входу до газотранспортної системи та/або переданий замовнику в точках виходу з газотранспортної системи у відповідний період, у тому числі у розрізі контрагентів (споживачів) замовника та їх точок комерційного обліку (за необхідності); несанкціонований відбір природного газу - відбір природного газу: за відсутності по суб'єкту ринку природного газу підтвердженої номінації (підтвердженого обсягу природного газу) на відповідний розрахунковий період; без укладення відповідного договору з постачальником; шляхом самовільного під'єднання та/або з навмисно пошкодженими приладами обліку природного газу або поза охопленням приладами обліку; шляхом самовільного відновлення споживання природного газу.
30.11.2016 набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон 1730-VIII), який визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
За змістом статті 1 Закону 1730-VIII заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, є, зокрема кредиторська заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед постачальником природного газу, постачальниками інших енергоносіїв, операторами газорозподільних систем, оператором газотранспортної системи та особою, що виконувала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, за спожитий природний газ та інші енергоносії, використані для виробництва теплової та електричної енергії (у тому числі за договорами купівлі-продажу природного газу для власних потреб, що був використаний виключно для виробництва теплової та електричної енергії), надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води (у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні та/або у разі правонаступництва), а також послуги з його розподілу і транспортування.
Відповідно до ст. 2 Закону 1730-VIII дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ та інші енергоносії та послуги з розподілу і транспортування природного газу, теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію, послуги з її розподілу/передачі, за питну воду, придбану з метою її подальшої реалізації споживачам, та/або за очищення стічних вод іншими підприємствами централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону 1730-VIII підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (далі підприємства ПЕК), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акту звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:
- відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затверджених постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України Про ринок природного газу, чинних протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів;
- послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Різниця між вартістю природного газу за ціною компенсації, що визначена частиною другою цієї статті, та фактичною вартістю природного газу, яку відображено в бухгалтерському обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, у відповідні періоди відбору природного газу без поданих номінацій, підлягає списанню з обліку особи, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно. (ч. 4 ст. 8 Закону 1730-VIII).
АТ "Укртрансгаз" до 31.12.2019 виконувало функції Оператора газотранспортної системи відповідно до ліцензії НКРЕКП серія АЕ №194511 від 28.02.2013.
Господарський суд зазначає, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на підставі спеціальних підзаконних нормативно-правових актів, якими є Положення та Розпорядження Кабінету Міністрів України від 05.10.2016 №742-р «Про деякі питання опалювального сезону 2016/17 року», було зобов'язане видати номінації теплогенеруючим і теплопостачальним організаціям відповідно до договорів, які укладені між ними, та постачати природний газ виробникам теплової енергії та теплопостачальним підприємствам, і це є обов'язком Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», а не правом (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 14.05.2018 у справі № 926/680/17).
Враховуючи встановлений спеціальним законодавством у сфері газопостачання механізм постачання природного газу, можливість відбору підприємствами теплокомуненергетики із газотранспортної системи погоджених у відповідних договорах обсягів природного газу перебуває у безпосередній залежності від належного виконання постачальником своїх зобов'язань з підтвердження обсягів природного газу шляхом своєчасної видачі номінацій, тобто видача постачальником номінацій є однією з гарантій безперебійного постачання виробнику теплової енергії природного газу з метою виробництва теплової енергії в опалювальний сезон.
Позивач зазначає, що за результатом опрацювання поданих номінацій було встановлено відсутність поданих номінацій АТ «НАК «Нафтогаз України» у спірні періоди у вказаних обсягах для АТ «Криворізька теплоцентраль». Разом з тим позивачем встановлено відсутність будь-якого замовника послуг транспортування та фактичної передачі в порядку, визначеному Кодексом ГТС, будь-яким суб'єктом ринку природного газу (зокрема будь-яким постачальником) в обсязі 187 662,715 тис. м. куб у жовтні, листопаді, грудні, 2016, січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2017, січні, лютому, березні 2018 на вході до газотранспортної системи для його подальшого транспортування для відповідача.
Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону 1730-VIII обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання.
Враховуючи, що відповідач здійснював відбір природного газу з газотранспортної системи в обсязі 187 662,715 тис. м куб у жовтні, листопаді, грудні, 2016, січні, лютому, березні, листопаді, грудні 2017, січні, лютому, березні 2018 без поданих постачальником газу номінацій, вартість вказаних обсягів має компенсувати позивачу відповідно до порядку, встановленого ч. 2 ст. 8 Законом 1730-VIII.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.
Виходячи з вказаних норм права, в силу вимог Закону України № 1730 у відповідача виникло зобов'язання компенсувати позивачу вартість відібраних в період жовтень, листопад, грудень, 2016, січень, лютий, березень, листопад, грудень 2017, січень, лютий, березень 2018, без номінацій обсягів природного газу.
За розрахунком позивача вартість відібраних без номінацій обсягів природного газу у спірний період (у загальному розмірі 187 662,715 тис. куб. м) за цінами реалізації природного газу по категоріям споживачів загалом складає 1 216 120 288,24 грн, яку відповідач зобов'язаний протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами оплатити позивачу. Відповідно розмір щомісячної оплати (починаючи з 01.10.2021) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу складає 16 890 559,56 грн.
Суд перевірив розрахунок, здійснений позивачем, і визнав його арифметично та методологічно правильним.
Так, починаючи з 01.10.2021 відповідач повинен був погашати наявну перед позивачем заборгованість по 16 890 559,56 грн щомісяця протягом 72 місяців.
Положення ст. 526 Цивільного кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться..
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Станом на 01.08.2025 строк оплати (за жовтень 2021 - липень 2025) вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу є таким, що настав, а тому відповідач зобов'язаний був сплати 776 965 739,76 грн.
Однак, відповідач в порушення наведених положень законодавства не здійснив оплату вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу на користь позивача, чим допустив прострочення строку для оплати, порушуючи відповідне зобов'язання.
Щодо заперечень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає наступне.
Стосовно посилання відповідача на справу № 904/2650/17 за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до ПАТ «Криворіжгаз».
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. АТ «Укртрансгаз» не було учасником згаданої справи, тому обставини, встановлені рішенням суду у справі № 904/2650/17 не є приюдиційними для справи, що розглядається.
У справі № 904/5164/19 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просило зобов'язати Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" повернути Акціонерному товариству "Укртрансгаз" в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 103 444,478 тис. куб. метрів; стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" 691 271 862,01 грн, що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 103 444,478 тис. куб. метрів. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач набув природний газ позивача у січні, лютому, листопаді та грудні 2017 року без будь-якої підстави, оскільки у зазначених періодах відповідачу не було подано до газотранспортної системи жодного обсягу природного газу жодним постачальником, що відповідно до ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України породжує обов'язок останнього повернути відповідне майно в натурі, а в разі неможливості здійснити таке повернення, відшкодувати його вартість.
Господарський суд зазначає, що у справі № 904/5164/19 не встановлено обставин наявності у відповідача підтверджених номінацій на спірні обсяги газу у спірний період та не встановлено обставин того, що відповідач розрахувався з АТ «НАК «Нафтогаз України» за спожитий природний газ. У задоволенні позовних вимог у справі № 904/5164/19 було відмовлено, оскільки за наявності договорів про постачання природного газу з АТ "НАК "Нафтогаз України", тобто за наявності відповідної правової підстави положення ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, на які посилається позивач в обґрунтування своїх вимог, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин.
У справі № 904/2334/18 Акціонерне товариство “Укртрансгаз» звернулося до господарського суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз", у якому просить стягнути заборгованість, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору транспортування природного газу за № 1512000738 від 17.12.2015 в частині здійснення несанкціонованого відбору обсягів природного газу та не проведення повної та своєчасної оплати за надані послуги з балансування обсягів природного газу. У справі № 904/2919/20 Акціонерне товариство «Укртрансгаз» звернулось до господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Криворіжгаз» про стягнення заборгованості за послуги балансування обсягів природного газу за договором транспортування природного газу № 1512000728 від 17.12.2015.
Суд звертає увагу, що предмет та підстави позовних вимог у справах № 904/2334/18, № 904/2919/20 та № 904/4369/25 є відмінними, враховуючи як фактичні обставини, так і відповідно нормативно-правове регулювання спірних правовідносин.
У справі № 904/9265/17 (за позовом Публічного акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" до Публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" та Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз") суд встановив, що відповідач-2 (Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України») в листі від 03.10.2017 за вих.№26-7223/1.2-17 "Про забезпечення природним газом" повідомив, що забезпечення споживачів природним газом є одним з першочергових завдань, які покладаються Урядом на Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України", однак, у зв'язку з тим, що підприємством позивача не виконуються вимоги Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу відсутні правові підстави для постачання природного газу за укладеними між позивачем (Публічним акціонерним товариство "Криворізька теплоцентраль" ) та відповідачем договорами; таким чином, номінації підприємству позивача в жовтні 2017 року не надано.
Отже, судом у справі № 904/9265/17 встановлено факт відсутності номінацій для АТ «Криворізька теплоцентраль» у жовтні 2017 року.
Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Верховний Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, в своїй постанові від 16.02.2024 у справі № 905/2044/19 дійшов наступного висновку, що відібрання підприємствами обсягів природного газу з ГТС без номінацій призводить до негативного небалансу, який вноситься в алокацію на оператора ГРС та який потребує балансування в системі (відновлення обсягу відібраного газу з ГТС шляхом його закупівлі), зокрема з боку оператора ГТС. Тобто в такому випадку відбувається надання оператором ГТС послуг балансування, які підлягають оплаті (компенсації вартості газу, необхідного для відновлення балансу ГТС). Разом з цим витрати оператора ГТС на закупівлю природного газу, відібраного підприємствами без номінацій протягом періоду з 01.12.2015 до 31.12.2019, компенсуються такими підприємствами у порядку, передбаченому ч.2 ст.8 Закону 1730-VIII. Отже, Об'єднана палата формує наступний правовий висновок щодо застосування ч.2 ст.8 Закону 1730-VIII та п.8 гл.3 розд. XII, пункти 1-2 гл.1 розд. XIV Кодексу ГТС: при стягненні оператором ГТС (особою, яка виконувала функції оператора ГТС) вартості послуг балансування з оператора ГРС за період 2016 - 2019 роки із загального місячного небалансу оператора ГРС відраховуються обсяги відбору природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення, які підпадають під дію ч.2 ст.8 Закону 1730-VIII.
Господарський суд зазначає, що наявність договорів на транспортування природного газу та договорів на розподіл природного газу не спростовують обставин споживання відповідачем природного газу у спірних періодах загальним обсягом 187 662,715 тис. куб. м без отриманих номінацій від постачальника на такий обсяг та за відсутності підписаних актів приймання-передачі природного газу із постачальником.
Для спростування позовних вимог відповідач мав би подати докази надання постачальником номінацій на зазначені обсяги природного газу та акти приймання-передачі природного газу, підписані між постачальником природного газу і відповідачем. Проте відповідні докази відповідачем до суду не надано.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що відповідач фактично спожив спірні обсяги природного газу для власної господарської діяльності, проте не здійснив розрахунків за нього, що не звільняє його від обов'язків компенсувати вартість спожитого газу.
При цьому, у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у цій справі № 922/2737/23 викладено висновок, відповідно до якого Законом 1730-VIII не передбачено виключень в частині відібраних без номінацій обсягів природного газу і усі обсяги природного газу, які були використані без номінацій, підпадають під дію положень частини 2 статті 8 Закону 1730-VIII, а також те, що не може залишитися без урегулювання ситуація, коли особа спожила природний газ, проте нікому не оплатила його вартості.
Доказів оплати спожитого без номінацій обсягів природного газу в обсязі 187 662,715 тис. куб. м відповідач не надав.
У відзиві на позовну заяву відповідач не спростовує той факт, що споживання природного газу у заявлених у справі періодах відбувалось за відсутності поданих постачальником природного газу номінацій та за відсутності у нього підписаних актів приймання-передачі природного газу на спірний обсяг газу.
Відповідно до ч. 3 ст. 8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон 1730-VIII) чітко визначено, що обсяги природного газу, зазначені в частині другій цієї статті, визначаються як різниця між обсягами фактично спожитого природного газу на підставі алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та обсягами поставленого/придбаного природного газу на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу та актів приймання передачі природного газу за відповідний період споживання.
Тобто для визначення обсягів природного газу, що підлягають компенсації, Закон 1730-VIII чітко передбачає застосування алокацій/звітів операторів газорозподільних систем та актів приймання-передачі природного газу за відповідний період споживання на підставі договорів купівлі-продажу/постачання природного газу.
Матеріалами справи підтверджено, що спірні обсяги природного газу були спожиті відповідачем в спірний період без номінацій.
Проте відповідач не вжив визначених ч. 2 ст. 8 Закону 1730-VIII заходів із врегулювання зазначеної заборгованості та не здійснив, починаючи з 1 жовтня 2021 року, оплату рівними частинами вартості відібраних ним обсягів природного газу без номінацій у період жовтень, листопад, грудень, 2016, січень, лютий, березень, листопад, грудень 2017, січень, лютий, березень 2018.
З огляду на викладене, заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому відхиляються господарським судом.
Господарський суд зазначає, що враховуючи положення ч.1 ст.9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до пункту 58 рішення Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994, пункт 29).
У рішенні Суду у справі "Трофимчук проти України" від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини також зазначено, що вимога щодо обґрунтованості рішень не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Тому суд вважає за необхідне відзначити, що інші доводи та міркування учасників справи судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.
Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 776 965 739,76 грн вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за жовтень, листопад, грудень 2016, січень, лютий, березень, листопад, грудень 2017, січень, лютий, березень 2018.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 02.11.2021 по 06.08.2025 у розмірі 44 048 967,28 грн та інфляційні втрати за період з листопада 2021 року по червень 2025 року у розмірі 180 568 239,86 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що він виконаний правильно.
Відповідач у своєму відзиві заявляє, що позивачем пропущено встановлений законом трирічний строк позовної давності для звернення до суду. У зв'язку із чим просить суд застосувати строк позовної давності до позовних вимог про стягнення грошових коштів у розмірі 1 001 582 946,90 грн.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 3, 4 ст.267 Цивільного кодексу України).
За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України).
Позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253 - 255 цього Кодексу (ч. 1 ст. 260 Цивільного кодексу України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 Цивільного кодексу України).
Строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 1, 5 ст. 254 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» підприємства, що виробляють, транспортують та постачають теплову енергію, надають послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води (послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води), які протягом періоду з 1 грудня 2015 року по 31 грудня 2019 року здійснювали відбір природного газу з газотранспортної системи без поданих постачальником газу номінацій та у яких відсутні підписані акти приймання-передачі природного газу з постачальником щодо таких обсягів, зобов'язані, незалежно від включення до реєстру, укладення договору реструктуризації та підписання акта звіряння взаєморозрахунків, протягом 72 місяців, починаючи з 1 жовтня 2021 року, щомісяця рівними частинами компенсувати (оплатити) особі, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31 грудня 2019 року включно, вартість:відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами реалізації природного газу категоріям споживачів, визначеними положеннями про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України на виконання статті 11 Закону України "Про ринок природного газу", чинними протягом періоду таких відборів для відповідних категорій споживачів; послуг транспортування відібраних без номінацій обсягів природного газу за цінами, встановленими постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, чинними протягом періоду таких відборів.
Господарський суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" № 540-IX від 30.03.2020 (набрав чинності 02.04.2020) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 12 такого змісту: "під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені, зокрема статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", прийнятої відповідно до ст.29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", на усій території України встановлений карантин з 12.03.2020, який, у свою чергу, постановами Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 № 239, від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641, від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956, від 09.12.2020 № 1236, від 17.02.2021 № 104, від 21.04.2021 № 405, від 23.02.2022 № 229, № 630 від 27.05.2022 був неодноразово продовжений.
Так, Кабінет Міністрів України постановою від 19.08.2022 № 928 вніс зміни, зокрема, до Постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2». Вони передбачають, що продовжено термін дії карантину та обмежувальних протиепідемічних заходів в Україні для запобігання розповсюдженню COVID-19 до 31.12.2022. В подальшому період карантину продовжувався, зокрема постановою № 1423 від 23.12.2022 до 30.04.2023. Постановою від 25.04.2023 № 383 до 30.06.2023.
З аналізу пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України вбачається, що продовжені цим пунктом строки, закінчуються із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2
Так, Постановою Кабінету Міністрів України № 651 від 27.06.2023 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином, продовжений за приписом пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України строк, визначений статтею 257, 258 Цивільного кодексу України, закінчився із відміною/скасуванням на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
В той же час відповідно до пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Так, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено військовий стан в Україні. В подальшому військовий стан в Україні неодноразово продовжувався. Зокрема Указом Президента України № 478/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 14.07.2025. В подальшому указом Президента України від 14.08.2025 №478/2025 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 7 серпня 2025 року строком на 90 діб.
З 04.09.2025 почали діяти строки позовної давності на підставі Закону № 4434-ІХ «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності», яким виключено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Позивач подав до суду позовну заяву 06.08.2024.
Таким чином, строк позовної давності щодо стягнення спірної заборгованості не є пропущеним. А отже, заява відповідача щодо застосування строків позовної давності у справі № 904/4369/25 не підлягає задоволенню.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 001 582 946,90 грн, з яких: 776 965 739,76 грн - компенсація вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за жовтень, листопад, грудень 2016, січень, лютий, березень, листопад, грудень 2017, січень, лютий, березень 2018, 44 048 967,28 грн - 3% річних, 180 568 239,86 грн - інфляційні втрати.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 847 840,00 грн.
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль" (50014, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Електрична, буд. 1, ідентифікаційний код 00130850) на користь Акціонерного товариства "Укртрансгаз" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, буд. 9/1, ідентифікаційний код 30019801) 1 002 430 786,90 грн, а саме: 1 001 582 946,90 грн, з яких: 776 965 739,76 грн - компенсація вартості відібраних без номінацій обсягів природного газу за жовтень, листопад, грудень 2016, січень, лютий, березень, листопад, грудень 2017, січень, лютий, березень 2018, 44 048 967,28 грн - 3% річних, 180 568 239,86 грн - інфляційні втрати, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 847 840,00 грн, про що видати наказ.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 14.11.2025
Суддя І.В. Мілєва