вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
14.11.2025м. ДніпроСправа № 904/5256/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Фещенко Ю.В., розглянувши
заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" (м. Дніпро)
про стягнення витрат на правничу допомогу
у справі:
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" (м. Дніпро)
до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (м.Дніпро)
про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором про надання послуг з ремонту та технічного обслуговування транспортного засобу № 38S490-8014-21 від 12.04.2021 у загальному розмірі 20 622 грн. 84 коп.
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (далі - відповідач) пеню, інфляційні втрати та 3% річних за договором про надання послуг з ремонту та технічного обслуговування транспортного засобу №38S490-8014-21 від 12.04.2021 у загальному розмірі 20 622 грн. 84 коп.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" 8 685 грн. 02 коп. - пені, 9 162 грн. 45 коп. - інфляційних втрат, 2 775 грн. 37 коп. - 3% річних та 3 028 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява про стягнення витрат на правничу допомогу (вх. суду № 48207/25 від04.11.2025), в якій він просить суд ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
Судом було відзначено, що відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Частини друга - шоста статті 250 Господарського процесуального кодексу України не застосовуються, якщо відповідно до цього Кодексу справа підлягає розгляду тільки в порядку спрощеного провадження (частина 7 статті 250 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше; за клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оскільки у даній справі ціна позову не перевищувала 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то в силу частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, дана справа була визнана судом малозначною та була розглянута в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
З огляду на викладене, господарський суд вважав за необхідне прийняти заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" про стягнення витрат на правничу допомогу до розгляду в порядку розгляду без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами.
Враховуючи вказане, ухвалою суду від 05.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" про стягнення витрат на правничу допомогу було прийнято до розгляду, вирішено здійснювати розгляд клопотання без виклику сторін за наявними матеріалами; роз'яснено учасникам судового процесу, що відповідно до частини 3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
Від відповідача за допомогою системи "Електронний суд" надійшов відзив на заяву про розподіл судових витрат (вх. суду № 49873/25 від 12.11.2025), в якому він просить суд у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. 00 коп. відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що справа № 904/5256/25 є малозначною, оскільки ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також, відповідач не заперечував проти наявної заборгованості, тобто спору як такого не було. Розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат не був складним через те, що період заборгованості не переривався, часткових оплат на той момент не було. Крім того, на підтвердження своїх вимог, викладених у заяві про ухвалення додаткового рішення, представник позивача додала акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правової допомоги згідно із яким адвокатським бюро надано повивачу наступні послуги: виконано усний аналіз спору та аналіз наданих документів; підготовлення та направлення претензії боржнику; підготовлення та направлення листа-пропозиції боржнику; підготовка та подання позовної заяви до суду. Відповідач зазначає, що фактично підготовка позовної заяви про стягнення грошових коштів включає у себе перші три пункти робіт (послуг). Зазначення адвокатом, як окремо наданих адвокатських послуг, здійснення аналізу наданих документів - не відповідає критерію співмірності витрат. До того ж, позовна заява про стягнення заборгованості відноситься до категорії справ незначної складності, що фактично визначається цивільним процесуальним кодексом.
Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція щодо поданої заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті,
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2025 позовні вимоги задоволено у повному обсязі, а саме: стягнуто з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" 8 685 грн. 02 коп. - пені, 9 162 грн. 45 коп. - інфляційних втрат, 2 775 грн. 37 коп. - 3% річних та 3 028 грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.
Відповідно до частин 1-3 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.
У відповідності до вказаних положень, позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій він просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000 грн. 00 коп.
З приводу заяви суд зазначає таке.
За змістом статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу віднесені до витрат, пов'язаних з розглядом справи в суді, які, в свою чергу, віднесені до судових витрат.
У відповідності до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України. Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України регулює загальні поняття та принципи будь-якого цивільного договору, включаючи договір про надання послуг. Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
З матеріалів справи вбачається, що 20.05.2025 між Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Індюкової Тетяни" (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" (далі - клієнт) був укладений договір про надання правничої допомоги № 20/05 (далі - договір, а.с.90-92), за умовами пункту 1.1. якого клієнт доручає, а бюро бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених договором.
У пункті 7.2. договору сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє протягом 1-го року з дати укладання або повного виконання сторонами своїх зобов'язань за договором не більше одного року.
Згідно з пунктом 2.1. договору бюро на підставі звернення клієнта приймає на себе зобов'язання з надання правничої допомоги із захисту його прав та захисту його прав та інтересів у судовій справі зі стягнення заборгованості за договором № 385490-8014-21 про надання послуг з ремонту та технічного обслуговування транспортного засобу від 12.04.2021.
Пунктом 2.2. договору передбачено, що бюро зобов'язане:
- виконати усний аналіз спору та наданих клієнтом документів (пункт 2.2.1. договору);
- підготувати та направити боржнику претензію (вимогу) щодо оплати заборгованості за договором (пункт 2.2.2. договору);
- підготувати та подати до суду, зокрема: позовну заяву, у разі необхідності відповідь на відзив, заперечення, пояснення (пункт 2.2.3. договору); здійснити супроводження справи в суді першої інстанції, яке включає моніторинг руху справи, забезпечення зв'язку з судом, підготування процесуальних заяв, ознайомлення з матеріалами справи у разі необхідності (пункт 2.2.4. договору); у разі необхідності прийняти участь у судових засіданнях в інтересах клієнта (пункт 2.2.5. договору); отримати рішення (ухвалу, постанову та інше), яке набрало законної сили (пункт 2.2.6. договору).
У розділі 3 договору сторонами визначені умови щодо гонорару, а саме:
- отримання винагороди бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі основного гонорару (пункт 3.1. договору);
- розмір гонорару, який клієнт сплачує бюро за надану в межах договору правову допомогу, визначається сторонами додатковою угодою № 1, яке є невід'ємною частиною договору та яка набуває чинності з дня її підписання (пункт 3.2. договору).
У розділі 4 договору сторони погодили порядок прийняття послуг, а саме:
- послуги вважається наданими з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (далі - акт) (пункт 4.1 договору);
- після виконання своїх зобов'язань за договором бюро направляє на адресу, яка зазначена в даному договорі або надає особисто клієнту - акт прийому-передачі виконаних робіт. Якщо клієнт протягом 5-ти календарних днів з дня передачі акта виконаних робіт на розгляд не повернув бюро підписаний акт або обґрунтовану відмову, або зауваження до роботи, то роботи за договором вважаються прийнятими без зауважень (пункт 4.2. договору).
Також, 20.05.2025 між Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Індюкової Тетяни" (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" (далі - клієнт) була підписана додаткова угода № 1 до договору про надання правничої допомоги № 20/05 (далі - додаткова угода, а.с. 92, на звороті), за умовами пунктів 1.1.-1.2. якої сторони погодили, що отримання винагороди бюро за надання правничої допомоги відбувається у формі основного гонорару, шляхом переказу суми, на відкритий банківський рахунок бюро, який зазначений в даній угоді. Розмір основного гонорару за договором становить 15 000 грн. 00 коп. за обсяг роботи, зазначеної в пункті 2.2. договору в першій судовій інстанції.
У подальшому, 31.10.2025 між Адвокатським бюро "Адвокатське бюро Індюкової Тетяни" (далі - бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" (далі - клієнт) був підписаний Акт прийому-передачі виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги № 20/05 від 20.05.2025 (далі - акт наданих послуг, а.с.94), за умовами пункту 1 якого бюро передає, а клієнт приймає роботи, які виконані адвокатом за договором про надання правничої допомоги № 20/05 від 20.05.2025.
Так, у пункті 2 акту наданих послуг визначено, що бюро було виконано:
1) виконано усний аналіз спору та аналіз наданих документів, зокрема: договору №38S490-8014-21 про надання послуг з ремонту та технічного обслуговування засобу від 12.04.2021; додатку № 1 до договору № 38S490-8014-21 про надання послуг з ремонту та технічного обслуговування засобу від 12.04.2021; акту № 45 передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 28.07.2022; акту № 51 передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 30.09.2022; акту № 52 передавання-приймання колісного транспортного засобу, його складових частин (систем) після надання послуг з технічного обслуговування та ремонту від 03.10.2022; акту надання послуг № 0108/220436-1 від 09.08.2022; акту надання послуг № 0208/220726-2 від 09.08.2022; акту надання послуг №0110/220214-1 від 03.10.2022;
2) підготовлено та направлено боржнику претензію (вимогу) щодо оплати заборгованості за договором від 30.05.2025;
3) підготовлено та направлено лист-пропозицію від 23.06.2025;
4) підготовлено та подано до суду позовну заяву про стягнення боргу;
5) здійснення супроводження справи в суді першої інстанції, яке включає моніторинг руху справи, забезпечення зв'язку з судом, підготування процесуальних заяв, зокрема, заяви про стягнення витрат на правничу допомогу.
Всього загальна вартість витрат за вказані вище надані адвокатом послуги - 15 000 грн. 00 коп.
Згідно з пунктом 3 акту наданих послуг бюро були виконані вказані в акті роботи та витрачено 8 годин робот адвоката.
Пунктом 4 акту наданих послуг передбачено, що відповідно до пункту 1.2. умов додаткової угоди № 1 до договору № 20/05 від 20.05.2025 сторони визначили, що вартість гонорару за договором становить фіксовану суму у розмірі 15 000 грн. 00 коп.
Адвокатом були виконані роботи за договором на загальну суму 15 000 грн. 00 коп. Клієнт приймає виконані роботи та претензій до їх виконання не має (пункти 5,6 акту наданих послуг).
Також, на підтвердження оплати наданих послуг правничої допомоги позивачем до заяви долучена платіжна інструкція № 796 від 23.05.2025 на суму 15 000 грн. 00 коп. (а.с.93).
Відповідно до положень частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Приписами частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі: гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
При здійснені розподілу між сторонами спору судових витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує результат розгляду спору, умови договору про надання правничої допомоги, укладеного між стороною спору та адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро), обсяги наданих стороні, як клієнту, послуг правничої допомоги щодо представництва її інтересів в суді під час розгляду справи, а також в порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України надати належну оцінку поданим стороною, яка понесла витрати на професійну правничу допомогу, доказам фактичного надання їй адвокатських послуг, їх прийняття стороною спору на підставі акта приймання-передачі послуг з виставленням адвокатом (адвокатським об'єднанням, бюро) клієнту рахунка на оплату таких послуг.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04, рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Верховний Суд у постановах від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19 зазначив, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
У постанові від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд вказав, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
У постановах від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 і від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20 Верховний Суд також зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Серед іншого, аналізуючи розмір заявленої позивачем до стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає таке.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.01.2023 у справі № 910/8342/21, визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Разом з тим у частині п'ятій статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.
За висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пунктах 119, 120 постанови від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.
У такому випадку суд, керуючись частинами 5 - 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.
Крім того, щодо порядку обчислення гонорару, суд зазначає таке.
За змістом частини 3 статті 237 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (стаття 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ).
Закон України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Разом з тим, Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 Цивільного кодексу України.
Частинами 1,2 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:
- фіксованого розміру,
- погодинної оплати.
Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Враховуючи вказане, у відповідності до вказаних вище норм, дослідивши заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та документи, на підставі яких позивач просить стягнути вказані витрати, господарський суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та співрозмірності їхнього розміру, та є завищеним, оскільки становить 15 000 грн. 00 коп., в той час, як:
- зміст позовних вимог та предмет позову в даній справі не охоплюють значної кількості обставин і фактів, а сама справа не відноситься до складних категорій справ. Предметом спору у даній справі було стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних за договором про надання послуг, правовідносини за яким не викликають будь-яких складнощів, судова практика щодо вказаної категорії справ є сталою та не потребує детального вивчення та аналізу станом на конкретний період у часі;
- обсяг доказів по справі, який підлягав вивченню та аналізу адвокатом, є незначним; розрахунки не були складними та масштабними; справа є нескладною та не потребувала великої кількості часу для досвідченого адвоката;
- крім того, в акті наданих послуг у пункті 2 (5) адвокатом вказано про надання такої послуги як підготування процесуальних заяв, зокрема, заяви про стягнення витрат на правничу допомогу, проте вказана послуга не підлягає відшкодуванню, оскільки така заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (аналогічна правова позиція міститься у пункті 6.32 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі №910/9714/22);
- справу було розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами;
- серед заяв по суті справи позивачем подано лише позовну заяву.
З огляду на викладене, оцінюючи обсяг наданої позивачу правничої допомоги та її вартість, з урахуванням законодавчих критеріїв визначення витрат на професійну правничу допомогу при їх розподілі, а також зважаючи на критерій розумного розміру, що пропагується й застосовується Європейським судом з прав людини, проаналізувавши зміст та вартість наданої в межах даної справи правничої допомоги, що відображена в акті наданих послуг від 31.10.2025, зважаючи на заперечення відповідача, суд приходить до висновку, що вартість наданої професійної правничої допомоги у цій справі не може бути покладена на відповідача повністю, та з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також враховуючи сукупний час, витрачений на опрацювання спірних правовідносин, справедливою та співрозмірною є компенсація витрат на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5 000 грн. 00 коп.
Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, вказані витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача; стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 5 000 грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу; інша частина витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн. 00 коп. покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 126, 129, 234, 238, 244, 256-259 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз" (вулиця Шевченка, будинок 2, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 03340920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Колесо Буд" (проспект Олександра Поля, будинок 50-Д, корпус 2, м. Дніпро, 49000; ідентифікаційний код 41376527) 5 000 грн. 00 коп. - частину витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити.
Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.
Додаткове рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне додаткове рішення складене та підписане - 14.11.2025.
Суддя Ю.В. Фещенко