Справа № 521/15699/24
Номер провадження № 2/521/1153/25
06 листопада 2025 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого судді - Громіка Д.Д.,
при секретарі - Котигорох Н.С.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Романець В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі про встановлення факту постійного проживання, визнання спадкоємцем четвертої черги, та визнання права власності, -
У вересні 2024 року позивач, через свого представника, звернулась до суду з даним позовом до Одеської міської ради, за участю третьої особи - Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі, про встановлення факту постійного проживання, визнання спадкоємцем четвертої черги та визнання права власності. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить двокімнатна квартира, загальною площею 48,8 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 . У ОСОБА_3 був чоловік - ОСОБА_4 та син - ОСОБА_5 , які загинули до відкриття спадщини, що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 та Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 . Інших родичів у померлої немає. Позивач тривалий час проживала сім'єю з ОСОБА_3 , вони були пов'язані спільним побутом та вели спільне домогосподарство. Позивач всіляко турбувалась, утримувала та допомагала ОСОБА_3 . Позивач допомагала їй добиратися до лікарні, купувала ліки, підлаштовувала раціон, відповідно до рекомендацій лікарів, купувала продукти, готувала їжу, постійно відвідувала хвору ОСОБА_3 під час її перебування в лікарнях. Окрім турботи за здоров'ям, позивач допомагала в хатніх справах та брала всі необхідні витрати на себе: оплата за теплопостачання, електроенергію, та інші комунальні послуги; оплату за прибирання території біля будинку, утримання будинку ОСББ, техобслуговування домофона; оплата за послуги щодо інтернету, кабельного ТБ, телекомунікаційні послуги, тощо. Все це підтверджується чеками про оплату. Окрім цього, позивач, взяла всі витрати на себе і після смерті ОСОБА_3 . Вона разом зі своїм чоловіком, ОСОБА_6 , організували поховання, облаштували місце поховання, здійснили всі інші необхідні ритуальні послуги. Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 дійсно були пов'язані спільним побутом та спільним домогосподарством, а тому ОСОБА_2 вважає, що є спадкоємцем 4-ї черги майна померлої ОСОБА_3 , яка складається з квартири за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки спадкоємці першої, другої, третьої черг у спадкодавця відсутні. Позивач у строк, встановлений законодавством, звернулась до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса, однак їй було відмовлено через відсутність документів, що підтверджуються факт родинних або інших відносин з померлим та зазначили, що факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, тому позивач позбавлена можливості в реалізації свого права та вимушена звернутись до суду з позовом у якому, з урахуванням збільшення позовних вимог, просить встановити факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п'ять років до дня її смерті, а саме з листопада 2016 року та на час відкриття спадщини, визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , право власності на 2-кімнатну квартиру загальною площею 48,8 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .
Ухвалою суду від 08.10.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_2 , відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.
29.10.2024 року від відповідача, Одеської міської ради, надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позову та просить відмовити у його задоволенні. Відповідач вважає недоведеними позовні вимоги про встановлення факту проживання однією сім'єю, оскільки жодних доказів на підтвердження даних обставин не надано. Докази, надані позивачем, вважає неналежними доказами для підтвердження спільного проживання однією сім'єю позивача та ОСОБА_3 (т. 1, а.с.111-119).
25.03.2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, згідно якого вважає, що наданих доказів достатньо для підтвердження викладених у позовній заяві обставин та задоволення позовних (т.1 а.с. 201-206).
У підготовчому засіданні представником позивача подано доповнену позову заяву, згідно якої позивач доповнила свої позовні вимоги вимогами про встановлення факту постійного проживання однією із спадкодавцем, не менш як п'ять років до дня її смерті, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 та на час відкриття спадщини. В обґрунтування позовних вимог в цій частині зазначив, що коли позивач звернулась до Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса, із заявою про прийняття спадщини, їй було відмовлено через відсутність документів, що підтверджуються факт родинних або інших відносин з померлою та зазначили, що факт проживання спадкоємців однією сім'єю зі спадкодавцем підтверджується рішенням суду, яке набрало законної сили, тому позивач позбавлена можливості в реалізації свого права. Тобто, встановлення факту необхідно позивачу для оформлення спадкових прав на майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 (т.2 а.с. 11-12).
Ухвалою суду від 27.11.2024 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано з Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одеса Південне міжрегіональне управління міністерства юстиції (м. Одеса) належним чином засвідчену копію спадкової справи № 424/2023 (номер у спадковому реєстрі № 70808410) заведеної після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .
27.01.2025 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_3 (т.1, а.с.151-174).
Ухвалою суду від 25.09.2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав на підставах, викладених у позові та уточненій позовній заяві про збільшення позовних вимог. Позивач пояснив, що ОСОБА_3 , після того як помер її чоловік та син, залишилась самотня та на сімейній нараді було прийнято рішення про те, що їх сім'я буде здійснювати догляд за ОСОБА_3 та надавати їй необхідну допомогу. Позивач з 2016 року переїхала жити у квартиру до ОСОБА_3 , де вони мали спільний бюджет, вели спільне господарство. Представник позивача також наголошував на тому, що ОСОБА_3 часто хворіла та знаходилась на обліку у медичних закладах. Позивач всіляко допомагала ОСОБА_3 у придбанні ліків та відвідуванні лікарень. У зв'язку з зазначеними обставинами ОСОБА_2 вважає себе спадкоємцем 4 черги, прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , звернувшись з заявою про прийняття спадщини, та просить визнати право власності на квартиру в порядку спадкування за законом.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечувала з підстав, викладених у заявах по суті справи. Вважає, що надані позивачем докази у сукупності не підтверджують факт її спільного проживання зі спадкодавцем протягом 5 років до її смерті, тому позивач не являється спадкоємцем за законом після смерті ОСОБА_3 . З цих підстав просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26.12.2022 року, актовий запис № 12609 (т.1, а.с.38).
Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить двохкімнатна квартира, загальною площею 48,8 кв.м., що розташована за адресою АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві власності, що підтверджується Розпорядженням органу приватизації № 191354 від 10 вересня 2005 року, Свідоцтвом про права власності на житло № НОМЕР_5 від 10 вересня 2005 року та Витягом Про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 8898853 від 09.11.2005 року.
Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
Відповідно до статті 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
За ч. ч. 1-2 ст. 3 СК України сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.
Для набуття права на спадкування за законом на підставі статті 1264 ЦК України необхідним є встановлення таких юридичних фактів: а) проживання однією сім'єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п'ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім'єю.
Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інші обставини, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Представник позивача, при зверненні до суду з даним позовом та під час судового розгляду зазначив, що спадкодавець ОСОБА_3 в останні роки свого життя хворіла, потребувала допомоги, догляду, що і стало підставою для спільного проживання позивачки зі спадкодавцем ОСОБА_3 та надання їй допомоги протягом тривалого часу до дня її смерті. Крім того, позивач зазначає, що вона спільно із чоловіком здійснила поховання ОСОБА_3 після її смерті.
На підтвердження факту сумісного проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 у період, зазначений у позові, позивачем надано письмові заяви сусідів ОСОБА_3 , копії квитанцій про оплату комунальних послуг та лікарську документацію.
З клопотаннями щодо допиту свідків, представник позивача не звертався.
Позивачем на підтвердження спільного проживання зі спадкодавцем надано заяви сусідів ОСОБА_3 , про те що ОСОБА_2 останнім часом проживала з ОСОБА_3 через погіршення у останньої стану здоров'я. ОСОБА_2 возила ОСОБА_3 до лікарні, купляла продукти харчування та готувала їжу. Проте суд не приймає дані заяви як докази спільного проживання позивача з померлою, оскільки судом особи, які склали зазначені заяви не встановлені та не попереджені про кримінальну відповідальність про надання завідомо неправдивих свідчень, що у свою чергу позбавляє суд переконатись у достовірності викладених у заявах обставин.
З лікарської документації, а саме з виписки із медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_3 №13043 від 23.12.2022р., вбачається, що хвора мешкає сама під наглядом представника соціальної служби, яка знайшла її у важкому стані, викликала швидку та була доставлена до лікарні де її госпіталізували. Дані обставини свідчать про те, що напередодні смерті, окрім соціального працівника за ОСОБА_3 ніхто не доглядав та не піклувався.
Надані позивачем копії квитанцій про сплату комунальних послуг (т. 1 а.с.52-70) також не підтверджують факту спільного проживання, що підлягає встановленню. Майже у всіх квитанціях дати оплати послуг датовані 2021-2023р. Окрім того, надані позивачем квитанції дублюються та у більшості квитанцій платником зазначено ОСОБА_3 , відомостей про спільну оплату комунальних послуг зазначені квитанції не містять, а лише підтверджують факт самостійної сплати ОСОБА_3 комунальних послуг.
Надані позивачем копії договору на поховання ОСОБА_3 та квитанції до прибуткового касового ордера від 27.12.2022р., які виписані на ім'я чоловіка позивачки, ОСОБА_6 , суд визнає неналежними доказами, оскільки вони не містять інформації щодо предмета доказування, а саме щодо спільного проживання позивача зі спадкодавцем до її смерті, а лише вказують на факт поховання чоловіком позивачки померлої ОСОБА_3 .
З копії спадкової справи до майна померлої ОСОБА_3 №424/2023 вбачається, що ОСОБА_3 05.08.2006 року склала заповіт на ОСОБА_7 , яким заповідала йому квартиру АДРЕСА_2 . Крім цього 03.04.2013 року ОСОБА_3 склала заповіт на ОСОБА_8 , яким заповідала йому все своє майно, проте зазначені особи у визначений законом строк після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернулись.
Дані обставини свідчать про те, що померла добровільно розпорядилась своїм майном на випадок смерті, проте із невідомих суду підстав, особа на ім'я якої складено заповіт до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не з'явився.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 з 06.03.2021 року що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_6 (т.1 а.с.36).
Згідно копії паспорту громадянина України, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою АДРЕСА_3 , тобто адреси реєстрації позивача та померлої ОСОБА_3 різні. Будь яких доказів підтверджуючих проживання позивача та ОСОБА_3 стороною позивача не надано.
Зазначені обставини також впливають на встановлення факту спільного проживання позивача і спадкодавця.
Так, згідно роз'яснень, що містяться у п. 21 постанови пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» до числа спадкоємців четвертої черги не входить особа, яка хоча і проживала спільно зі спадкодавцем, але перебувала у зареєстрованому шлюбі з іншою особою.
Таким чином, доводи позивача про спільне проживання однією сім'єю зі спадкодавцем ОСОБА_3 протягом п'яти років до дня її смерті, ведення спільного господарства протягом всього зазначеного періоду не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду. Здійснення догляду за людиною похилого віку та надання їй матеріальної допомоги, що встановлено під час судового розгляду, не є достатньою підставою для встановлення факту постійного проживання однією сім'єю. Крім цього, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_3 перебувала на обліку у Департаменті соціального захисту населення та догляд надавався працівниками соціальної служби, який у свою чергу і знайшов ОСОБА_3 напередодні смерті у квартирі, яку у подальшому було госпіталізовано через важкий стан здоров'я.
Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_3 з листопада 2016 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто по день її смерті не підлягають задоволенню.
Вирішуючи позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, суд виходить з наступного.
З матеріалів спадкової справи № 424/2023, заведеної після смерті ОСОБА_3 вбачається, що 20 червня 2023 року позивач звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини за законом (т.1, а.с.152 на звороті).
За життя ОСОБА_3 склала два заповіти, а саме 05.08.2006 року склала заповіт на ОСОБА_7 , яким заповідала йому квартиру АДРЕСА_2 та 03.04.2013 року склала заповіт на ОСОБА_8 , яким заповідала йому все своє майно, де б воно не знаходилось та з чого воно б не складалося, проте зазначені особи у визначений законом строк після смерті ОСОБА_3 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернулись, отже право на спадкування після її смерті одержують спадкоємці за законом.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що спадкоємці за законом після смерті ОСОБА_3 відсутні, з заявою про прийняття спадщини після її смерті звернулась тільки позивач.
Враховуючи, що під час судового розгляду не знайшов свого підтвердження факт спільного проживання однією сім'єю позивача та спадкодавця не менш як п'ять років до дня смерті спадкодавця, як це передбачено ст. 1264 ЦК України, підстави для визнання за ОСОБА_2 права власності на спадкове майно, як за спадкоємцем четвертої черги після смерті ОСОБА_3 , відсутні.
На підставі викладеного, суд відмовляє у задоволенні позову у повному обсязі.
На підставі ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 5, 12, 13, 19, 76-80, 89, 259, 265, 273, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_2 до Одеської міської ради, за участю третьої особи - Малиновської державної нотаріальної контори у місті Одесі, про встановлення факту постійного проживання, визнання спадкоємцем четвертої черги, та визнання права власності - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду виготовлено 14 листопада 2025 року.
Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 ),
Відповідач: Одеська міська рада (адреса місцезнаходження: 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1, ЄДРПОУ - 26597691),
Третя особа: Малиновська державна нотаріальна контора у місті Одесі, (м. Одеса, пл. Бориса Дерев'янка, буд. 1, ЄДРПОУ 42560726).
Суддя: Д.Д. Громік