вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
03.11.2025м. ДніпроСправа № 904/4030/25
Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. за участю секретаря судового засідання Губи К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський електромашинобудівний завод» м. Нікополь
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» м. Покровськ
про стягнення суми боргу у розмірі 170615грн08коп, пені у розмірі 18267грн94коп, 3% річних у розмірі 2269грн50коп, інфляційних втрат у розмірі 8744грн58коп, неустойки за несвоєчасне повернення майна у розмірі 120000грн.
представники:
від позивача: Носова В.І. - на підставі ордеру від 20.07.2025 серія АЕ №1407064, адвокат
від відповідача: Львов А.Л. - на підставі ордеру від 15.08.2025 серія АН №1761970, адвокат
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Нікопольський електромашинобудівний завод» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» з позовом про стягнення суми боргу зі сплати орендної плати у розмірі 170615грн08коп., пені у розмірі 18267грн94коп., 3% річних у розмірі 2269грн50коп., інфляційних втрат у розмірі 8744грн58коп, неустойки за несвоєчасне повернення майна у розмірі 120000грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати за договором оренди від 01.04.2024 №2109ШСП.
Позивач зазначив, що між сторонами був укладений договір оренди від 01.04.2024 №2109ШСП, на підставі якого у строкове платне користування відповідача були надані об'єкти нерухомого майна, розташовані у м. Нікополь.
Позивач послався на підпункти 5.2.4, 5.2.5 пункту 5.2 договору від 01.04.2024 №2109ШСП та вказав про наявність у орендодавця права розірвати (припинити, відмовитися від договору) цей договір в односторонньому порядку, у разі порушення орендарем строку оплати відповідно до п.6.3. договору, більше ніж на 30 календарних днів, шляхом направлення відповідного листа про розірвання. Договір вважається розірваним на 7 день з моменту надання листа уповноваженому представнику орендаря, або з моменту відправлення такого листа поштовим (кур'єрським) зв'язком.
Позивач зазначив, що орендар(відповідач) не здійснив своєчасно оплату орендної плати за грудень 2024року у сумі 60000грн (до 03.01.2025). Строк 30 календарних днів закінчився 02.02.2025. Орендодавець(позивач) з 03.02.2025 набув право розірвати договір в односторонньому порядку шляхом направлення листа про розірвання договору оренди нерухомого майна
Позивач повідомив, що 06.02.2025 через канцелярію орендаря(відповідача) та за допомогою поштового зв'язку направив лист про розірвання договору оренди. Договір оренди нерухомого майна від 01.04.2024 №2109ШСП вважається розірваним з 13.02.2025.
Позивач пояснив, що об'єкт оренди мав бути повернений до 20.02.2025 включно. Об'єкт оренди був повернений відповідно до підписаного сторонами акту від 07.03.2025.
Позивач послався на підписаний сторонами акт звірки та вказав, що станом на 07.03.2025 заборгованість відповідача дорівнює 170615грн08коп, до складу якої увійшли:
- 60000грн оплата за користування об'єктом оренди та 16653грн15коп. компенсації витрат на комунальні послуги тощо за січень 2025 року;
- 60000грн оплата за користування об'єктом оренди та 16653грн15коп. компенсації витрат на комунальні послуги тощо за лютий 2025 року;
- 13548грн39коп. оплата за фактичне користування об'єктом оренди та 3760грн39коп. компенсації витрат на комунальні послуги тощо за 7 днів березня 2025 року.
Позивач вказав, що згідно з пунктом 9.4 договору від 01.04.2024 №2109ШСП орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати, у разі неповернення об'єкту оренди орендодавцю у строк більше трьох днів. У зв'язку з неповерненням об'єкту оренди орендодавцю у строк більше трьох днів (після 23.02.2025) неустойка дорівнює 120000грн.
На підставі пункт 9.4 договору оренди від 01.04.2024 №2109ШСП, за порушення строків оплати за грудень 2024 року, січень, лютий та 7 днів березня 2025 року позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 18267грн94коп за загальний період 04.01.2025 - 20.07.2025.
На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2269грн50коп за загальний період 04.01.2025-20.07.2025, інфляційні втрати у розмірі 8744грн58коп за загальний період січень - червень 2025року.
Позивач повідомив, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи складається з суми судового збору та суми витрат на правову допомогу адвоката приблизно 22000грн. Остаточна сума буде визначена позивачем додатково під час розгляду справи, так як залежить от кількості вчинення необхідних дій та підготовки процесуальних документів адвокатом під час розгляду справи, тобто у майбутньому. На даний час, сума відомих витрат складається з: 20000грн. з підготовки позовної заяви, додатків до позову та вчинення всіх інших необхідних дій для подання до суду позовної заяви через “Електронний Суд», за підготовку відповіді на відзив - 12000грн. У разі розгляду справи за участю сторін адвокат та клієнт погодили, що участь у судових засіданнях складає 4000грн. за одне судове засідання. Договір, додатки до договору надаються разом з позовною заявою, акти про надання правничої допомоги та платіжні інструкції будуть надані додатково, у тому числі, разом з клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, що уточнює суму судових витрат.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.07.2025 суд залишив позов без руху та запропонував позивачу усунути недоліки.
На адресу суду 29.07.2025 надійшла сформована у системі «Електронний суд» заява про усунення недоліків разом з доказами.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 01.08.2025 суд прийняв позов до розгляду, визнав справу малозначною та відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.
Суд запропонував відповідачу у строк протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.
На адресу суду 18.08.2025 надійшла сформована у системі «Електронний суд» заява відповідача від 15.08.2025 про продовження строку надання відзиву та доказів на тридцять днів понад вже встановлений строк.
На адресу суду 18.08.2025 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» заперечення позивача від 18.08.2025 щодо продовження строку на надання відзиву.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 18.08.2025 суд частково задовольнив заяву відповідача від 15.08.2025 про продовження строку надання відзиву разом з доказами та продовжив строк надання відповідачем відзиву разом з доказами до 03.09.2025включно.
На адресу суду 03.09.2025 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» відзив відповідача від 03.09.2025; клопотання відповідача від 03.09.2025 про зменшення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу; клопотання відповідача від 03.09.2025 про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
У відзиві відповідач не погодився із заявленими вимогами та послався на те, що:
- складність воєнної ситуації, наближення бойових дій та масовані обстріли вплинули на роботу підприємства, можливість виконувати зобов'язання за договорами. Темпи роботи підприємства скоротилися, рівень його доходів впав. Починаючи з 16.01.2025, офіційно зупинена робота підприємства та дія трудових договорів з працівниками. Згідно з результатами фінансової діяльності та балансовою звітністю станом на 01.07.2025 відповідач фактично не має оборотних коштів для розрахунку з позивачем. Відповідач пропонував позивачу - реструктурувати заборгованість шляхом укладення додаткової угоди; врегулювати наявну заборгованість за рахунок передання позивачу матеріально-технічних цінностей. Позивач від досудового порядку врегулювання спірної ситуації відмовився, мотиви такої відмови не пояснив, альтернатив не запропонував.
- невнесення відповідачем орендних платежів за договором і затримка передачі майна з оренди викликані форс-мажорними обставинами (погіршення воєнної та безпекової ситуації у м. Покровськ та навколо нього, вимушене зупинення роботи підприємства, значне різке погіршення фінансового становища). Відповідач надав вичерпні пояснення та достатні докази неможливості виконання зобов'язання за договором внаслідок форс-мажорних обставин, тому має бути звільнений від будь-якої відповідальності.
- не погоджується з розміром заявлених позивачем сум, розрахунок вважає неправильним.
- об'єктивно не мав можливості вчасно забезпечити підписання акту про повернення об'єкта з оренди, оскільки всі його підписанти знаходилися на території м. Покровськ Донецької області та брали участь у заходах, пов'язаних з евакуацією персоналу та матеріально-технічного забезпечення підприємства. Відповідач направив уповноважену особу для забезпечення повернення об'єкта з оренди щойно виникла можливість.
- особливий порядок розрахунку неустойки, нарахованої на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, не позбавляє суд можливості зменшити її розмір у порядку статті 551 Цивільного кодексу України.
- наявні підстави для зменшення розміру стягуваних штрафних санкцій на 90%, з огляду на - відсутність доказів несення позивачем збитків внаслідок несвоєчасної оплати з боку відповідача; наближення бойових дій до місця знаходження підприємства; зупинення роботи підприємства та призупинення дії трудових договорів з працівниками; скрутне фінансове становище підприємства та вжиття відповідачем заходів, спрямованих на її ліквідацію (шляхом реструктуризації заборгованості); відсутність вини відповідача у несвоєчасному поверненні об'єкта з оренди; очевидну неспівмірність суми застосованих штрафних санкцій із сумою заборгованості.
У клопотанні про зменшення розміру заявлених позивачем витрат на правничу допомогу з 22000грн до 8000грн відповідач вказав про:
- відсутність доказів несення позивачем витрат та документального розрахунку;
- невисоку складність справи та здійснення адвокатом представництва у двох справах (№904/4355/25 та №904/4030/25) з однорідними за змістом позовними вимогами до одного й того самого відповідача, щодо однорідних договорів оренди №2109ШСП та №2110ШСП і однакових обставин їх виконання.
- негативний фінансовий стан відповідача.
У клопотанні про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відповідач послався на частину 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України та вказав, що законодавством встановлюється імперативна вимога про здійснення розгляду справи у порядку спрощеного провадження саме з викликом сторін за умови, якщо хоча б одна зі сторін звернулася з відповідним клопотанням.
На адресу суду 11.09.2025 надійшла сформована у системі «Електронний суд» відповідь позивача від 10.09.2025 на відзив.
Позивач вказав, що відповідач не заперечує щодо наявності суми боргу у розмірі 170615грн08коп, але просить відмовити у задоволенні позову в цій частині. Відповідач не намагається оплатити основну суму боргу, в частині якої він не заперечує. Протягом лютого - червня 2025 року між сторонами велись перемовини та листування щодо оплати суми боргу. Відповідач обіцяв сплатити борг, але реальних дій не вчиняв.
Позивач зазначив, що під час листування відповідач не повідомляв про форс-мажорні обставини. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (із змінами), затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 №376, Покровська міська територіальна громада з 24.02.2024 віднесена до переліку на території якої ведуться бойові дії. Договір оренди нерухомого майна підписаний 01.04.2024. Тому у відповідача не виникло право посилатися на форс-мажорні обставини (ведення бойових дій на території м. Покровськ).
Позивач пояснив, що направлення листів на адресу місцезнаходження відповідача засобами зв'язку АТ «Укрпошта» та ведення реальної господарської діяльності на території Покровської міської територіальної громади було неможливим, з огляду на віднесення Покровської міської територіальної громади до переліку, на території якої ведуться бойові дії, з 24.02.2024. Твердження відповідача про здійснення реальної господарської діяльності до лютого 2025року на території Покровської міської територіальної громади фактично не відповідає дійсності.
Позивач зазначив, що відповідальні особи відповідача (директор відповідача Кір'янов В.В.) до підписання акту передачі з оренди знаходився в Нікополі та контролював вивезення майна відповідача з території.
Позивач вказав, що зазначаючи про помилковість розрахунку пені, відсотків та інфляційних витрат, відповідач не навів підстав такого висновку та не надав контррозрахунок.
Позивач пояснив, що зменшення розміру пені на 90% фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання та може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Позивач звернув увагу, що баланс станом на 30.06.2025 та звіт за 1 півріччя 2025 надані до суду без квитанції №2, яка є підтвердженням прийняття таких звітів. Тому позивач просить визнати ці докази не достовірними та невірогідними.
Також позивач зазначив, що згідно з наданим відповідачем балансом станом на 30.06.2025 борг відповідача перед усіма кредиторами становить 582212грн. Водночас сукупний розмір боргу відповідача перед позивачем та фізичною особою-підприємцем Кривченко (справа №904/4355/25) дорівнює 587389грн27коп. Це свідчить про невідповідність даних балансу.
Позивач вказав, що складність справи не тільки в стягненні боргу, а і в стягнення неустойки тощо. Справа про стягнення боргу за договором оренди нерухомого майна, відрізняється від справи про стягнення оренди рухомого майна (№904/4355/25). Досвід адвоката не повинен мати наслідком зменшення вартості гонорару адвоката. Досвід - це витрачений ресурс адвоката, який накопичується роками.
На адресу суду 17.09.2025 надійшли сформовані у системі «Електронний суд» заперечення відповідача від 17.09.2025 на відповідь позивача на відзив.
Відповідач зазначив, що позивач не погодився із запропонованими відповідачем способами врегулювання заборгованості і не запропонував альтернативи.
Відповідач вказав, що неодноразово повідомляв (у т.ч. через телефонну та особисту комунікацію) позивача про настання форс-мажорних обставин. Факт відсутності направлення офіційного повідомлення про настання форс-мажорних обставин не може слугувати підставою для втрати можливості особи посилатися на ці обставини як на форс-мажорні. У договорі сторони не передбачили підстави для втрати стороною права посилання на форс-мажорні обставини.
Відповідач послався на Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, та вказав, що Покровська міська територіальна громада віднесена до територій, на яких розпочалися бойові дії, починаючи з 23.08.2024. Останнє поштове відділення АТ «Укрпошта» у м. Покровськ було закрито 28.01.2025, цей факт є загальновідомим і неодноразово висвітлювався у Інтернет-ЗМІ. Вимушене зупинення роботи підприємства мало місце в січні 2025року, комунікація з позивачем щодо одностороннього розірвання договору та ліквідації заборгованості почалася з кінця лютого 2025року.
Відповідач зазначив, що на момент підписання відповідних документів Кір'янов В.В. займав посаду заступника генерального директора товариства та був залучений до роботи з евакуації людей та матеріальних цінностей з м. Покровська. Тому не відповідає дійсності твердження позивача про перебування Кір'янова В.В. в Нікополі до підписання акту передачі з оренди.
На думку відповідача, відсутні підстави вважати, що задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій призведе до порушення балансу інтересів сторін.
Відповідач пояснив, що одиницею виміру балансу є тис. грн. без десяткового знаку (рядок 7 зверху документу). Розмір поточних зобов'язань відповідача становить 585212000грн.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 24.09.2025 суд перейшов до розгляду справи №904/4030/25 за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 09.10.2025.
На адресу суду 01.10.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання представника відповідача - адвоката Львова А.Л. про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 09.10.2025, та в усіх подальших судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2025 суд задовольнив клопотання представника відповідача - адвоката Львова А.Л. від 01.10.2025 про участь у підготовчому засіданні, призначеному на 09.10.2025, та в усіх подальших судових засіданнях у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.10.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 28.10.2025.
На адресу суду 27.10.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення відповідача від 27.10.2025 щодо визначення розміру неустойки, передбаченої ст. 785 Цивільного кодексу України.
Відповідач послався на визначений позивачем строк повернення об'єкту оренди (20.02.2025), дату акту про повернення об'єкту оренди (07.03.2025) та вказав, що період прострочення становив з 21.02.2025 по 06.03.2025 (14 днів). За розрахунками відповідача, розмір неустойки, нарахованої на підставі статті 785 Цивільного кодексу України, за період 21.02.2025 - 06.03.2025 дорівнював 57511грн56коп.
Відповідач пояснив, що при визначенні розміру неустойки за порушення строку повернення об'єкту оренди позивач не враховував фактичний час прострочення.
Відповідач просив суд не стягувати неустойку або зменшити її розмір, виходячи з положень ст. 551 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні 28.10.2025 представник позивача заявив усне клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження для можливості надати позивачу відповідь на додаткові письмові пояснення відповідача.
Представник відповідач заперечив проти клопотання позивача посилаючись на те, що останній також має право подати пояснення.
Відповідно до практики Верховного Суду суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті.
Позивач не довів існування виняткових обставин, достатніх для повернення до стадії підготовчого провадження.
У судовому засіданні 28.10.2025 суд відмовив у задоволенні усного клопотання позивача про повернення до стадії підготовчого провадження та прийняв до розгляду додаткові письмові пояснення відповідача.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2025, занесеною до протоколу судового засідання від 28.10.2025, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 03.11.2025.
На адресу суду 31.10.2025 надійшли сформовані в системі «Електронний суд» додаткові пояснення позивача від 30.10.2025.
Позивач не погодився із розрахунками відповідача та вказав, що об'єкт оренди був переданий лише ввечері 07.03.2025. Відповідач користувався майном протягом 07.03.2025.
Позивач зазначив про наданий відповідачем розрахунок не відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 19.04.2021 №910/11131/19.
Позивач також зауважив, що
- у справі №910/11131/19 предметом спору, окрім іншого, було стягнення оренди за майно, що належить до державної власності, яке окрім нормами ЦК України регулювалося Законом України від 03.10.2019 №157-IX «Про оренду державного та комунального майна». Предметом даного спору, окрім іншого, є стягнення саме за фактичне користування майном, що належить до приватної власності.
- обставини у справі №910/11131/19 обґрунтовувалися закінченням строку оренди, визначеною у договорі. У цій справі договір був достроково розірваний до визначеної дати строку оренди, у зв'язку з порушенням відповідачем своїх договірних зобов'язань з оплати.
- пунктом 12.3 договору сторони погодили, що у разі дострокового розірвання цього договору між сторонами здійснюються розрахунки за цим договором у відповідності до фактичного строку використання об'єкта оренди.
- відповідач погодився з нарахуванням оплати за фактичне користування майном та підписав відповідний акт звірки.
Позивач звернув увагу, що у заявах по суті відповідач не заперечував щодо -дострокового розірвання договору; строків припинення договору, повернення майна з оренди, фактичної передачі майна з оренди. Відповідач погодився з вказаними строками. Відповідач заперечує лише проти нарахування неустойки у подвійному розмірі, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України.
На адресу суду 31.10.2025 надійшло сформоване в системі «Електронний суд» клопотання позивача про стягнення судових витрат.
Позивач просив суд покласти на відповідача витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 50000грн.
Позивач зазначив, що у позові (з урахуванням виправлення арифметичної помилки у відповіді на відзив від 10.07.2025) був наведений попередній орієнтовний розрахунок судових на правничу допомогу у розмірі 32000грн (без участі в судових засіданнях). У зв'язку з розглядом справи за участю сторін відбулися судові засідання 09.10.2025 (вартість участі представника позивача 4000грн), 28.10.2025 (вартість участі представника позивача 4000грн), також призначено судове засідання на 03.11.2025 (вартість участі представника позивача 4000грн). Додатково представник позивача підготувала та надала 18.08.2025 до ЕС заперечення з процесуальних питань (клопотання) - 2000грн та додаткові пояснення 30.10.2025 - 4000грн. Таким чином витрати на правничу допомогу збільшилися на 18000грн та дорівнюють 50000грн.
Позивач просив суд врахувати суму витрат за судове засідання, яке відбудеться 03.11.2025 чи подальші судові засідання, оскільки підписання акту можливо лише після здійснення процесуальної дії адвокатом, а оплата протягом 20 днів після підписання відповідного акту.
У судове засідання 03.11.2025 позивач та відповідач явку своїх представників забезпечили.
Представник позивача не заявляла про намір надати докази витрат на правничу допомогу протягом строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, заслухавши пояснення представників сторін, що надавались під час розгляду справи, суд установив таке.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Нікопольський електромашинобудівний завод» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» (далі - орендар) був укладений договір оренди від 01.04.2024 №2109ШСП (далі - договір від 01.04.2024 №2109ШСП).
Відповідно до пункту 1.1 договору від 01.04.2024 №2109ШСП у порядку та на умовах, визначених договором орендодавець зобов'язався передати орендареві, а орендар зобов'язався прийняти у строкове платне користування об'єкти нерухомого майна, (далі - об'єкт оренди). Перелік об'єктів нерухомого майна, їх розташування та площа, узгоджені сторонами у пункті 1.1 договору від 01.04.2024.
Орендодавець гарантує, що об'єкт оренди, відповідає всім санітарним і технічним вимогам, інженерні мережі і системи знаходяться в належному технічному стані.
Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору від 01.04.2024 №2109ШСП передача об'єкта оренди від орендодавця орендарю здійснюється після підписання договору на підставі технічних паспортів на об'єкти нерухомого майна та оформляється актом приймання-передачі об'єкта оренди, який підписується належним чином уповноваженими представниками сторін. Передача об'єкта оренди здійснюється 01 квітня 2024 року.
Об'єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання акту приймання-передачі, зазначеного у п.3.1 договору.
Пунктом 4.1 договору від 01.04.2024 №2109ШСП визначено, що строк оренди становить 12 місяця з дати передачі об'єкта оренди за актом приймання передачі - до 31 березня 2025 року.
Відповідно до пункту 5.2 договору від 01.04.2024 №2109ШСП орендодавець має право, зокрема:
- розірвати (припинити, відмовитися від договору) договір в односторонньому порядку, у разі порушення орендарем строку оплати. Порядок розірвання договору викладений у п.5.2.5 договору (п.п. 5.2.4);
- розірвати (припинити, відмовитися від договору) договір в односторонньому порядку, у разі порушення орендарем строку оплати, відповідно до п.6.3 договору, більше ніж на 30 календарних днів, шляхом направлення відповідного листа про розірвання. Договір вважається розірваним на 7 день з моменту надання листа уповноваженому представнику суборендаря, або з моменту відправлення такого листа поштовим (кур'єрським) зв'язком (п.п. 5.2.5);
- розірвати(припинити) договір односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, шляхом направлення відповідного листа орендарю про розірвання. Договір вважається розірваним на 7 день з моменту отримання листа уповноваженим представником орендаря, або з моменту відправлення такого листа поштовим (кур'єрським) зв'язком (п.п. 5.2.6).
У пунктах 6.1 - 6.3 договору від 01.04.2024 №2109ШСП зазначено, що орендна плата в місяць складає 60000грн. без ПДВ. Будь-яка зміна розміру орендної плати здійснюється тільки за попередньою згодою сторін договору.
Нарахування орендної плати починається від дня підписання уповноваженими представниками сторін акту приймання-передачі об'єкта оренди в оренду та закінчується наступного дня після дати підписання сторонами акту приймання-передачі об'єкта оренди з оренди.
Орендна плата за поточний місяць вноситься орендарем щомісячно, починаючи з дати підписання акту приймання-передачі, вказаного в пункті 3.1 договору, в розмірі, який передбачений договором, до 5-го числа наступного місяця, згідно рахунку наданого орендодавцем. Якщо 5-те число припадає на вихідний чи святковий день, то оплата здійснюється у останній банківський день, що передує 5-му числу. Орендна плата за неповний місяць оренди повинна бути розрахована орендодавцем та сплачена орендарем в розмірі, пропорційному кількості днів здійснення фактичної оренди в оплачуваному місяці та відображена в акті використання об'єкта оренди.
Пунктом 6.6 договору від 01.04.2024 №2109ШСП встановлено, що відшкодування витрат орендар сплачує орендодавцю окремо від орендної плати, у погодженому сторонами розмірі та на підставі отриманого від орендодавця рахунку. Сплата здійснюється у терміни, встановлені у договорах між орендодавцем та особами, які надають такі експлуатаційні послуги. У всякому разі, така компенсація сплачується не пізніше місяця, що слідує за наступним за місяць в якому були спожиті відповідні послуги до 10-го числа включно за умови отримання орендарем рахунку від орендодавця до 5 числа місяця.
Пунктом 8.1 договору від 01.04.2024 №2109ШСП передбачено, що повернення об'єкта оренди здійснюється протягом семи днів від дати припинення дії договору та оформляється актом приймання-передачі, який підписується належним чином уповноваженими представниками сторін. При цьому об'єкт оренди повертається орендодавцю відповідно до умов договору та в стані, в якому він перебував на момент передачі в оренду, з урахуванням нормального зносу.
Відповідно до пункту 9.3 договору від 01.04.2024 №2109ШСП, у разі порушення орендарем строків оплати орендної плати, що встановлені у п. 6.3 договору, орендар зобов'язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки.
Пунктом 9.4 договору від 01.04.2024 №2109ШСП передбачено, що у разі неповернення об'єкту оренди орендодавцю у строк більше трьох днів, орендар зобов'язаний сплатити орендодавцю неустойку у розмірі подвійної орендної плати.
У пунктах 13.3 - 13.5 договору від 01.04.2024 №2109ШСП зазначено, що письмове повідомлення про намір розірвати договір однією з сторін повинне бути направлене іншій стороні за 30 днів до запланованої дати розірвання, якщо інше не передбачено договором.
Орендодавець має право вимагати розірвання договору у разі:
- якщо орендар користується об'єктом оренди не за призначенням;
- якщо орендар навмисно або з необережності погіршує стан об'єкта оренди;
- у випадку несвоєчасного внесення орендної плати орендарем більше ніж 30 календарних днів підряд;
- у разі перешкоджання орендарем здійснювати орендодавцем капітальний ремонт об'єкту оренди, у тому числі фактичний не допуск орендодавця/третіх осіб з метою виконання ремонту;
- у випадках передбаченим договором.
Договір набирає чинності з 01 квітня 2024 року та діє до 31 березня 2025 року.
На підставі акту приймання-передачі від 01.04.2024 об'єкти оренди були передані відповідачу у строкове платне користування.
У матеріалах справи наявні підписані сторонами
- акти надання послуг з оренди об'єкту нерухомого майна за квітень 2024 року №Н-00000007 від 30.04.2024 на суму 60000грн, за травень 2024 року №Н-00000009 від 31.05.2024 на суму 60000грн, за червень 2024 року №Н-00000011 від 30.06.2024 на суму 60000грн, за липень 2024 року №Н-00000013 від 31.07.2024 на суму 60000грн, за серпень 2024 року №Н-00000015 від 31.08.2024 на суму 60000грн, за вересень 2024 року №Н-00000017 від 30.09.2024 на суму 60000грн, за жовтень 2024 року №Н-00000019 від 31.10.2024 на суму 60000грн, за листопад 2024 року №Н-00000021 від 30.11.2024 на суму 60000грн, за грудень 2024 року №Н-00000023 від 31.12.2024 на суму 60000грн, за січень 2025 року №Н-00000001 від 31.01.2025 на суму 60000грн, за лютий 2025 року №Н-00000003 від 28.02.2025 на суму 60000грн, за березень 2025 року (7 днів з 01.03.2025 по 07.03.2025) №Н-00000005 від 07.03.2025 на суму 13548грн39коп;
- акти надання послуг з компенсації витрат з податку на землю за квітень 2024 року №Н-00000008 від 30.04.2024 на суму 16653грн15коп., за травень 2024 року №Н-000000010 від 31.05.2024 на суму 16653грн15коп., за червень 2024 року №Н-00000012 від 30.06.2024 на суму 16653грн15коп., за липень 2024 року №Н-00000014 від 31.07.2024 на суму 16653грн15коп., за серпень 2024 року №Н-00000016 від 31.08.2024 на суму 16653грн15коп., за вересень 2024 року №Н-00000018 від 30.09.2024 на суму 16653грн15коп., за жовтень 2024 року №Н-00000020 від 31.10.2024 на суму 16653грн15коп., за листопад 2024 року №Н-00000022 від 30.11.2024 на суму 16653грн15коп., за грудень 2024 року №Н-00000024 від 31.12.2024 на суму 16653грн15коп., за січень 2025 року №Н-000000002 від 31.01.2025 на суму 16653грн15коп., за лютий 2025 року №Н-000000004 від 28.02.2025 на суму 16653грн15коп., за березень 2025 року (7 днів з 01.03.2025 по 07.03.2025) №Н-000000006 від 07.03.2025 на суму 3760грн39коп.
Позивач виставляв відповідачу рахунки на оплату послуг з оренди об'єкту нерухомого майна на загальну суму 673548грн39коп: №Н-00000007 від 30.04.2024 на суму 60000грн, №Н-00000009 від 31.05.2024 на суму 60000грн, №Н-00000011 від 30.06.2024 на суму 60000грн, №Н-00000013 від 31.07.2024 на суму 60000грн, №Н-00000015 від 31.08.2024 на суму 60000грн, №Н-00000017 від 30.09.2024 на суму 60000грн, №Н-00000019 від 31.10.2024 на суму 60000грн, №Н-00000021 від 30.11.2024 на суму 60000грн, №Н-00000023 від 31.12.2024 на суму 60000грн, №Н-00000001 від 31.01.2025 на суму 60000грн, №Н-00000003 від 28.02.2025 на суму 60000грн, №Н-00000005 від 07.03.2025 на суму 13548грн39коп, та рахунки на оплату послуг з компенсації витрат з податку на землю на загальну суму 186945грн04коп: №Н-00000008 від 30.04.2024 на суму 16653грн15коп., №Н-000000010 від 31.05.2024 на суму 16653грн15коп., №Н-000000012 від 30.06.2024 на суму 16653грн15коп., №Н-000000014 від 31.07.2024 на суму 16653грн15коп., №Н-000000016 від 31.08.2024 на суму 16653грн15коп., №Н-000000018 від 30.09.2024 на суму 16653грн15коп., №Н-000000020 від 31.10.2024 на суму 16653грн15коп., №Н-000000022 від 30.11.2024 на суму 16653грн15коп., №Н-000000024 від 31.12.2024 на суму 16653грн15коп., №Н-000000002 від 31.01.2025 на суму 16653грн15коп., №Н-000000004 від 28.02.2025 на суму 16653грн15коп., №Н-000000006 від 07.03.2025 на суму 3760грн39коп.
Згідно з наявними у матеріалах справи платіжними інструкціями відповідач сплачував на користь позивача орендну плату та компенсацію витрат з податку на землю за договором.
Позивач послався на пункти 6.3, 6.6 договору від 01.04.2024 №2109ШСП та вказав, що відповідач повинен був сплатити орендну плату за грудень 2024року у строк до 03.01.2025, компенсацію витрат з податку на землю у строк до 10.01.2025. Відповідач сплатив суму орендної плати за грудень 2024року у розмірі 60000грн платіжною інструкцією від 11.02.2025 №1111308, компенсацію витрат з податку на землю за грудень 2024року у розмірі 16653грн15коп - платіжною інструкцією від 11.02.2025 №1111310.
На підставі підпунктів 5.2.4, 5.2.5 пункту 5.2 договору від 01.04.2024 №2109ШСП, у зв'язку з порушенням орендарем строку оплати орендної плати за грудень 2024року більше ніж на 30 календарних днів, позивач направив на адресу відповідача лист від 05.02.2025 №02 про розірвання договору від 01.04.2024 №2109ШСП.
Згідно з описом вкладення до цінного листа та поштовою накладною від 06.02.2025 №5330405103549 лист позивача від 05.02.2025 №02 про розірвання договору від 01.04.2024 №2109ШСП був направлений на адресу відповідача, визначену у розділі 17 договору від 01.04.2024 №2109ШСП як «місцезнаходження та поштова адреса орендаря».
Відповідно до пояснень позивача, лист від 05.02.2025 №02 про розірвання договору від 01.04.2024 №2109ШСП також був переданий через канцелярію відповідача 06.02.2025 та зареєстрований 06.02.2025 за вх.№6.
Підпунктом 5.2.5 пункту 5.2 договору від 01.04.2024 №2109ШСП встановлено, що договір вважається розірваним на 7 день з моменту надання листа уповноваженому представнику суборендаря, або з моменту відправлення такого листа поштовим (кур'єрським) зв'язком.
Таким чином договір від 01.04.2024 №2109ШСП розірваний з 13.02.2025.
Суд відхиляє зауваження відповідача щодо неналежного повідомлення відповідача про розірвання договору. Згідно з поясненнями відповідача та інформацією з відкритих джерел, останнє поштове відділення АТ «Укрпошта» у м. Покровськ було закрито 28.01.2025. У розділі 17 договору від 01.04.2024 №2109ШСП серед реквізитів Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» були зазначені не лише юридична адреса у м. Покровськ, але й місцезнаходження та поштова адреса орендаря у м. Нікополь.
Відповідно до підписаного акту приймання-передачі від 07.03.2025 об'єкт оренди був повернений з оренди.
Звертаючись з позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 170615грн08коп, позивач стверджував про існування сум боргу з оплати орендної плати та компенсації витрат з податку на землю:
- за січень 2025 року - зі сплати орендної плати у розмірі 60000грн та з компенсації витрат з податку на землю у розмірі 16653грн15коп;
- за лютий 2025 року - зі сплати орендної плати у розмірі 60000грн та з компенсації витрат з податку на землю у розмірі 16653грн15коп;
- з 01.03.2025 по 07.03.2025 - з оплати фактичного користування об'єктом оренди у розмірі 13548грн39коп та з компенсації витрат з податку на землю у розмірі 3760грн39коп.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Позивач скористався наданим йому правом та направив на адресу відповідача лист від 05.02.2025 №02 про розірвання договору від 01.04.2024 №2109ШСП.
Сторони не заперечують розірвання з 13.02.2025 договору від 01.04.2024 №2109ШСП.
Згідно зі статтею 653 Цивільного кодексу України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі розірвання договору, зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Договір є підставою виникнення права наймача (орендаря) користуватися орендованим майном упродовж строку дії договору зі сплатою наймодавцю (орендодавцю) орендної плати, погодженої умовами договору; а припинення договору є підставою виникнення обов'язку наймача негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Користування майном за договором є правомірним, якщо воно відповідає умовам укладеного договору та положенням чинного законодавства, які регулюють такі правовідносини з урахуванням особливостей предмета найму та суб'єктів договірних правовідносин.
Відносини найму (оренди) у разі неправомірного користування майном можуть регулюватися умовами договору, що визначають наслідки неправомірного користування майном, та нормами законодавства, які застосовуються до осіб, які порушили зобов'язання у сфері орендних відносин.
Правова природа плати за користування річчю (орендної плати) безпосередньо пов'язана із правомірним користуванням річчю протягом певного строку, і обов'язок здійснення такого платежу є істотною ознакою орендних правовідносин, що випливає зі змісту регулятивних норм статей 759, 762, 763 Цивільного кодексу України. Із припиненням договірних (зобов'язальних) відносин за договором у наймача (орендаря) виникає новий обов'язок - негайно повернути наймодавцеві річ.
Після спливу строку дії договору невиконання чи неналежне виконання обов'язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов'язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов'язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.
Користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов - неправомірне користування майном, у зв'язку з чим вимога щодо орендної плати за користування майном за умовами договору, що припинився (у разі закінчення строку, на який його було укладено тощо), суперечить змісту правовідносин за договором найму (оренди) та регулятивним нормам Цивільного кодексу України.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма статті 762 Цивільного кодексу України («Плата за користування майном») і охоронна норма частини другої статті 785 Цивільного кодексу України («Обов'язки наймача у разі припинення договору найму») не можуть застосовуватися одночасно, адже орендар не може мати одночасно два обов'язки, які суперечать один одному: сплачувати орендну плату, що здійснюється за правомірне користування майном, і негайно повернути майно.
Положення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 Цивільного кодексу України про свободу договору не застосовуються до договорів оренди в тій їх частині, якою передбачені умови щодо здійснення орендної плати за період від моменту припинення дії договору до моменту повернення орендованого майна, оскільки сторони в такому випадку відступають від положень актів цивільного законодавства (стаття 6 Цивільного кодексу України).
Аналогічний правовий висновок викладену у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі №910/11131/19.
Враховуючи вищевикладене, відповідач був зобов'язаний сплачувати орендну плату та компенсацію витрат на комунальні послуги за договором від 01.04.2024 №2109ШСП протягом періоду 01.04.2024 - 12.02.2025 включно.
З огляду на наведене не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача на підставі договору від 01.04.2024 №2109ШСП суми боргу з орендної плати у розмірі 34285грн68коп. за період 13.02.2025 - 28.02.2025, суми боргу з оплати фактичного користування майном у розмірі 13548грн39коп. за період 01.03.2025 - 07.03.2025, суми боргу з компенсації витрат з податку на землю у розмірі 9516грн15коп за період 13.02.2025 - 28.02.2025, суми боргу з компенсації витрат з податку на землю у розмірі 3760грн39коп за період 01.03.2025 - 07.03.2025.
Приписами статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України обумовлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідач не надав докази сплати орендної плати у розмірі 60000грн та компенсації витрат з податку на землю у розмірі 16653грн15коп за січень 2025 року, орендної плати у розмірі 25714грн32коп. та компенсації витрат з податку на землю у розмірі 7137грн. за період 01.02.2025 - 12.02.2025, не спростував належними доказами доводи позивача у цій частині.
З урахуванням викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення суми боргу зі сплати орендної плати у розмірі 85714грн32коп та суми боргу зі сплати компенсації витрат з податку на землю у розмірі 23790грн15коп. за період 01.01.2025 - 12.02.2025. Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 61110грн61коп.
На підставі пункт 9.3 договору оренди від 01.04.2024 за порушення строків оплати орендної плати за грудень 2024 року, січень-лютий 2025року, внесення плати за фактичне користування протягом 01.03.2025-07.03.2025 позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 18267грн94коп за загальний період 04.01.2025 - 20.07.2025.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок пені та встановив, що нарахування пені на суми оренди за лютий 2025 року у розмірі 60000грн та за 7 днів березня 2025 року у розмірі 13548грн39коп. є помилковим з огляду на обставини справи.
За розрахунками суду, з урахуванням меж позовних вимог, обґрунтований розмір пені дорівнює 13049грн24коп. та складається з сум:
- 1745грн75коп. за період 04.01.2025-10.02.2025 за порушення строку оплати орендної плати у розмірі 60000грн за грудень 2024 року;
- 8312грн88коп. за період 06.02.2025-20.07.2025 за порушення строку оплати орендної плати у розмірі 60000грн за січень 2025 року;
- 2990грн61коп. за період 06.03.2025-20.07.2025 за порушення строку оплати орендної плати у розмірі 25714грн32коп. за період 01.02.2025 - 12.02.2025.
Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 13049грн24коп. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 5218грн70коп. слід відмовити.
На підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати орендної плати, внесення плати за фактичне користування об'єктом оренди, компенсації витрат з податку на землю за грудень 2024року, січень-лютий 2025року, 01.03.2025 - 07.03.2025 позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних у розмірі 2269грн50коп за загальний період 04.01.2025-20.07.2025, інфляційні втрати у розмірі 8744грн58коп за загальний період січень - червень 2025року.
Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних. Позивач помилково визначив заборгованість з орендної плати за лютий 2025 року у розмірі 60000грн та за 7 днів березня 2025 року у розмірі 13548грн39коп. та компенсації витрат на комунальні послуги тощо за лютий 2025 року у розмірі 16653грн15коп. та за 7 днів березня 2025 року у розмірі 3760грн39коп. враховуючи викладені вище обставини.
За розрахунком суду правомірний розмір 3% річних становить 1629грн50коп. та складається із сум:
- 187грн40коп. за період 04.01.2025-10.02.2025 за порушення строку оплати орендної плати в розмірі 60000грн за грудень 2024 року;
- 813грн69коп. за період 06.02.2025-20.07.2025 за порушення строку оплати орендної плати в розмірі 60000грн за січень 2025 року;
- 289грн55коп. за період 06.03.2025-20.07.2025 за порушення строку оплати орендної плати в розмірі 25714грн32коп. за період 01.02.2025 - 12.02.2025;
- 42грн43коп. за період 11.01.2025-10.02.2025 за порушення строку оплати компенсації витрат на комунальні послуги тощо в розмірі 16653грн15коп. за грудень 2024 року;
- 219грн за період 11.02.2025-20.07.2025 за порушення строку оплати компенсації витрат на комунальні послуги тощо в розмірі 16653грн15коп. за січень 2025 року;
- 77грн43коп. за період 11.03.2025-20.07.2025 за порушення строку оплати компенсації витрат на комунальні послуги тощо в розмірі 7137грн за період 01.02.2025 - 12.02.2025.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 640грн. слід відмовити.
За розрахунком суду розмір суми інфляційної складової за загальний період січень - червень 2025 року, що підлягає стягненню з відповідача становить 6342грнр50коп.та складається із сум:
- 720грн за січень 2025 року за порушення строку оплати орендної плати в розмірі 60000грн за грудень 2024 року;
- 3121грн49коп. за період лютий-червень 2025 року за порушення строку оплати орендної плати в розмірі 60000грн за січень 2025 року;
- 1123грн08коп. за період березень-червень 2025 року за порушення строку оплати орендної плати в розмірі 25714грн32коп. за період 01.02.2025 - 12.02.2025;
- 199грн84коп. за січень 2025 року за порушення строку оплати компенсації витрат на комунальні послуги тощо в розмірі 16653грн15коп. за грудень 2024 року;
- 866грн38коп. за період лютий-червень 2025 року за порушення строку оплати компенсації витрат на комунальні послуги тощо в розмірі 16653грн15коп. за січень 2025 року;
- 311грн71коп. за період березень-червень 2025 року за порушення строку оплати компенсації витрат на комунальні послуги тощо в розмірі 7137грн за період 01.02.2025 - 12.02.2025.
У задоволенні позовних вимог про стягнення суми інфляційної складової в розмірі 2402грн08коп. слід відмовити.
На підставі пункту 9.4 договору від 01.04.2024 №2109ШСП, у зв'язку з неповерненням об'єкту оренди орендодавцю, позивач нарахував та заявив до стягнення неустойку у розмірі 120000грн. (60000грн. х 2).
Підпунктом 5.3.7 пункту 5.3 договору від 01.04.2024 №2109ШСП на орендаря покладений обов'язок повернути об'єкт оренди у тому ж стані, в якому орендар його отримав, з урахуванням нормального фізичного зносу об'єкта оренди на підставі відповідного акту, у випадку припинення строку дії або дострокового розірвання цього договору.
Пунктом 8.1 договору від 01.04.2024 передбачено, що повернення об'єкта оренди здійснюється протягом семи днів від дати припинення дії договору та оформляється актом приймання-передачі, який підписується належним чином уповноваженими представниками сторін.
З огляду на розірвання договору оренди від 01.04.2024 №2109ШСП з 13.02.2025 об'єкт оренди мав бути повернутий до 20.02.2025 включно. Відповідно до матеріалів справи акт про повернення орендованого майна складений сторонами 07.03.2025.
Заявляючи вимоги про стягнення неустойки у розмірі 120000грн, позивач посилався на порушення відповідачем зобов'язання з повернення об'єкту оренди.
Згідно зі статтею 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов'язання, відповідно до вимог статті 614 цього Кодексу. При цьому для застосування відповідальності, передбаченої наведеною нормою, важливим є встановлення наявності в орендаря можливості передати майно, що було предметом оренди, та умисного невиконання ним цього обов'язку. Схожий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 30.08.2019 у справі №910/13695/18.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, викладено низку висновків, зокрема, щодо обрання способу захисту у спірних правовідносинах щодо захисту порушеного права у разі несвоєчасного повернення майна орендодавцю, щодо предмета доказування при розгляді спорів про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, у тому числі і висновку щодо тягаря доказування, зокрема, чи спростовано відповідачем-орендарем належними та достатніми доказами відсутність його вини у простроченні повернення орендованого майна позивачу-орендодавцю за наслідком розірвання договору оренди.
Об'єднана палата у згаданій постанові наголосила, що до предмета доказування при вирішенні спорів щодо стягнення неустойки в порядку, передбаченому частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди або його розірвання належать обставини, пов'язані з невжиттям орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин, за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисним ухиленням орендаря від обов'язку щодо повернення орендодавцю об'єкта оренди; утриманням орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджанням орендарем у доступі орендодавця до належного йому об'єкта оренди; відсутністю з боку орендодавця бездіяльності та невчиненням ним дій, спрямованих на ухилення від обов'язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що обставини вчинення орендарем дій із повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об'єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України.
Така правова позиція Верховного Суду є сталою та послідовною і наведена, у тому числі, у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.
Виконання орендарем свого обов'язку з повернення об'єкта оренди, передбаченого частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, не змінює того, що саме орендар має запропонувати прийняття свого обов'язку перед орендодавцем і тільки після вчинення орендарем дій з такого виконання в орендодавця виникає обов'язок з прийняття об'єкта оренди, що узгоджується з вимогами статей 526, 527, 612, 613 Цивільного кодексу України та підпунктом 5.3.7 пункту 5.3, пунктом 8.1 договору від 01.04.2024 №2109ШСП. Тобто виконання орендарем зобов'язання (вчинення певних дій з повернення майна в належному стані) хронологічно має передувати можливості прийняття такого виконання орендодавцем.
В матеріалах справи відсутні докази вчинення відповідачем будь-яких дій, направлених на повернення об'єкту оренди після 13.02.2025 і до 07.03.2025.
Стаття 627 Цивільного кодексу України передбачає принцип свободи договору, який полягає в тому, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України визначений порядок нарахування неустойки, яку наймодавець має право вимагати від наймача, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі. Сторони не можуть змінити цей порядок нарахування.
За розрахунками суду неустойка, нарахована на підставі частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, за період 21.02.2025 - 28.02.2025 дорівнює 34285грн76коп (((60000грн / 28днів) х 2) х 8днів); за період 01.03.2025 - 06.03.2025 становить 23225грн76коп (((60000грн / 31день) х 2) х 6днів). День підписання акту приймання-передачі з оренди обладнання (07.03.2025) є днем виконання зобов'язання відповідача з повернення майна, тому не включається до періоду нарахування неустойки.
Суд задовольняє позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 57511грн52коп за період 21.02.2025-06.03.2025. У задоволенні позовних вимог про стягнення неустойки у розмірі 62488грн48коп слід відмовити.
Відповідач посилався на існування форс-мажорних обставин, складний фінансовий стан та просив або відмовити у задоволенні позовних вимог, або зменшити розмір нарахованих сум штрафних санкцій.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, девальвація гривні, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі №910/8580/22
Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов'язань. Тобто підлягає доведенню зв'язок між невиконанням зобов'язань і воєнними діями в Україні. Водночас позивач та відповідач знаходяться в однакових умовах і введення воєнного стану на території України подібно впливає на них як на суб'єктів господарювання.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 12.10.2023 у справі №908/1620/22.
Згідно з Переліком територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженим наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (Зареєстрований: Мін'юст України, 23.12.2022 за №1668/39004) (чинний до 20.03.2025):
- станом на 01.04.2024 Покровська міська територіальна громада Донецької області була віднесена до територій можливих бойових дій, а Нікопольська міська територіальна громада була віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси(дата початку бойових дій - 31.05.2023).
- станом на 27.12.2024 Покровська міська територіальна громада Донецької області була віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (дата початку бойових дій - 23.08.2024).
Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій від 28.02.2025 №376 (Зареєстрований: Мін'юст України, 11.03.2025 за №380/43786) (чинний з 20.03.2025) Покровська міська територіальна громада Донецької області віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (дата початку бойових дій - 23.08.2024). Нікопольська міська територіальна громада також віднесена до територій активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси (дата початку бойових дій - 31.05.2023).
З огляду на матеріали справи, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від відповідальності або для зменшення розміру пені, неустойки.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Даний позов був сформований в системі «Електронний суд», тому наявні підстави для застосування положень частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (зі змінами та доповненнями) при розрахунку суми судового збору.
З огляду на розмір позовних вимог, належний розмір судового збору дорівнює 3838грн77коп. ((319897грн10коп. * 1,5%) х 0,8)).
При зверненні до господарського суду позивач платіжною інструкцією від 23.07.2025 №401А-А749-1РРА-3853 сплатив судовий збір у розмірі 4798грн46коп. Зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджене випискою.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, зокрема у разі, зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Розмір надлишково сплаченого судового збору становить 959грн69коп. (4798грн46коп.-3838грн77коп.), який підлягає поверненню з Державного бюджету України за клопотанням особи, яка його сплатила.
Оскільки на час ухвалення рішення у справі не подано клопотання особи, яка сплатила судовий збір, господарський суд при ухваленні рішення не вирішує питання про повернення судового збору з Державного бюджету.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України та у зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2256грн45коп. стягуються з відповідача.
Позивач заявив про стягнення з відповідача витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 50000грн.
За змістом пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до положень частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Така позиція висловлена Верховним Судом у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.03.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у постановах від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 19.01.2022 у справі №910/789/21.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач додав до матеріалів справи: договір про надання правової (правничої) допомоги від 07.01.2025 №07/01; додаткову угоду від 20.06.2025 №2; акт про надання правової (правничої) допомоги від 04.08.2025 №1/02-25 на суму 20000грн; платіжну інструкцію від 05.08.2025 №495 на суму 20000грн; акт про надання правової (правничої) допомоги від 31.10.2025 №2/02-25 на суму 26000грн.
Представництво інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю “Нікопольський електромашинобудівний завод» у справі здійснювала адвокат Носова Вікторія Іванівна на підставі ордеру серія АЕ №1407064 від 20.07.2025.
Між адвокатом Носовою Вікторією Іванівною (далі - адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський електромашинобудівний завод» (далі - клієнт) укладений договір про надання правової (правничої) допомоги від 07.01.2025 №07/01 (далі -договір від 07.01.2025).
Пунктом 1.1 договору від 07.01.2025 визначено, що адвокат приймає на себе доручення клієнта - про надання йому правової (правничої) допомоги обумовленої ним в інтересах клієнта на умовах, передбачених цим договором, а клієнт - зобов'язується сплатити гонорар за дії адвоката по наданню правової (правничої) допомоги, а також у випадку необхідності - фактичні витрати, пов'язані з виконанням цього договору.
Відповідно до п.1.2 договору від 07.01.2025 зміст доручення: захист прав і інтересів клієнта, а саме, але не виключно:
- вести справи клієнта та бути уповноваженим представником з правом підпису, в усіх судах за різними принципами поділу, у тому числі територіальності, спеціалізації та інстанційності, а також у найвищому суді у системі судоустрою - у Верховному Суді, з усіма правами, що дані законом позивачеві, відповідачеві, третій особі, скаржнику, заявнику, представнику свідка, потерпілого, цивільного позивача/ відповідача, третьої особи, кредитору, боржнику, стягувачу, у в тому числі з правом підпису та подання позову, зустрічного позову, відзиву, заперечення, клопотань, заяв, скарг, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, зміни предмету позову, укладення мирової угоди, апеляційної скарги, касаційної скарги, інших процесуальних документів та інших документів, оскарження рішення суду, одержання рішень суду, квитанцій про сплату судового збору, звернень, листів, запитів та інших документів;
- надавати консультації як письмові так і усні з питань які виникають у клієнта в рамках даного договору; надавати запити в інтересах клієнта, надавати роз'яснення прав і обов'язків клієнта, консультації з правових питань;
- залучати у разі необхідності помічників, адвокатів та/або інших фахівців/ спеціалістів, у тому числі у різних галузях та спеціалізація, а також виконувати всі інші дії та формальності, пов'язані з виконанням договору.
Пунктом 3.1 договору від 07.01.2025 визначено, що клієнт зобов'язується, зокрема, оплачувати витрати, необхідні для виконання його доручень; своєчасно виплачувати адвокату гонорар у розмірі і на умовах, передбачених договором.
В пункті 4.1 договору від 07.01.2025 сторони погодили, що розмір та порядок оплати гонорару за надання послуг адвоката клієнту, обумовлених п. 1.2 договору встановлюються у додаткових угодах до договору.
Договір складено в двох примірниках, по одному для кожної із сторін, набирає юридичної сили з моменту його підписання та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 7.1 договору від 07.01.2025).
У додатковій угоді від 20.06.2025 №2 до договору від 07.01.2025 адвокат та клієнт узгодили:
- відповідно до п. 1.2 договору адвокат здійснює представництво клієнта у господарській справі за позовною заявою ТОВ «НЕМЗ» до ТОВ «Шахта «Свято-Покровська №3» про стягнення заборгованості за договором оренди №2109ШСП від 01.04.2024 (п.1);
- відповідно до п. 4 договору адвокату виплачується гонорар, який складається з частин у наступному розмірі: за послуги з правового аналізу матеріалів справи, підготовки та подання до суду позовної заяви - 20000грн, відповіді на відзив - 12000грн, клопотань, заяв тощо - 2000грн за кожний процесуальний документ; ознайомлення з матеріалами справи в приміщенні суду - 4000грн (пп.2.1 п.2);
- ведення справи у суді першої інстанції (участь у судових засіданнях (підготовче провадження та/або по суті розгляду справи) в інтересах клієнта у суді першої інстанції у якості представника позивача, встановлюється - 4000грн за одне (кожне) судове засідання (пп.2.1.1 п.2);
- у суму гонорару не включаються фактично понесені витрати адвокатом при виконанні даного доручення (сплата судового збору, поштові витрати, отримання витягів, виписок тощо, витрати на транспорт для участі у судових засіданнях, інші незаплановані витрати тощо). У разі наявності таких витрат, порядок та підстави відшкодування фактичних витрат адвоката зазначаються у відповідних додаткових угодах до договору (п.3);
- оплата гонорару за п.2.1 здійснюється клієнтом адвокату у наступному порядку: протягом 20 днів після підписання акту надання правової (правничої) допомоги (п.4);
- оплата гонорару клієнтом адвокату здійснюється на розрахунковий рахунок погоджений сторонами, на підставі рахунку або договору (п. 7);
- гонорар адвоката сторони погодили у фіксованому розмірі. Загальна сума гонорару складається з сум за кожну процесуальну дію/документ. У разі, якщо розмір гонорару сторонами за будь-які дії/підготовку документу не визначений даною додатковою угодою, сторони керуються додатком №1 до даної додаткової угоди. У разі, якщо судове засідання не відбулося (відкладення/перенесення) у зв'язку з неприбуттям адвоката, з поданням відповідного клопотання, то оплату суми гонорару за таке судове засідання клієнт має право не здійснювати, якщо інше не буде погоджено сторонами. У всіх інших випадках сума гонорару за участь у судовому засіданні адвоката клієнтом сплачується у повному обсязі та не залежить від причин за яких не відбулося судове засідання. Остаточний розмір гонорару адвокату сторони зазначають в акті надання правничої (правової) допомоги (далі - акт). Сторони складають акт за результатами кожної окремої процесуальної дії адвокатом/складанням документу або за декількома такими результатами. Не підписання клієнтом акту, не звільняє клієнта від обов'язку здійснити оплату гонорару адвокату у строки і розміри, визначені даною угодою. Підтвердженням надання правничої допомоги є вчинення процесуальної дії чи подання процесуального документа адвокатом (п. 8).
У додатку №1 до додаткової угоди від 20.06.2025 №2 сторони узгодили розмір гонорару адвокату при наданні правової (правничої) допомоги /господарська справа.
У підписаних адвокатом Носовою Вікторією Іванівною та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нікопольський електромашинобудівний завод» актах про надання правової (правничої) допомоги:
- від 04.08.2025 №1/02-25 гонорар за правову допомогу надану відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 угоди дорівнює: за послуги з правового аналізу матеріалів справи, підготовки та подання до суду позовної заяви - 20000грн.
Надані послуги оплачені клієнтом, що підтверджується платіжною інструкцією №495 від 05.08.2025 на суму 20000грн;
- від 31.10.2025 №2/02-25 гонорар за правову допомогу надану відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 угоди становить: підготовка та подання 18.08.2025 до ЕС заперечення з процесуальних питань (клопотання) - 2000грн, відповіді на відзив 10.09.2025 - 12000грн, участь у судовому засіданні 09.10.2025 - 4000грн, участь у судовому засіданні 28.10.2025 - 4000грн, підготовка та подання додаткових пояснень 30.10.2025 - 4000грн. Разом 26000грн.
Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі часткового задоволення позову інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
До складу витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 50000грн увійшла вартість послуг у розмірі 4000грн за участь у судовому засіданні 03.11.2025. Станом на момент вирішення спору позивач не надав до суду акт надання правничої (правової) допомоги у розмірі 4000грн за участь у судовому засіданні 03.11.2025.
Як зазначено у пункті 8 додаткової угоди від 20.06.2025 №2 до договору від 07.01.2025 остаточний розмір гонорару адвокату сторони зазначають в акті надання правничої (правової) допомоги. Сторони складають акт за результатами кожної окремої процесуальної дії адвокатом/складанням документу або за декількома такими результатами.
Згідно з наявними у матеріалах справи актами про надання правової (правничої) допомоги від 04.08.2025 №1/02-25, від 31.10.2025 №2/02-25 розмір узгодженого гонорару адвоката становить 46000грн. Гонорар адвоката у розмірі 4000грн не підтверджений актом надання правничої (правової) допомоги.
У судовому засіданні від 03.11.2025 представник позивача не заявляла про намір надати докази витрат на правничу допомогу протягом строку, встановленого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку не присуджувати позивачу всі його заявлені до стягнення витрати на професійну правову допомогу. Підлягають стягненню з відповідача на користь позивача витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 27140грн. (46000грн х 0,59) Решта витрат на професійну правничу допомогу залишається на позивачеві.
Керуючись нормами Цивільного кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 14, 20, 41, 42, 74, 76, 77, 78, 86, 91, 123, 126, 129, 237, 238, 240, 241, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський електромашинобудівний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» про стягнення суми боргу у розмірі 170615грн08коп., пені у розмірі 18267грн94коп., 3% річних у розмірі 2269грн50коп., інфляційних втрат у розмірі 8744грн58коп, неустойки за несвоєчасне повернення майна у розмірі 120000грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта «Свято-Покровська №3» (Ідентифікаційний код 39649746; місцезнаходження: 85300, Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нікопольський електромашинобудівний завод» (Ідентифікаційний код: 31576393; місцезнаходження: 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, пр-т. Трубників, буд.56) суму боргу у розмірі 109504грн47коп, пеню у розмірі 13049грн24коп, 3% річних у розмірі 1629грн50коп, інфляційні втрати у розмірі 6342грн50коп, неустойку за несвоєчасне повернення майна у розмірі 57511грн52коп, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2256грн45коп, витрати на правничу допомогу у розмірі 27140грн.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення суми боргу у розмірі 61110грн61коп, пені у розмірі 5218грн70коп, 3% річних у розмірі 640грн, інфляційних втрат у розмірі 2402грн08коп, неустойки за несвоєчасне повернення майна у розмірі 62488грн48коп.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 03.11.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошене скорочене рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 13.11.2025.
Суддя Р.Г. Новікова