пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
11 листопада 2025 року Справа № 903/889/25
Суддя Господарського суду Волинської області Вороняк А.С., за участі секретаря судового засідання Назарова Н.В., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод промислових виробів “Дніпровський»
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Бабусині Лакітки»
про стягнення 340000,00 грн,-
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Воронський Сергій Олексійович, адвокат, довіреність №8 від 01.08.2025;
від відповідача: н/з.
Права та обов'язки учаснику судового процесу роз'яснені відповідно до ст.ст. 42, 46 ГПК України.
Відводу складу суду не заявлено.
Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: підсистеми відеоконференцзв'язку ЄСІТС.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Суть спору: 09.09.2025 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод промислових виробів “Дніпровський» до Товариства з обмеженою відповідальністю “Бабусині Лакітки» про стягнення 340 000,00 грн, з них 300 000,00 грн основного боргу, 40 000,00 грн 10% штрафу.
При обґрунтуванні позову посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору поставки №108 від 19.04.2023 з специфікацією №6 від 24.01.2025 в частині повного та своєчасного розрахунку за поставлений товар на підставі видаткової накладної №243 від 22.05.2025.
Ухвалою суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.10.2025. Запропоновано відповідачу подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду. Запропоновано позивачу подати суду: відповідь на відзив та наявні докази - в строк 5 днів з дня його отримання, з врахуванням вимог ст. ст. 166, 184 ГПК України, копію відповіді на відзив з додатками надіслати відповідачу, докази надіслання надати суду; відповідачу - заперечення на відповідь позивача, протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив з доказами надіслання позивачу. Роз'яснено відповідачу обов'язок реєстрації свого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами та можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.
Ухвалою суду від 22.09.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Завод промислових виробів “Дніпровський» про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ задоволено.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі надіслана відповідача повернута поштовим відділенням АТ «Укрпошта» 22.09.2025 з відміткою ф.20 «адресат відсутній за вказаною адресою».
Представник відповідача не з'явився у судове засідання, причини неявки суду не повідомив, хоча вчасно та належно був повідомлений про час та місце судового засідання.
У судовому засіданні 15.10.2025 представник позивача вказав, що не заперечує проти закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
Крім того у судовому засіданні останній заявив усне клопотання про проведення судових засідань в режимі відеоконференції. Дане клопотання суд на місці постановив задовольнити.
Ухвалою суду від 15.10.2025 повідомлено сторони про те, що розгляд справи по суті відбудеться 11.11.2025 та у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в системі відеоконференцзв'язку ВКЗ з представником позивача.
10.11.2025 від відповідача надійшла заява у якій зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Бабусині Лакітки» визнає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод промислових виробів «Дніпровський» в цілому, а саме на суму 340 000,00 грн, з них 300 000,00 грн основного боргу, 40 000,00 грн 10% штрафу. Крім того просить суд розподілити судові витрати та повернути позивачу 50% сплаченого судового збору.
Представник відповідача не прибув у судове засідання, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа (ухвала від 15.10.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 16.10.2025), причин неявки суду не повідомив.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 191 ГПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Оскільки, заява про визнання позову підписана керівником Товариства з обмеженою відповідальністю “Бабусині Лакітки», визнання позову не суперечить закону та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд їх задовольнити.
Відповідно до ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні учасників справи, а не можливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Тобто, неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про дату, час та місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи.
Застосовуючи згідно з ч.1 ст.3 ГПК України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" від 07.07.1989р.).
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Папазова та інші проти України" (заяви №№ 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07) від 15.03.2012р. (п.29) суд повторює, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (§51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006р. у справі "Красношапка проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").
З врахуванням наведеного, а також вжиття судом всіх передбачених чинним законодавством заходів повідомлення учасників справи про дату, час та місце розгляду спору по суті, суд приходить до висновків про відсутність підстав до відкладення розгляду справи та можливість розгляду справи за відсутності відповідача.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та враховуючи визнання позову відповідачем
установив:
19.04.2023 року між ТОВ «БАБУСИНІ ЛАКІТКИ» (покупець) та ТОВ «ЗПВ «ДНІПРОВСЬКИЙ» (продавець) укладено Договір № 108 (далі - Договір).
Згідно п. 1.1 Договору Продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором поставляти жерстяні вироби в асортименті (далі-Товар), а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти й оплатити такий Товар.
Згідно п. 1.4 Договору умови поставки, найменування, ціна за одиницю Товару, умови та строки оплати Товару визначаються відповідно в Специфікаціях до цього Договору, що є невід'ємними частинами цього Договору.
Пунктом 2.6 Договору встановлено, що моментом поставки Товару вважається дата, зазначена у видатковій накладній.
За приписами п. 4.2. Договору ціна на Товар узгоджується у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору.
Згідно п. 4.3 Договору покупець зобов'язується здійснювати оплату за Товар шляхом перерахування грошей на поточний рахунок Продавця за кожну окрему партію Товару на умовах, зазначених у Специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього Договору. Розрахунок за даним Договором проводиться у безготівковій формі. Валюта платежів - гривня.
У п. 4.4 Договору сторони погодили, що датою оплати Товару вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.
Відповідно до п. 5.1 Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору (надалі іменується "порушення Договору"), Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) правом, що є застосовним до цього Договору.
Згідно п.п. 5.1.1 Договору Порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору та додатками до нього.
Відповідно до п. 5.3 Договору у випадку порушення (прострочення) строків оплати вартості Товару, Покупець зобов'язаний за вимогою Продавця сплатити на користь останнього пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день такого прострочення від вартості невиконаного зобов'язання.
Пунктом 5.5 Договору сторони визначили у випадку прострочення оплати Товару на строк більш ніж 10 (десяти) банківських днів від строку зазначеного в Специфікації до даного Договору, Покупець виплачує Продавцю за вимогою останнього штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.
Згідно п. 7.1 Договору усі суперечки, що виникають з цього Договору або пов'язані із ним, вирішуються шляхом переговорів між Сторонами.
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін.
Згідно п. 8.2 Договору строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.8.1 цього Договору, та закінчується « 31» грудня 2024 року. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення його дії, жодна із Сторін не виявить намір розірвати даний Договір.
Даний договір нього підписано уповноваженими особами та скріплено печатками, у встановленому порядку не оспорено, не розірвано та не визнано недійсним, а отже є дійсним, укладеними належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.
Крім того, між сторонами на виконання п.1.4. Договору № 108 від 19.04.2023, підписано специфікації №1 від 19.04.2023, №2 від 18.07.2023, №3 від 25.04.2024, №4 від 29.05.2024, №5 від 09.07.2024 та №6 від 24.01.2025.
Згідно п. 2 усіх Специфікацій, за виключенням Специфікацій №1 та №2, до Договору №108 від 19.04.2023 Сторонами узгоджено умови та строки оплати Товару: Покупець оплачує 100% вартості Товару на поточний рахунок Продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару.
Відповідно до п.4 усіх Специфікацій, за виключенням Специфікацій №1 та №2, до Договору №108 від 19.04.2023 сторонами узгоджено умови поставки Товару: Товар постачається на склад Покупця за адресою: Україна, м. Луцьк, вул. Клима Савури, 21А.
22.05.2025 відповідно до видаткової накладної № 243 на адресу відповідача було поставлено Товар загальною вартістю 783 045,12 грн.
Відповідно до п. 2 Специфікації № 6 від 24.01.2025 року сторонами погоджено умови оплати Товару, а саме: Покупець сплачує 100% вартості Товару на поточний рахунок Продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару. Строк оплати Товару сплив 05 червня 2025 року.
14.08.2025 року за вих. № 268 на адресу відповідача направлена Вимога в порядку ст. 530 ЦК України та направлено два примірника Акту звірки взаєморозрахунків станом на 13.08.2025 року, з проханням один з яких після підписання повернути на адресу позивача. Відповіді на вказану вимогу від відповідача позивачем не отримано.
Відповідно до Акту звірки заборгованість покупця за поставлений Товар станом на 13.08.2025 року становила 400000 грн.
Станом на 27.08.2025, відповідно до Акту звірки взаємних розрахунків, як вбачається із видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, виставлених рахунків та платіжних інструкцій, покупцю за період дії Договору поставлено Товар на загальну суму 10 190 961,12 грн, з яких перераховано на поточний рахунок продавця 9 890 961,12 гривень. Заборгованість Покупця за поставлений Товар станом на 27.08.2025 року становила 300 000 грн грн.
Отже, позивач звертаючись до суду із позовом зазначає, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання щодо оплати грошових коштів за поставлений товар, внаслідок чого в останнього станом на дату подачі позову до суду наявна заборгованість у розмірі 300000 грн.
Як вже зазначив суд, відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Частиною 1, 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Як вже встановив суд, 22.05.2025 на виконання умов Договору, позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар, що підтверджується видатковою накладною № 243 на загальну вартість 783 045,12 грн.
Отже, заборгованість відповідача з урахування часткової оплати поставленого товару становить 300000 грн.
Відповідно до п. 2 Специфікації № 6 від 24.01.2025 року сторонами погоджено умови оплати Товару, а саме: Покупець сплачує 100% вартості Товару на поточний рахунок Продавця протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання Товару.
Враховуючи зазначене, строк оплати товару спливає 05.06.2025.
Отже, покупець (відповідач) у даній справі був зобов'язаний розрахуватися з продавцем (постачальником) за придбаний (поставлений) товар у встановлений у відповідності до п. 2 Специфікації № 6 від 24.01.2025 року строк.
Водночас, оплату поставленого товару у вказаний строк відповідач не здійснив.
Враховуючи зазначене, матеріалами справи підтверджена заборгованість в сумі 300000 грн., доказів, які б спростовували дану заборгованість або доказів її оплати, відповідач суду не надав, а відтак остання підлягає стягненню з відповідача.
Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 40000 грн штрафу у розмірі 10% від суми простроченого платежу щодо якого суд зазначає таке.
Невиконання зобов'язання з повернення коштів є порушенням виконання грошового зобов'язання і передбачає застосування правових наслідків порушення зобов'язання та настання відповідальності за порушення грошового зобов'язання, зокрема, згідно з приписами статей 611, 625 Цивільного кодексу України.
Сплата неустойки, якою серед іншого є штраф, являється наслідком порушення виконання зобов'язання (п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Частиною другою ст. 551 ЦК України передбачено, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Пунктом 5.5. Договору сторони визначили у випадку прострочення оплати Товару на строк більш ніж 10 (десяти) банківських днів від строку зазначеного в Специфікації до даного Договору, Покупець виплачує Продавцю за вимогою останнього штраф у розмірі 10 % від суми простроченого платежу.
Судом встановлено, що відповідачем прострочено оплату товару на суму 400000 грн одержаного за видатковою накладною № 243 від 22.05.2025, строк на оплату якого закінчився 05.06.2025, на строк більш ніж 10 банківських днів, оскільки тільки 18.08.2025 частково оплатили 100000 грн.
Судом здійснено перевірку заявленого до стягнення штрафу на підставі пункту 5.5 Договору та встановлено, що 10 % від суми простроченого платежу 400000 грн, становить 40000 грн, а відтак останній обґрунтовано заявлений та такий, що підлягає до задоволення.
В силу положень ст. ст. 73 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч.1 ст. 77 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказі.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).
Беручи до уваги наявні в матеріалах справи докази та визнання позову відповідачем, господарський суд, оцінюючи за своїм переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному й об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а відтак з відповідача на користь позивача слід стягнути 340000 грн, з них 300000 основного боргу та 40000 грн штрафу.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 5100 грн згідно платіжної інструкції №3819 від 18.08.2025.
Відповідно до ч.3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цією статтею, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, позивач при подачі позову мав сплатити 4080 грн судового збору (5100*0,8) із застосуванням пониженого коефіцієнту, оскільки позовна заява подана через систему «Електронний суд».
Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч.1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті та те, що позовна заява подана через систему «Електронний суд», суд приходить до висновку, що позивачу у відповідності до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч.1 ст. 130 ГПК України слід повернути з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, що становить 2040 грн (4080/50%).
Крім того, враховуючи приписи щодо покладення судового збору на учасників судового процесу в залежності від результату вирішення спору, передбачені ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, з відповідача на користь позивача належить стягнути 2040 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 74, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд України,-
вирішив:
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бабусині Лакітки» (43005, Волинська обл., Луцький р-н, місто Луцьк, вул. Савура Клима, будинок 21а, код ЄДРПОУ 4476489) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод промислових виробів «Дніпровський» (49021, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Симиренківська, будинок 4 А, кімната 409, код ЄДРПОУ 39102693) 340000 грн (триста сорок тисяч 00 коп.), з них 300000 основного боргу, 40000 грн штрафу та 2040 грн (дві тисячі сорок гривень 00 коп.) сплаченого судового збору.
3. Управлінню державної казначейської служби України у м. Луцьку Волинської області повернути із Державного бюджету Товариству з обмеженою відповідальністю «Завод промислових виробів «Дніпровський» (49021, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул. Симиренківська, будинок 4 А, кімната 409, код ЄДРПОУ 39102693) 2040 грн (дві тисячі сорок гривень 00 коп.) судового збору, сплаченого згідно платіжної інструкції №2413 від 05.09.2025.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Повний текст рішення складено 13.11.2025
Суддя А. С. Вороняк