пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
14 листопада 2025 року Справа № 903/914/25
Господарський суд Волинської області у складі судді Слободян О.Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Підприємства теплових мереж “Ковельтепло»
до відповідача: Державного виробничо-торгового підприємства “Волиньфармпостач»
про стягнення 184685грн 54коп
встановив: позивач - ПТМ “Ковельтепло» звернувся до суду з позовом про стягнення з ДВТП “Волиньфармпостач» (відповідача) 184685грн 54коп, з яких: 86197грн 28коп заборгованості за теплову енергію та гарячу воду, 86197грн 28коп пені, 9349грн 10коп інфляційних втрат та 2941грн 88коп - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача 3028грн витрат по сплаті судового збору.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань згідно умов Індивідуального договору №105 з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії від 01.12.2021, в частині оплати за послуги з постачання теплової енергії.
Ухвалою суду від 18.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами. Встановлено позивачу строк в 5 днів з дня отримання відзиву, для подання відповіді на відзив в порядку ст.166 ГПК України. Встановлено відповідачу строк до 15 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі, для подання відзиву на позов в порядку ст.ст. 165, 178 ГПК України. Роз'яснено відповідачу, що в разі ненадання у встановлений судом строк без поважних причин відзиву, суд вирішує справу за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу строк в 5 днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження справі, для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження в порядку ч.4 ст.176 ГПК України.
Ухвала суду від 18.09.2025 надіслана сторонам до їх електронних кабінетів та отримана ними 18.09.2025, про що свідчать довідки про доставку електронного листа.
Відповідач у встановлений строк відзиву на позовну заяву та заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, позову не оспорив.
08.10.2025 позивач надіслав на адресу суду заяву (вх.№01-87/4516/25), в якій зазначив, що станом на 07.10.2025 відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за послугу з постачання теплової енергії в сумі 86197грн 28коп.
Просив стягнути з відповідача 86197грн 28коп пені, 9349грн 10коп інфляційних втрат та 2941грн 88коп - 3% річних. Також просив стягнути з відповідача 3028грн витрат по сплаті судового збору.
Згідно ч.9 ст.165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч.4 ст. 13 ГПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а відповідач не подав відзиву на позовну заяву та інших письмових заяв чи клопотань, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши наявні у справі письмові докази, господарський суд встановив наступне.
01 грудня 2021 року між Підприємством теплових мереж «Ковельтепло» та Державного виробничо-торгового підприємства “Волиньфармпостач» укладено Індивідуальний договір № 105 з власником (користувачем ) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії нежитлових приміщень відповідача, а саме: приміщення по вул. Незалежності, 57 опалюваною площею 275, 2 кв.м; приміщення по вул. Героїв України ( 40 років Перемоги), 13 опалюваною площею 72, 2 кв.м; приміщення по вул. Відродження, 4 опалюваною площею 76,1 кв.м; приміщення по вул. Незалежності, 180 опалюваною площею 62,0кв.м.
Згідно п.1 договору Виконавець зобов'язується надавати споживачеві послугу з постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором.
Відповідно до п.3 Договору інформація про Споживача: адреса 45000, Волинська обл., м. Ковель, приміщення:
- вул. Незалежності, 57; опалювана площа приміщення - 275,2м.кв., об'єм будівлі - 12380куб.м, максимальне навантаження будівлі - 0,220Гкал/год;
- вул. 40р. Перемоги, 13; опалювана площа приміщення - 72,2м.кв., об'єм будівлі - 25800куб.м, максимальне навантаження будівлі - 0,398Гкал/год;
- вул. Відродження, 4; опалювана площа приміщення - 76,1м.кв., об'єм будівлі - 26690куб.м, максимальне навантаження будівлі - 0,412Гкал/год;
- вул. Незалежності, 180; опалювана площа приміщення - 62,0м.кв., об'єм будівлі - 6163куб.м, максимальне навантаження будівлі - 0,101Гкал/год.
Виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України “Про житлово-комунальні послуги». Виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 1 і 2 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем будівлі (п.5, 6 Договору).
Згідно п. 9, 10 Договору обсяг спожитої у будівлі послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будівлі за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 р. № 315 (далі - Методика розподілу).
Якщо будівлю оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України “Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будівлі визначається як сума показань таких вузлів обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал). У разі коли будівля на дату укладення цього договору не обладнана вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будівлі визначається за нормою споживання, встановленою органом місцевого самоврядування, що підлягає щомісячному коригуванню виконавцем за фактичною кількістю годин постачання теплової енергії та фактичною середньомісячною температурою зовнішнього повітря.
Згідно п.18 Договору плата виконавцю за послугу за цим договором визначається відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 р. № 830 (Офіційний вісник України, 2019 р., № 71, ст. 2507), - в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2021 р. № 1022, та Методики розподілу і розраховується виходячи з розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання.
Вартістю послуги, згідно з п. 19 Договору, є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії.
Пунктами 20, 21 Договору встановлено, що розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць. Виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу. Рахунок надається на паперовому носії.
Згідно з п. 22-24 Договору Споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу. За бажанням Споживача оплата послуги може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів. Під час здійснення оплати Споживач зобов'язаний зазначити розрахунковий період, за який вона здійснюється, та призначення платежу (плата виконавцю, сплата пені, штрафів).
У разі, коли споживачем не визначено розрахунковий період або коли за зазначений споживачем період виникла переплата, виконавець має право зарахувати такий платіж (його частину в розмірі переплати) в рахунок заборгованості споживача за минулі розрахункові періоди у разі її наявності (за винятком погашення пені та штрафів, нарахованих споживачеві), а у разі відсутності такої заборгованості - в рахунок майбутніх платежів споживача починаючи з найближчих періодів від дати здійснення платежу.
Пунктом 31 Договору встановлено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі 1% відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу, на підставі статті 1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій». Нарахування пені починається з першого робочого дня, що настає за останнім днем граничного строку внесення плати за послугу. За прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково нараховується штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
Згідно ст..35, 36 Договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Договір підписаний сторонами без зауважень.
На підставі рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради « Про початок опалювального сезону 2023-2024 років « від 12.10.2023 №343 , рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради « Про припинення опалювального сезону 2023-2024 років « від 29.03.2024 № 105 ; рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради «Про початок опалювального періоду 2024 -2025 років від 12.10.2023 № 343 , рішення виконавчого комітету Ковельської міської ради « Про закінчення опалювального періоду 2024 -2025 років від 29.03.2024 № 105 в опалювальний сезон 2024-2025 роки, ПТМ «Ковельтепло « розпочинало і закінчувало опалювальні сезони в м. Ковелі, в тому числі житлові будинки по вул.. Незалежності, 57, Відродження, 4, Героїв України, 13 та будівлі по вул.. Незалежності, 180 .
Позивач зазначає, що ПТП “Ковельтепло“ надавало послуги з постачання теплової енергії згідно умов укладеного договору, відповідно до якого відповідачу було відпущено теплову енергію.
Відповідачем частково здійснено оплату наданих послуг з постачання теплової енергії на суму 312000грн.
Однак відповідачем, в порушення умов укладеного договору та вимог законодавства, не було проведено оплату за відпущену теплову енергію в повній мірі, що призвело до утворення заборгованості. Станом на 01 вересня 2025 року заборгованість відповідача становить 86197грн 28коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.
За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.
Як передбачено ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства. Особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
На спірні правовідносини сторін поширюються положення Цивільного кодексу України, Законів України "Про житлово-комунальні послуги" та ЗУ «Про теплопостачання», Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198, Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830.
При цьому, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого самоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг, а також власники приміщень, будинків, споруд, житлових комплексів або комплексів будинків і споруд (ст. 1, ч. 2 ст. 3, ст. 19 Закону).
За змістом ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України "Про теплопостачання", постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; тариф (ціна) на теплову енергію - грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; система централізованого теплопостачання - сукупність джерел теплової енергії, магістральних та місцевих (розподільчих) теплових мереж, що об'єднані між собою та використовуються для теплозабезпечення споживача, населеного пункту, яка включає системи децентралізованого та помірно-централізованого теплопостачання; споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.
Відповідно до п. 3 Правил користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.07 № 1198 (далі Правила), споживач теплової енергії це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Частинами 1, 2 та 4 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).
Згідно з ч.ч. 2, 3, 7 ст. 21 Закону України “Про житлово-комунальні послуги» виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Постачання теплової енергії для потреб опалення здійснюється в опалювальний період. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.
Зазначені положення кореспондуються з пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, якими передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії між споживачем і теплопостачальною організацією; споживач зобов'язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією такий договір.
Згідно зі ст.24 Закону України “Про теплопостачання» основними обов'язками споживача теплової енергії, зокрема, додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Споживач теплової енергії несе відповідальність за порушення умов договору з теплопостачальною організацією, відповідних нормативно-правових актів та виконання приписів органів, уповноважених здійснювати державний нагляд за режимами споживання теплової енергії згідно із законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
У відповідача, як власника нежитлових приміщень за вул. Незалежності, 57; вул. 40р. Перемоги, 13; вул. Відродження, 4; вул. Незалежності, 180 виникло зобов'язання здійснити оплату за надані послуги теплопостачання.
Наявність заборгованості відповідача підтверджується рахунками за теплопостачання та актами зняття показників теплового лічильника.
08.10.2025 позивач надіслав на адресу суду заяву (вх.№01-87/4516/25), в якій зазначив, що станом на 07.10.2025 відповідачем повністю сплачено основну заборгованість за послугу з постачання теплової енергії в сумі 86197грн 28коп.
Просив стягнути з відповідача 98488грн 26коп, з яких: 86197грн 28коп пені, 9349грн 10коп інфляційних втрат та 2941грн 88коп - 3% річних. Також просив стягнути з відповідача 3028грн витрат по сплаті судового збору.
Як вбачається з доданої до заяви виписки про нарахування та оплату коштів, Державним виробничо-торговим підприємством “Волиньфармпостач» було перераховано Підприємству теплових мереж “Ковельтепло» 86197грн 28коп основної заборгованості за послугу з постачання теплової енергії.
Отже, спірні правовідносини між сторонами (позивачем та відповідачем) в частині стягнення 86197грн 28коп основного боргу , які потребували судового врегулювання, фактично були врегульовані, шляхом погашення заборгованості відповідачем в цій частині, а тому правовідносини між сторонами у справі в частині стягнення 86197грн 28коп основного боргу втратили характер спірних, в свою чергу предмет та підстави позову зникли.
Статтею 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - Кодекс) визначено перелік підстав для закриття судом провадження у справі. Зокрема, згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 231 Кодексу, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження є формою закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення, у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами по справі у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.
Оскільки, існування предмета спору в частині стягнення 86197грн 28коп основного боргу припинилось після пред'явлення позову та відкриття провадження у справі, провадження у справі в цій частині необхідно закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст.1 Закону України “Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій“ за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до поданих розрахунків позивач нарахував відповідачу 86197грн 28коп пені згідно п.31 Індивідуального договору № 105 від 01.12.2021 за період 01.04.2025 по 01.06.2025 року, 9349грн 10коп інфляційних втрат за період лютий 2025 року - серпень 2025 року та 2941грн. 88коп. - 3% річних за період лютий 2025 року - серпень 2025 року та згідно ст.625 ЦК України.
Суд, перевіривши розрахунки позивача, встановив, що нараховані 86197грн 28коп пені, 9349грн 10коп інфляційних втрат та 2941грн 88коп - 3% річних є підставними, обгрунтованими та підлягають до стягнення з відповідача.
Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного виробничо-торгового підприємства “Волиньфармпостач» (43018, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Львівська, 89а, код ЄДРПОУ 01975330) на користь Підприємства теплових мереж “Ковельтепло» (43000, Волинська обл., м.Ковель, вул. Володимирська, буд. 97А, код ЄДРПОУ 30514446) 98488грн 26коп, (з яких: 86197грн 28коп пені, 9349грн 10коп інфляційних втрат та 2941грн 88коп - 3% річних), а також 3028грн витрат по сплаті судового збору.
3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 86197грн 28коп основної заборгованості за теплову енергію.
Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.
Повне рішення складено 14.11.2025.
Суддя О. Г. Слободян